Тінгрекс таблетки від деменції по 10 мг, 90 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 9 блістера у пачці з картону.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, двоопуклі, довгасті, із закругленими кінцями, звужені посередині, з ризиком з кожного боку. Таблетка може бути поділена на дві половини.

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо з участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Абсорбція

Біодоступність мемантину становить приблизно 100%, час досягнення піку концентрації в плазмі (Tmax) – від 3 до 8 години. Ознак впливу їди на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг викликає стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить 0,52. Приблизно 45% мемантину пов'язують із протеїнами плазми.

Метаболізм

В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді вихідної речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участю цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено.

Виведення

Мемантин виводиться моноекспоненційним чином із проміжком Т1/2 від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cltot) становить 170 мл/хв/1,73 м². Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися в 7-9 разів. Олужнення сечі може відбуватися в результаті значних змін дієти, наприклад заміна багатого м'ясними стравами раціону вегетаріанським або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв'язок

При дозі мемантину 20 мг на добу рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині ki (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль в області фронтальної кори головного мозку людини.

Засоби, що застосовуються при деменції. Код АТХ N06D X01.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може бути вірним для кетаміну і декстрометорфану. В одному опублікованому звіті зазначалося про також можливий ризик комбінації мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів як мемантин. Можливим є послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може зумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту у плазмі крові.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлоротіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень серед здорових пацієнтів суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезілом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксігенази, епоксид гідролази або сульфатіону.

діюча речовина: memantine;

1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; тальк; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

оболонка: Опадрай білий 33G28707 (гіпромелоза (Е 464); титану діоксид (Е 171); лактоза, моногідрат; макрогол 3000; триацетин), віск карнаубський.

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Більш того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом або роботі з обладнанням.

Даних щодо впливу мемантину при застосуванні його у період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більших від тих, що застосовуються для людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, зумовлених чіткою та явною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, що, однак, може мати місце, враховуючи ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Препарат не застосовувати дітям у зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід розпочинати лише за умови наявності опікуна, який регулярно контролюватиме прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу щодня в один і той же час. Таблетки можна застосовувати разом з їжею або незалежно від їди.

Дорослі.

1-й тиждень (1-7 день) – ½ таблетки (5 мг на добу) протягом тижня;

2-й тиждень (8-14 день) – 1 таблетку (10 мг на добу) протягом тижня;

3-й тиждень (15-21 день) – 1½ таблетки (15 мг на добу) протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня – 2 таблетки (20 мг на добу) щодня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностики та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, краще протягом трьох місяців від початку лікування. Надалі клінічний ефект мемантину та реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – ; гарною. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти похилого віку

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам із порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам із порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (клас А та B за класифікацією Чайлда-П'ю) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не рекомендується.

Особливості застосування

Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат (NMDA) антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на ту саму систему рецепторів, що й мемантин, тому побічні ефекти (в основному пов'язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими або більш вираженими.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного спостереження за пацієнтом. Зазначені фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад, заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський або інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стан тубулярного ниркового ацидозу (ТПА) або важку інфекцію сечовивідних шляхів, викликаних Proteus bacteria.

Під час більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда та пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю             (III-IV ступеня за класифікацією NYHA), а також з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, виключалися з числа учасників. Внаслідок цього є лише обмежені відповідні дані, а пацієнти з такими захворюваннями потребують ретельного нагляду.

Під час клінічних досліджень мемантину загальна частота небажаних явищ не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкості.

Наведені нижче в таблиці побічні реакції, які спостерігалися під час клінічних досліджень та медичного застосування, класифіковані за частотою таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10) , нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна встановити за наявними даними).  

1 - Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

2 - Окремі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при медичному застосуванні мемантину.

Досвід обмежений.

Симптоми

Після прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулась кома протягом 10 днів, пізніше – диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

Лікування

Симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму, наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез.

У разі надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат для лікування деменції у людей із хворобою Альцгеймера. Містить мемантин, який позитивно впливає на когнітивні функції мозку людини.