Улсепан 40 мг №1 ліофілізат

1 флакон з ліофілізатом для розчину для ін'єкцій у контурній комірчастій упаковці, по 1 контурній комірчастій упаковці в картонній коробці.

Ліофілізат для розчину для ін'єкцій.

Пантопразол – заміщений бензімідазол, що інгібує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних помп парієтальних клітин.  . Інгібування залежить від дози та інгібує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. У більшості пацієнтів симптоми зникають протягом 2 тижнів.  Застосування пантопразолу, як і інших інгібіторів протонної помпи (ІПП) та інгібіторів H2-гістамінових рецепторів знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно зменшенню кислотності.  клітинному рецептору, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Ефект при пероральному та внутрішньовенному застосуванні пантопразолу однаковий.

При застосуванні пантопразолу збільшується рівень гастрину натще. При короткостроковому застосуванні рівень гастрину зазвичай не перевищує верхню межу норми. При тривалому лікуванні рівні гастрину в більшості випадків зростають вдвічі. Надмірне їх збільшення випадках. Як наслідок, іноді при тривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення кількості ентерохромафіноподібних (ECL)-клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Однак, згідно з проведеними на сьогодні дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин ) або нейроендокринних пухлин шлунка, виявлених у дослідженнях на тваринах, у людей не спостерігалося.

З огляду на результати досліджень на тваринах не можна виключати вплив тривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози.

На тлі лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину в сироватці крові зростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, внаслідок зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA).  Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити в період від 5 днів до 2 тижнів до вимірювання CgA. Це дозволяє рівню CgA. діапазон нормальних значень, які можуть бути помилково підвищені після лікування ІПП.

Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового або повторного прийому. У діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному прийомі, так і при внутрішньовенному введенні. 

Розподіл. 

Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить близько 98%. Обсяг розподілу становить близько 0,15 л/кг.

Біотрансформація. 

Пантопразол метаболізується майже виключно в печінці.  Основним метаболічним шляхом є деметилювання CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією; до інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4. 

Висновок.

Кінцевий період напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Були відзначені декілька випадків затримки виведення. В результаті специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато більш тривалою тривалістю дії (інгібування секреції кислоти).

Основна частина метаболітів пантопразолу виводиться з сечею (близько 80%), решта виводяться з калом. Основним метаболітом як у плазмі крові, так і в сечі є десметилпантопразол, кон'югований з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 год) не набагато перевищує T1/2 пантопразолу.

Особливі групи пацієнтів. 

Повільні метаболізатори. 

Близько 3% європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами.  В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація в плазмі – час» (AUC) була приблизно в 6 разів більше повільних метаболізаторів, ніж у осіб, що мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пікова концентрація в плазмі крові (Cmax) виросла приблизно на 60%. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.

Пацієнти з порушенням функції нирок. 

Рекомендацій щодо зниження дози при застосуванні пантопразолу пацієнтам з погіршенням функції нирок (у тому числі пацієнтам на діалізі) немає. Як і у здорових людей, T1/2 пантопразолу у них короткий. Діалізуються тільки дуже невеликі кількості пантопразу.  Незважаючи на те, що у основного метаболіту помірно тривалий T1/2 (2-3 години), висновок все одно швидкий, тому кумуляції не відбувається.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (класи А та B за Чайлдом – П'ю) T1/2 зростає до 7-9 годин, а AUC збільшується в 5-7 разів, Cmax збільшується лише незначно – ndash; у 1,5 рази порівняно з такою у здорових добровольців. 

Пацієнти похилого віку. 

Незначне збільшення AUC та Cmax у добровольців похилого віку порівняно з молодими волонтерами також не має клінічного значення.

Засоби на лікування кислотозалежних захворювань. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ А02В С02.

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рН. 

В результаті повного та тривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може впливати на абсорбцію препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим фактором їхньої біодоступності (наприклад, деяких протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол або інших препаратів, таких як ерло).

Інгібітори протеази ВІЛ. 

Не рекомендується спільне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН через суттєве зниження їхньої біодоступності.

Якщо спільного застосування інгібіторів протеази ВІЛ з ІПП не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусне навантаження). >

Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон та варфарин). 

Спільне застосування пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований індекс). Однак повідомлялося про підвищення МНІ та продовження протромбінового часу у пацієнтів, які спільно застосовували Іn Підвищення МНІ та продовження протромбінового часу може призвести до розвитку патологічної кровотечі і навіть до летального результату. При такому сумісному застосуванні необхідний моніторинг МНІ та протромбінового часу.

Метотрексат. 

Повідомлялося, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) і ІПЗ збільшує рівні метотрексату в плазмі крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад, хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

Лікарські засоби, що інгібують або індукують CYP2C19. 

Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив пантопразолу. Слід розглянути необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують тривалу терапію пантопразолом у високих дозах, і для пацієнтів з порушенням функції печінки. CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та звичайний звіробій (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.

Інші взаємодії. 

Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон'югацією; інших метаболічних шляхів відноситься окислення за допомогою CYP3A метаболізованими за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глиббенкламід, ніфедипін та пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.  Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими засобами, що метаболізуються через цю саму ферментну систему.

Результати цілого ряду досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, що метаболізуються за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеїн, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (наприклад, , етанол), не впливає на р-глікопротеїн, що асоціюється з всмоктуванням дигоксину. 

Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами.

діюча речовина: pantoprazole; 

1 флакон містить пантопразол (у формі пантопразолу натрію сесквігідрату) 40 мг.

інші складові: гідроксид натрію.

Пантопразол не впливає або дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору.  або іншими механізмами.

Вагітність. 

