Сумілар капсули по 5 мг/10 мг, 28 шт.

По 7 капсул твердих у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

Капсули тверді 5 мг/5 мг: 

Капсули тверді 10 мг/10 мг: тверді желатинові капсули розміром №1, ковпачок непрозорого коричневого кольору, корпус непрозорого білого кольору;

Капсули тверді 10 мг/5 мг: тверді желатинові капсули розміром №1, ковпачок непрозорого червоно-коричневого кольору, корпус непрозорого білого кольору, вміст капсул - білий або майже білий порошок.

>

Капсули тверді 5 мг/10 мг: >

Механізм дії раміприлу

Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синоніми: АПФ, кініназа II), який каталізує перетворення ангіотензину I тканинами на активний вазоконстриктор ангіотензин II, а також розпад активного вазодилататора. Зменшення кількості ангіотензину II та пригнічення розпаду брадикініну викликає розширення судин.
Оскільки ангіотензин II також стимулює викид альдостерону, раміприлат призводить до зменшення викиду альдостерону. У середньому реакція на монотерапії інгібіторами АПФ була меншою у пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського регіону) з гіпертонією (як правило, у категорії з низьким рівнем реніну та гіпертонією), ніж інших рас.

Фармакодинамічний вплив
Застосування раміприлу викликає виражене зниження периферичного артеріального опору. Зазвичай немає істотних змін швидкості ниркового плазмотока і клубочковой фільтрації. У осіб з артеріальною гіпертензією раміприл знижує артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи, не збільшуючи серцевого ритму.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект починається через 1-2 години після прийому препарату, досягає максимуму через 3-6 годин та триває протягом 24 годин.

Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай реєструється після 3-4 тижнів постійного лікування. Було встановлено, що антигіпертензивний ефект підтримується у межах довгострокової терапії тривалістю 2 роки.

Різка скасування раміприлу не спричиняє швидкого та надмірного реактивного підвищення артеріального тиску.

Механізм дії амлодипіну
Амлодипін пригнічує трансмембранний приплив іонів кальцію до гладкої мускулатури серця та судин (повільний блокатор каналу або антагоніст кальцію).

Механізм антигіпертензивної дії препарату обумовлений розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин.

Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії не встановлено, але відомо, що засіб зменшує ішемію міокарда двома шляхами:

1) Амлодипін розширює периферичні артеріоли і внаслідок роботи серця знижує загальний периферичний опір. Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, то зменшення навантаження на серце призводить до зниження потреби міокарда в кисні.
2) Шляхом розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда він покращує надходження кисню. Завдяки цьому механізму він збільшує доставку кисню до міокарда навіть у разі спазму коронарних артерій (стенокардії Принцметалу або варіантної стенокардії).

Фармакологічні властивості
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією дозування один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом всього 24-годинного інтервалу як у положенні лежачи на спині, так і в положенні стоячи. Через повільний початок дії гостра гіпотензія не є особливістю застосування препарату.

У пацієнтів зі стенокардією дози один раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, час до виникнення стенокардії та час до значного зниження сегмента ST, а також зменшує як частоту нападів стенокардії, так і необхідність застосування гліцерину тринітрату.

Препарат не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними ефектами: він не мав жодного впливу на рівень ліпідів у плазмі, рівень цукру в крові та рівень сечової кислоти у сироватці крові. Препарат є прийнятним для застосування пацієнтам з астмою.

Абсорбція
Раміприл швидко абсорбується після перорального застосування: максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 1 години. На підставі даних про виведення із сечею, ступінь поглинання становить не менше 56%; прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після прийому внутрішньо 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить 45%.

Максимальні концентрації в плазмі раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаються через 2-4 години після прийому раміприлу. Концентрації раміприлату в плазмі крові у стані спокою після застосування звичайних доз раміприлу один раз на добу досягаються приблизно на 4-й день лікування.

Розподіл
Зв'язування раміприлу з білками плазми становить приблизно 73%, а раміприлату - приблизно 56%.

Метаболізм
Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та в ефір дикетопіперазин, кислоти дикетопіперазин, глюкуронідів раміприлу та раміприлату.

Виведення
Метаболіти виводяться переважно нирками.

Концентрації раміприлату в плазмі знижуються у декілька фаз. Завдяки сильному зв'язуванню з АПФ та повільному від'єднанню від ферменту раміприлат характеризується продовженою термінальною фазою виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі.

