Цитерал таблетки в/о 500 мг № 10

По 500 мг по 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці картонної.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 500 мг: довгасті, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору з рискою з одного боку.

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які необхідні у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією у сироватці крові (C max ) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МПК.

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у бактеріальних топоізомеразах та ДНК-гіразах шляхом багатоступінчастих мутацій. Одинарні мутації можуть призвести до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай викликають клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (характерно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідопосредкованої резистентності, кодованої qnr-геном антибіотикорезистентності.

Спектр антибактеріальної активності.

Точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а решта - від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST.

in vitroStreptococcus

Абсорбція

Після прийому внутрішньо таблеток ципрофлоксацину в дозі 250 мг та 500 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишечника.

Максимальні концентрації в сироватці досягаються через 1-2 години.

Біодоступність препарату становить 70-80%.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками плазми незначне (20-30%), знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний обсяг розподілу у стані стійкої рівноваги, що становить 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату у сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених тканинах і в тканинах сечовивідних шляхів, статевих органах (сеча, простата, ендометрій).

Метаболізм.

Були зафіксовані невисокі концентрації наступних чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M 1 ), сульфоципрофлоксацину (М 2 ), оксоціпрофлоксацин (М 3 ) та формілципрофлоксацину (M 4 ). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Висновок.

Ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник. Період напіввиведення із плазми осіб із нормальною функцією нирок - приблизно 4-7 годин.

Нірковий кліренс становить 180-300 мл/кг/год, а загальний кліренс - 480-600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. У разі серйозного порушення функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1% дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. Не спостерігалося вікової залежності Cmax та показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг 3 рази на добу) підвищення Cmax та AUC не спостерігалося. Значення перебувають у межах норми, які були зафіксовані у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до групи пацієнтів та фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТX J01M A02.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Формування хелатного комплексу.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламер), сукральфату або антацидів, а також препаратів ємністю (таких як пігулки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Це обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H 2 рецепторів.

Харчові та молочні продукти.

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.

Тизанідин.

Метотрексат.

Теофілін.

Інші похідні ксантину.

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівня препарату.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід проводити регулярний контроль МНО при і відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Ропінірол.

Клозапін.

Препарати, що подовжують інтервал QT.

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, внаслідок чого досягнення максимальної концентрації в плазмі відбувається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями та може розвинутись при одночасному застосуванні зазначених препаратів.

Сілденафіл.

C max та AUC силденафілу зросли приблизно в 2 рази у здорових добровольців після прийому внутрішньо 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні ципрофлоксацину з силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користу.

Пероральні цукрознижувальні засоби.

Дулоксетін.

Нестероїдні протизапальні засоби.

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми у цих пацієнтів.

Діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка містить ципрофлоксацину 250 мг або 500 мг (у формі ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату 291,5 мг або 583 мг);

допоміжні речовини: желатин, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна;

оболонка: гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид (Е 171).

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС. Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Вагітність.

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода.

Період годування груддю.

Ципрофлоксацин проникає в грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати в період годування груддю.

Можна застосовувати дітям від 1 року.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень;
• бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах
• пневмонія;
• хронічний гнійний середній отит;
• загострення хронічного синуситу, особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями;
• інфекції сечового тракту;
• гонококовий уретрит та цервіцит;
• орхоепідідіміт, зокрема викликаний Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання органів малого тазу, зокрема, викликані Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м'яких тканин, викликаних грамнегативними бактеріями.
• Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Лікування інфекцій у пацієнтів з нейтропенією.
• Профілактика інфекцій у пацієнтів з нейтропенією.
• Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Діти

• Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі, викликаний синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).
• Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).
• Ципрофлоксацин можна застосовувати для лікування важких інфекцій у дітей, коли лікар вважає це за необхідне.

• Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або будь-якого допоміжного компонента препарату, а також інших препаратів групи фторхінолонів.
• Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість) пов'язане зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові.

Доза визначається згідно з показаннями, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю організму (організмів) – збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та од.

Особливості застосування

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування важких інфекцій, інфекцій, викликаних стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції сечового тракту.

Орхоепідідиміт та запальні захворювання органів малого тазу можуть бути викликані фторхінолонрезістентними Neisseria gonorrhoeae.

Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацину резистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі препарату слід врахувати інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легочна форма сибірки.

Застосування у людей ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідах на тварині та обмежених даних, отриманих при застосуванні людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Антибіотикоасоційована діарея, викликана Clostridium difficile.

