Тельмізартан-Тева слід застосовувати 1 раз на добу перорально з достатньою кількістю рідини, незалежно від їди.
Лікування артеріальної гіпертензії
Звичайна ефективна доза становить 40 мг на добу. Для деяких пацієнтів достатньою буде доза 20 мг на добу. Якщо рівень артеріального тиску не знижується до бажаних цифр, можна підвищити дозу максимально до 80 мг 1 раз на добу. Тельмізартан-Тева можна призначати у комбінації з тіазидними діуретиками гідрохлортіазид, які мають додатковий ефект щодо зниження артеріального тиску при призначенні разом із телмісартаном. При вирішенні питання підвищення дози слід мати на увазі, що максимальний гіпотензивний ефект настає через 4-8 тижнів від початку лікування.
Профілактика серцево-судинних захворювань
Рекомендована доза становить 80 мг 1 раз на добу. Невідомо, чи доза тельмізартану менше 80 мг є ефективною для зниження рівня серцево-судинної захворюваності.
На початку лікування телмісартаном з метою зниження ризику серцево-судинних захворювань рекомендується проводити ретельний контроль артеріального тиску. Може виникнути потреба у відповідному коригуванні схем застосування препаратів, що знижують артеріальний тиск.
Порушення функції нирок
Існує обмежений досвід застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю або на гемодіалізі. Для цих пацієнтів рекомендується низька початкова доза становить 20 мг (див. розділ «Особливості застосування»). У хворих із нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості потреби у корекції дози немає.
Порушення функції печінки
Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки препарат протипоказаний.
Для хворих з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня доза не повинна перевищувати 40 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти похилого віку
Корекція дози не потрібна.
Особливості застосування
Вагітність
У період вагітності не можна розпочинати лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Якщо продовження терапії не вважається вкрай необхідним для пацієнтки, яка планує вагітність, їй слід перейти на альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. При встановленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II необхідно негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативне лікування (див. Розділи «Протипоказання» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Печовинна недостатність
Тельмізартан-Тева не слід застосовувати пацієнтам з холестазом, обструктивними захворюваннями жовчогінної системи та тяжкою печінковою недостатністю, оскільки телмісартан здебільшого виводиться з жовчю. У пацієнтів із цими захворюваннями зменшується печінковий кліренс тельмізартану. Слід з обережністю застосовувати Тельмізартан-Тева пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня.
Реноваскулярна гіпертензія
Існує ризик виникнення серйозної артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки при лікуванні препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Ніркова недостатність та трансплантація нирки
При застосуванні препарату хворим з порушеннями функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Досвіду застосування препарату пацієнтам із нещодавньою трансплантацією нирки немає.
Зниження ОЦК
Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першої дози препарату, може виникнути у пацієнтів із зменшеним об'ємом циркулюючої крові або гіпонатріємією, що виникли внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, дієти з обмеженням солі або діареї та блювання. Такі стани слід скоригувати перед застосуванням препарату. Перед початком лікування необхідно нормалізувати рівень натрію та об'єм внутрішньосудинної рідини.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Існують докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскіреном підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності).
Тому подвійна блокада ренін-ангіотензин шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо подвійна блокада вважається абсолютно необхідним, вона повинна проходити тільки під наглядом фахівця та за умови постійного ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно для пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Інші стани, що супроводжуються стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
У пацієнтів, тонус судин яких і функція нирок значною мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-(наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування препаратами, які також впливають на цю систему, що може викликати гостру артеріальну гіпотонію, гіперазотемію, олігурії або рідше – гостру ниркову недостатність.
Первинний альдостеронізм
Зазвичай пацієнти з первинним альдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні препарати, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему, тому призначати телмісартан таким пацієнтам не рекомендується.
Стеноз мітрального та аортального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід обережно призначати пацієнтам з мітральним та аортальним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.