Спосіб застосування та дози
Розчин можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово.
Комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону представлена у вигляді сухого порошку для відновлення у співвідношенні 1:1 у перерахуванні на вільний сульбактам та цефоперазон. Флакони з порошком у співвідношенні 1:1 містять еквівалент 500 мг + 500 мг та 1000 мг + 1000 мг сульбактаму та цефоперазону відповідно.
Дорослі. Звичайна доза препарату Цефосульбін для дорослих становить 2-4 г/добу (тобто від 1 до 2 г цефоперазону на добу) внутрішньовенно або внутрішньом'язово в рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин .
Співвідношення
|
Сульбактом/
цефоперазон (г)
|
Доза
сульбактаму (г)
|
Доза
цефоперезона (г)
|
1 : 1
|
2-4
|
1-2
|
1-2
|
При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу препарату Цефосульбін можна підвищити до 8 г (тобто доза цефоперазону - 4 г) внутрішньовенно в рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму, що рекомендується, становить 4 г (8 г препарату Цефосульбін®).
Застосування у пацієнтів із порушеною функцією нирок. Дозовий режим при застосуванні препарату для лікування пацієнтів із значним зниженням функцій нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) підлягає корекції з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза 2 г сульбактаму), а пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв слід призначати сульбак. мг, яка вводиться кожні 12 годин (максимальне добове дозування 1 г сульбактаму). При тяжких інфекціях може виникнути потреба додаткового призначення цефоперазону.
Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво порушується при застосуванні гемодіалізу. Термін напіввиведення цефоперазону у плазмі при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу має коригуватися.
Комбінована терапія. З огляду на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону більшість інфекцій ефективно лікуються монотерапією даним препаратом. Однак у деяких випадках сульбактам/цефоперазон можна застосовувати у поєднанні з іншими антибіотиками. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролювати функції нирок та печінки протягом усього курсу лікування.
Застосування пацієнтам із порушеною функцією печінки. Корекція дози може бути необхідна у випадках тяжкої обструкційної жовтяниці та тяжких захворювань печінки або коли ці обидві патології супроводжуються порушенням функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції печінки та супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону у плазмі крові та при необхідності відповідна корекція дози. У разі відсутності ретельного контролю концентрації препарату в плазмі доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.
Пацієнти похилого віку. Див. розділ «Фармакокінетика».
Діти. Звичайна доза Цефосульбіна® для дітей становить від 40 до 80 мг/кг маси тіла/добу (тобто 20-40 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розподілена на 2-4 дози.
Співвідношення
|
Сульбактом/
цефоперезон
(мг/кг маси тіла/добу)
|
Доза
сульбактаму
(мг/кг маси тіла/добу)
|
Доза
цефоперезона
(мг/кг маси тіла/добу)
|
1 : 1
|
40-80
|
20-40
|
20-40
|
При тяжких або рефрактерних інфекціях цю дозу можна підвищити до 160 мг/кг маси тіла/добу (80 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розділивши її на 2-4 дози (див. розділ «Особливості застосування» ).
Новонароджені. Новонародженим на 1-му тижні життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг маси тіла/добу (160 мг/кг маси тіла/добу препарату Цефосульбіна®). У випадках, коли необхідна доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг маси тіла/добу, додаткову дозу цефоперазону слід застосовувати окремо (див. розділ «Особливості застосування»).
Внутрішньовенне введення.
Для краплинної інфузії вміст кожного флакону Цефосульбіна® слід відновити у відповідній кількості 5 % водного розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду для ін'єкцій або води для ін'єкцій, а потім розвести до 20 тим самим розчином з наступним введенням. протягом 15-60 хвилин.
Відновлення.
Загальна доза
(г)
|
Еквівалентна доза
сульбактам+цефоперазон (г)
|
Обсяг
розчинника
|
Максимальна кінцева
концентрація (мг/мл)
|
1
|
0,5+0,5
|
3,4
|
125+125
|
2
|
1+1
|
6,7
|
125+125
|
Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для внутрішньовенної інфузії, але не для первинного відновлення (див. розділ «Несумісність»).
Для внутрішньовенної ін'єкції вміст кожного флакона слід розводити, як описано вище, та вводити протягом не менше 3 хвилин.
Внутрішньом'язове введення.
2% розчин лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом'язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»).
Встановлено, що Цефосульбін® є сумісним з водою для ін'єкцій, 5% розчином декстрози, 0,9% розчином натрію хлориду, 5% розчином декстрози в 0,225% розчині натрію хлориду та 5% декстрозою в 0,9% розчині натрію. концентраціях від 10 мг цефоперазону та 5 мг сульбактаму на 1 мл до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.
Лактатний розчин Рінгера. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін'єкцій (див. розділ «Несумісність»). Необхідне двоетапне розведення з використанням стерильної води для ін'єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин слід розвести лактатним розчином Рінгера для отримання концентрації сульбактаму 5 мг/мл (до 2 мл або 4 мл вихідного розчину слід додати 50 мл або 100 мл лактатного розчину Рінгера відповідно).
