Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Антибіотики
Антибіотики при бронхіті
ЦЕФЕПІМ
Цефепім Ананта порошок для розчину для ін'єкцій по 1 г у флаконі
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 246.50 ₴ до 305.56 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
1 г
Виробник
Свисс Перентералс Лтд
Країна-виробник
Індія
Торгова назва
Форма випуску
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій
Термін придатності
2 роки
Активні речовини
Цефепім
Кількість в упаковці
1
Спосіб введення
внутрішньомязово
Код Моріон
410526
Код АТС/ATX
J01D E01
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
дозволено
ДІТЯМ
з 1-го місяця
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
Порошок у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом “фліп-офˮ, по 1 флакону в коробці.
Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.
Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість щодо b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.
Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:
грампозитивні аероби:
Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans (більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);
грамнегативні аероби:
Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.
(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia);
анаероби:
Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.
(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).
Середні концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці 1.
Таблиця 1.
Середні концентрації цефепіму в плазмі крові (мкг/мл)
Доза цефепіму
0,5 години
1 година
2 години
4 години
8 годин
12 годин
Внутрішньовенно
1 г
78,7
44,5
24,3
10,5
2,4
0,6
2 г
163,1
85,8
44,8
19,2
3,9
1,1
Внутрішньом’язово
1 г
14,8
25,9
26,3
16,0
4,5
1,4
2 г
36,1
49,9
51,3
31,5
8,7
2,3
У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.
У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових добровольців, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.
Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % уведеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.
Для хворих віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату Цефепім Ананта, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.
Дослідження, проведені на хворих із різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин – при перитонеальному діалізі.
Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.
Доза препарату – 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом від 5 до 20 хв кожні 8 годин.
Діти.
У дітей у віці від 2 місяців до 11 років після одноразової внутрішньовенної ін’єкції загальний кліренс та об’єм розподілу в стаціонарному стані становить 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг
та 0,3 (± 0,1) л/кг відповідно.
Близько 60,4 (± 30,4) % від дози цефепіму, яку ввели, виділяється у незміненому вигляді із сечею, нирковий кліренс дорівнює 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація цефепіму в плазмі крові в рівноважному стані становить у середньому 68 мкг/мл через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом’язового введення концентрація цефепіму в плазмі крові становить 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність після внутрішньом’язової ін’єкції цефепіму становить у середньому 82 %. Вік та стать пацієнтів не впливають на кліренс препарату.
Таблиця 2
Концентрації препарату в спинномозковій рідині (СМР) та в плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт
Час після введення (г)
Концентрація у плазмі крові (мкг/мл)*
Концентрація у СМР (мкг/мл)*
Відношення концентрації у СМР/плазмі крові *
0,5
67,7 ± 51,2
5,7 ± 0,14
0,12 ± 0,14
1
44,1 ± 7,8
4,3 ± 1,5
0,10 ± 0,04
2
23,9 ± 12,9
3,6 ± 2,0
0,17 ± 0,09
4
11,7 ± 15,7
4,2 ± 1,1
0,87 ± 0,56
8
4,9 ± 5,9
3,3 ± 2,8
1,02 ± 0,64
* Вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартним відхиленням у віці ± 3 роки.
Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні впродовж 5-20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначалась у кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D E01.
При застосуванні високих доз аміноглікозидів одночасно з цефепімом слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відмічалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.
Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:
0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін’єкцій.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення цефепіму із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.
Вплив на результати лабораторних тестів.
Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окислення глюкози.
діюча речовина: цефепім;
1 флакон містить цефепіму гідрохлоридy у перерахуванні на цефепім 1 г;
допоміжна речовина: L-аргінін.
Оскільки під час лікування можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Випробовування на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію і відсутність будь-якого шкідливого впливу на плід, однак адекватні і добре контрольовані дослідження серед вагітних жінок не проводилися, тому цефепім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
У невеликій кількості цефепім проникає у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.
Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця, як зазначено в розділі «Спосіб застосування».
При застосуванні лідокаїну як розчинника слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.
У разі призначення препарату дітям віком від 1 місяця лікар повинен ретельно оцінити дозу препарату в залежності від віку, ваги, ступеня тяжкості та типу інфекції; стану функції нирок.
Дорослі.
Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:
інфекції дихальних шляхів, у тому числі пневмонія;
неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
ускладнені інтраабдомінальні інфекції (застосовується в комбінації з метронідазолом);
неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (в тому числі пієлонефрит);
септицемія;
емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.
Діти.
Пневмонія;
інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
бактеріальний менінгіт.
Гіперчутливість до цефепіму або аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.
Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.
Звичайна доза для дорослих становить 1 г, яку вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.
Однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.
Таблиця 3
Рекомендації щодо застосування препарату Цефепім Ананта для дорослих з кліренсом креатиніну > 60 мл/хв.
Тип інфекції
Доза
Частота введень
Тривалість лікування (днів)
Помірна та тяжка форма пневмонії, що викликана мікроорганізмами S. Pneu-moniae*, P. aeruginosa, K. рneumonia або Enterobacter
1–2 г
внутрішньовенно
Кожні 12 годин
10
Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою
2 г
внутрішньовенно
Кожні 8 годин
7**
Легкі та помірні неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит, викликані E. Coli, K. рneumonia або P. mirabilis*
0,5–1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово ***
Кожні 12 годин
7–10
Тяжкі неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит, викликані E. Coli або K. рneumonia*
2 г
внутрішньовенно
Кожні 12 годин
10
Помірні та тяжкі неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини, викликані S. аureus або S. pyogenes
2 г
внутрішньовенно
Кожні 12 годин
10
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції (застосовується в комбінації з метроні-дазолом), викликані E. Coli, стрепто-коками групи vіridans, P. aeruginosa, K. рneumonia, видами Enterobacter або B. fragilis
2 г
внутрішньовенно
*Включаючи випадки, пов’язані з бактеріємією.
**Aбо до вилікування нейтропенії. Необхідно переглянути необхідність продовження антибактеріальної терапії для пацієнтів, у яких лихоманка вилікувана, але залишаються симптоми нейтропенії більш ніж 7 днів.
***Внутрішньом’язовий шлях введення вказується тільки для легких та помірних неускладнених і ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів, викликаних E. Coli, коли внутрішньом’язове введення вважається більш підходящим для введення лікарського засобу.
Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим слід вводити 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хв. Після цього вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.
Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення тієї ж самої дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.
Порушення функції нирок. У хворих із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) дозу цефепіму необхідно відкоригувати (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Рекомендовані дози цефепіму для дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок
Кліренс креатиніну (мл/хв)
Рекомендовані дози
> 60
Звичайне дозування відповідно до тяжкості інфекції, коригування дози не потрібно
500 мг кожні 12 годин
1 г кожні
12 годин
2 г кожні
12 годин
2 г кожні
8 годин
30–60
Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну
500 мг кожні
24 години
1 г кожні
24 години
2 г кожні
24 години
2 г кожні
12 години
11–29
500 мг кожні
24 години
500 мг кожні
24 години
1 г кожні
24 години
2 г кожні
24 години
£ 11
250 мг кожні
24 години
250 мг кожні 24 години
500 мг кожні
24 години
1 г кожні
24 години
ПАПД**
500 мг кожні
48 години
1 г кожні
48 години
2 г кожні
48 години
2 г кожні
48 години
Гемодіаліз*
1 г у 1 день, потім 500 мг кожні 24 години
1 г кожні
24 години
*У дні гемодіалізу, цефепім необхідно вводити після гемодіалізу. Цефепім слід вводити в той самий час кожен день.
**Постійний амбулаторний перитонеальний діаліз
Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, то кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою:
Чоловіки:
кліренс креатиніну (мл/хв) =
маса тіла (кг) ´ (140 - вік)
72 ´ креатинін сироватки (мг/дл)
Жінки:
кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення ´ 0,85.
При гемодіалізі за 3 години з організму виділяється приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між введенням 48 годин.
Діти віком від 1 до 2 місяців. Застосовують тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин, залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування цефепімом, потрібно постійно контролювати.
Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) =
0,55 ´ зріст (см)
сироватковий креатинін (мг/дл)
або
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) =
0,52 ´ зріст (см)
− 3,6
сироватковий креатинін (мг/дл)
Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не має перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.
Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначають як дорослим.
Введення препарату. Цефепім вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза – gluteus maximus).
Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.
При внутрішньовенному способі введення Цефепім Ананта розчинити у стерильній воді для ін’єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду з 5 % глюкози або без такої, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводити внутрішньовенно повільно протягом 3 - 5 хв або через систему для внутрішньовенного введення.
Внутрішньом’язове введення. Цефепім Ананта розчинити в стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 5.
При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.
Як і інші лікарські засоби, що застосовуються парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.
Таблиця 5
Об’єм розчину для розведення (мл)
Приблизний об’єм отриманого розчину (мл)
Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенне введення
1 г/ флакон
10
11,4
90
2 г/ флакон
10
12,8
160
Внутрішньом’язове введення
1 г/ флакон
3,0
4,4
230
Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак цефепім може застосовуватися як монотерапія ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно-анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.
Побічні реакції спостерігаються рідко.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк; свербіж, висипання, кропив’янка, підвищення температури.
З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, зміна відчуття смаку, запор, біль у животі, диспепсія, псевдомембранозний коліт.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, вазодилатація, тахікардія.
З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості, судоми, міоклонія, епілептиформні напади, енцефалопатія (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома).
З боку гепато-біліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця.
Зміни лабораторних показників (транзиторні): збільшення у плазмі крові рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, тимчасове збільшення азоту сечовини та/або креатиніну сироватки крові; анемія, еозинофілія, агранулоцитоз, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТЧ) та позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія і нейтропенія.
З боку сечостатевої системи: вагініт, генітальний свербіж, ниркова недостатність.
Інші: астенія, периферичні набряки, біль у спині, пітливість.
Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – флебіти та запалення; при внутрішньом’язовому введенні – запалення або біль у місці ін’єкції.
Можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз, панцитопенія.
Симптоми: у разі значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушеннями свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром’язовою збудливістю.
Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готові розчини препарату стабільні впродовж 7 днів при температурі зберігання 2–8°С.
Порошок для розчину для ін'єкцій «Цефепім Ананта» застосовується при показаннях, наведених нижче.
Дорослі (інфекції, викликані чутливою до препарату мікрофлорою):
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.