Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30

У зв'язку з тим, що клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частоту виникнення побічних реакцій, що спостерігаються під час клінічних досліджень лікарського засобу, не можна безпосередньо порівнювати з показниками, отриманими під час клінічних досліджень іншого препарату, і вони можуть не відображати показники частоти , що спостерігаються у клінічній практиці.

У базі даних плацебо-контрольованого клінічного дослідження препарату аторвастатину серед 16066 пацієнтів (8755 отримували аторвастатин та 7311 отримували плацебо; віковий діапазон 10-93 року, 39% жінок, 91% європеоїдної раси, 3% негроїдної раси) , що складала 53 тижні, 9,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин, і 9,5% пацієнтів, які отримували плацебо, припинили застосування препарату через небажані реакції, незалежно від причинного зв'язку з препаратом. які отримували лікування аторвастатином, які призводили до припинення застосування препарату і зустрічалися з частотою вище, ніж у групі плацебо, були: міалгія (0,7%), діарея (0,5%), нудота (0,4%), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4%) та печінкових ферментів (0,

У пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином у плацебо-контрольованих дослідженнях (n=8755), найчастіше спостерігалися такі небажані реакції (частота випадків 2% або більше та вище, ніж у групі плацебо), незалежно від причинного зв'язку: назофарингіт (8 , 3%), артралгія (6,9%), діарея (6,8%), біль у кінцівках (6,0%) та інфекція сечовивідних шляхів (5,7%).

У таблиці 4 сумується частота клінічних небажаних реакцій, незалежно від причинного зв'язку, зареєстрованих у 2% пацієнтів або більше та з частотою вище, ніж у групі плацебо, у пацієнтів, які отримували лікування препаратом аторвастатином (n=8755), за даними 17 плацебо-контрольованих досліджень.

Таблиця 4.

Клінічні побічні реакції, що виникали у 2% пацієнтів і більше, які лікувалися будь-якою дозою аторвастатину, з частотою вище, ніж у групі плацебо, незалежно від причинного зв'язку (% пацієнтів).

До інших побічних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, відносяться:

загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія;

з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;

з боку скелетно-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена стомлюваність м'язів, біль у шиї, набряк суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);

З боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія;

з боку нервової системи: кошмарні сновидіння;

з боку дихальної системи: носова кровотеча;

з боку шкіри та її придатків: кропивниця;

з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору;

з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах;

з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія;

з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1 /10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000).

Порушення функції нервової системи : часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідко: периферичні нейропатії.

Порушення функції шлунково-кишкового тракту : часто: запор; нечасто: панкреатит, блювання.

Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : часто: біль у суглобах, біль у спині; рідко: міопатія, міозит, рабдоміоліз.

Загальні порушення: рідко: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність.

Порушення метаболізму та харчування: рідко: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.

Порушення функції печінки та жовчного міхура: дуже рідко: печінкова недостатність.

З боку шкіри та сполучної тканини : нечасто: шкірний висип, свербіж, алопеція; рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: болі в горлі та гортані.

Розлади крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія.

Розлади органів зору: рідко: затуманювання зору.

Зміни результатів лабораторних аналізів часто: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; рідко: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігалося підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабо вираженими, тимчасовими і не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігалося у 0,8% пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер і було оборотним у всіх пацієнтів.

У 2,5% пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності креатинкінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в ході клінічних досліджень.  У 0,4% пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися рівні, що перевищують верхню межу норми більш ніж у 10 разів.

Побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт.

У дослідженні ASCOT (Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial), яке включало 10305 учасників (віковий діапазон 40-80 років, 19% жінок; 94,6% представників європеоїдної раси, 2,6% представників негроїдної раси, 1,5 % південно-азіатського походження та 1,3% змішаного походження/інших), які отримували лікування аторвастатином у дозі 10 мг щодня (n=5 168) або плацебо (n=5 137), профіль безпеки та переносимості препарату у пацієнтів, які отримували аторвастатин, був порівнянним із таким у групі плацебо протягом періоду подальшого спостереження з медіаною тривалістю 3,3 роки.