Лідокаїн. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін'єкцій (див. розділ «Несумісність»).
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Особливості застосування
Гіперчутливість. Повідомлялося про випадки розвитку тяжких, а іноді і летальних реакцій гіперчутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамамними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи сульбактам/цефоперазон. Виникнення таких реакцій найімовірніше в осіб із відомою гіперчутливістю до багатьох алергенів в анамнезі. Перед початком терапії сульбактамом/цефоперазоном слід ретельно досліджувати анамнез пацієнта щодо реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших лікарських засобів (див. розділ «Протипоказання»). Антибіотики слід з обережністю призначати пацієнтам, які виявляють алергію у тій чи іншій формі, особливо на лікарські засоби.
При розвитку алергічних реакцій використання лікарського засобу слід припинити та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції вимагають негайного застосування невідкладної терапії, зокрема введення адреналіну. За показаннями можливе застосування оксигенотерапії, внутрішньовенного введення кортикостероїдів, забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію.
Повідомлялося про випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, іноді з летальним результатом, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та ексфоліативний дерматит у пацієнтів, яким застосовували сульбактам/цефоперазон. У разі виникнення шкірних реакцій тяжкого ступеня терапію сульбактамом/цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Загальні застереження. Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, включаючи летальні випадки, при застосуванні цефоперазону/сульбактаму. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування цефоперазоном у деяких пацієнтів може призводити до розвитку дефіциту вітаміну К, що призводило до коагулопатії. Механізм цього явища, мабуть, пов'язані з придушенням кишкової мікрофлори, що у нормі синтезує цей вітамін. Таким чином, група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, порушенням всмоктування (наприклад, при фіброзі жовчного міхура) та осіб, які довго перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. У таких пацієнтів слід контролювати протромбіновий час (або міжнародне нормалізоване співвідношення) для виявлення ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. Аналогічний контроль слід здійснювати у пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. У цих випадках слід призначати прийом екзогенного вітаміну К.
У разі розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища слід припинити застосування сульбактаму/цефоперазону.
Як і при застосуванні інших антибіотиків тривале лікування може призвести до посиленого зростання резистентної мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, при тривалому застосуванні лікарського засобу Цефосульбін® рекомендується періодично контролювати наявність проявів порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи, особливо у немовлят, зокрема у недоношених новонароджених.
Про виникнення діареї, пов'язаної з Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до коліту з летальним результатом. Лікування антибактеріальними засобами пригнічує нормальну флору товстої кишки, що призводить до посиленого зростання С. difficile.
С. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку діареї, пов'язаної з C. difficile. Гіпертоксин, що продукується штамами С. difficile призводить до зростання показників захворюваності та летальності, оскільки ці мікроорганізми можуть бути резистентними до антимікробної терапії, що може призводити до необхідності проведення коллектомії. CDAD слід розглядати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідний ретельний аналіз анамнезу хвороби, оскільки виникнення діареї, пов'язаної з C. Difficile, повідомлялося через 2 місяці після призначення антибактеріальних засобів.
При виникненні суперінфекції слід призначити відповідне лікування.
Це лікарський засіб містить натрій. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію. Упаковка препарату містить латексну гуму, що може спричинити тяжкі алергічні реакції.
Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок різного ступеня при застосуванні препарату загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з певним кліренсом креатиніну. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок відзначається суттєве збільшення періоду напіввиведення сульбактаму. Гемодіаліз істотно впливає на період напіввиведення, загальний кліренс та обсяг розподілу сульбактаму. Будь-яких змін у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю не виявлено.
Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється із жовчю. У пацієнтів з хворобами печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напіввиведення цефоперазону з плазми зазвичай подовжується, а виведення з сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки у жовчі виявляються терапевтичні концентрації цефоперазону та спостерігається лише подовження періоду напіввиведення у 2-4 рази.
У випадках тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких хвороб печінки або при наявності супутніх порушень функції нирок може знадобитися корекція дози.
У пацієнтів з порушенням функції печінки та супутнім порушенням функції нирок слід контролювати концентрацію цефоперазону у сироватці крові та за необхідності коригувати дозування. Якщо немає можливості ретельного контролю концентрацій у сироватці, доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.
Застосування пацієнтам похилого та старечого віку. При застосуванні сульбактаму та цефоперазону спостерігалося подовження періоду напіввиведення, зниження загального кліренсу та збільшення обсягу розподілу порівняно з такими показниками у добровольців молодого віку. Фармакокінетика сульбактаму прямо корелювала з рівнем функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону добре корелювала з порушеннями функцій печінки.
Застосування дітей. Дослідження в педіатричній популяції не виявили жодних змін у фармакокінетиці компонентів препарату порівняно з дорослими особами не мають суттєвих відмінностей.
Застосування для лікування немовлят. Препарат ефективно застосовують немовлятам. Проте всебічні дослідження застосування недоношеним немовлятам чи новонародженим не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик терапії. У новонароджених з білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не замінює білірубін у місцях зв'язування з білками плазми.