Цефтазидим слід застосовувати парентерально. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від маси тіла та функції нирок пацієнта. Перед застосуванням препарату слід провести шкірну пробу на переносимість!
Дорослі та діти ≥ 40 кг
Інтермітуючий вступ |
Інфекція
|
Введена доза |
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
100-150 мг/кг маси тіла/на добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу (1) |
фебрильна нейтропенія |
2 г кожні 8 годин |
внутрішньолікарняна пневмонія |
бактеріальний менінгіт |
бактеріємія* |
інфекції кісток та суглобів |
1-2 г кожні 8 годин |
ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин |
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
перитоніт, пов'язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом |
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
1-2 г кожні 8 годин або 12 годин |
профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) |
1 г під час індукції в анестезію та друга доза в момент видалення катетера |
хронічний середній отит |
1-2 г кожні 8 годин |
злоякісний зовнішній отит |
Постійна інфузія |
Інфекція |
Доза, що вводиться |
фебрильна нейтропенія |
Вводиться доза навантаження 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години (1) |
внутрішньолікарняна пневмонія |
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
бактеріальний менінгіт |
бактеріємія* |
інфекції кісток та суглобів |
ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин |
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
перитоніт, пов'язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом |
(1) У дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок 9 г на добу застосовували без побічних реакцій. |
Діти < 40 кг
Немовлята та діти > 2 місяців та масою тіла < 40 кг |
Інфекція |
Звичайна доза |
Інтермітуючий вступ |
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
100-150 мг/кг маси тіла/на добу в 3 прийоми, максимально 6 г на добу |
хронічний середній отит |
злоякісний зовнішній отит |
нейтропенія у дітей |
150 мг/кг маси тіла/на добу в 3 прийоми, максимально 6 г на добу |
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
бактеріальний менінгіт |
бактеріємія* |
інфекції кісток та суглобів |
100-150 мг/кг маси тіла/на добу в 3 прийоми, максимально 6 г на добу |
ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин |
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
перитоніт, пов'язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом |
Постійна інфузія |
фебрильна нейтропенія |
Вводиться доза навантаження 60-100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100-200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу |
внутрішньолікарняна пневмонія |
інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз |
бактеріальний менінгіт |
бактеріємія* |
інфекції кісток та суглобів |
ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин |
ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
перитоніт, пов'язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом |
Немовлята та діти ≤ 2 місяці |
Інфекція |
Звичайна доза |
Інтермітуючий вступ |
Більшість інфекцій |
25-60 мг/кг маси тіла/добу в 2 прийоми (1) |
(1) У немовлят та дітей ≤ 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути в 2-3 рази більше, ніж у дорослих |
(*) якщо це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними в розділі «Показання».
Діти
Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей ≤ 2 місяці не встановлено.
Пацієнти похилого віку
З огляду на зниження кліренсу цефтазидиму для хворих похилого віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо у пацієнтів віком від 80 років.
Печовинна недостатність
Необхідності у зміні дозування для хворих з легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих з тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний контроль за ефективністю та безпекою застосування.
Ніркова недостатність
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.
Початкова доза навантаження повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози має базуватися на кліренсі креатиніну.
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності - введення інтерміту
Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла
Кліренс креатиніну, мл/хв |
Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) |
Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г |
Частота дозування (година) |
50-31 |
150-200 (1,7-2,3)
|
1 |
12 |
30-16 |
200-350 (2,3-4)
|
1 |
24 |
15-6 |
350-500 (4-5,6)
|
0,5 |
24 |
< 5 |
> 500 (> 5,6)
|
0,5 |
48 |
Пацієнтам з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.
У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або маси тіла.
Діти < 40 кг
Кліренс креатиніну, мл/хв** |
Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) |
Рекомендована індивідуальна доза мг/кг маси тіла |
Частота дозування (година) |
50-31 |
150-200 (1,7-2,3)
|
25 |
12 |
30-16 |
200-350 (2,3-4)
|
25 |
24 |
15-6 |
350-500 (4-5,6)
|
12,5 |
24 |
< 5 |
> 500 (> 5,6)
|
12,5 |
48 |
(*) це рівень креатиніну в сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, і може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.
(**) кліренс креатиніну, розрахований на підставі площі поверхні тіла, або визначений.
Рекомендується ретельне клінічне спостереження за ефективністю та безпекою застосування.