У дослідженні CARDS (Collaborative Atorvastatin Diabetes Study), яке включало 2838 пацієнтів (у віковому діапазоні 39-77 років, 32% жінок; 94,3% представників європеоїдної раси, 2,4% південно-азіатського походження, 2,3 % афро-карибського походження та 1% інших) з цукровим діабетом II типу, які отримували лікування аторвастатином у дозі 10 мг на добу (n=1428) або плацебо (n=1410), не спостерігалося жодної різниці у загальній частоті небажаних реакцій або серйозних небажаних реакцій між групами лікування в період наступного спостереження з медіаною тривалості 3,9 року. Ні про які випадки рабдоміолізу не повідомлялося.

Стійкі підвищення рівня трансаміназ (у 3 рази або вище верхньої межі норми, двічі протягом 4-10 днів) спостерігалися у 62 (1,3%) осіб, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг та у 9 (0,2%). ) осіб, які отримували аторвастатин у дозі 10 мг. Підвищення рівнів КК (в 10 разів або вище верхньої межі нормального діапазону) було в цілому низьким, але було більш високим у групі пацієнтів, які отримували високі дози аторвастатину (13, 0,3 %). ) порівняно з групою пацієнтів, які отримували низькі дози аторвастатину. (6,0,1%).

У дослідженні IDEAL (Incremental Decrease in Endpoints through Aggressive Lipid Lowering Study), яке включало 8888 пацієнтів (у віковому діапазоні 26-80 років, 19% жінок; 99,3% представників європеоїдної раси, 0,4% представників монгол 3 % представників негроїдної раси та 0,04 % інших, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг/добу (n=4439) або симвастатин у дозі 20–40 мг/добу (n=4449), не спостерігалося жодної різниці в загальній частоті небажаних реакцій або серйозних небажаних реакцій між групами лікування протягом періоду подальшого спостереження з медіаною тривалості 4,8 року.

Випадки підвищення рівня креатинкінази (у 10 разів вище за верхню межу норми) були рідкісними, але спостерігалися частіше у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (0,1%), ніж у групі плацебо (0,0%). Цукровий діабет зареєстрований як небажана реакція у 144 пацієнтів (6,1%) групи, яка отримувала аторвастатин, та у 89 пацієнтів (3,8%) групи плацебо (див. розділ «Особливості застосування»).

При post-hoc аналізі продемонстровано, що аторвастатин у дозі 80 мг зменшував частоту ішемічного інсульту (218 з 2365, 9,2%, проти 274 з 2366, 11,6%) та підвищував частоту випадків геморагічного інсульту (55 з 23 , 2 3%, проти 33 з 2366, 1,4%) у порівнянні з плацебо. Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною між групами (17 випадків у групі аторвастатину в порівнянні з 18 випадками в групі плацебо). випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою в групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38 випадків нелетального геморагічного інсульту) в порівнянні з групою плацебо (16 випадків нелетального геморагічного інсульту). підвищений ризик геморагічного інсульту (7 (16%) аторвастатину проти 2 (4%) плацебо).

Значних відмінностей між групами лікування з летальності з усіх причин не спостерігалося: 216 (9,1%) у групі, яка отримувала аторвастатин у дозі 80 мг на добу, проти 211 (8,9%) у групі плацебо. пацієнтів, які померли через серцево-судинну патологію, була чисельно менша у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг (3,3%), ніж у групі плацебо (4,1%). Частина пацієнтів, що померли не через серцево-судинної патології, була чисельно більшою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг (5,0%), ніж у групі плацебо (4,0%).

Побічні реакції при клінічних дослідженнях застосування аторвастатину у дітей

Під час 26-тижневого контрольованого дослідження у юнаків та у дівчат після початку менструацій з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (у віці від 10 до 17 років) (n = 140, 31 % жіночої статі; 92 % – представники європеоїд , ‒ представники негроїдної раси, 1,6 % ‒ представники монголоїдної раси та 4,8 % ‒ представники інших етнічних груп) профіль безпеки та переносимості аторвастатину в дозі від 10 мг до 20 мг на добу як доповнення до дієти для зниження загального холестерину, рівня хол ЛПНГ та рівня аполіпопротеїну B був загалом схожим на профіль плацебо.

