Абсорбція
При підшкірному введенні пентозану полісульфату натрієва сіль швидко і майже повністю всмоктується. Однак при дозі 75 мг лікарський засіб піддається досить інтенсивному ефекту першого проходження.
При пероральному застосуванні пентозану полісульфату натрієва сіль швидко всмоктується, але лише в незначній мірі і піддається інтенсивному ефекту першого проходження. Ступінь всмоктування 3,3–3,5% від використаної дози, що зріс приблизно до 11% протягом тижня після багаторазового введення, був досягнутий при дозі 2–10 мг/кг 3Н-пентозану полісульфату натрієвої солі.
Розподіл
Дослідження на тваринах, яким внутрішньовенно вводили 3Н-пентозану полісульфату натрієву сіль, показали, що препарат взаємодіє з епітеліальними клітинами сечостатевого тракту і збагачується епітелієм судинної системи. Найвищі концентрації радіоактивності були виявлені в печінці і селезінці, тоді як в нирках, легенях, шкірі і кістковому мозку вони були набагато нижчими.
Гістологічні дослідження підтвердили, що пентозану полісульфату натрієва сіль, подібно до гепарину, в основному поглинається клітинами ретикулогістоцитарної системи. Гамма-сцинтиграфія, проведена добровольцям після введення 125І пентозану полісульфату натрієвої солі, підтвердила, що препарат накопичується в печінці та селезінці. Він має незначну спорідненість з еритроцитами і не може перетнути плацентарний бар’єр.
Метаболізм
Пентозану полісульфату натрієва сіль метаболізується головним чином у печінці і селезінці, а також частково у нирках. Препарат спочатку десульфатується до пентозану і одночасно деполімеризується (в нирках) з утворенням низькомолекулярних фракцій пентозану полісульфату натрієвої солі, які також десульфатуються. І десульфатація, і деполімеризація є процесами, які можна насичувати шляхом збільшення дози.
Виведення
Через значну тропність до тканин, що накопичують пентозану полісульфату натрієву сіль, препарат спочатку дуже швидко виводиться з плазми. При внутрішньовенному введенні в дозах 1–100 мг період напіввиведення збільшується з 7 до 55 хвилин зі збільшенням насичення структур, що зберігають цю сполуку. Кінцевий період напіввиведення пентозану полісульфату натрієвої солі становить 24 години і не залежить від дози в клінічно значущому діапазоні доз.
Екскреція
Пентозану полісульфату натрієва сіль і її метаболіти виводяться головним чином нирками. Екскреція з жовчю має другорядне значення: після 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії 75 мг 3Н-пентозану полісульфату натрієвої солі було виявлено, що кумулятивна ниркова екскреція становить 27±3% введеної дози, тоді як кумулятивна фекальна екскреція становить всього 4 ± 5%.
Ознаки, характерні для цього класу речовин
Фармакокінетика пентозану полісульфату натрієвої солі еквівалентна фармакокінетиці гепарину та інших відповідних лікарських засобів аналогічної хімічної будови і з кількісної точки зору. Тобто накопичення пентозану полісульфату натрієвої солі в епітеліальних клітинах судин і в ретикулогістоцитарній системі є ознакою, характерною для цього класу речовин, а не тільки особливістю пентозану полісульфату натрієвої солі. Особливість пентозану полісульфату натрієвої солі відіграє ту ж ключову роль при застосуванні до гепарину та низькомолекулярних гепаринів.
Біодоступність
Внаслідок обширної метаболізації при першому проходженні рівень біодоступності пентозану полісульфату натрієвої солі є набагато нижчим її рівня абсорбції і становить близько 35% після підшкірного введення 75 мг пентозану полісульфату натрієвої солі.
Після багаторазового перорального прийому таблеток пентозану полісульфату натрієвої солі в дозі 700 мг на день рівень біодоступності через її низький рівень абсорбції і обширну метаболізацію при першому проходженні спочатку становить всього близько 0,4% і збільшується приблизно до 3% протягом двох тижнів. Після зовнішнього застосування рівень біодоступності пентозану полісульфату натрієвої солі аналогічний рівню біодоступності при пероральному застосуванні.