Зазвичай початкова доза становить Тенорік по 1 таблетці 50 мг/12,5 мг 1 раз на добу. При недостатньому терапевтичному ефекті Тенорик призначати по 1 таблетці 100 мг/25 мг 1 раз на добу. У більшості хворих на артеріальну гіпертензію застосування 1 таблетки Тенорик™ (Атенолол 100 мг і хлорталідон 25 мг) 1 раз на добу забезпечує достатній терапевтичний ефект. Зі збільшенням дози подальше зниження АТ або не відбувається, або воно незначне, але в разі потреби може бути додатково призначено інший антигіпертензивний засіб.
Пацієнтам похилого віку потрібна нижча доза препарату по атенололом, яку призначає лікар.
Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок. У хворих з кліренсом креатиніну менше 35 мл/хв/1,73 м2 (норма 100-150 мл/хв/1,73 м2) препарат можна застосовувати лише після корекції дози окремих компонентів препарату.
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
Час напіввиведення атенололу (годинник) |
Максимальна доза |
15-35 |
16-27 |
50 мг щоденно |
< 15 |
<27 |
50 мг через день |
Особливості застосування
У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або мають в анамнезі та отримують тіазиди, можливе виникнення реакцій гіперчутливості. Були повідомлення про системне загострення вовчак. Гіпотензивні ефекти тіазидів можуть бути збільшені у пацієнтів із постсимпатектомією.
Серцева недостатність. Для підтримки циркуляторної функції при хронічній серцевій недостатності потрібна стимуляція симпатичної нервової системи. Блокада-рецепторів представляє потенційну небезпеку подальшого пригнічення скоротливості міокарда та призводить до більш тяжкої серцевої недостатності. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, контрольованою препаратами наперстянки та діуретиками, Тенорік слід застосовувати з обережністю. Препарати наперстянки та атенололу уповільнюють атріовентрикулярну провідність.
У хворих, у яких в анамнезі не вказана серцева недостатність, тривале пригнічення міокарда блокаторами протягом тривалого часу може призвести до серцевої недостатності. При перших ознаках погіршення серцевої недостатності слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Якщо серцева недостатність прогресує, незважаючи на терапію, препарат Тенорик слід відмінити.
ниркова або печінкова недостатність: оскільки атенолол виділяється нирками, при тяжкому порушенні функції нирок дозу препарату слід зменшити. При порушенні функції печінки та нирок слід контролювати динаміку їхнього функціонального стану. У пацієнтів із нирковою недостатністю препарат може спровокувати виникнення азотемії. Враховуючи, що кумулятивний ефект може розвиватися при зниженій нирковій недостатності і, якщо продовжується погіршення ниркової функції, лікування препаратом Тенорік слід припинити.
У пацієнтів із зниженою функцією печінки або прогресуючою хворобою печінки незначна зміна водно-електролітного балансу може призвести до виникнення печінкової коми. Тому Тенорік таким пацієнтам призначатиме з обережністю.
Ішемічна хвороба серця. При різкому припиненні терапії з деякими блокаторами у пацієнтів з ішемічною хворобою серця може виникнути стенокардія, а в деяких випадках – ndash; інфаркт міокарда. Тому таким пацієнтам переривати терапію цим препаратом слід з обережністю і лише під наглядом лікаря. Навіть за відсутності наявної стенокардії, коли заплановано припинення препарату Тенорик, пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря та обмежити до мінімуму фізичне навантаження. Лікування препаратом Тенорік слід відновити у разі виникнення абстинентного синдрому.
Оскільки ішемічна хвороба серця є загальною і може бути невизнаною, доцільно не припиняти терапію препаратом Тенорик різко навіть у пацієнтів, які лікувалися з приводу артеріальної гіпертензії.
Супутнє застосування блокаторів кальцієвих каналів. Брадикардія, передсердношлуночкова блокада, може спостерігатися і лівошлуночковий летальний наслідок, діастолічний тиск може підвищуватися, якщо блокатори β верапамілом чи дилтіаземом. Пацієнти з порушеннями внутрішньопередсердної провідності або лівошлуночкової дисфункції, що існували раніше, особливо чутливі до дії препарату.
Бронхообструктивний синдром. Пацієнтам із бронхообструктивним синдромом не слід застосовувати β-блокатори.
Оскільки Тенорік є відносним селективним β1-адреноблокатором, його можна застосовувати з застереженням хворим при бронхообструктивному синдромі, які не мають відповіді на лікування або не можуть переносити іншу антигіпотензивну терапію. Оскільки селективні β-адреноблокатори не абсолютні, Тенорик™ слід застосовувати в найнижчих можливих дозах і β2-адреностимулятори повинні бути доступні. Якщо слід збільшити дозу, необхідно розподілити дозу для досягнення нижніх пікових рівнів крові.
Анестезія та велике хірургічне втручання. Так само як і з іншими рецепторними блокаторами, перед хірургічною операцією може виникнути необхідність припинити прийом препарату. У таких випадках між останньою дозою препарату та анестезією має пройти 48 годин. Якщо лікування продовжується, слід виявити обережність при використанні анестезуючих засобів. Якщо виникає коливальна домінантність, її можна усунути атропіном (1-2 мг внутрішньовенно).
β-блокатори – конкурентоспроможні інгібітори β-рецепторів агоністів, та їх ефекти на серці можуть повністю змінитися при призначенні таких засобів як добутамін або ізопротеренол.