Наявні дані щодо застосування вагітним жінкам (приблизно 300–1000 повідомлень про результати вагітності) вказують на відсутність ембріональної або фето/неонатальної токсичності пантопрозолу. Під час досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. препарату під час вагітності.

Період годування груддю. 

Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу в грудне молоко. Недостатньо даних про екскрецію пантопразолу в грудне молоко людини, проте про таку екскрецію повідомлялося. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. Рішення про припинення годування груддю або /утримання від лікування препаратом слід приймати з урахуванням користі від годування груддю для дитини та користі від лікування препаратом для жінки. 

Фертильність. 

Пантопразол не порушував фертильності у дослідженнях на тваринах.

Після одноразового внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відзначено значущого зв'язку між кліренсом пантопразолу та віком або масою тіла пацієнта. AUC та обсяг розподілу відповідали даних, отриманих під час досліджень за участю дорослих.

• рефлюкс-езофагіт.
• виразка дванадцятипалої кишки.
• виразка шлунка.
• синдром Золлінгера-Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.

Підвищена чутливість до пантопразолу, похідних бензімідазолу або до компонентів препарату.

Препарат застосовувати дорослим за призначенням та під контролем лікаря. Внутрішньовенне застосування препарату рекомендується тільки при неможливості перорального застосування. Доступні дані з безпеки відносяться до внутрішньовенного застосування терміном до 7 днів. Тому при клінічній можливості здійснюється перехід від внутрішньовенного введення пантопразолу до перорального застосування пантопразолу в дозі 40 мг.

Дозування.

Рефлюкс-езофагіт, виразка дванадцятипалої кишки, виразка шлунка. 

Препарат застосовувати у дозі 40 мг (1 флакон) на добу внутрішньовенно.

Синдром Золлінгера-Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.

Препарат застосовувати у рекомендованій початковій дозі 80 мг на добу. При необхідності дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи залежно від показників секреції кислоти в шлунку. Дози, що перевищують 80 мг на добу, слід розділити на два введення.  Можливе тимчасове збільшення дози пантопразолу більше 160 мг, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, необхідним для адекватного контролю секреції кислоти.

У разі необхідності швидкого зменшення кислотності, для більшості пацієнтів достатньо початкової дози 80 мг 2 рази для досягнення бажаного рівня (< 10 мекв/год) протягом 1 години.

Печовинна недостатність. 

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (½ флакон препарату). 

Ніркова недостатність. 

Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.

Пацієнти похилого віку.

Відсутня необхідність корекції дозування.

Спосіб застосування.

Порошок розчинити в 10 мл 0,9% розчину хлориду натрію. Розчин можна вводити безпосередньо або після змішування зі 100 мл 0,9% розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози у пластикових або скляних флаконах.

Приготовлений розчин стабільний протягом 12 годин при температурі не вище 25°С.

Проте, враховуючи збереження мікробіологічної чистоти, рекомендується використовувати розведений препарат негайно.

Препарат не можна готувати або змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених вище. 

Введення препарату необхідно проводити протягом 2-15 хв.

Флакон призначений лише для одноразового використання. Перед застосуванням необхідно візуально перевірити флакони з препаратом (зокрема, зміна кольору, наявність осаду).

Розбавлений розчин повинен бути безбарвним або мати трохи жовтий колір. 

Діти. 

Препарат не рекомендується застосовувати дітям (до 18 років), оскільки дані з безпеки та ефективності пантопразолу для цієї вікової категорії обмежені. .

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), рідко (≥ 1/1000 та < 1/ 100), рідко (≥ 1/ 10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко агранулоцитоз. Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи. Рідко: реакція гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм та порушення обміну речовин. Рідко: гіперліпідемія та підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміни маси тіла. Невідомо: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія1, гіпокаліємія.

Психічні розлади. Нечасто: розлади сну. Рідко: депресія (зокрема загострення). Дуже рідко: дезорієнтація (зокрема загострення). Невідомо: галюцинація, сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів із схильністю до цих розладів, а також загострення цих симптомів при їхньому попередньому існуванні). 

З боку нервової системи. Нечасто: біль голови, запаморочення. Рідко: розлад смаку. Невідомо: парестезія.

З боку органів зору. Рідко: порушення зору/затуманювання зору.

З боку травного тракту. Часто: поліпи із фундальних залоз (доброякісні). Нечасто: діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, біль у животі і дискомфорт. 

З боку гепатобіліарної системи. Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ). Рідко: підвищення рівня білірубіну. Невідомо: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність. 

З боку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: шкірний висип, висип, свербіж. Рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку органів зору. Рідко: порушення зору/затуманювання зору.

З боку травного тракту. Часто: поліпи із фундальних залоз (доброякісні). Нечасто: діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, біль у животі і дискомфорт. 

З боку гепатобіліарної системи. Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ). Рідко: підвищення рівня білірубіну. Невідомо: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність. 

З боку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: шкірний висип, висип, свербіж. Рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Рідко: гінекомастія.

Загальні розлади. Часто: тромбофлебіт у місці введення. Нечасто: астенія, втома, нездужання. Рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.

1. Гіпокальціємія одночасно з гіпомагніємією.

2.Спазм м'язів як наслідок порушення балансу електролітів.

Симптоми передозування невідомі. Дози до 240 мг, введені внутрішньовенно протягом 2 хвилин, добре переносилися. Оскільки пантопразол екстенсивно зв'язується з білками, він не відноситься до препаратів, легко виведених за допомогою діалізу. 

При передозуванні з появою клінічних ознак інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримуючу терапію. Рекомендацій щодо специфічної терапії немає.

Зберігати при температурі не вище 25℃ у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. 

Улсепан використовується при рефлюкс-езофагіті, виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станах.