Вомікайнд-МД таблетки 4 мг блістер № 10

По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру в картонній упаковці.

Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 4 мг: круглі, двоопуклі таблетки жовтого кольору з вкрапленнями, гладенькі з обох боків; таблетки по 8 мг: круглі, двоопуклі таблетки світло-оранжевого кольору з вкрапленнями, гладенькі з обох боків.

Фармакодинаміка. Ондансетрон — сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з’ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту. Точний механізм контролю нудоти і блювання невідомий. Хіміотерапевтичні засоби і променева терапія можуть викликати вивільнення 5HT в тонкому кишечнику, стимулюючи блювотний рефлекс шляхом активації вагальних аферентних нервів через рецептори 5HT3. Ондансетрон блокує стимулювання цього рефлексу. Активація блукаючих аферентних нервів може також викликати вивільнення 5HT у ділянці, що розташована на дні четвертого шлуночка (area postxema), і це також може сприяти блюванню через центральний механізм. Таким чином, вплив ондансетрону на нудоту та блювоту, викликані цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією, ймовірно, пояснюється антагонізмом 5НТ3 рецепторів на нейронах, розташованих як в периферичній, так і в центральній нервовій системі. Механізми дії при післяопераційній нудоті і блюванні невідомі, проте механізм дії може бути схожим на той, що спостерігається при нудоті та блюванні, викликаних цитотоксичною терапією. Ондансетрон не змінює концентрації пролактину в плазмі крові. Роль ондансетрону при нудоті та блюванні, спричинених дією опіатів, ще не встановлена. Фармакокінетика. Після перорального застосування ондансетрону всмоктування відбувається швидко, мінімальний пік плазмової концентрації близько 30 нг/мл досягається приблизно через 1,5 години після введення дози 8 мг. Сироп і таблетки біоеквівалентні і мають абсолютну пероральну біодоступність 60%. Розподіл ондансетрону після перорального, внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення є однаковим, як і період напіввиведення, який становить близько 3 годин, і стаціонарний об’єм розподілу — близько 140 л. Ондансетрон не зв’язується з білками плазми (70–76%) і виводиться із системного кровообігу переважно шляхом печінкового метаболізму за участю ферментативів. Менше 5% від поглиненої дози виводиться в незміненому вигляді з сечею. Відсутність ферменту CYP2D6 (дебризохіновий поліморфізм) не чинить ніякого впливу на фармакокінетику ондансетрону. Фармакокінетичні властивості ондансетрону не змінюються при повторному застосуванні. Особливі групи пацієнтів. Стать Ондансетрон по-різному впливає на чоловіків та жінок, причому у жінок спостерігається більша швидкість і ступінь абсорбції після перорального введення, системний кліренс і обсяг розподілу з урахуванням ваги — знижені. Діти та підлітки (від 1 місяця до 17 років) У педіатричних післяопераційних пацієнтів у віці від 1 до 4 місяців (n=19) кліренс був приблизно на 30% повільніший, ніж у пацієнтів віком від 5 до 24 місяців (n=22), але дорівнював кліренсу у пацієнтів віком від 3 до 12 років. Період напіввиведення у пацієнтів віком від 1 до 4 місяців становить у середньому 6,7 години порівняно з 2,9 години у пацієнтів віком від 5 до 24 місяців і від 3 до 12 років. Відмінності у фармакокінетичних параметрах у пацієнтів від 1 до 4 місяців частково пояснюються вищим відсотком загальної кількості води у новонароджених та немовлят і більшим об’ємом розподілу водорозчинних лікарських засобів, таких як ондансетрон. У педіатричних пацієнтів у віці від 3 до 12 років, які пройшли планову операцію із загальною анестезією, абсолютні значення як кліренсу, так і об’єму розподілу ондансетрону зменшувалися порівняно зі значеннями у дорослих пацієнтів. Обидва параметри зростали лінійно зі збільшенням маси тіла і до 12 років, значення наближалися до значень молодих дорослих. Коли значення кліренсу і об’єму розподілу нормалізувалися за масою тіла, значення цих параметрів були однаковими у різних вікових групах. Застосування препарату відповідно до маси тіла компенсує вікові зміни і є ефективним при нормалізації системного впливу у дітей. Популяційний фармакокінетичний аналіз проводили у добровольців (онкологічних хворих, хірургічних пацієнтів і здорових добровольців) віком від 1 місяця до 44 років після внутрішньовенного введення ондансетрону. За результатами аналізу, системний вплив (AUC) ондансетрону після перорального або внутрішньовенного застосування у дітей та підлітків був порівнянний з таким у дорослих, за винятком дітей віком від 1 до 4 місяців. Об’єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих, ніж у немовлят і дітей. Виведення було пов’язано з вагою, а не з віком, за винятком дітей віком від 1 до 4 місяців. Важко зробити висновок, чи існувало додаткове зниження кліренсу, пов’язане з віком у дітей віком від 1 до 4 місяців, чи це були природні відмінності через низьку кількість досліджуваних у цій віковій групі. Оскільки пацієнти віком до 6 місяців отримують тільки одну дозу при виникненні післяопераційних нудоти та блювання, швидше за все, зниження кліренсу не буде мати клінічного значення. Пацієнти літнього віку Загалом не було виявлено відмінностей у безпеці або ефективності ондансетрону для молодих і літніх онкологічних хворих, тому немає особливих рекомендацій щодо дозування для літніх людей. У пацієнтів віком від 75 років більший вплив ондансетрону на інтервал QTcF очікується у порівнянні з молодими. Порушення функцій нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) системний кліренс і об’єм розподілу знижується, що спричиняє помірне, але клінічно незначне, збільшення періоду напіввиведення (5,4 години). Дослідження у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які потребували регулярного гемодіалізу, показало, що фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється. Порушення функцій печінки У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю системний кліренс помітно знижується з тривалим періодом напіввиведення (15–32 години), а пероральна біодоступність наближається до 100% через зменшення передсистемного метаболізму.

Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ₃). Код АТХ А04А А01.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопенталом або пропофолом. Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохрому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу на загальний кліренс креатиніну або вплив буде незначним. З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу. Застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричиняти додаткове подовження цього інтервалу. Суміcне застосування ондансетрону з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, антрациклінами (такими як доксорубіцин, даунорубіцин) або трастузимабом), антибіотиками (такими як еритроміцин), протигрибковими засобами (такі як кетоконазол), антиаритмічними засобами (такі як аміодарон) та β-блокаторами (такими як атенолол або тимолол) збільшує ризик виникнення аритмій. Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативної нестабільності і нервово-м’язових порушень) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСН). Апоморфін Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування. Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується, і його концентрація у крові зменшується. Трамадол За даними деяких клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Ондансетрон застосовують дітям віком від 6 місяців у відповідній лікарській формі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Дорослі Ондансетрон у формі таблеток, що диспергуються в ротові порожнині, призначають для лікування нудоти та блювання викликаних цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією. Ондансетрон у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, призначають для профілактики післяопераційних нудоти та блювання (ПОНБ). Для лікування ПОНБ рекомендується призначення ондансетрону у вигляді ін’єкцій. Діти Ондансетрон у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині. призначають для лікування нудоти та блювання, викликаних хіміотерапією, у дітей віком від 6 місяців*. Для профілактики ПОНБ у дітей віком від 1 місяця рекомендується призначати препарат у вигляді ін’єкції. * Застосування ондансетрону в різних лікарських формах описано у розділі «Спосіб застосування та дози», де зазначено, що лікування дітей таблетками розпочинається з досягнення площі поверхні тіла дитини 0,6 м², що приблизно відповідає 4-річному віку.

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане. Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу.

Таблетки слід застосовувати одразу після вилучення з упаковки. Помістити таблетку на язик до повного розпадання. Таблетку слід брати сухими руками. Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією Дорослі Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози і комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу. Еметогенна хіміотерапія та променева терапія Дозу 8 мг приймають за 1–2 години до хіміотерапії або променевої терапії, потім дозу 8 мг приймають кожні 12 годин протягом максимум 5 днів для профілактики відстроченого або тривалого блювання. Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад високі дози цисплатину): слід застосовувати препарат у вигляді одноразової дози до 24 мг ондансетрону з 12 мг дексаметазону натрію фосфату перорально, за 1–2 години до хіміотерапії. Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування препарату протягом максимум 5 днів після курсу лікування. Рекомендована доза для перорального застосування становить 8 мг 2 рази на добу. Діти Розрахунок дози для дітей віком від 6 місяців та підлітків Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або за масою тіла дитини. Якщо дозу розраховують за масою тіла, загальна добова доза вища порівняно з дозуванням за площею поверхні тіла. Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла дитини Ондансетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м², внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів (див. таблицю 1). Загальна добова доза (розподілена на прийоми) не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг. Таблиця 1 Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла для дітей віком від 6 місяців та підлітків

