Вістамід таблетки по 50 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; з одного боку таблеток гравіювання «ВСМ 50».

Лікарський засіб зв'язується з андрогенними рецепторами без активної експресії генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. Внаслідок пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні бікалутаміду у певній частині пацієнтів може виникнути синдром відміни.

Бікалутамід є рацемічною сумішшю з антиандрогенною активністю, представлений майже виключно (R)-енантіомер.

Абсорбція.

Бікалутамід добре всмоктується після прийому внутрішньо. Немає доказів клінічно значущого ефекту прийому їжі на біодоступність лікарського засобу.

Розподіл.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно з (R)-енантіомер; період напіввиведення останнього із плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні бікалутаміду (R)-енантіомер за його тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі крові у 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R) - енантіомер на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при застосуванні добової дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі переважно активного (R) -енантіомеру припадає 99% загальної кількості циркулюючих енантіомерів. Фармакокінетика (R) - енантіомер не залежить від віку, наявності ураження нирок або легкого або помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться із плазми.

Бікалутамід має високий ступінь зв'язування з білками крові (рацемат - 96% (R) -енантіомер -> 99%) і інтенсивно метаболізується (шляхом окислення та глюкуронізації), його метаболіти однаково виділяються із сечею та жовчю.

Виведення.

У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду в спермі чоловіків, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг, склала 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, що потенційно потрапляє в організм жінки під час статевих зносин, низька і може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень нижчий від того, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика (R)-енантіомер не залежить від віку, ураження нирок або легкого та середнього ступеня тяжкості ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше виводиться із плазми.

Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Не існує доказів фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії бікалутаміду та аналогів рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону.

Дослідження in vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 і має менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, в ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію з бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилася до 80% після одночасного його застосування протягом 28 днів. з бікалутамідом. Для лікарських засобів із вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування з терфенадином, астемізолом та цизапридом протипоказане. Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати з такими сполуками як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність зменшення дози цих лікарських засобів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату або виникають побічні ефекти внаслідок його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі крові та за клінічним станом пацієнта після початку або припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні лікарських засобів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол).Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі, що може призвести до посилення побічних ефектів препарату.

Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянтів кумаринового варфарину з ділянок його зв'язування з білками крові. Тому при призначенні бікалутаміду пацієнтам, які вже отримують непрямі антикоагулянти, рекомендується проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.

Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянтів кумаринового варфарину з ділянок його зв'язування з білками крові. Повідомлялося про посилення ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому при застосуванні бікалутаміду у пацієнтів, які одночасно отримують непрямих антикоагулянтів, рекомендується проводити ретельний моніторинг ПЛ/МНО, і слід розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.

У зв'язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати подовження інтервалу QT або розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (Torsade de pointes), тобто такими як антиаритмічні препарати класу IA (хінідин, дизопірамід) або класу III (аміодарон, соталол, дофетиліду, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики і т.д.

Діти.

Дослідження взаємодії проводили лише за участю дорослих пацієнтів.

Діюча речовина: bicalutamide;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 50 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, повідон, кросповідон; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат;

оболонка: лактоза моногідрат, гіпромелоза; титану діоксид (Е 171) поліетиленгліколь (ПЕГ 4000).

Бікалутамід не має здатності впливати на керування автомобілем або роботу зі складними механізмами. Однак слід мати на увазі, що часто може виникати сонливість, дуже часто – запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають цей лікарський засіб, повинні дотримуватися обережності.

Вагітність.

Бікалутамід протипоказаний для застосування жінкам. Його протипоказано призначати у період вагітності.

Годування груддю.

Бікалутамід протипоказаний під час грудного вигодовування.

Фертильність.

У дослідженнях на тваринах спостерігалося оборотне порушення фертильності самців. Слід припускати, що в чоловіків теж можливий період недостатності репродуктивної функції або безпліддя.

Бікалутамід протипоказаний для застосування дітям.

Лікування поширеного раку простати у поєднанні з терапією аналогами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону (РФ ЛГ) або хірургічною кастрацією.

Бікалутамід протипоказаний жінкам та дітям.

Бікалутамід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини або до будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу.

Протипоказане одночасне застосування бікалутаміду з терфенадином, астемізолом або цизапридом.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів похилого віку внутрішньо по 1 таблетці 50 мг 1 раз на добу. Лікування бікалутамідом слід починати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону або одночасно з хірургічною кастрацією.

Ниркова недостатність: у пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Печінковаа недостатність: у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення лікарського засобу

Особливості застосування

Лікування Вістамідом слід розпочинати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід активно метаболізується у печінці. Деякі дані дають підстави вважати, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки виведення лікарського засобу сповільнюється, а це може призвести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам з помірними або тяжкими ураженнями печінки. Через можливість змін функції печінки слід періодично контролювати печінкові проби. Більшість змін спостерігаються протягом перших шести місяців застосування бікалутаміду. Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігаються зміни до функцій печінки тяжкого ступеня, були отримані повідомлення про летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.

Для пацієнтів, які мають об'єктивне прогресування захворювання разом із підвищеним рівнем ПСА, слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідом.

У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може виявитись цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів із вже виявленим діабетом. У зв'язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози у крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону.

Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні з препаратами, які метаболізуються переважно CYP 3A4 (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Терапія антиандрогенів може призвести до подовження інтервалу QT.

У пацієнтів, які мають фактори ризику або випадки подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, які можуть подовжувати QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), лікарі повинні на початку лікування бікалутамідом оцінити співвідношення ризик/користування з огляду на потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (Torsade de pointes).

Антиандрогенна терапія може викликати зміни у морфології сперматозоїдів. Хоча вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювали і про такі зміни у пацієнтів, які отримували бікалутамід, не оголошували, пацієнтам та/або їхнім партнерам під час лікування та протягом 130 днів після терапії бікалутамідом слід використовувати ефективні методи контрацепції.

Повідомлялося про посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів у пацієнтів, які одночасно приймали бікалутамід, що може призвести до збільшення протромбінового часу (ПВ) та міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Деякі випадки пов'язані з ризиком виникнення кровотечі.Рекомендується ретельно контролювати рівень ПЛ/МНО та слід розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.

Допоміжні речовини.

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Побічні реакції вказано за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000) , ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10 000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

1 Зміни з боку печінки рідко є тяжкими і часто проходять або слабшають при продовженні лікування або після його припинення.

2 Включено до переліку побічних реакцій на лікарський засіб після розгляду післяреєстраційних даних.Частота була визначена за частотою повідомлень про побічні явища печінкової недостатності у хворих, які отримують лікування у відкритих дослідженнях Early Prostate Cancer programme (EPC) у групах бікалутамідом 150 мг.

3 Може зменшитися при супутній кастрації.

4 Спостерігалося під час фармако-епідеміологічного дослідження застосування агоністів рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози. Ризик збільшувався, якщо бікалутамід 50 мг застосовували в комбінації з агоністами рилізинг-фактору лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відзначено при застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапія для лікування раку передміхурової залози.

5 Включено до переліку побічних реакцій після отримання постмаркетингових даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про випадки інтерстиціальної пневмонії під час рандомізованого лікування 150 мг ЕРС.

Збільшення ПЛ/МНО: у звітах протягом післяреєстраційного спостереження повідомляли про взаємодію кумаринових антикоагулянтів з бікалутамідом.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками крові та не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, який не має іншого впливу на ендокринну систему.