Досвід постреєстраційного використання препарату. Протягом постреєстраційного застосування аторвастатину були виявлені нижчеперелічені побічні реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.

До побічних реакцій, пов'язаних з лікуванням аторвастатином, зареєстрованим після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, відносяться реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозний висип (у тому числі ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенс і токсичний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена стомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія, панкреатит та інтерстиційна хвороба легень.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).

Поступали рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (такі як втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні порушення були зареєстровані при застосуванні всіх статинів, вони не належали до категорії серйозних побічних реакцій і були оборотні після припинення прийому статинів; час до початку прояву симптому (від 1 дня до декількох років) і зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 ​​тижні) було різним.

При використанні деяких статинів були описані такі побічні явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо під час тривалого лікування.

Підмаркетингове спостереження повідомлялося про побічні реакції, що наведені нижче .

Порушення функції кровоносної та лімфатичної систем : тромбоцитопенія.

Порушення функції імунної системи : алергічні реакції, анафілаксія (зокрема анафілактичний шок).

Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.

Порушення функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія.

Розлади шлунково-кишкового тракту: болі в животі.

Порушення функції органів слуху та лабіринту : шум у вухах.

Шкіра та підшкірна тканина: кропивниця.

Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : артралгія, біль у спині.

Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.

Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.

Специфічного лікування передозування аторвастатином немає. При передозуванні пацієнта слід лікувати симптоматично та за необхідності застосовувати підтримуючі заходи. Через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми слід очікувати значного підвищення кліренсу аторвастатину за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування

Кістяні м'язи. Поступали рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з ГНН внаслідок міоглобінурії при застосуванні аторвастатину та інших лікарських засобів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику розвитку рабдоміолізу.  Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.

Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді викликає міопатію, що визначається як болі в м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування більш високих доз аторвастатину з певними лікарськими засобами, такими як циклоспорин та потужні інгібітори CYP 3A4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ та вірусу гепатиту C) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази в сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.

Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому аторвастатину. Лікування препаратом слід припинити при значному підвищенні рівня КФК, діагностуванні або підозрі на міопатію.

Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні лікарських засобів, зазначених у таблиці 3. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препаратом Торвакард Кристал та будь-яким із цих препаратів, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити. стан пацієнтів з приводу будь-яких проявів болю, хворобливості або слабкості в м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози в напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі із зазначеними вище лікарськими засобами (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Терапію препаратом Торвакард Кристал слід тимчасово або повністю припинити у разі гострого, серйозного стану, що вказує на розвиток міопатії, або за наявності фактору ризику ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжкої гострої інфекції, гіпотензії, хірургічної операції, травми, тяжких метаболічних , енд та електролітичних розладів, а також неконтрольованих судом).

Порушення функції печінки. Було показано, що статини, як і інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, асоціюються з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми, що виникла в 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин під час клінічних досліджень. Частота випадків цих відхилень від норми склала 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3% для доз препарату 10, 20, 40 та 80 мг відповідно.

Під час клінічних досліджень у одного пацієнта розвинулася жовтяниця. Підвищені показники функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними симптомами. Після зменшення дози, перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно до цих рівнів без залишкових явищ. 18 з 30 пацієнтів із стійким підвищенням функціональних проб печінки продовжували лікування аторвастатином  у менших дозах.

Перед початком терапії аторвастатином рекомендується отримати результати аналізів ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної необхідності. Поступали рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, включаючи аторвастатин.  ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування аторвастатину слід негайно припинити лікування. Якщо не визначена альтернативна етіологія, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.

Торвакард Кристал слід з обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Торвакард Кристал протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. Протипоказання).

Ендокринна функція. Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози в сироватці крові натщесерце при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі аторвастатину.

Застосування пацієнтам з нещодавніми випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки.При post-hoc аналізі дослідження SPARCL (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels/ Запобігання інсульту шляхом різкого зменшення рівнів холестерину), під час аторвастатин у дозі 80 мг на противагу плацебо застосовували 4731 пацієнту без ішемічної хвороби серця, інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася велика частота випадків геморагічного інсульту в групі пацієнтів, які отримували Торвакард Кристал у дозі 80 (55 випадків, 2,3%, у групі аторвастатину порівняно з 33 випадами, 1,4%, у групі плацебо, порівн.: 1,68, 95% ДІ: 1,09, 2,59; Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібна у всіх групах лікування (17 і 18 для груп аторвастатину і плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою в групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6%) у порівнянні з групою плацебо (16, 0,7%). Деякі початкові характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту при включенні в дослідження, асоціювалися з більш високою частотою випадків геморагічного інсульту групи пацієнтів, отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»).

