Уропрес спрей назальний 0,1 мг/мл, в флаконі по 5 мл

По 5 мл у флаконі, вкладеному в пачку.

Спрей назальний.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина. При збовтуванні утворюється шар піни, який зникає через 30 хвилин.

Десмопресин - структурний аналог природного гормону L-аргінін-вазопресину.

Препарат збільшує проникність епітелію дистальних відділів канальців нирок для води та підвищує її реабсорбцію. Зменшує обсяг сечі, що виділяється, і одночасно збільшує її осмолярність і знижує осмолярність плазми крові. Це призводить до зниження частоти сечовипускання та зменшення ніктурію.

Антидіуретична дія після інтраназального введення 10-20 мкг десмопресину триває 8-12 годин.

Біодоступність після інтраназального введення становить від 3 до 5%. Помітна концентрація активної речовини в плазмі досягається через 15-30 хвилин після застосування, максимум концентрації досягається через 1 годину і залежить від введеної дози.

Об'єм розподілу становить 0,2-0,3 л/кг. Десмопресин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення після інтраназального введення становить 2-3 години. Незначна кількість десмопресину метаболізується у печінці.

Препарати гормонів для системного застосування, крім статевих гормонів та інсулінів. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин та його аналоги. Код АТХ Н01В А02.

Препарати, здатні викликати синдром неадекватної секреції АДГ, наприклад, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазин, карбамазепін, деякі протидіабетичні препарати класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропамід.
НПЗЗ можуть викликати затримку рідини або гіпонатріємію.
При одночасному застосуванні з окситоцином слід взяти до уваги збільшення антидіуретичного ефекту та зниження перфузії матки.
Клофібрат та індометацин може посилювати антидіуретичний ефект десмопресину, глибин.

Якщо всі вищезазначені препарати застосовувати одночасно, слід моніторити артеріальний тиск, рівень натрію в плазмі та діурез. Клітини печінки людини in vitro не виявили значного метаболізму десмопресину. Проте, офіційних досліджень взаємодії in vivo не проводили.

Діюча речовина: desmopressin;
1 мл десмопресину ацетат у перерахунку на десмопресин 100% речовина 0,1 мг;
допоміжні речовини: бензалконію хлорид, натрію хлорид, гліцин, бетаїну гідрохлорид, вода для ін'єкцій.

Препарат не має або має дуже незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Використання під час вагітності: десмопресин слід призначати з обережністю вагітним жінкам.

Дослідження репродуктивності, проведені на щурах та кроликах з дозами більш ніж у 100 разів вищі за дозу для людини, не виявили жодних ознак шкідливого впливу десмопресину на плід.

Також були рідкісні повідомлення про вади розвитку у дітей, народжених від матерів, які отримували лікування щодо нецукрового діабету під час вагітності. Однак огляд наявних даних не передбачає збільшення частоти пороків розвитку у дітей, які зазнали впливу десмопресину протягом всієї вагітності.

Використання в період лактації: результати аналізу молока матерів, які годували немовлят грудьми та приймали високі дози десмопресину (300 мкг інтраназально), свідчать, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за необхідну для впливу на діурез.

Застосовувати дітям під наглядом дорослих з метою контролю дози препарату.
Тест для визначення концентраційної здатності нирок у дітей віком до 1 року виконувати виключно в умовах стаціонару та з подальшим наглядом.

Як антидіуретичний засіб: лікування нецукрового діабету центрального генезу; при посттравматичній поліурії та полідипсія при наявності транзиторної недостатності або відсутності АДГ після гіпофізектомії, операції в галузі гіпофіза або черепно-мозкової травми.
Як діагностичний засіб: для експрес-тесту для визначення концентраційної здатності нирок для диференціальної діагностики нецукрового діабету.

• Підвищена чутливість до десмопресину або інших компонентів препарату;
• первинна або психогенна полідипсія, полідипсія у хворих на алкоголізм;
• важкі форми хвороби Віллебранда (тип II Б) зниження активності фактора VIII до 5% та наявність антитіл до фактора VIII;
• серцева недостатність або інші стани, які потребують призначення діуретиків;
• помірна або виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв);
• гіпонатріємія;
• синдром порушення секреції АДГ.

Препарат застосовувати інтраназально.

