Тропісетрон розчин для ін'єкцій 1 мг/мл, ампули по 5 мл, 5 шт.

По 5 мл в ампулі, по 5 ампул у пачці; по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру у пачці.

Розчин для ін'єкцій/інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Тропісетрон – сильнодіючий і високоселективний конкурентний антагоніст 5-НТ3-рецепторів – підкласу рецепторів серотоніну, розміщених на периферичних нейронах і в ЦНС. Хірургічні втручання і лікування із застосуванням певних препаратів, у тому числі деяких хіміотерапевтичних засобів, можуть сприяти виділенню серотоніну (5-НТ) з ентерохромафіноподібних клітин, розміщених у слизовій оболонці травного тракту. Це ініціює блювальний рефлекс і супутнє відчуття нудоти. Тропісетрон селективно блокує збудження пресинаптичних 5-НТ3-рецепторів периферичних нейронів, які беруть участь у виникненні блювального рефлексу, а також може чинити додаткову пряму дію на 5-НТ3-рецептори, розміщені в ЦНС і опосередковують вплив блукаючого нерва на area posirema. Вважається, що цей вплив лежить в основі механізму протиблювальної дії тропісетрону.
Тривалість дії препарату становить 24 години, що дає змогу приймати його 1 раз на добу. У дослідженнях, де препарат застосовували протягом багаторазових циклів хіміотерапії, ефективність препарату зберігалася.
Тропісетрон запобігає нудоті і блюванню, спричинених хірургічним втручанням або протипухлинною хіміотерапією, при цьому екстрапірамідних побічних ефектів не відзначається.

Поглинання.

Тропісетрон всмоктується з ЖКТ майже повністю (понад 95%). Період напівабсорбції становить приблизно 20 хвилин.

Розподіл.

Неспецифічне зв'язування тропісетрону з білками плазми крові (переважно з альфа₁-глікопротеїнами) становить 71 %. Об'єм розподілу у дорослих становить від 400 до 600 л; у дітей віком від 3 до 6 років – приблизно 145 л, у віці від 7 до 15 років – приблизно 265 л.

Метаболізм.

Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах 3 годин. Біодоступність залежить від величини дози: після прийому препарату у дозі 5 мг вона досягає приблизно 60% і підвищується (навіть до 100%) після прийому препарату у дозі 45 мг. Значення біодоступності та кінцевого періоду напіввиведення у дітей подібні до відповідних показників, які спостерігалися у здорових добровольців.

Метаболізм тропісетрону здійснюється шляхом гідроксилювання в 5, або 6, або 7 положеннях індольного кільця з подальшою реакцією кон'югації з утворенням глюкуроніду або сульфату і виведенням із сечею або жовчю (співвідношення вмісту метаболітів у сечі та Калі). Активність метаболітів тропісетрону щодо 5-НТ₃-рецепторів значно знижена, і вони не беруть участі у реалізації фармакологічної дії препарату. Метаболізм тропісетрону має зв'язок з генетично детермінованим поліморфізмом спартеїну/дебрізохіна. Відомо, що майже 8% осіб європеоїдної раси мають низький метаболізм спартеїну/дебрізохіна.

При повторних призначеннях препарату Тропісетрон у дозах, що перевищують 10 мг 2 рази на добу, може статися насичення ферментної системи печінки, яка бере участь у метаболізмі тропісетрону, що може призвести до дозозалежного підвищення рівня тропісетрону у плазмі крові. Однак навіть у осіб, у яких знижений метаболізм тропісетрону, застосування таких доз препарату не призводило до збільшення його концентрації в плазмі вище значень, що переносяться. Тому припускають, що у випадку, коли для запобігання виникненню нудоти та блювання під час протипухлинної хіміотерапії протягом 6 днів буде застосовуватися рекомендована доза препарату (5 мг 1 раз на добу), накопичення тропісетрону не матиме клінічного значення.

Виведення.

У осіб, у яких прискорено метаболізм тропісетрону, період напіввиведення (бета-фаза) становить приблизно 8 годин; у пацієнтів, у яких знижений метаболізм тропісетрону, цей показник може збільшуватись до 45 годин.

Загальний кліренс тропісетрону становить приблизно 1 л/хв, при цьому нирковий кліренс – майже 10% цієї величини. У пацієнтів, які мають знижений метаболізм тропісетрону, загальний кліренс знижується до 0,1-0,2 л/хв, при цьому величина ниркового кліренсу не змінюється. Зниження позаниркового кліренсу призводить приблизно до 4-5-разового подовження періоду напіввиведення та до 5-7-кратного підвищення значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Величина максимальної концентрації та обсяг розподілу у таких пацієнтів не відрізняються від відповідних показників у пацієнтів, які швидко метаболізують тропісетрон.У пацієнтів з низьким рівнем метаболізму тропісетрону частина незміненого препарату, що виводиться із сечею, вища, ніж у пацієнтів, у яких прискорено метаболізм тропісетрону.

Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Код АТХ А04А А03.

Одночасне застосування препарату з лікарськими засобами, що індукують ферментні системи печінки (наприклад з фенобарбіталом), призводить до зниження концентрацій тропісетрону у плазмі крові. Тому пацієнтам, у яких прискорений метаболізм тропісетрону, необхідно підвищувати дози препарату (пацієнти, в яких метаболізм тропісетрону повільний, цього не потребують). Вплив інгібіторів ферментної системи цитохрому Р450 (таких як циметидин) на рівні тропісетрону у плазмі незначний; зміни дозування в таких випадках не потрібні. Дослідження взаємодії тропісетрону із засобами для наркозу не здійснювалися.