Серед 39828 пацієнтів, які отримували аторвастатин у клінічних дослідженнях, 15813 (40%) пацієнтів віком від 65 років, а 2800 (7%) пацієнтів віком від 75 років.  між цими пацієнтами та молодшими пацієнтами, так само, як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами похилого віку та молодшими пацієнтами згідно з іншим клінічним досвідом, однак не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (більше 65 років ) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати аторвастатин пацієнтам похилого віку.

Печінкова недостатність. Аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»)

До початку лікування. Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при:

• порушення функції нирок;
• гіпофункції щитовидної залози;
• спадкових розладах м'язової системи в сімейному або особистому анамнезі;
• перенесених у минулому випадках токсичної дії статинів або фібратів на м'язи;
• перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або зловживанні алкоголем.

Для пацієнтів похилого віку (більше 70 років) необхідність проведення зазначених заходів слід оцінювати з урахуванням інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.

Підвищення рівня препарату в плазмі крові можливе, у разі взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та застосування особливим популяціям пацієнтів (див. розділ «Фармакокінетика»), у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.

У таких випадках рекомендується оцінювати співвідношення ризиків та очікуваної користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування не слід розпочинати.

Вимірювання рівня креатинкінази . Рівень креатинкінази (КК) не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити інтерпретацію результатів.  Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування. Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю в м'язах, судомі або слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.

У разі появи цих симптомів при лікуванні аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.

Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не досягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають важкий характер і щодня стають причиною неприємних відчуттів.

Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної дози препарату та ретельного спостереження за станом пацієнта.

Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або встановлено діагноз рабдоміолізу (або підозра на розвиток рабдоміолізу).

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами. Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Прикладами таких препаратів є потужні інгібітори CY 3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол, летермовір та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритину, вина, динамії та ін. , боцепревіром, еритроміцином, ніацином і езетимибом, тілапревіром або з комбінацією тілапревіра/ритонавіру також зростає ризик виникнення міопатії. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські засоби (не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезазначених.

Якщо необхідне одночасне лікування аторвастатином і згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь і ризик такого лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські засоби, що підвищують концентрацію аторвастатину в плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. потужних інгібіторів CYP 3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнтів.

Аторвастатин не можна призначати одночасно з фузидовою кислотою, застосовуваною системно, або протягом 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. Пацієнтам, яким системне застосування фузидової кислоти вважається необхідним, лікування статинами слід призупинити на весь період застосування фузидової кислоти. У пацієнтів, які отримували фузидову кислоту та статини в комбінації, були зареєстровані випадки рабдоміолізу (у тому числі летальні) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнту слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення будь-яких симптомів слабкості, болю або болючої чутливості у м'язах.

Т

Ерапію статинами можна продовжити через 7 днів після отримання останньої дози фузидової кислоти.

У виняткових обставинах, коли потрібне довготривале системне застосування фузидової кислоти, наприклад для лікування важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Торвакард Кристал і фузидової кислоти слід розглядати лише в індивідуальному порядку та здійснювати під ретельним наглядом лікаря.

Інтерстиціальна хвороба легень. Під час лікування деякими статинами (особливо при тривалому лікуванні) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень.  погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень слід припинити лікування статинами.

Наповнювачі. До складу препарату Торвакард Кристал входить лактоза.  ;Терапія ліпідомодифікуючими препаратами повинна бути однією зі складових комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. немедикаментозних заходів були недостатніми. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату Торвакард Кристал можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.

Обмеження застосування. Аторвастатин не був досліджений за умови, що основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).

Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потребує спеціальних умов зберігання.

Торвакард Кристал таблетки використовуються для запобігання серцево-судинним захворюванням у дорослих.