Пігулки Параверин №30

По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 3, або по 9 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: бежеві довгасті пігулки з лініями розлому з обох боків та тисненням «PD» з одного боку. Дозволяється мармуровість.

Параверин є комбінованим препаратом, який поєднує два компоненти: ненаркотичний анальгетик-антипіретик парацетамол та похідне ізохіноліну - дротаверин, який має спазмолітичну дію.

Фармакодінаміка.

Парацетамол.

Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію переважно шляхом інгібування синтезу простагландинів у центральній нервовій системі та меншою мірою - у периферичній, блокуючи синтез простагландинів або їх дію, а також інших речовин, що стимулюють больові рецептори.

Дротаверін.

Дротаверин має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру шляхом інгібування ферменту фосфодіестерази IV. Ефективність дротаверину залежить від вмісту ферменту фосфодіестерази IV у різних тканинах, незалежно від природи тканин. Збільшена концентрація дротаверину також призводить до слабкої інгібуючої дії на кальцій-незалежний кальмодулін.

Парацетамол.

Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 30-60 хвилин. Період напіввиведення становить 1-4 години. Поступово розподіляється по всіх рідинах організму.

Зв'язування з білками плазми варіабельне. Виводиться переважно нирками у формі кон'югованих метаболітів.

Дротаверін.

Проротаверин після перорального застосування абсорбується швидко та повністю. Його максимальна концентрація у плазмі досягається через 45-60 хв після перорального прийому; 95-98% дротаверину зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном, а- та b-глобулінами. Його період напіввиведення із плазми становить 2,4 години, а біологічний період напіввиведення – від 8 до 10 годин. Дротаверин акумулюється в центральній нервовій системі, жировій тканині, міокарді, нирках та легенях, а також проникає через плаценту. Він метаболізується в печінці, понад 50% виводиться із сечею та близько 30% – з калом.

Парацетамол та дротаверин не взаємодіють на рівні зв'язування з білками. У дослідженні in vitro було показано, що парацетамол (у кількості, що відповідає терапевтичним дозам) не пригнічує метаболізм дротаверину специфічно, але у 2-7 разів збільшує період його існування у незміненій формі. Тому, можливо, він також пригнічує метаболізм дротаверину in vivo.

Спазмолітики у поєднанні з аналгетиками. Код АТХ A03D C.

Для дротаверину.

Леводопа. Протипаркінсонічний ефект може бути зменшений, якщо дротаверин застосовують одночасно з леводопою, наприклад, може погіршитися ригідність та тремор.

Для парацетамолу.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном та зменшуватись при застосуванні з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може посилюватися при одночасному тривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

діючі речовини: paracetamol; drotaverine hydrochloride;

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг та дротаверину гідрохлориду 40 мг;

допоміжні речовини: повідон, кислота аскорбінова, магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, заліза оксид жовтий (Е1).

У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та виконання роботи, що потребує підвищеної уваги, якщо застосування лікарського засобу викликає запаморочення.

Застосування протипоказане.

Застосування препарату для лікування дітей віком до 6 років протипоказане.

Полегшення болю слабкої та помірної інтенсивності, включаючи головний біль тензійного типу (як гострі, так і хронічні форми).

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, тяжка печінкова, ниркова або серцева недостатність (синдром малого серцевого викиду), вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія.

Препарат призначений для перорального прийому.

Дорослі та діти віком від 12 років. Рекомендована доза становить 1-2 таблетки Параверину, яку у разі потреби можна повторювати кожні 8 годин. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток.

Діти (6-12 років). Доза, що рекомендується, становить 1/2 таблетки одноразово, яку при необхідності можна повторити через 10-12 годин, максимальну добову дозу (1 таблетка) не слід перевищувати.

Максимальний термін застосування без рекомендації лікаря – 3 дні. При тривалому лікуванні (більше 3 днів) доза Параверину не повинна перевищувати 4 таблетки на добу.

Особливості застосування

Потрібно проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки.

Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Не перевищувати зазначених доз.

Не приймати препарат з іншими засобами, які містять парацетамол.

Якщо симптоми не зникають, зверніться до лікаря.

Оскільки препарат містить дротаверин, його слід особливо обережно застосовувати хворим на артеріальну гіпотензію.

Алергічні реакції: анафілаксія, свербіж шкіри, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний висип, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (в т. ч. Синдром Стивенса синдром Лайєлла), гіперемія шкіри, лихоманка, озноб, підвищення температури тіла, слабкість.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль в епігастрії, запор, блювання, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку органів кровотворення: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших НПЗЗ.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння.

З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, артеріальна гіпотензія.

Симптоми передозування та лікування при передозуванні.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою або іншими лікарськими засобами, які індукують ферменти печінки; регулярний прийом надлишкових кількостей етанолу; )) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Поразка печінки може проявитися через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововилив, гіпоглікемію, кому і призвести до летального результату. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може виявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз із боку ЦНС - запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

При передозуванні потрібна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити до лікарні, навіть якщо немає ранніх симптомів передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Лікування активованим вугіллям слід розглянути, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (раніше концентрації є недостовірними). Лікування ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього. При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять №ацетилцистеїн відповідно до встановленого списку доз. За відсутності блювоти може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

При передозуванні дротаверину можуть виникнути такі симптоми: АВ-блокада, зниження збудження серцевого м'яза, аритмія. При значному передозуванні дротаверину спостерігалися порушення серцевого ритму та провідності, у тому числі повна блокада пучка Гіса та зупинка серця, які можуть бути летальними.

У разі передозування дротаверину необхідно провести симптоматичну терапію.

Зберігати при температурі не вище 25°С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Таблетки Параверин надає знеболювальну та жарознижувальну дію, спазмолітичну дію на гладку мускулатуру. Препарат полегшує болі слабкої та помірної інтенсивності, включаючи головний біль тензійного типу (як гострі, так і хронічні форми).