Після прийому раміприлу один раз на добу ефективний період напіввиведення раміприлату становив 13-17 годин для доз 5-10 мг та довше – для доз 1,25-2,5 мг. Ця різниця пов'язана зі здатністю ферменту зв'язувати раміприлат у насичений спосіб.

Пацієнти з нирковою недостатністю
Ніркова екскреція раміприлату знижується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, а виведення раміприлату нирками пропорційне кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату в плазмі, що знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю
У пацієнтів з порушеннями функції печінки метаболізм раміприлу у раміприлат сповільнювався через зменшену активність печінкових естераз. Рівні раміприлу в плазмі у цих пацієнтів були збільшені. Максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів, однак, не відрізняється від такої, що спостерігалася у пацієнтів із нормальною функцією печінки.

Амлодипін

Абсорбція
Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується. Максимальні рівні в крові досягаються через 6-12 годин після прийому. Біодоступність не залежить від їди. Біодоступність становить 64-80%.

Розподіл
Об'єм розподілу препарату становить близько 20 л/кг. Концентрація в плазмі крові в стані спокою (5-15 нг/мл) досягається через 7-8 днів послідовного застосування один раз на добу. Дослідження in vitro показали, що 93-98% амлодипіну у кровообігу пов'язані з білками плазми.

Метаболізм та виведення
Амлодипін активно метаболізується (близько 90%) у печінці до неактивних похідних піридину. 10% вихідної сполуки та 60% неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20-25% - з калом.
Зниження концентрації у плазмі здійснюється двофазно. Термінальний період напіввиведення становить близько 35-50 годин, що узгоджується з дозуванням один раз на добу.
Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (для пацієнтів з масою тіла 60 кг – 25 л/год). У пацієнтів похилого віку цей показник становить 19 л/год.

Застосування у пацієнтів похилого віку
Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі подібний до пацієнтів похилого та молодого віку. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів похилого віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату. Збільшення AUC та період напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідали очікуваним для цієї вікової групи пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції нирок
Амлодипін екстенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виводиться у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки
Період напіввиведення амлодипіну є довшим у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Інгібітори АПФ в комбінації з антагоністами кальцію. Раміприл та амлодипін. Код АТХ С09В В07.

По раміприлу

Подвійне блокування ренін-ангіотензинової системи (РАС) ІАПФ (інгібіторами АПФ), БРА (блокаторами рецепторів ангіотензину) або аліскіреном.

Одночасне застосування ІАПФ, включаючи раміприл, з іншими засобами, що впливають на РАС, пов'язане зі збільшенням частоти артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії, а також змінами нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується контролювати артеріальний тиск, функцію нирок та електролітів у пацієнтів, які приймають раміприл та інші засоби, що впливають на РАС.

Протипоказане одночасне застосування ІАПФ, включаючи раміприл, або БРА з аліскіреном пацієнтам з тяжкою або помірною нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв).

Протипоказані комбінації
Застосування Сумілара в комбінації з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2 ) і не рекомендується іншим пацієнтам.

Методи екстракорпоральної терапії приводять в контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням деяких високопроточних мембран (наприклад поліакрилонітрильних мембран) та аферез ЛПНГ із сульфатом декстрану, протипоказані, оскільки існує підвищений ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. У таких випадках необхідно вирішити питання щодо використання іншого типу мембран для діалізу або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/вальзартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Лікування раміприлом слід розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрилом/вальзартаном слід розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу.

Запобіжні заходи
Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, застосування яких пов'язане зі зростанням рівня калію в плазмі крові (зокрема антагоністи ангіотензину II, триметоприм, такролімус, циклоспорин, спіронолактон, тріамтерен). Можлива гіперкаліємія, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Антигіпертензивні засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, які можуть знижувати кров'яний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол у великих кількостях, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід очікувати на підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати гіпотензивну дію раміприлу. Рекомендується контролювати показники артеріального тиску.

Алопуринол, імуносупресори, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінити кількість клітин крові. Підвищена ймовірність гематологічних реакцій.

Солі літію. Під впливом інгібіторів АПФ може зменшитися екскреція літію, що може призвести до зростання концентрації літію та збільшення токсичності. Необхідний моніторинг рівня літію.