З обережністю слід призначати знеболювальні засоби разом із Теноріком.
Анестезіолог повинен обережно підбирати знеболюючий засіб з невеликою негативною інотропною активністю, наскільки це можливо. Застосування β-адреноблокаторів із препаратами- анестетиками може послабити тахікардію та збільшити ризик артеріальної гіпотензії. Знеболювальні засоби, що викликають пригнічення міокарда, краще запобігти.
Метаболізм та ендокринні порушення. Тенорик слід з обережністю призначати хворим на цукровий діабет. β-блокатори можуть маскувати тахікардію, що виникає з гіпоглікемією, або іншими проявами, такими як запаморочення та потовиділення.
У рекомендованих дозах атенолол не потенціює інсулінзалежну гіпоглікемію і, на відміну від неселективних блокаторів β затримує відновлення глюкози до нормального рівня.
Потреба в інсуліні для хворих на цукровий діабет може бути збільшена, зменшена або незмінена. Латентний цукровий діабет може проявитися під час лікування хлорталідоном.
β-адренергічні блокатори можуть маскувати деякі клінічні симптоми (наприклад, тахікардію) гіпертиреозу. Різке припинення терапії блокаторами може спровокувати загострення щитовидної залози; тому пацієнтам, які мають підозру на розвиток тиреотоксикозу, слід вирішити питання про припинення лікування Теноріком або проведення ретельного моніторингу.
Оскільки тіазиди зменшують виведення кальцію, застосування препарату Тенорик слід припинити перед проведенням досліджень на функцію паращитовидної залози. Патологічні зміни паращитовидної залози, з гіперкальціємією та гіпофосфатемією, спостерігалися у пацієнтів при тривалій терапії тіазидами; однак загальні ускладнення гіперпаратиреозу, таких як нефролітіаз, атрофія кісткової тканини, виразка шлунка не відзначалися.
У деяких пацієнтів, які отримують терапію тіазидами, може спостерігатися гіперурикемія або гостра подагра.
Нелікована феохромоцитома: Тенорик не можна застосовувати пацієнтам з нелікованою феохромоцитомою.
Загальні порушення: Тенорик може погіршувати периферичну артеріальну циркуляцію крові.
Водно-електролітний баланс. Періодичне визначення рівня електролітів, щоб виявити можливий електролітний дисбаланс, слід проводити з відповідними інтервалами.
Слід контролювати пацієнтів для виявлення клінічних ознак водно-електролітного дисбалансу, наприклад гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз та гіпокаліємія.
Визначення рівня електролітів у сечі особливо важливо для пацієнтів з надмірним блюванням або при отриманні парентеральних рідин.
Застережні ознаки або симптоми водно-електролітного дисбалансу включають сухість у роті, спрагу, слабкість, летаргію, сонливість, нервозність, біль у м'язах або судоми, м'язову слабкість, артеріальну гіпотензію, олігурію, тахікардію, порушення з боку травного тракту. як нудота та блювання.
Доцільно проводити визначення рівнів калію, особливо у пацієнтів похилого віку, у хворих, які приймають препарати наперстянки для лікування серцевої недостатності, у пацієнтів з незбалансованою дієтою або у пацієнтів зі скаргами на розлад травного тракту.
Гіпокаліємія може розвинутись особливо з прискореним діурезом, за наявності важкого цирозу або супутнього застосування кортикостероїдів або АКТГ.
Прийом електролітів внутрішньо може також сприяти розвитку гіпокаліємії. Гіпокаліємія може підвищувати чутливість або посилити реакцію серця на токсичну дію препаратів наперстянки (наприклад, посилити дратівливість шлуночків). Гіпокаліємію можна усунути або вилікувати шляхом застосування калійвмісних добавок або продуктів харчування з підвищеним вмістом калію.
Будь-який дефіцит хлориду під час терапії тіазидами, як правило, незначний і не потребує спеціального лікування, за винятком надзвичайних обставин (наприклад, захворювання печінки або нирок).
Дилюційна гіпонатріємія може виникати у пацієнтів з набряками у спеку; відповідна терапія полягає в обмеженні швидше рідини, ніж солі, рідко, за винятком випадків, коли гіпонатріємія загрожує життю.
При надмірному виведенні солі з організму альтернативою є препарат вибору.
Через наявність лактози у складі допоміжних речовин препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактози, глюкози-галактози та хворим на цукровий діабет.
Це лікарський засіб містить лаурилсульфат натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Пацієнтам з бронхіальними захворюваннями не слід застосовувати блокатори. Проте Тенорік™ завдяки його відносній селективності у разі потреби з обережністю можна приймати особам із бронхоспастичними захворюваннями.
При призначенні препарату хворим на феохромоцитому необхідно заздалегідь призначити блокатори α-адренорецепторів (для запобігання розвитку гіпертензивного кризу).
Лікування препаратом слід проводити під контролем лікаря. Препарат не призначений для лікування нападів стенокардії.
У пацієнтів, які мають в анамнезі бронхіальну астму та отримують тіазиди, можливе виникнення реакцій гіперчутливості.
Застосовувати з обережністю пацієнтам з AV-блокадою І ступеня, емфіземою легень, порушеннями водно-електролітного балансу, захворюваннями травного тракту, гіпоглікемією.
Препарат не слід застосовувати перед проведенням досліджень на функцію паращитовидної залози, оскільки тіазиди зменшують виведення кальцію.
Слід періодично визначати рівень креатиніну у пацієнтів з порушенням функції нирок.