Варфарин взаємодіє з багатьма іншими препаратами
Фібринолітики, такі як стрептокіназа та альтеплаза, протипоказані пацієнтам, які приймають варфарин.
Необхідно уникати одночасного застосування варфарину або застосовувати з обережністю під ретельним клінічним та лабораторним контролем з інгібіторами тромбіну, нефракціонованими гепаринами та їх похідними, гепарином з низькомолекулярною масою, фондапарином, рівгорокітономіноцикліном .
Деякі препарати, наприклад, холестирамін, можуть впливати на абсорбцію або ентерогепатичну рециркуляцію варфарину. Може бути збільшений (наприклад, протиепілептичні та протитуберкульозні засоби) або зменшений (наприклад, аміодарон або метронідазол) метаболізм варфарину у печінці. Може збільшитись вільна фракція варфарину в крові та, за відсутності печінкової недостатності, метаболізм та виведення варфарину посилюються, викликаючи зниження ефекту. Препарати, що впливають на тромбоцити та первинний гемостаз (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель, тиклопідин, дипіридамол та більшість нестероїдних протизапальних засобів, але не коксиби), можуть викликати фармакодинамічну взаємодію та схильність пацієнта до тяжких кровотеч. Пеніциліни у великих дозах викликають схожий вплив на первинний гемостаз.
Анаболічні стероїди, азапропазон, еритроміцин та інші цефалоспорини зменшують вітамін К-залежний синтез фактора згортання та потенціюють ефект варфарину. Надмірна кількість вітаміну К у їжі зменшує ефект варфарину. Ослаблене всмоктування вітаміну К, наприклад, у випадку діареї, може посилити ефект варфарину. Пацієнти, у яких у їжі недостатньо вітаміну К, залежить від вітаміну К2, виробленого кишковими бактеріями. У таких пацієнтів різні антибіотики можуть зменшити синтез вітаміну К2, спричиняючи збільшений ефект варфарину.
Надмірне вживання алкоголю на фоні печінкової недостатності посилює ефект варфарину. Хінін, що міститься у воді «Тонік», також може викликати посилення ефекту варфарину.
При необхідності полегшення болю під час застосування варфарину рекомендується парацетамол або опіати.
Варфарин може посилити ефект пероральних протидіабетичних засобів, які є похідними сульфонілсечовини.
При застосуванні варфарину слід уникати прийому ерлотинібу, метилфенідату, пероральних контрацептивів.
Антикоагуляційний ефект варфарину підсилюють: ацетилсаліцилова кислота, алопуринол, аміодарон, амоксицилін, аргатробан, азапропазон, азитроміцин, безафібрат, бікалутамід, цефалексин, цефамандол, цефіменоксим, цефомонцем , (Декстро)тироксин, дифлунізал, дигоксин, дисульфірам, диклофенак (ризик кровотечі зростає, також при застосуванні диклофенаку внутрішньовенно), доксициклін, ентакапон, еритроміцин, езомепразол, етодолак, етопозид, еторикоксиб, фенілбутазон, ф, , флутамід, флувастатин, флувоксамін, гатифлоксатин, гемфіброзил, грепафлоксацин, протигрипозна вакцина, хінідин, хінін, хлорамфенікол, хлоралгідрат, ібупрофен, іфосфамід, індометацин, альфа-ікон, альфа-ікон, , клофібрат, кодеїн, латамоксеф, лефлуномід, лепірудин, левофл оксацин, ловастатин, мефенамова кислота, мелоксикам, метилфенідат, метолазон, метотрексат, метронідазол, міконазол (також гель для застосування в порожнині рота), миртазапін, моксифлоксацин, налідиксинова кислота, напроксен, неоміцин, норебут виявляється через 1-2 тижні безперервного застосування), парекоксиб, піроксикам, прогуаніл, пропафенон, пропранолол, ритонавір, рофекоксиб, рокситроміцин, росувастатин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, симвастатин, сульф, сульф, сульф, сульф, сульф, суліндак, (анаболічні та андрогенні) стероїдні гормони, тамоксифен, тегафур, тетрациклін, тієнілінова кислота, толметин, тореміфен, трамадол, трастузумаб, троглітазон, валдекоксиб, вальпроєва кислота, венлафаксин, вітамін А, . Лактулоза може потенціювати ефект варфарину при тривалому застосуванні.
Антикоагуляційний ефект варфарину зменшують: ацитретин, аміноглютетімід, азатіоприн, барбітурати, циклоспорин, диклоксацилін, дизопірамід, фенобарбітал, фенітоїн, гризеофульвін, хлордіазепоксид, хлорталідон, карбамазін, карбамазепін, сукралфат, тразодон, вітамін С.
Антикоагуляційний ефект варфарину посилюють або зменшують: атазанавір, естрогени, фосампренавір, холестирамін, кортикостероїди (великі дози кортикостероїдів збільшують антикоагуляційний ефект), невірапін, прогестерон, трициклічні антидепресанти, сульфанілуринові препарати (кумарини, можливо, збільшують його гіпоглікемічну дію).
Препарати рослинного походження можуть як посилювати дію варфарину, наприклад, гінкго (Ginkgo biloba), часник (Allium sativum), дягіль лікарський (Angelica sinensis, містить кумарини), папайя (Carica papaya, механізм невідомий) та шавлія (Salvia mil уповільнює виведення варфарину), і зменшувати його дію, наприклад, женьшень (Panax ginseng). Ефект варфарину може зменшитись при одночасному застосуванні лікарських препаратів звіробою продірявленого (Hypericum perforatum). Ця дія обумовлена ензимами, що містяться у складі звіробою, що руйнують варфарин. Тому продукти, що містять звіробій, не можна комбінувати із варфарином. Послаблююча дія може зберігатися через 2 тижні після припинення застосування звіробою. Якщо пацієнт застосовує препарати, що містять звіробій, необхідно визначити МНО та припинити їх застосування. Слід ретельно контролювати МНО, оскільки після припинення застосування звіробою МНО може збільшитись. Може знадобитися вибір доз варфарину.
Під час лікування варфарином вміст вітаміну К у їжі має бути по можливості постійним.
Продукти та рослини, багаті на вітамін К (наприклад, зелені овочі), послаблюють дію варфарину.
Слід уникати одночасного застосування варфарину з журавлинним соком, оскільки антикоагуляційний ефект посилюється.
Під час лікування варфарином після застосування лосьйону ромашки можливі крововиливи на обличчі.
Оскільки ефект варфарину може змінюватися під впливом значної кількості лікарських засобів, при кожній зміні лікарської терапії потрібен додатковий лабораторний контроль стану системи зсідання крові пацієнта.