Протидіабетичні засоби, зокрема інсулін. Можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні препарати та ацетилсаліцилова кислота. Слід очікувати зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Крім того, одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ (НПЗЗ) може призвести до зростання ризику погіршення функції нирок та каліємії.

Бісептол (триметоприм/сульфаметоксазол)
У пацієнтів, які одночасно приймають ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), може бути підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.

Збільшення частоти гіперкаліємії спостерігалося у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та триметоприм.

Одночасне застосування інгібіторів mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

Пацієнти, які одночасно приймають інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) і віллдагліптин або рацекадотрил, можуть належати до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього)

Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/вальзартаном протипоказано.

Інгібітори НЕП (неприлізин)
Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/вальзартаном протипоказане, оскільки може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування сакубітрилу/валсартану не слід починати до 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Якщо лікування сакубітрил/валсартан припинено, терапія раміприлом не повинна починатися до 36 годин після останньої дози сакубітрил/валсартан. Одночасне застосування інших інгібіторів NEP (нецилізину) (наприклад, рацекадотрил) та інгібіторів АПФ може також збільшити ризик розвитку ангіоневричного набряку.

По амлодипіну

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики, такі як еритроміцин або вератим) експозиції амлодипіну. Клінічна інтерпретація цих фармакокінетичних варіацій може бути більш вираженою у пацієнтів похилого віку. Тому може знадобитися клінічний моніторинг та коригування дози.

Індуктори CYP3A4. Немає даних щодо ефекту індукторів CYP3A4 для амлодипіну. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою) може давати низьку плазмову концентрацію амлодипіну. Призначати амлодипін з індукторами CYP3A4 слід з обережністю.

Грейпфрут або грейпфрутовий сік. Приймати амлодипін разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки біодоступність у деяких пацієнтів може підвищуватися, що призводить до посилення ефектів зниження кров'яного тиску.

Дантролен (інфузія). У тварин спостерігається летальна шлуночкова фібриляція та серцево-судинний колапс у зв'язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та введення дантролену. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам із ризиком злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Лікарські засоби з антигіпертензивними властивостями. Гіпотензивна дія амлодипіну потенціює гіпотензивну дію інших антигіпертензивних засобів.

Аторвастатин, дигоксин, варфарин або циклоспорин. Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину та циклоспорину.

Сумілар може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Деякі небажані ефекти (наприклад симптоми зниження кров’яного тиску, такі як запаморочення, головний біль, втома або нудота) можуть негативно впливати на здатність пацієнта до зосередження уваги та на швидкість реакції, і отже, становити ризик у ситуаціях, коли ця здатність особливо важлива (при керуванні автотранспортними засобами та роботі з іншими механізмами).
Це може відбуватись, зокрема, на початку лікування або при переході з інших препаратів.
Рекомендована обережність, особливо на початку лікування та при зміні дозування.

Вагітність. Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо вагітність встановлена ​​під час терапії, прийом препарату слід негайно припинити та, якщо необхідно, замінити іншими лікарськими засобами, дозволеними для застосування вагітним.

Годування груддю. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Фертильність. Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Сумілар протипоказано застосовувати дітям (віком до 18 років) у зв’язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, артеріальний тиск яких належним чином контролюється окремими препаратами, що призначаються одночасно у тій же дозі, що і в комбінації, але у вигляді окремих таблеток.

1. Odnovremennoye primeneniye preparatov, soderzhashchikh aliskiren, v sluchaye nalichiya u patsiyenta diabeta ili umerennoy ili tyazheloy pochechnoy nedostatochnosti (skorost' klubochkovoy fil'tratsii (SKF) <60 ml/min/1,73 m2).
2. Angionevroticheskiy otek v anamneze (nasledstvennyy, idiopaticheskiy ili raneye perenesennyy angionevroticheskiy otek pri priyeme ingibitorov APF ili antagonistov retseptorov angiotenzina II).
3. Ekstrakorporal'noye lecheniye, kotoroye privodit k kontaktu krovi s otritsatel'no zaryazhennymi poverkhnostyami.
4. Znachitel'nyy bilateral'nyy stenoz pochechnykh arteriy ili stenoz pochechnykh arteriy yedinstvennoy pochki.
5. Beremennost' ili planirovaniye beremennosti.
6. Gipotenzivnoye ili gemodinamicheski nestabil'noye sostoyaniye.
7. Tyazhelaya gipotenziya.
8. Shok (vklyuchaya kardiogennyy shok).
9. Obstruktsiya putey ottoka iz levogo zheludochka (naprimer, aortal'nyy stenoz tyazheloy stepeni).
10. Gemodinamicheski nestabil'naya serdechnaya nedostatochnost' posle ostrogo infarkta miokarda.
11. Detskiy vozrast.
12. Povyshennaya chuvstvitel'nost' k amlodipinu, proizvodnykh digidropiridintsu, ramiprilu ili lyubym drugim ingibitoram APF (APF), ili lyubykh vspomogatel'nykh veshchestv preparata.
13. Odnovremennoye primeneniye s sakubitrilom/val'zartanom povyshayet risk razvitiya angionevroticheskogo oteka. Nel'zya primenyat' amlodipin/ramipril raneye chem cherez 36 chasov posle primeneniya sakubitrila/valsartana.