У кількох пацієнтів, яким застосовували тропісетрон, спостерігалося подовження інтервалу QTc, при цьому хворі приймали одночасно препарати, які відомі своєю здатністю спричиняти такий ефект. У дослідженнях із застосуванням одного препарату у терапевтичних дозах не повідомляли про пролонгацію інтервалу QTc. Незважаючи на це, слід проявляти обережність при застосуванні препарату з іншими лікарськими препаратами. які можуть збільшувати інтервал QTc.

діюча речовина: тропісетрону гідрохлорид;
1 мл розчину містить 1,128 мг тропісетрону гідрохлориду у перерахуванні на тропісетрон 1 мг;
допоміжні речовини: кислота хлористоводнева концентрована, натрію хлорид, натрію ацетат тригідрат, кислота оцтова льодяна, вода для ін'єкцій.

Даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем немає.
Хворим, у яких спостерігаються такі побічні ефекти як запаморочення і підвищена втомлюваність, слід утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Тропісетрон не слід призначати у період вагітності.
Невідомо, чи екскретується тропісетрон у грудне молоко, тому на період лікування слід припинити годування груддю.

Препарат застосовувати дітям віком від 2 років.

Запобігання нудоті і блюванню, що виникають внаслідок протипухлинної хіміотерапії;
усунення нудоти і блювання, що виникають у післяопераційний період;
запобігання нудоті і блюванню, що виникають після гінекологічних інтраабдомінальних хірургічних втручань. З метою досягнення оптимальної величини співвідношення «ефект/ризик» застосування препарату слід призначати пацієнткам, в анамнезі яких є відомості щодо розвитку післяопераційної нудоти і блювання.

Підвищена чутливість до тропісетрону, до інших антагоністів 5-НТ3-рецепторів або до будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату.

Запобігання нудоті та блюванню, що виникають внаслідок протипухлинної хіміотерапії.

Діти

Дорослі

Дорослим тропісетрон рекомендується у вигляді 6-денного курсу по 5 мг на добу. У перший день призначати внутрішньовенно за короткий проміжок часу до застосування протипухлинної хіміотерапії: у вигляді інфузії (після попереднього розведення) або у вигляді повільної ін'єкції (не менше 1 хвилини). Потім, з 2-го по 6-й день, препарат призначати внутрішньо у вигляді капсул.

Якщо застосування одного тропісетрону має недостатню протиблювотну дію, лікувальний ефект препарату можна посилити призначенням дексаметазону.

Усунення та запобігання нудоті та блюванню, що виникають у післяопераційний період.

Дорослі

Інструкції з використання.

Ампули препарату містять по 1 мг/1 мл водного розчину. Розчин, що міститься в ампулах, сумісний з такими розчинами для ін'єкцій (1 мг тропісетрону розчиняється 20 мл): розчин глюкози 5 %; манітол 10%; розчин Рінгера; розчин хлориду натрію 0,9 %; розчин калію хлориду 0,3%. Розчин, що міститься в ампулах, також не інактивується в контейнерах для інфузій звичайного типу (виготовлених зі скла, ПВХ та набори для проведення інфузій. Додатково розведені розчини фізично та хімічно стабільні принаймні протягом 24 годин. З мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати відразу В іншому випадку-час зберігання та умови використання залишаються на відповідальності користувача і повинні становити не більше 24 годин при температурі 2-8 °С.

При застосуванні препарату в рекомендованих дозах небажані ефекти є швидкоплинними. При застосуванні препарату в дозі 2 мг найчастіше повідомлялося про головний біль. При застосуванні препарату в дозі 5 мг спостерігався запор, рідко – запаморочення, підвищена стомлюваність та порушення з боку травного тракту, такі як біль у животі та діарея.

Як і при застосуванні інших антагоністів 5-НТ₃-рецепторів, спостерігалися реакції гіперчутливості («реакції І типу»), що характеризувались одним або декількома наступними симптомами: приплив та/або генералізована кропив'янка, дискомфорт в грудній клітці, задишка, артеріальна гіпотензія.

З боку імунної системи: гіперчутливість; дуже рідко спостерігалися анафілактичні реакції/шок.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, непритомність.

З боку серця: дуже рідко повідомлялося про зупинку серця та кровообігу.

З боку судин: артеріальна гіпотензія або гіпертензія, припливи; дуже рідко повідомлялося про

колапс.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: диспное, дискомфорт у грудній клітці, задишка; дуже рідко повідомлялося про бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, діарея, біль у животі.

З боку метаболізму та харчування: анорексія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: генералізована кропив'янка; дуже рідко спостерігалися висипи, еритема.

Загальні порушення та порушення в місці введення: підвищена стомлюваність.

Деякі з цих симптомів можуть бути викликані супутньою терапією або основним захворюванням.

Симптоми. У разі повторного застосування дуже високих доз препарату спостерігалися зорові галюцинації; у пацієнтів із попередньою артеріальною гіпертензією підвищення артеріального тиску.

Лікування. Показано симптоматичне лікування під постійним контролем життєво важливих функцій організму та загального стану пацієнта.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі від 2°С до 8°С. Чи не заморожувати! Зберігати у недоступному для дітей місці.

Надає протиблювотну дію, блокує блювотний рефлекс (і почуття нудоти, що супроводжує його), викликаний хіміотерапевтичними протипухлинними лікарськими засобами, а також синдром післяопераційної нудоти і блювання.