Уропрес краплі, 0,1 мг/мл, 2,5 мл

По 2,5 мл у флаконі, вкладеному у пачку.

Краплі назальні.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина. При збовтуванні утворюється шар піни, що зникає через 30 хвилин.

Десмопресин – структурний аналог природного гормону L-аргінін-вазопресину. Препарат збільшує проникність епітелію дистальних відділів звивистих канальців нирок для води та підвищує реабсорбцію. Зменшує об'єм сечі, що виділяється, і одночасно збільшує її осмолярність і знижує осмолярність плазми крові. Це призводить до зниження частоти сечовипускання та зменшення ніктурії. Антидіуретична дія після інтраназального введення 10-20 мкг десмопресину триває 8-12 годин.

Біодоступність після інтраназального введення становить від 3 до 5%. Помітна концентрація активної речовини в плазмі настає через 15-30 хвилин після застосування, максимум концентрації досягається через 1 год і залежить від введеної дози. Об'єм розподілу становить 0,2-0,3 л/кг. Десмопресин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення після інтраназального введення становить у середньому 2-3 години. Незначна кількість десмопресину метаболізується у печінці.

Препарати гормонів для системного застосування, окрім статевих гормонів та інсулінів. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин та його аналоги. Код АТХ Н01В А02.

Препарати, здатні викликати синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, наприклад, трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазин, карбамазепін, деякі антидіабетичні препарати класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропаї

НГЗП можуть викликати затримку рідини або гіпонатріємію.

При одночасному застосуванні з окситоцином слід враховувати збільшення антидіуретичного ефекту та зниження перфузії матки.

Клофібрат та індометацин можуть посилювати антидіуретичний ефект десмопресину, глібенкламіду та солі літію можуть зменшити його.

Якщо всі вищезазначені препарати застосовувати одночасно, слід моніторувати АТ, рівень натрію в плазмі та діурез.

Взаємодія десмопресину з препаратами, що впливають на метаболізм у печінці, є малоймовірною, оскільки дослідження мікросомального метаболізму в клітинах печінки людини in vitro не виявили значного метаболізму десмопресину. Проте офіційні дослідження взаємодії in vivo не проводились.

діюча речовина: desmopressin;

1 мл розчину містить десмопресин ацетат у перерахуванні на десмопресин 100% речовину 0,1 мг;

інші складові: бензалконію хлорид, натрію хлорид, гліцин, бетаїну гідрохлорид, вода для ін'єкцій.

Препарат не має або має дуже незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Використання під час вагітності десмопресин слід призначати з обережністю вагітним жінкам. Дослідження репродуктивності, проведені на щурах та кроликах з дозами більш ніж у 100 разів вищі за дозу для людини, не виявили жодних ознак шкідливої ​​дії десмопресину на плід. Також були рідкісні повідомлення про вади розвитку у дітей, народжених від матерів, які отримували лікування з приводу нецукрового діабету під час вагітності. Однак огляд наявних даних не передбачає збільшення частоти вад розвитку у дітей, які зазнали впливу десмопресину протягом всієї вагітності.

Використання в період лактації: результати аналізу молока матерів, які годували грудним дітям та приймали високі дози десмопресину (300 мкг інтраназально), свідчать, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за необхідну для впливу на діурез.

Застосовувати дітям під наглядом дорослих для контролю дози препарату.

Тест для визначення концентраційної здатності нирок у дітей до 1 року виконувати виключно в умовах стаціонару та з наступним спостереженням.

Як антидіуретичний засіб: лікування нецукрового діабету центрального генезу; при посттравматичній поліурії та полідипсії при наявності транзиторної недостатності або відсутності антидіуретичного гормону після гіпофізектомії, операції в галузі гіпофіза або черепномозкової травми.

Як діагностичний засіб: для експрес-тесту для визначення концентраційної здатності нирок; для диференціальної діагностики нецукрового діабету.

• Підвищена чутливість до десмопресину або інших компонентів препарату;
• первинна або психогенна полідипсія, полідипсія у хворих на алкоголізм;
• важкі форми хвороби Віллебранда (тип ІІб); зниження активності фактора VIII до 5% та наявність антитіл до фактора VIII;
• серцева недостатність або інші стани, що потребують призначення діуретиків;
• помірна або виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв);
• гіпонатріємія;
• синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

У 1 краплі міститься 5 мкг лікарської речовини.

Нецукровий діабет, посттравматична поліурія та полідипсія центрального генезу.

Дозу підбирати індивідуально, проте оптимальною дозою для дорослих 10-20 мкг (2-4 краплі) 1-2 рази на добу. Для дітей віком від 1 року доза становить 10 мкг (2 краплі) 1-2 рази на добу. У разі появи симптомів затримки рідини та гіпонатріємії лікування необхідно зупинити та дозу відкоригувати.

Експрес-тест для визначення концентраційної здатності нирок та диференціальної діагностики нецукрового діабету.

Для оцінки концентраційної спроможності нирок використовувати такі дозування: для дорослих – 40 мкг (8 крапель), для дітей віком до 1 року – 10 мкг (2 краплі), для дітей віком від 1 року – 20 мкг (4 краплі).

Експрес-тест використовувати для диференціального діагнозу між нецукровим діабетом та поліуричним синдромом іншого генезу, а також для визначення зниженої концентраційної здатності нирок, пов'язаної з інфекцією сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Також цей тест застосовується для ранньої діагностики тубулоінтерстиціального ураження, наприклад, спричиненого препаратами літію, анальгетиками, хіміотерапевтичними препаратами та імуносупресорами.

Експрес-тест найкраще проводити у першій половині дня. Протягом перших 12 годин після застосування препарату вживання рідини слід обмежити. Дітям до 5 років і пацієнтам із захворюваннями серця або артеріальною гіпертензією обсяг рідини, що вживається, слід зменшити в 2 рази.

До початку проведення тесту слід визначити осмоляльність сечі. Після введення десмопресину прийняти 2 проби сечі (бажано через 2 та 4 години). Сеч, отриману протягом першої години, слід зібрати окремо та вилити. В обох пробах сечі визначається осмолюваність. Для визначення концентраційної здатності нирок найбільше досягнуте значення осмоляльності порівняти зі значенням перед дослідженням або з референтним значенням, що відповідає віку пацієнта (для дорослих 800-1000 мОсм/кг). Низькі значення, відсутність збільшення або невелике збільшення осмолюваності сечі вказують на порушення концентраційної спроможності нирок. Якщо осмоляльність сечі значно підвищується, а об'єм сечі значно зменшується, це означає, що поліурія пов'язана із нецукровим діабетом центрального генезу.

Особливості застосування

Лікування слід розпочинати з найнижчих доз, підвищувати дозу поступово, з обережністю. Уропрес® краплі назальні можна призначати тільки пацієнтам, яким протипоказаний пероральний прийом десмопресину в таблетованій формі.

Терапія десмопресином без супутнього обмеження вживання рідини може призвести до затримки води та гіпонатріємії, які супроводжуються такими симптомами як збільшення маси тіла, головний біль, нудота, блювання та набряки. У важких випадках можливий розвиток набряку мозку, судом та коми. Для попередження гіпергідратації необхідно підтримувати водний баланс.

Під час лікування нецукрового діабету центрального генезу важка гіпонатріємія може бути пов'язана із застосуванням препарату.

Препарат слід застосовувати з обережністю: пацієнтам молодого та похилого віку; при станах, що характеризуються водним та/або електролітним дисбалансом; пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску; пацієнтам із ризиком розвитку тромбозів.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на муковісцидоз.

Перед початком лікування слід переконатися у відсутності дисфункції сечового міхура та обструкції вихідного сечового отвору.

Перед лікуванням слід переконатися у наявності згоди пацієнта обмежувати вживання рідини. Слід попередити пацієнтів, батьків (якщо пацієнти діти) та медичний персонал про необхідність уникати перевантаження рідиною (у тому числі при зайнятті плаванням) та припинити прийом десмопресину на тлі блювання та діареї, доки баланс рідини не відновиться.

Ризик гіпонатріємічних судом може бути зведений до мінімуму за умови підтримки рекомендованої стартової дози та виключення супутнього застосування препаратів, що підвищують секрецію вазопресину.

Наявність затримки рідини можна визначити шляхом моніторингу маси тіла пацієнта, концентрації натрію в плазмі або осмолюваності.

Збільшення маси тіла може бути пов'язане з передозуванням препарату або частіше – через гіпергідратацію.

Лікування десмопресином необхідно перервати при розвитку гострих інтеркурентних захворювань, які можуть призвести до порушення балансу електролітів та рідин, таких як: системні інфекції, гастроентерит, підвищення температури.

Заходи запобігання гіпонатріємії, включаючи пильну увагу до обмеження вживання рідини та більш частий моніторинг натрію сироватки, повинні бути прийняті у разі супутньої терапії з препаратами, які, як відомо, викликають синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, наприклад, трициклічні антидепресанти. захоплення серотоніну, хлорпромазин, карбамазепін, препарати сульфонілсечовини, НПЗЗ.

При проведенні тесту на концентраційну здатність нирок об'єм рідини повинен бути обмежений до 0,5 л особливо за 1 годину до прийому та протягом 8 годин після застосування препарату.

Після проведення діагностичного тесту на нецукровий діабет або тесту на концентраційну здатність нирок слід бути обережним, щоб не допустити перевантаження рідиною. Введення рідини не повинно бути примушеним, пероральним або парентеральним, і пацієнти повинні приймати тільки стільки рідини, скільки необхідно, щоб задовольнити спрагу.

Бензалконію хлорид, що міститься в препараті як допоміжна речовина, може спричинити набряк слизової носа, особливо при тривалому застосуванні. Якщо підозра на таку реакцію (при хронічній закладеності носа), пацієнта слід перевести на назальну форму без консерванту.

Бензалконію хлорид, що міститься в препараті як допоміжна речовина, може спричинити бронхоспазм. Не слід застосовувати Уропрес, краплі назальні при змінах слизової оболонки носа: рубці, набряк або інші порушення, що може призвести до зміни всмоктування препарату.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т.ч. лихоманка, бронхоспазм, анафілаксія.

З боку обміну речовин та харчування: гіпонатріємія, зневоднення.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, набряк головного мозку, гіпонатріємічні судоми, судоми, сплутаність свідомості, зниження свідомості, кома.

З боку психіки: безсоння, афективна лабільність, кошмарні сновидіння, нервозність, агресивність, емоційні розлади у дітей.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, припливи; у пацієнтів з ішемічною хворобою серця можлива поява нападів стенокардії.

З боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, носова кровотеча, сухість у горлі, інфекція верхніх дихальних шляхів, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, діарея, гастроентерит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: підвищення потовиділення, алергічні реакції, у т. ч. висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язові спазми.

Загальні порушення: підвищена стомлюваність, загальне нездужання, периферичний набряк, біль у грудній клітці, озноб.

Лабораторні та інструментальні дані: підвищення температури тіла, підвищення маси тіла.

Педіатрична популяція: гіпонатріємія є оборотним станом, у дітей часто спостерігається у зв'язку зі змінами у розпорядку дня, що впливають на вживання води та/або потовиділення.

Інші особливі групи пацієнтів: у дітей молодшого віку, пацієнтів похилого віку, у яких концентрація натрію в сироватці крові знаходиться на нижній межі норми, може спостерігатися підвищений ризик гіпонатріємії.

Передозування десмопресину може призвести до гіпонатріємії та судом. Симптоми передозування можуть виникати при застосуванні надто високої дози, надмірному вживанні рідини протягом або відразу після застосування десмопресину, неадекватних умовах резорбції препарату при його інтраназальному введенні. Передозування проявляється такими симптомами: збільшення маси тіла (затримка води), головний біль, нудота, незначна артеріальна гіпертензія, тахікардія, «припливи», у важких випадках – гіпергідратація та судоми.

Передозування може спостерігатися у дітей раннього віку через недостатньо ретельний добір дози.

При передозуванні слід зменшити дозу препарату, збільшити інтервал між окремими прийомами або скасувати застосування препарату. Наявність набряку мозку потребує негайної госпіталізації пацієнта у відділення реанімації. Судоми у дітей також потребують негайного інтенсивного лікування. При виникненні гіпонатріємії лікування десмопресином негайно має бути припинено та споживання рідини обмежується, доки натрій сироватки нормалізується. Специфічного антидоту немає. Якщо показання для діуретичної терапії, можливе застосування салуретиків, таких як фуросемід.

Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 8 ºС.

Несумісність. Не виявлено.

Уропрес краплі - препарат гормонів для системного застосування, крім статевих гормонів та інсулінів