Площа тіла дитини	День 1 (а, б)	День 2–6 (б)
< 0,6 м2	0,5 мг/м2 внутрішньовенно + сироп* у дозі 2 мг через 12 годин	Сироп* у дозі 2 мг кожні 12 годин
≥ 0,6 м2 до ≤ 1,2 м2	5 мг/м2 внутрішньовенно + таблетка у дозі 4 мг через 12 годин	таблетка у дозі 4 мг кожні 12 годин
> 1,2 м2	5 мг/м2 або 8 мг внутрішньовенно + таблетка у дозі 8 мг через 12 годин	таблетка у дозі 8 мг кожні 12 годин

* Застосовується інший лікарський засіб, що містить ондансетрон у вигляді сиропу. а. Доза при внутрішньовенному введенні не повинна перевищувати 8 мг. б. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг. Розрахунок дози згідно з масою тіла дитини Якщо дозу розраховують за масою тіла, загальна добова доза вища порівняно з дозуванням за площею поверхні тіла. Ондансетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг. Внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів (таблиця 2). Загальна добова доза (розподілена на прийоми) не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг. Таблиця 2 Розрахунок дози згідно з масою тіла для дітей віком від 6 місяців та підлітків

Маса тіла	День 1 (а,б)	День 2–6 (б)
≤ 10 кг	До 3 доз 0,15 мг/кг кожні 4 години	Сироп 2 мг кожні 12 годин
> 10 кг	До 3 доз 0,15 мг/кг кожні 4 години	Сироп або таблетка у дозі 4 мг кожні 12 годин

а. Внутрішньовенна доза не повинна бути більшою за 8 мг. б. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг. Хворі літнього віку Ондансетрон добре переноситься пацієнтами віком від 65 років. Зміна дозування або частоти введення не потрібна. Післяопераційні нудота і блювання Дорослі Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання ондансетрон може призначатись як для перорального застосування, так і у вигляді внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкцій. Для перорального застосування: рекомендована доза становить 16 мг, які слід приймати за одну годину до анестезії. Для лікування післяопераційних нудоти і блювання: рекомендовано застосовувати препарат у вигляді внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції. Післяопераційні нудота і блювання у дітей віком від 1 місяця та підлітків Пероральна лікарська форма Не проводилось жодних досліджень щодо перорального застосування ондансетрону для профілактики або лікування післяопераційних нудоти та блювання; при цьому показанні рекомендується введення препарату шляхом повільної (не менше 30 секунд) внутрішньовенної ін’єкції. Немає даних щодо застосування ондансетрону для лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей віком до 2 років. Хворі літнього віку Досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак ондансетрон добре переноситься хворими віком від 65 років, які отримують хіміотерапію. Пацієнти з нирковою недостатністю Немає необхідності змінювати режим дозування або шлях введення препарату для пацієнтів із порушенням функції нирок. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові — зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг. Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів після повторного введення концентрація препарату така ж, як і у хворих з нормальним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. За частотою виникнення побічні реакції розподілено на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Дуже часті, часті та нечасті побічні реакції були загалом виявлені у клінічних дослідженнях. Рідкі та дуже рідкі побічні реакції в основному були виявлені у післяреєстраційний період. Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків був таким же, як і у дорослих. З боку імунної системи: рідко — реакції підвищеної чутливості негайного типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксії. З боку нервової системи: дуже часто — головний біль; нечасто — судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції і дискінезія)¹; рідко — запаморочення під час швидкого внутрішньовенного введення препарату. З боку органів зору: рідко — скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення; дуже рідко — минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування.² З боку серця: нечасто — аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія; рідко — подовження інтервалу QT, включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes). З боку судин: часто — відчуття тепла або припливів; нечасто — артеріальна гіпотензія. З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: нечасто — гикавка. З боку травного тракту: часто — запор. З боку гепатобіліарної системи: нечасто — безсимптомне підвищення показників функції печінки.^{3 1} Не спостерігалося стійких клінічних наслідків. ²У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хвилин. Більшість пацієнтів отримували хіміотерапевтичні агенти, до яких входив цисплатин. Деякі випадки транзиторної сліпоти мали кортикальне походження. ³Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.

Симптоми. Даних про передозування ондансетрону недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози. Серед проявів передозування повідомлялось про такі, як зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензія, вазовагальні прояви із транзиторною атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня. Ондансетрон подовжує інтервал QT, залежно від дози. У разі передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу. Лікування. Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримувальну терапію. Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив ондансетрону.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Таблетки Вамікайнд-МД призначають для лікування нудоти та блювання викликаних цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.