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності - постійна інфузія
Дорослі та діти ≥ 40 кг маси тіла
Кліренс креатиніну, мл/хв |
Прімірний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)
|
Частота дозування (годинник) |
50-31 |
150-200 (1,7-2,3)
|
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години |
30-16 |
200-350 (2,3-4)
|
Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години |
≤ 15 |
> 350 (>4)
|
Не досліджували |
Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за ефективністю та безпекою застосування.
Діти < 40 кг
Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньої інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг з порушеною функцією нирок не встановлено. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за ефективністю та безпекою застосування.
Якщо дітям з порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скоригувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз
Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці, наведеній нижче.
Перитонеальний діаліз
Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крім внутрішньовенного застосування цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).
Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за декілька прийомів. Для низькопотокової гемофільтрації слід застосовувати дози, як у разі порушення функції нирок.
Пацієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації щодо дозування наведені в таблицях.
Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) |
Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а |
5 |
16,7 |
33,3 |
50 |
0 |
250 |
250 |
500 |
500 |
5 |
250 |
250 |
500 |
500 |
10 |
250 |
500 |
500 |
750 |
15 |
250 |
500 |
500 |
750 |
20 |
500 |
500 |
500 |
750 |
(а) Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.
Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз
Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) |
Підтримуюча доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а |
1 л/рік |
2 л/рік |
Швидкість ультрафільтрації (л/год) |
Швидкість ультрафільтрації (л/год) |
0,5 |
1 |
2 |
0,5 |
1 |
2 |
0 |
500 |
500 |
500 |
500 |
500 |
750 |
5 |
500 |
500 |
750 |
500 |
500 |
750 |
10 |
500 |
500 |
750 |
500 |
750 |
1000 |
15 |
500 |
750 |
750 |
750 |
750 |
1000 |
20 |
750 |
750 |
1000 |
750 |
750 |
1000 |
(а) Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.
Вступ.
Цефтазидим вводити внутрішньовенно ін'єкційно або інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом'язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або латеральна частина стегна.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Придбана резистентність до антибіотика відрізняється в різних регіонах і може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо під час лікування важких інфекцій.
Приготування розчину.
Цефтазидим сумісний з найчастіше застосовуваними розчинами для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін'єкцій (див. розділ «Несумісність»).
Флакони всіх розмірів виготовляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю та тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю в розчиненому препараті можна не зважати.
Інструкції з розведення:
Об'єм флакона |
Спосіб введення |
Необхідна кількість розчинника (мл) |
Приблизна концентрація (мг/мл) |
1 г |
внутрішньом'язово |
3 |
260 |
внутрішньовенний болюс |
10 |
90 |
внутрішньовенная інфузія |
50* |
20 |
Розчин для приготування внутрішньовенної інфузії слід проводити в два етапи (див. нижче).
Колір розчину варіює від яскраво-жовтого до янтарного залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. За дотриманням рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його фарбування.
Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин лактату натрію; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози, 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин глюкози 40 та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози 40 та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрану 70 та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 та 5% розчин глюкози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для внутрішньом'язового введення можна розчиняти в 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій.
Цефтазидим, розведений лідокаїном, не можна застосовувати:
- для внутрішньовенного введення;
- дітям віком до 12 років;
- пацієнтам з алергічною реакцією на лідокаїн;
- пацієнтам із блокадою серця;
- пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю.
Приготування розчину для внутрішньом'язової або внутрішньовенної болюсної ін'єкції.
- Вколоти голку шприца через кришку флакона та ввести рекомендований об'єм розчинника.
- Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.
- Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час має бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.
Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії у 2 етапи.
- Вколоти голку шприца через кришку флакона та ввести 10 мл розчинника.
- Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
- Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для ослаблення внутрішнього тиску у флаконі.
- Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, щоб загальний обсяг розчину був щонайменше 50 мл, і використовувати для внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хвилин.
Примітка. Для забезпечення стерильності препарату дуже важливо не вставляти голку через кришку флакона до розчинення препарату.
Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С.
Особливості застосування
Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про важкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, які мали нетяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.
Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, доки не встановлено, що збудник хвороби є чутливим до лікування препаратом, або існує велика ймовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м'яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім цього, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про поширення мікроорганізмів, які продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів та нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що за дотримання рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Цефтазидимом може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування чи проведення інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.
При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту, який може бути різного ступеня тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо звернути увагу на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких розпочалася діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та рясної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишківника.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів та пеніцилінів широкого спектру дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.
Препарат містить близько 50 мг натрію на 1 г цефтазидиму. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієт з обмеженим споживанням натрію.