Дозу слід визначати залежно від реальної потреби у поповненні рівня води та електролітів.
Дорослі
Максимальна добова доза
Об'єм введеного розчину не повинен перевищувати 40 мл/кг маси тіла на добу (що відповідає 5,8 ммоль натрію на 1 кг та 0,16 ммоль калію на 1 кг маси тіла).
Додаткові втрати рідини (наприклад, у зв'язку з лихоманкою, діареєю, блюванням тощо) слід компенсувати залежно від обсягу та складу втраченої рідини. При дегідратації доза 40 мл/кг маси тіла на добу може бути перевищена.
Дозу слід розраховувати з урахуванням тяжкості дегідратації та клінічного стану пацієнта.
Під час лікування гострого дефіциту рідини, а саме вираженого або загрозливого життя гіповолемічного шоку, допускається застосування більш високих доз, наприклад, шляхом швидкої інфузії (під тиском).
Максимальна швидкість інфузії
Швидкість інфузії лікарського засобу не повинна перевищувати 100 мл/год.
При лікуванні дегідратації максимальна швидкість інфузії становить 5 мл/кг маси тіла на годину, що відповідає 0,7 ммоль натрію на 1 кг маси тіла на годину та 20 мікромоль калію на 1 кг маси тіла на годину.
При короткостроковому поповненні внутрішньосудинного об'єму максимальна швидкість інфузії залежить від клінічної ситуації пацієнта.
У загрозливих для життя ситуаціях можна швидко ввести 500 мл препарату під ручним тиском.
Розчинник
При застосуванні стерофундину ISO в якості розчинника дозування та швидкість інфузії визначають переважно на основі характеристик і режиму дозування засобу, що розчиняється.
Педіатрична популяція.
Дозу призначає лікар. Доза залежить від віку, маси тіла, лабораторних показників, клінічного стану та супутньої терапії пацієнта.
Максимальна добова доза
Не слід перевищувати добові дози.
Вік
|
Дози (мл/кг маси тіла на добу)
|
від 28 днів життя
|
160
|
від 2 місяців
|
150
|
1-2 роки
|
120
|
3-5 років
|
100
|
6-12 років
|
80
|
13-18 років
|
70
|
Додаткові втрати рідини (наприклад, через лихоманку, діарею, блювоту тощо) слід компенсувати залежно від обсягу та складу втраченої рідини.
При дегідратації або при короткостроковому поповненні внутрішньосудинного обсягу вищезгадані дози можна підвищити.
Дозу слід розраховувати з урахуванням тяжкості дегідратації та клінічного стану пацієнта.
Швидкість інфузії
Максимальна швидкість інфузії
Маса тіла
|
мл/год
|
0-10 кг
|
4 мл/кг маси тіла/година |
10-20 кг
|
40 мл/год + 2 мл/кг маси тіла/год вище 10 кг 10 кг
|
>20 кг
|
60 мл/год + 1 мл/кг маси тіла/год вище 20 кг
|
При лікуванні дегідратації максимальна швидкість інфузії становить 5 мл/кг маси тіла/год, що відповідає 0,7 ммоль натрію на 1 кг маси тіла за годину та 20 мікромоль калію на 1 кг маси тіла за годину.
Пацієнти похилого віку
В основному застосовуються ті ж дози, що і для дорослих, але слід звертати увагу на пацієнтів з такими захворюваннями як серцева недостатність або ниркова недостатність, які можуть бути пов'язані з літнім віком (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з хронічною гіпонатріємією
Для запобігання розвитку осмотичного демієлінізуючого синдрому підвищення рівня натрію в сироватці крові не повинно перевищувати 9 ммоль/л/добу. Як загальна рекомендація, корекція дози повинна бути від 4 до 6 ммоль/л/добу для більшості випадків, залежно від стану пацієнта та супутніх факторів ризику.
Спосіб введення
Тільки для внутрішньовенного введення шляхом інфузії.
Стерофундин ISO можна вводити в периферичні вени (по pH та теоретичній осмолярності див. розділ «Основні фізико-хімічні властивості»).
При введенні шляхом швидкої інфузії під тиском із пластикового контейнера та системи введення необхідно видалити все повітря перед інфузією, оскільки в іншому випадку існує ризик виникнення повітряної емболії під час інфузії.
