Прийом їжі не впливає на всмоктування цефіксиму. Зазвичай курс лікування становить 7 днів, у разі потреби – до 14 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить три дні.
Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла понад 50 кг рекомендована доза становить 400 мг (одна таблетка) на добу одноразово або 200 мг (половина таблетки) кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Пацієнти похилого віку призначають у дозі, що рекомендується для дорослих. Слід контролювати функцію нирок та скоригувати дозу при тяжкій нирковій недостатності (див. «Ніркова недостатність»).
Ніркова недостатність: цефіксім можна застосовувати при порушенні функції нирок. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну 20 мл/хв або вище призначати звичайну дозу та режим дозування. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв не рекомендується перевищувати дозу 200 мг (половина таблетки) 1 раз на добу. Це також стосується пацієнтів, які перебувають на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі.
Особливості застосування
Бета-лактами, включаючи цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати судоми, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо при передозуванні та нирковій недостатності.
Кожні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) були зареєстровані у деяких пацієнтів при застосуванні цефіксіму.При виникненні тяжких шкірних побічних реакцій застосування цефіксіма слід припинити та призначити відповідне лікування.
Цефіксім слід призначати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до інших препаратів.
Були випадки тяжких реакцій (включаючи анафілактичний шок) на цефіксім. Якщо розвинулась алергічна реакція на цефіксім, слід припинити застосування препарату та провести необхідну терапію.
Під час лікування цефалоспоринами описані випадки лікарської гемолітичної анемії, включаючи важкі випадки з летальним кінцем. Також повідомлялося про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).
Цефіксім слід застосовувати з обережністю пацієнтам із значним порушенням функції нирок (див. «Ніркова недостатність»).
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксім може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксіма слід припинити та призначити відповідну терапію та/або вжити відповідних заходів.
Слід виявляти обережність при призначенні препарату за наявності в анамнезі кровотеч, захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо таких як виразковий коліт, регіональний ентерит або коліт на фоні застосування, а також порушення функції печінки.
Безпека застосування цефіксиму у недоношених дітей або новонароджених не встановлена.
Під час лікування антибіотиками широкого спектра дії можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до надмірно швидкого зростання Clostridium difficile, який виробляє токсин, який є основною причиною антибіотико-асоційованої діареї. Псевдомембранозний коліт пов'язаний із застосуванням антибіотиків широкого спектру дії (у тому числі макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, лінкозаміди та цефалоспорини). Тому важливо звернути увагу на встановлення діагнозу у пацієнтів, які мали діарею під час або після застосування антибіотика. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.
Лікування псевдомембранозного коліту повинно включати сигмоїдоскопію, відповідні бактеріологічні дослідження, додавання рідин, електролітів та білків. Якщо стан не покращується після відміни препарату або симптоми стають серйозними, слід призначити перорально ванкоміцин. Ванкоміцин – препарат вибору при лікуванні псевдомембранозного коліту, асоційованого з прийомом антибіотиків (викликаного C. Difficile). Інші причини виникнення коліту мають бути виключені.
У разі застосування цефіксиму одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістином, петлевими діуретиками (Фуросемід, етакринова кислота) у високих дозах необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Після тривалого застосування цефіксіма варто перевіряти стан функції гемопоезу.
Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивний аналіз сечі на глюкозу.
Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.