1. Одночасне застосування препаратів, що містять аліскірен, у разі наявності у пацієнта діабету або помірної або тяжкої ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <60 мл/хв/1,73 м2).
2. Ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або раніше перенесений ангіоневротичний набряк при прийомі інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II).
3. Екстракорпоральне лікування, яке призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями.
4. Значний білатеральний стеноз ниркових артерій або стеноз ниркових артерій єдиної нирки.
5. Вагітність або планування вагітності.
6. Гіпотензивний або гемодинамічно нестабільний стан.
7. Важка гіпотензія.
8. Шок (включаючи кардіогенний шок).
9. Обструкція шляхів відтоку з лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз тяжкого ступеня).
10. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
11. Дитячий вік.
12. Підвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридинцю, раміприлу або будь-яким іншим інгібіторам АПФ (АПФ), або будь-яких допоміжних речовин препарату.
13. Одночасне застосування з сакубітрилом/вальзартаном підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Не можна застосовувати амлодипін/раміприл раніше, ніж через 36 годин після застосування сакубітрилу/валсартану.

Дози
Рекомендована добова доза становить одну капсулу.

Сумілар слід приймати один раз на день, в один і той же час доби, з їжею або без їжі. Капсули слід розжовувати чи подрібнювати.

Фіксована комбінація не є прийнятною для початкової терапії.

При необхідності коригування дози можна змінити дозу Сумілара або розглянути можливість індивідуального титрування компонентів препарату. Капсули слід запивати достатньою кількістю рідини (наприклад, питною водою).

Пацієнти, які приймають діуретики
Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які приймають діуретики, враховуючи можливість зневоднення та/або вимивання солей. У них слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.
Максимальна добова доза - одна капсула 10 мг/10 мг.

Печовинна недостатність
У даній формі препарат не застосовують у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Старі пацієнти
Старим пацієнтам рекомендується низька початкова доза, підвищувати дозу слід обережно.

Раміприл
Найчастішими побічними ефектами при лікуванні раміприлом є гіперкаліємія, головний біль, запаморочення, гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, кашель (непродуктивний кашель), бронхіт, синусит, задишка, запалення шлунково-кишкового тракту, нетравлення шлунка, біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, висипання, зокрема, макулопапульозні, м'язові судоми, міалгія, біль у грудях, втома. Серйозні побічні ефекти включають агранулоцитоз, панцитопенію, гемолітичну анемію, інфаркт міокарда, ангіоневротичний набряк, васкуліт, бронхоспазм, гострий панкреатит, печінкову недостатність, гостру ниркову недостатність, гепатит, ексфоліативний дермат. >

Амлодипін
Найчастішими побічними ефектами при лікуванні амлодипіном є сонливість, запаморочення, головний біль, прискорене серцебиття, припливи, біль у животі, нудота, набряки в області кісточок, набряки та втома. Серйозні побічні ефекти включають лейкопенія, тромбоцитопенія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкової тахікардії, васкуліт, гострий панкреатит, гепатит, ангіоневротичний набряк, мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит та синдром.

Частота виникнення небажаних реакцій давалася взнаки за допомогою такої умовної шкали:
дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та <1/10); нечасто (≥ 1/1000 та <1/100); рідко (≥ 1/10000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10000), невідомо (не може бути оцінена на основі наявних даних).

Під час лікування окремо раміприлом та амлодипіном повідомлялося про такі побічні реакції:

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - еозинофілія (раміприл) рідко - зменшення кількості лейкоцитів (зокрема нейтропенія або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, кількості тромбоцитів (раміприл) рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія (амлодипін) невідомо – недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія (раміприл).

