Взаємодії, пов'язані як з валсартаном, так і з гідрохлортіазидом
Одночасне застосування не рекомендується
Літій
Зворотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояви токсичності були зареєстровані при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та тіазидів, у тому числі гідрохлортіазиду. У зв'язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану та літію, така комбінація не рекомендується. застосування такої комбінації рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у плазмі.
Одночасне застосування, яке потребує обережності
Інші антигіпертензивні препарати
Валсартан H-Тева може посилювати дію інших препаратів з антигіпертензивними властивостями (наприклад, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та інгібітори зворотного захвату).
Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)
Можлива знижена реакція на пресорні аміни, яка недостатньо, щоб виключити їх використання.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП
НПЗЗ можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні. рекомендується контролювати функції нирок на початку лікування та адекватну гідратацію пацієнта.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном
При одночасному застосуванні АРА, включаючи валсартан, з іншими засобами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, необхідна обережність.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м ) протипоказано.
Одночасне застосування не рекомендується
Калійсзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій, сольові препарати для замісної терапії, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію.
При застосуванні лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, рекомендується моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Транспортери
Отримані in vitro дані показують, що Валсартан є субстратом транспортера печінкового поглинання ОАТР1В1/ОАТР1ВЗ та ефлюксного печінкового транспортера MRP2. Клінічне значення цих даних до кінця не з'ясовано. інгібіторів транспортера поглинання (наприклад, рифампіну, циклоспорину) або транспортерів ефлюксу (наприклад, ритонавіру) може призводити до підвищення системної експозиції валсартану. Починаючи або закінчуючи одночасне лікування такими лікарськими засобами, рекомендується виявляти необхідну обережність.
Відсутність взаємодії
У дослідженнях лікарської взаємодії валсартану не було відзначено клінічно значущих взаємодій валсартану та будь-якого з наступних препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глибенкламід; компонентом препарату (див. взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом).
Взаємодії, пов'язані з гідрохлортіазидом
Одночасне застосування, яке потребує обережності
Лікарські препарати, застосування яких пов'язане із втратою калію та гіпокаліємією
Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду може посилюватися при одночасному застосуванні калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, АКТГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та похідних).
Якщо необхідно призначення цих лікарських засобів з комбінацією гідрохлортіазиду та валсартану, рекомендується проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Лікарські засоби, здатні індукувати шлуночкову тахікардію типу « пірует »
З огляду на ризик гіпокаліємії, гідрохлортіазид слід з обережністю застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які можуть індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует», зокрема антиаритмічними засобами Іа та III класу, а також з деякими антипсихотичними засобами.
Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію у сироватці крові
Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при одночасному прийомі таких лікарських засобів, як антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати.
При тривалому застосуванні цих лікарських засобів рекомендується обережність.
Лікарські препарати, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію (torsades de pointes)
- Антиаритмічні препарати Ia класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
- Антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід).
- Деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол).
- Інші (наприклад, беприділ, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
У зв'язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію (torsades de pointes).
Глікозиди наперстянки
Індукована тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект, що сприяє розвитку серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки.
Солі кальцію та вітамін D
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид одночасно з вітаміном D або солями кальцію може сприяти підвищенню рівня кальцію в плазмі крові. злоякісними новоутвореннями або вітамін D-опосередкованими станами), за рахунок посилення канальцевої реабсорбції кальцію.
Антидіабетичні засоби (пероральні препарати та інсулін)
Лікування тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози антидіабетичного лікарського засобу може бути необхідною.
Слід з обережністю використовувати метформін через ризик лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з гідрохлортіазидом.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне використання тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські препарати, що застосовуються в лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти в плазмі крові. Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами, ймовірно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту і швидкості спорожнення шлунка. Навпаки, можна очікувати, що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд можуть знижувати біодоступність
Амантадін
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть збільшити ризик небажаних ефектів, спричинених амантадином.
Іонообмінні смоли
Абсорбція тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижується під впливом холестираміну або колестиполу. Це може викликати субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зміщення в часі прийому гідрохлортіазиду і смоли години до або через 4-6 годин після прийому смоли може звести до мінімуму ризик взаємодії.
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичних засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, посилюють дію таких релаксантів скелетних м'язів, як похідні кураре.
Циклоспорин
Одночасне призначення з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, подібних до подагри.
Алкоголь, анестетики та седативні препарати
У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової системи або прямої судиннорозширюючої дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.
Метілдопа
Отримано окремі повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів, яким призначають одночасне лікування метилдопою та гідрохлортіазидом.
Карбомазепін
У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутись гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції та спостерігати належним чином.
Контрастні речовини, що містять йод
У разі викликаної діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід провести адекватне заповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванням.