Ультрекс капсули 300 мг блістер № 16

№16 (8х2): по 8 капсул по 150 мг або 300 мг у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

капсули. Основні фізико-хімічні властивості: капсули по 150 мг: тверді желатинові капсули білого кольору, розмір 1, з написом «CLIN 150», заповнені білим кристалічним порошком; капсули по 300 мг: тверді желатинові капсули білого кольору, розмір 0е1, з написом «CLIN 300», заповнені білим кристалічним порошком.

Фармакодинаміка. Механізм дії Кліндаміцин відноситься до антибіотиків групи лінкозамідів. Механізм дії кліндаміцину базується на пригніченні біосинтезу білка шляхом зв’язування з субодиницею 50S та впливом як на збірку рибосом, так і на процес трансляції. Хоча кліндаміцину фосфат неактивний in vitro, швидкий гідроліз in vivo перетворює його на антибактеріально активний кліндаміцин. У звичайних дозах кліндаміцин демонструє бактеріостатичну активність. Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок Ефективність буде істотно залежати від часу, впродовж якого рівень речовини перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для причинного патогену (%Ч/МІК). Механізм розвитку резистентності Резистентність до кліндаміцину найчастіше виникає через мутації на сайті зв’язування антибіотиків рРНК або метилювання специфічних нуклеотидів у 23S-рРНК субодиниці 50S. Ці зміни можуть зумовлювати перехресну резистентність in vitro до макролідів і стрептограмінів типу B (фенотип MLSB). Резистентність іноді зумовлена змінами у рибосомальних білках. Резистентність у стафілококів і стрептококів головним чином буде результатом підвищеної інтеграції метильних груп у 23S-рРНК (так звана конститутивна MLSB-резистентність), що значною мірою знижує зв’язувальну афінність кліндаміцину до рибосоми. Більшість метицилінрезистентних штамів S. aureus (MRSA) має конститутивний MLSB-фенотип і, отже, є кліндаміцинрезистентними. Тому інфекції, спричинені резистентними до макролідів стафілококами, не слід лікувати кліндаміцином навіть при продемонстрованій in vitro чутливості внаслідок ризику селекції під час лікування мутантних штамів із конститутивною MLSB-резистентністю. Штами з конститутивною MLSB-резистентністю демонструють повну перехресну резистентність між кліндаміцином і лінкоміцином, макролідами (наприклад, азитроміцином, кларитроміцином, еритроміцином, рокситроміцином, спіраміцином), а також стрептограміном B. Резистентність до кліндаміцину може бути індукована макролідами в макролідорезистентних бактеріальних ізолятах. Індуковану резистентність можна підтвердити за допомогою методу дисків (диско-дифузійного D-тесту) або методом розведення у бульйоні. Рідше зустрічаються механізми резистентності, які включають модифікацію антибіотика та активний ефлюкс. Існує повна перехресна резистентність між кліндаміцином і лінкоміцином. Як і для багатьох антибіотиків, частота виникнення резистентності залежить від виду бактерій та географічної зони. Частота резистентності до кліндаміцину вища серед метицилінрезистентних стафілококових ізолятів та пеніцилінрезистентних пневмококових ізолятів, ніж серед організмів, чутливих до цих речовин. Граничні значення Розповсюдженість набутої резистентності може варіювати для окремих видів залежно від географічного положення та часу, і тому потрібна місцева інформація щодо резистентності, зокрема при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо ефективність кліндаміцину принаймні до деяких видів інфекцій є сумнівною за рахунок місцевого характеру резистентності, слід звернутися за порадою експерта. Особливо у випадку тяжких інфекцій або неефективності терапії слід встановити мікробіологічний діагноз із визначенням патогену та його чутливості до кліндаміцину. Резистентність, як правило, визначається критеріями інтерпретації чутливості (граничними значеннями), встановленими Європейським комітетом з тестування чутливості до протимікробних засобів (EUCAST) для системних антибіотиків. Тестування кліндаміцину проводили із застосуванням звичайного методу послідовних розведень. Граничні значення за EUCAST (див. таблицю 1). (Європейський комітет з тестування чутливості до протимікробних засобів). Таблиця 1.

	Граничні значення МІК (мг/мл)		Діаметр зони граничних значень (мм)а
Мікроорганізм	Чутливий	Резистентний	Чутливий	Резистентний
Види Staphylococcus1,3	≤ 0,25 мг/л	> 0,5 мг/л	≥ 22А	< 19А
Види Streptococcus (групи A, B, C, G)1, 2	≤ 0,5 мг/л	> 0,5 мг/л	≥ 17Б	< 17Б
Streptococcus pneumoniae1	≤ 0,5 мг/л	> 0,5 мг/л	≥ 19Б	< 19Б
Стрептококи групи «viridians»1	≤ 0,5 мг/л	> 0,5 мг/л	≥ 19Б	< 19Б
Грамнегативні анаероби	≤ 4 мг/л	> 4 мг/л	Не застосовується	Не застосовується
Грампозитивні анаероби	≤ 4 мг/л	> 4 мг/л	Не застосовується	Не застосовується

Клінічні граничні значення за EUCAST у вигляді таблиці, версія 8.0. ¹ Індукована резистентність до кліндаміцину може бути виявлена шляхом визначення антагоністичної дії між кліндаміцином і макролідами. Якщо резистентність не виявлена, то повідомляється, що проведено перевірку відповідно до клінічних граничних значень. Якщо таку виявлено, то повідомляється про «резистентність» і розглядається можливість додавання такого коментаря до звіту: «Кліндаміцин може використовуватися для короткочасної терапії менш серйозних інфекцій шкіри та м’яких тканин, оскільки розвиток конститутивної резистентності під час такої терапії малоймовірний». ² Клінічне значення індукованої резистентності до кліндаміцину в комбінованій терапії важких інфекцій S. pyogenes, невідоме. 3 Індукована резистентність до кліндаміцину може бути виявлена шляхом визначення антагоністичної дії між кліндаміцином і макролідами. Якщо резистентність не виявлена, то повідомляється про проведену перевірку відповідно до клінічних граничних значень. Якщо таку виявлено, то повідомляється про «резистентність». ^А Для виявлення індукованої резистентності до кліндаміцину розміщують диски з еритроміцином та кліндаміцином на відстані 12–20 мм (від краю до краю) та визначають антагонізм (феномен D). ^Б Для виявлення індукованої резистентності до кліндаміцину розміщують диски з еритроміцином та кліндаміцином на відстані 12–16 мм (від краю до краю) та визначають антагонізм (феномен D). ^а Вміст диску — 2 мкг кліндаміцину Діапазони контролю якості за EUCAST для визначення МІК та дискової зони представлені в таблиці 2. Таблиця 2.

Контроль якості штаму	Діапазон МІК (мкг/мл)	Дифузійний діапазон (діаметр зони у мм)
Staphylococcus aureus ATCC 29213	0,06–0,25	23–29
Streptococcus pneumoniae ATCC 49619	0,03–0,125	22–28

ATCC^® є зареєстрованою торговою маркою Американської колекції типових культур. Розповсюдженість набутої резистентності. Розповсюдженість набутої резистентності на основі даних за останні 5 років, отриманих у рамках національних проектів із нагляду за резистентністю і досліджень (станом на Лютий 2018 р). Зазвичай чутливі види. Аеробні грампозитивні мікроорганізми: без п\ж - Actinomyces israelii ° - Gardnerella vaginalis ° - Staphylococcus aureus (метицилінчутливий) - Streptococcus pneumoniae - Streptococcus pyogenes - Стрептококи групи «viridians» ^○^ Анаеробні мікроорганізми: без п\ж - Види Bacteroides ° (за винятком B.fragilis) - Clostridium perfringens ° - Види Fusobacterium ° - Види Peptoniphilus ° - Види Peptostreptococcus ° - Види Prevotella ^○ - Види Propionibacterium ° - Види Veillonella ° Інші мікроорганізми: - Chlamydia trachomatis ° - Chlamydophila pneumoniae ° - Mycoplasma hominis ° Види, для яких набута резистентність може являтися проблемою. Аеробні грампозитивні мікроорганізми: - Staphylococcus aureus - Staphylococcus aureus (метицилінрезистентний) + - Staphylococcus epidermidis + - Staphylococcus haemolyticus - Staphylococcus hominis - Staphylococcus agalactiae Аеробні грамнегативні мікроорганізми: - Moraxella catarrhalis $ Анаеробні мікроорганізми: - Bacteroides fragilis ° Резистентні мікроорганізми. Аеробні грампозитивні мікроорганізми: - Види Enterococcus - Listeria monocytogenes Аеробні грамнегативні мікроорганізми: - Escherichia coli - Haemophilus influenzae - Види Klebsiella - Pseudomonas aeruginosa Анаеробні мікроорганізми: - Clostridium difficile Інші мікроорганізми: - Mycoplasma pneumoniae - Ureaplasma urealyticum ° На момент публікації оновлених даних не було. Основна література, стандартна література і рекомендації з лікування припускають наявність чутливості. $ Природна чутливість більшості штамів знаходиться у проміжному діапазоні. + Щонайменше в одному регіоні частота резистентності перевищує 50%. ^ Загальний термін для позначення гетерогенної групи видів стрептококів. Частота резистентності може варіювати залежно від відповідних видів стрептококів. Фармакокінетика. Резорбція, розподіл та зв’язування з білками Відмінність між похідними кліндаміцину, що застосовувалися, полягає лише у часі всмоктування та розщеплення ефірів. Після цього кліндаміцин присутній в організмі у вигляді вільної основи (активна форма). Його ефіри слід вважати попередниками лікарського засобу. Після перорального застосування кліндаміцину гідрохлорид і кліндаміцину 2-пальмітату гідрохлорид швидко та майже повністю всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі дещо уповільнює всмоктування. При застосуванні натще максимальні концентрації у сироватці крові досягаються приблизно через 45–60 хвилин, а при застосуванні після їди — приблизно через 2 години. Після перорального застосування однократної дози 150 мг або 300 мг концентрації становлять від 1,9 до 3,9 мкг/мл та від 2,8 до 3,4 мкг/мл відповідно (застосування натще). Зв’язування кліндаміцину з білками плазми крові залежить від його концентрації та становить від 60% до 94% у межах терапевтичного діапазону. Кліндаміцин легко проникає у тканини, проходить крізь плацентарний бар’єр і надходить у грудне молоко. Дифузія в субарахноїдальний простір є недостатньою навіть при запаленні мозкових оболонок. У кістковій тканині досягаються високі концентрації. Біотрансформація та виведення Розпад кліндаміцину головним чином відбувається у печінці. Деякі метаболіти є мікробіологічно активними. Лікарські засоби, що діють як індуктори печінкових ферментів, скорочують середній час утримання кліндаміцину в організмі. Дослідження in vitro на мікросомах печінки та кишечнику людини продемонстрували, що окислення кліндаміцину відбувається головним чином за допомогою CYP3A4 з незначною участю CYP3A5 з утворенням кліндаміцину сульфоксиду та другорядного метаболіту N-десметил-кліндаміцину. Виведення кліндаміцину відбувається приблизно на 2/3 із калом і на 1/3 з сечею. Період напіввиведення кліндаміцину з сироватки крові становить приблизно 3 години у дорослих і близько 2 години у дітей. При порушенні функції нирок і печінковій недостатності середнього або тяжкого ступеня період напіввиведення подовжується. Кліндаміцин не виводиться шляхом діалізу. Біодоступність Абсолютна біодоступність кліндаміцину була визначена у рамках клінічного дослідження (1994). Кожен із 16 здорових добровольців чоловічої статі отримував 600 мг кліндаміцину внутрішньовенно (у формі кліндаміцину фосфату) і перорально (2 капсули, кожна з яких містить 300 мг кліндаміцину гідрохлориду). Передумова застосування — на порожній шлунок. Середні арифметичні значення (mA), стандартне(-і) відхилення (s) і середні геометричні значення (mG) після перорального та внутрішньовенного (в/в) застосування. Таблиця 3.

Показники	Перорально			в/в
	mA	s	mG	mA	s	mG
Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) [мкг/мл]	5,3	1,0	5,2	11,1	3,9	10,6
Площа під кривою концентрація-час (AUC) [мкг/мл*год]	16,9	6,1	15,9	31,8	6,7	31,1
Час максимальної концентрації у плазмі крові (tmax) [год]	0,76	0,36	0,70	0,46	0,10	0,45