При введенні шляхом швидкої інфузії під тиском із пластикового контейнера та системи введення необхідно видалити все повітря перед інфузією, оскільки в іншому випадку існує ризик виникнення повітряної емболії під час інфузії.
При введенні необхідно проводити моніторинг рідинного балансу, плазмової концентрації електролітів та pH.
Стерофундин ISO можна вводити, доки існують показання для заміщення рідини.
Особливості застосування.
Інфузії великого об'єму можна застосовувати пацієнтам із серцевою або дихальною недостатністю від легкого до помірного ступеня при ретельному моніторингу (щодо більш тяжких станів див. розділ «Протипоказання»).
Стерофундин ISO cлід лише з особливою обережністю і при постійному моніторингу призначати пацієнтам з такими станами, як:
- гіпернатріємія;
- гіперхлоремія;
- ниркова недостатність;
- кома невідомого походження;
- одночасне лікування препаратами дигіталісу;
- гіперкаліємія або стани, що можуть призвести до гіперкаліємії, зокрема хвороба Аддісона, серповидноклітинна анемія;
- гіпертонічна дегідратація, артеріальна гіпертензія, порушення функції нирок, наявна або загрозлива еклампсія, альдостеронізм або інші стани або при одночасному лікуванні препаратами (наприклад кортикоїдами/стероїдами), що пов'язані із затримкою натрію, і препаратами, що підвищують рівень калію в сироватці крові (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
- порушення, коли показано обмеження споживання натрію, наприклад серцева недостатність від легкого до помірного ступеня, периферичний набряк, генералізований набряк, набряк легенів, прееклампсія або зовнішньоклітинна гіпергідратація (щодо більш тяжких станів див. розділ «Протипоказання»);
- порушення, коли показано обмеження споживання кальцію, наприклад саркоїдоз.
Пацієнти, які отримують серцеві глікозиди, повинні з обережністю застосовувати калієвмісні та кальцієвмісні розчини (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».)
Розчини, що містять солі калію, слід з обережністю вводити пацієнтам із захворюванням серця або станами, що можуть призвести до гіперкаліємії, такими як ниркова або адренокортикоїдна недостатність, гостра дегідратація або велике руйнування тканин при тяжких опіках.
Через присутність кальцію:
- слід дотримуватись обережності під час внутрішньовенного введення для уникнення екстравазації і місцевого подразнення солями кальцію;
- у разі одночасного переливання крові цей розчин не можна вводити через ту саму систему для інфузій, що й компоненти крові.
Застосування якрозчинника
Будь ласка, зверніть увагу. При застосуванні лікарського засобу як розчинника слід брати до уваги інформацію з безпеки доданої речовини, що затверджена відповідним виробником.
Розчини, що містять аніони, які метаболізуються, слід з обережністю вводити пацієнтам із порушеннями дихання.
Клінічний моніторинг повинен включати іонограму сироватки, рідинний баланс і рН.
При довготривалому парентеральному лікуванні пацієнту слід призначити відповідне харчування.
Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку, які частіше страждають на серцеву недостатність і порушення функції нирок, слід уважно стежити за лікуванням і дозу слід корегувати, щоб уникнути серцевих та ниркових ускладнень, викликаних перевантаженням рідини.
Діти
Внутрішньовенну терапію слід ретельно контролювати і у дітей, оскільки можливі порушення здатності регулювати рідини та електроліти. Необхідно забезпечити достатній відтік сечі. Ретельний моніторинг балансу рідини, концентрації електролітів в плазмі крові та сечі є важливим.
При короткочасному заміщенні об'єму у разі кровотечі або травми слід завжди уникати об'ємного перевантаження внаслідок передозування.
Тільки для внутрішньовенного введення.
Тільки для одноразового застосування. Невикористаний розчин слід утилізувати.
Слід застосовувати тільки прозорий, практично вільний від часточок розчин.
Розчин слід вводити за допомогою стерильної системи, використовуючи асептичну техніку. Систему слід заповнити розчином, щоб запобігти потраплянню повітря.
При застосуванні розчину у пластикових мішках захисний пакет слід зняти безпосередньо перед застосуванням.