З боку імунної системи: дуже рідко - алергічні реакції (амлодипін) невідомо - анафілактичні або анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл (раміприл).

З боку обміну речовин та харчування: часто - підвищення рівня калію в крові (раміприл) нечасто - анорексія, зниження апетиту (раміприл) дуже рідко - гіперглікемія (амлодипін) невідомо - зниження рівня натрію у крові (раміприл).

З боку психіки: нечасто - пригнічений настрій, тривожність, нервозність, занепокоєння, порушення сну, зокрема безсоння та сонливість (раміприл) безсоння, зміни настрою (зокрема тривожність), депресія ( амплодипіну) рідко - сплутаний стан (раміприл) сплутаність свідомості (амлодипін) невідомо - порушення уваги (раміприл).

З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення (раміприл) , безсоння, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування) (амплодипіну);
нечасто - вертиго, парестезії, агевзія, дисгевзія (раміприл) тремор, дисгевзія, непритомність, гіпоестезія, парестезії (амлодипін) ; ішемічна атака, порушення психомоторних навичок, відчуття печіння, паросмія (раміприл).

З боку органу зору: нечасто - зорові порушення, зокрема нечіткий зір (раміприл), зорові порушення, зокрема диплопія (амлодипін) рідко - кон'юнктивіт (амлодипін).

З боку органів слуху та рівноваги: нечасто - дзвін у вухах (амлодипін); рідко - погіршення слуху, шум у вухах (раміприл).

З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія, знижений ортостатичний кров'яний тиск, непритомність (раміприл) пальпітації, припливи (амлодипін) нечасто - ішемія міокарда, зокрема стенокардія або інфаркт мікард , тахікардія, аритмія, пальпітація, периферійний набряк, припливи (раміприл) артеріальна гіпотензія (амлодипін)
рідко -стеноз судин, недостатня перфузія, васкуліт (раміприл) дуже рідко - інфаркт фібриляція передсердь, васкуліт (амлодипін) невідомо – феномен Рейно (раміприл).

З боку дихальної системи
Часто
Непродуктивний кашель з відчуттям лоскоту, бронхіт, синусит, задишка (раміприл).

Нечасто
Бронхоспазм, зокрема загострення астми, закладений ніс (раміприл).
Задишка, риніт (амлодипін).

Дуже рідко
Кашель (амлодипін).

З боку травної системи
Часто
Запалення шлунково-кишкового тракту, розлади травлення, абдомінальний дискомфорт, диспепсія, діарея, нудота, блювання ( раміприл).
Біль у животі, нудота (амлодипін).

Нечасто
Панкреатит (повідомлялося про поодинокі летальні наслідки застосування інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхній частині живота, гастрит, запор, сухість у роту (раміприл).
Блювота, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (зокрема діарея та запор), сухість у роті (амлодипін).

Рідко
Глосит (раміприл).

Дуже рідко
Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен (амлодипін).

Невідомо
Стоматит (раміприл).

З боку гепатобіліарної системи
Нечасто
Підвищений рівень печінкових ферментів та/або кон'югованого білірубіну (раміприл).

Рідко
Холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні пошкодження (раміприл).

Дуже рідко
Гепатит*, жовтяниця*, підвищення рівня печінкових ферментів* (амлодипін).

Невідомо
Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (повідомлялося про одиничний летальний кінець) (раміприл).

З боку шкіри
Часто
Висип, зокрема макулопапульозний (раміприл).

Нечасто
Ангіоневротичний набряк у дуже виняткових випадках - обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, повідомлялося про поодинокі летальні випадки внаслідок непрохідності дихальних шляхів через ангіоневротичний набряк свербіж, гіпергідроз (рами) />Алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, висип, висип (амлодипін).

Раміприл
Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати надмірне розширення периферичних судин (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, електролітний дисбаланс та ниркову недостатність. За пацієнтом слід встановити ретельне спостереження. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Підтримуючі заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, прийом абсорбентів) та заходи для відновлення гемодинамічної стабільності, зокрема застосування агоністів адренорецепторів альфа-1 або ангіотензину II (ангіотензинамід). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, незначно видаляється із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.

Амлодипін
Досвід навмисного передозування препаратом людини обмежений.

Зберігати при температурі не вище 30 ºС. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат "Симулар" застосовується при лікуванні артеріальної гіпертензії.