Сульфадимезин приймати внутрішньо.
Середні дози для дорослих – 2 г (4 таблетки) на перший прийом, потім – по 1 г (2 таблетки) 4-6 раз на добу. Вищі дози для дорослих: разова – 2 г, добова – 7 г.
Дітям з3 років призначати 0,1 г/кг маси тіла на перший прийом, потім – по 0,025 г/кг маси тіла кожні 4-6-8 годин.
При лікуванні шигельозу препарат призначати дорослим за схемою:
1-2-й день – по 1 г 6 разів на добу (кожні 4 години);
3-4-й день – по 1 г 4 рази на добу (кожні 6 годин);
5-6-й день – по 1 г 3 рази на добу (кожні 8 годин).
Усього на курс лікування – 25-30 г препарату.
Після 5-6-денної перерви слід призначати другий курс терапії:
1-2-й день – по 1 г 5 разів на добу (кожні 4 години, а вночі – через 8 годин);
3-4-й день – по 1 г 4 рази на добу (вночі не приймати);
5-й день – по 1 г 3 рази на добу.
Протягом другого курсу приймають 21 г Сульфадимезину. При легкій течії шигельозу дозу можна зменшити до 18 г.
Дози для лікування шигельозу у дітей з3 років: разова доза − від 0,4 г до 0,75 г, яку слід приймати 4 рази на добу. Препарат слід приймати протягом 5-7 днів. При більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання та підтвердження одужання результатами бактеріологічного аналізу.
Особливості застосування
З огляду на схожість хімічної структури, сульфаніламіди не можна застосовувати особам з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини.
Сульфаніламіди, включаючи сульфадимидин, не застосовують для лікування інфекційних захворювань, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не сприяють його ерадикації і, отже, не можуть запобігти таким ускладненням як ревматизм і гломерулонефрит.
Летальні випадки, зумовлені застосуванням сульфаніламідів, спостерігалися вкрай рідко, виникали внаслідок серйозних побічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фульмінантний гепатонекроз, агранулоцитоз, апластичну анемію та інші патологічні стани.
Прийом сульфаніламідів необхідно припинити при появі перших уисипань на шкірі та/або слизових оболонках або при будь-яких інших em>ознаках негативної реакції. У дуже поодиноких випадках після появи висипу на шкірі можуть розвинутися важкі побічні реакції. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу та про необхідність негайного та остаточного припинення лікування сульфаніламідами при перших проявах. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу припадає на перші тижні лікування. Найкращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу пов'язані з ранньою діагностикою і негайним припиненням прийому підозрюваного препарату. Негайна відміна препарату пов'язана з кращим прогнозом.Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при лікуванні сульфаніламідами, в т.ч. сульфадимидином, будь-які препарати, що містять сульфаніламіди, не повинні повторно застосовувати цей пацієнт протягом усього його життя.
Гематологічні розлади також потребують негайного припинення лікування сульфаніламідами назавжди. Висипання, біль у горлі, підвищення температури, біль у суглобах, блідість шкіри, пурпура або жовтяниця можуть бути ранніми ознаками серйозної патологічної реакції з боку системи крові при застосуванні сульфаніламідів, включаючи сульфадимидин.
Ризик виникнення псевдомембранозного коліту, який може варіювати від легких форм до загрозливих для життя, існує при застосуванні практично всіх антибактеріальних засобів, у тому числі і сульфаніламідів (внаслідок надмірного зростання Clostridium difficile). Тому важливо розглядати можливість цього ускладнення у пацієнтів із діареєю для визначення подальшої тактики лікування.
Сульфаніламіди, у тому числі сульфадимидин, слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки, з тяжкою формою алергічних захворювань або бронхіальною астмою, пацієнтам з цукровим діабетом (сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру в крові). Якщо можливо, слід уникати призначення сульфаніламідів пацієнтам віком понад 65 років у зв'язку з підвищеним ризиком тяжких побічних реакцій.
Під час лікування препаратом, особливо тривалим, необхідно проводити систематичний контроль стану функції нирок (кліренс креатиніну), печінки (рівень сироваткових трансаміназ), картини периферичної крові (загальний аналіз крові, рівень тромбоцитів, ретикулоцитів), рівень глюкози в крові.
>
Пацієнтам слід споживати достатню кількість рідини для підтримки високого діурезу (мінімум 1200 мл/добу) для запобігання кристалурії та розвитку уролітіазу. З цією ж метою при необхідності сульфадимидин можна призначати у поєднанні з препаратами, що вилужують сечу.
Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів та штучного ультрафіолетового опромінення, враховуючи можливість розвитку реакцій фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів.
Оскільки сульфаніламіди є бактеріостатичними, а не бактерицидними препаратами, необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції та розвитку стійких форм мікроорганізмів.
Під час лікування препаратом необхідно дотримуватись режиму дозування, не пропускати прийом. У разі пропуску дози не подвоювати наступну дозу.