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі при застосуванні ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами призводить до зміни нормальної флори товстого кишечника, що, у свою чергу, призводить до надмірного зростання Clostridium Difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, призводить до підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідності проведення коллектомії. Слід пам'ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, протягом 2 місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотик-асоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового запровадження білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, яких чутлива Clostridium difficile. Також може виникнути потреба хірургічного втручання.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину дітям слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить тільки лікар з досвідом ведення дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Лікування ципрофлоксацином дітей слід починати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні випробування були включені діти віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнено інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям віком 1-17 років.

Інші специфічні важкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі ризику, коли інше лікування не можна застосувати, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.

В окремих випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати у стан шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину слід припинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м'язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожилля/розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двосторонній, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищений у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди. У разі виникнення будь-яких ознак тендиніту (таких як хворобливий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженої кінцівки слід забезпечити спокій.
Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс.

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання під час лікування.

Центральна нервова система.

Хінолони викликають судоми або знижують поріг судомної готовності.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припиняти. Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. В окремих випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба.

У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вживати заходів, необхідних у цій клінічній ситуації.

У пацієнтів, які приймали ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість, окремо або у комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми нейропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, оніміння та/або слабкість з метою попередження розвитку незворотних станів.

Серцеві розлади.

Застосування ципрофлоксацину пов'язується з подовженням інтервалу QT.

Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками зазвичай мають більш тривалий інтервал QTc, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QTc.

Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до впливу лікарських засобів на тривалість інтервалу QT.

Необхідно бути обережними при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, які можуть призводити до продовження інтервалу QT (таких як клас IA та III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу Q веретеновидної тахікардії (наприклад, вроджений синдром подовженого QT, некоректовані електролітні розлади.

Шлунково-кишковий тракт.

У разі виникнення протягом або після лікування важкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може мати летальне наслідки). ), яке потребує негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцину, 4×250 мг/добу перорально). Лікарські засоби, що гнітять перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовивідна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину.

Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, одержують достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Гепатобіліарна система.

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта. У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів із попереднім пошкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину у цих пацієнтів, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. у такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції.

Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їхнього метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, пацієнтам, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати з приводу можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути потреба у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну).

Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат як нудота та діарея. Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин наведені нижче. Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко з можливою летальністю).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), угнет. /p>

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіперглікемія. Психічні порушення: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості та дезорієнтація, тривожність, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації, психотичні реакції.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку, парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, периферична невропатія та поліневропатія.

З боку органів зору: порушення зору, порушення колірного сприйняття.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху. Патологія серця: тахікардія, шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes)*.

Судові розлади: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан, васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

Шлунково-кишкові розлади: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм, панкреатит.

Патологія гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (це дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю).

З боку шкірних покровів та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив'янка, реакції фотосенсибілізації, петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токс (з потенційною загрозою для життя).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії, міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів , м'язова слабкість , тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії гравіс.

З боку нирок та сечовивідної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит. Розлади загального стану та реакції у місці введення: астенія, лихоманка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники підвищення активності лужної фосфатази крові, відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази. *Ці реакції спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT.

Застосування для дітей

У дітей артропатія спостерігається частіше.

Шлунково-кишкові кровотечі, лімфаденопатія, збільшення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, порушення сечовипускання, уретральна кровотеча, вагініт, ацидоз, біль у грудних залозах, носова кровотеча, набряк легенів або гортані, легенева емболія, фототоксичні реакції, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон'юнктиви, рук; шкірний кандидоз, гіперпігментація, пітливість, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія. фототоксичні реакції, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон'юнктиви, рук; шкірний кандидоз, гіперпігментація, пітливість, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія. фототоксичні реакції, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон'юнктиви, рук; шкірний кандидоз, гіперпігментація, пітливість, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія.

Також були зареєстровані такі побічні реакції на ципрофлоксацин: ажитація, ексфоліативний дерматит, еритема, гіперестезія, гіпертонія, метгемоглобінемія, збільшення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, кандидоз (оральний, шлунково-кишковий). , полінейропатія, гіперкаліємія, зміни протромбінового часу, психоз; збільшення рівня тригліцеридів, гаммаглутамілтрансферази крові, сечової кислоти; зменшення рівня гемоглобіну; геморагічний діатез, підвищення рівня моноцитів, лейкоцитоз, циліндрурія.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі та при необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатньо рідини.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат "Цитерал" призначає лікар під час лікування інфекційних захворювань. Цей препарат можна застосовувати як дорослим, так і дітям. Відпускається він в аптеках за рецептом лікаря.