Перед застосуванням слід очистити ніс.
1 спрей-доза містить 5 мкг лікарської речовини і відповідає одному натисканню.
Нецукровий діабет, посттравматична поліурія та полідипсія центрального генезу.
Дозу підбирати індивідуально, проте оптимальною дозою для дорослих є 10-20 мкг (2-4 натискання) 1-2 рази на добу. Для дітей віком від 1 року доза становить 10 мкг (2 натискання) 1-2 рази на добу. У разі появи симптомів затримки рідини та/або гіпонатріємії лікування необхідно припинити та дозу відкоригувати.
Експрес-тест для визначення концентраційної здатності нирок та для диференціальної діагностики нецукрового діабету.
Для оцінки концентраційної здатності нирок використовувати наступні дозування: для дорослих - 40 мкг (8 натискань), для дітей до 1 року - 10 мкг (2 натискання), для дітей від 1 року - 20 мкг (4 натискання).
Експрес-тест використовувати для диференціального діагнозу між нецукровим діабетом та поліуричним синдромом іншого генезу, а також для визначення зниженої концентраційної здатності нирок, пов'язаної з інфекцією сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Також даний тест застосовується для ранньої діагностики тубулоінтерстиціального ураження, наприклад, викликаного препаратами літію, анальгетиками, хіміотерапевтичних препаратів та імуносупресорів.
Експрес-тест найкраще проводити в першій половині дня. Протягом перших 12 годин після застосування препарату вживання рідини слід обмежити. Дітям до 5 років та пацієнтам із захворюваннями серця або артеріальною гіпертензією обсяг вживаної рідини слід зменшити в 2 рази.
До початку проведення тесту слід визначити осмоляльність сечі. Після введення десмопресину взяти 2 проби сечі (бажано через 2 та 4 години). Сечу, отриману протягом години, слід зібрати окремо та вилити. В обох пробах сечі визначається осмоляльність.

Для визначення концентраційної здатності нирок більше досягнуте значення осмоляльності порівняти зі значенням перед дослідженням або референтним значенням, що відповідає віку пацієнта (для дорослих 800-1000 мОсм/кг). Низькі значення, відсутність збільшення чи невелике збільшення осмоляльності сечі свідчить про порушення концентраційної здатності нирок. Якщо осмоляльність сечі значно підвищується, а обсяг сечі значно зменшується, це означає, що поліурія пов'язана з нецукровим діабетом центрального генезу.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т.ч. лихоманка, бронхоспазм, анафілаксія.
З боку обміну речовин та харчування: гіпонатріємія, зневоднення.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, набряк головного мозку, гіпонатріємічні судоми, судоми, сплутаність свідомості, зниження свідомості, кома.
З боку психіки: безсоння, афективна лабільність, кошмарні сновидіння, нервозність, агресивність, емоційні розлади.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, припливи; у пацієнтів з ішемічною хворобою серця можлива поява нападів стенокардії.
З боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, носова кровотеча, сухість у горлі, інфекція верхніх дихальних шляхів, задишка.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, діарея, гастроентерит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: підвищене потовиділення, алергічні реакції, у т. ч. висипання, свербіж, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: м'язові спазми.
Загальні порушення: підвищена стомлюваність, загальне нездужання, периферичний набряк, біль у грудній клітці, озноб.
Лабораторні та інструментальні дані: підвищення температури тіла, збільшення маси тіла.
Педіатрична популяція: гіпонатріємія є оборотним станом, у дітей часто спостерігається у зв'язку із змінами в розпорядку дня, що впливають на вживання води та/або потовиділення.
Інші особливі групи пацієнтів: у дітей молодшого віку, пацієнтів похилого віку, у яких концентрація натрію в сироватці крові знаходиться на нижній межі норми, може спостерігатися підвищений ризик гіпонатріємії.

Передозування десмопресину може призвести до гіпонатріємії та судом. Симптоми передозування можуть виникати при застосуванні надто високої дози препарату, надмірному вживанні рідини під час або відразу після застосування десмопресину, неадекватних умовах резорбції препарату при його інтраназальному введенні.

Передозування проявляється такими симптомами: збільшення маси тіла (затримка води), головний біль, нудота, незначна артеріальна гіпертензія, тахікардія, «припливи», у тяжких випадках - гіпергідратація та судоми.
Передозування може спостерігатися у дітей раннього віку через недостатньо ретельний підбір дози.
Лікування: у разі передозування слід зменшити дозу препарату, збільшити інтервал між прийомами або скасувати застосування препарату. Наявність набряку мозку потребує негайної госпіталізації пацієнта у відділення реанімації. Судоми у дітей також потребують негайного інтенсивного лікування. У разі виникнення гіпонатріємії лікування десмопресином негайно має бути припинено і споживання рідини обмежується, поки натрій сироватки нормалізується. Специфічного антидоту немає. Якщо є показання для діуретичної терапії, можливе застосування салуретиків, таких як фуросемід.

Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 2 °C до 8 °C.

Спрей назальний.