Вводити внутрішньовенно (краплинно, струминно).
Режим дозування індивідуальний, залежно від клінічної ситуації.
При генералізованому фібринолізі вводити у разовій дозі 15 мг/кг маси тіла кожні 6-8 годин, швидкість введення - 1 мл/хв.
При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат по 200-500 мг 2-3 рази на добу.
При простатектомії вводити під час операції 1 г, потім по 1 г кожні 8 годин протягом 3 днів, після чого переходити на прийом таблетованої форми транексамової кислоти до зникнення макрогематурії.
Якщо існує великий ризик розвитку кровотечі, при системній запальній реакції рекомендуеться застосовувати препарат у дозі 10-11 мг/кг за 20-30 хв до втручання.
Хворим на коагулопатію перед екстракцією зуба препарат вводити у дозі 10 мг/кг маси тіла, після екстракції зуба призначати прийом внутрішньо таблетованої форми транексамової кислоти.
У випадках порушення видільної функції нирок необхідна корекція режиму дозування: при концентрації креатиніну в крові 120-250 мкмоль/л призначати по 10 мг/кг 2 рази на добу; при концентрації 250-500 мкмоль/л - по 10 мг/кг 1 раз на добу; при концентрації більше
500 мкмоль/л - по 5 мг/кг 1 раз на добу.
Діти.
Разова доза становить 10 мг/кг, вводити 2 рази на добу.
Пацієнти літнього віку.
У випадку відсутності порушень видільної функції нирок корекція дози не потрібна.
Особливості застосування
Внутрішньовенні ін’єкції вводити повільно. Транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.
При швидкому внутрішньовенному введенні можливі запаморочення та гіпотензія, для уникнення артеріальної гіпотензії препарат слід вводити повільно і в кількості не більше 1мг на хвилину.
При нирковій недостатності (залежно від ступеня підвищення креатиніну сироватки крові зменшують дозу і кількість введень, при тяжкій нирковій недостатності препарат протипоказаний.
При лікуванні гематурії ниркового генезу зростає ризик механічної анурії внаслідок утворення згустка в уретрі.
Перед застосуванням транексамової кислоти необхідно оцінити фактори ризику тромбоемболічних захворювань.
Спостерігалися випадки венозного та артеріального тромбозу чи тромбоемболії у пацієнтів, які застосовували препарат. Крім того, повідомлялося про випадки закупорення судин сітківки і центральної ретинальної вени, у пацієнтів з тромбоемболічною хворобою або наявністю в анамнезі спадкових тромбоемболічних захворювань існує підвищений ризик виникнення венозних чи артеріальних тромбозів.
Транексамову кислоту не слід застосовувати одночасно з Фактор IX комплексом (Factor IX complex) або антиінгібіторними коагуляційними комплексами, оскільки може підвищитись ризик утворення тромбозів.
Пацієнти з ДВЗК-синдромом, яким необхідне лікування препаратом, повинні перебувати під наглядом лікаря, який має досвід терапії таких захворювань.
У пацієнтів з дисемінованим внутрішньосудинним згортанням крові (ДВЗ-синдром) лікування повинно бути обмежене тільки у випадку переважання активації фібринолітичної системи при гострих тяжких кровотечах.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбоемболії можливе застосування транексамової кислоти разом з гепарином. Транексамова кислота не впливає на механізм дії гепарину.
Під час лікування протягом кількох днів необхідне спостереження офтальмолога з перевіркою гостроти, полей і кольорового зору, оглядом очного дна.
З обережністю застосовувати транексамову кислоту пацієнтам, які приймають пероральні контрацептиви, оскільки підвищується ризик виникнення тромбозів.
При застосуванні транексамової кислоти повідомлялося про випадки судом. Більшість із цих випадків були зареєстровані після внутрішньовенного застосуванні транексамової кислоти у високих дозах при проведенні аорто-коронарного шунтування (АКШ). При використанні рекомендованих низьких доз транексамової кислоти, частота виникнення випадків судом після операцій така ж, як і у пацієнтів, які не отримували транексамову кислоту.