Савіс таблетки від ендометріозу по 2 мг, 28 шт.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, круглі, пласкі таблетки, з фаскою і гравіюванням « 16G93' coordsize = "1000,1000"> » з одного боку, «RG» - з іншого. Діаметр 7 мм.

Дієногест – похідне нортестостерону без андрогенної та з певною антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину активності ципротерону ацетату. Дієногест зв’язується з рецепторами прогестерону у матці тільки з 10 % відносною афінністю. Незважаючи на низьку афінність до рецепторів прогестерону, дієногест виявляє сильний прогестогенний ефект in vivo. Дієногест не проявляє значну андрогенну, мінералокортикоїдну або глюкокортикоїдну активність in vivo.

Дієногест впливає на ендометріоз, зменшуючи ендогенну продукцію естрадіолу і таким чином пригнічуючи трофічні ефекти естрадіолу на еутопічний та ектопічний ендометрій. При безперервному застосуванні дієногест призводить до створення гіпоестрогенного, гіпергестагенного ендокринного середовища, що спричиняє початкову децидуалізацію тканини ендометрія з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ.

Дані щодо ефективності

У процесі тримісячного дослідження з участю 198 пацієнток з ендометріозом було показано перевагу дієногесту 2 мг перед плацебо. Біль у ділянці таза, пов’язаний з ендометріозом, вимірювали за допомогою візуальної аналогової шкали (0-100 мм). Через 3 місяці терапії була визначена статистично значуща різниця порівняно з плацебо (D = 12,3 мм; 95 % ДІ: 6,4 – 18,1; p<0,0001) та клінічно значуще зменшення болю порівняно з початковим рівнем (середнє зменшення = 27,4 мм ± 22,9).

Через 3 місяці лікування зменшення болю у ділянці малого таза, що був пов’язаний з ендометріозом, на 50 % або більше було досягнуто у 37,3 % пацієнток, які отримували дієногест, таблетки 2 мг (плацебо: 19,8 %) без відповідного збільшення дози супутнього знеболювального засобу; зменшення болю у ділянці малого таза, пов’язаного з ендометріозом, на 75 % або більше (також без відповідного збільшення дози супутнього знеболювального) було досягнуто у 18,6 % пацієнток, які отримували дієногест, таблетки 2 мг (плацебо: 7,3 %).

Відкрите продовження цього плацебо-контрольованого дослідження показало безперервне зменшення пов’язаного з ендометріозом болю в ділянці таза при лікуванні тривалістю до 15 місяців.

Результати плацебо-контрольованих досліджень підтверджувалися результатами, отриманими у процесі шестимісячного активно контрольованого дослідження порівняно з агоністом гонадотропін-рилізинг гормону з участю 252 пацієнток з ендометріозом.
Три дослідження з участю 252 пацієнток, які отримували дієногест по 2 мг на добу, продемонстрували істотне зниження ендометріоїдних уражень через 6 місяців лікування.

У процесі невеликого дослідження (n=8 на групу дозування) застосування дієногесту в дозі 1 мг на добу виявило відсутність овуляції через 1 місяць терапії. Дієногест не досліджували щодо контрацептивної ефективності у більших дослідженнях.

Дані щодо безпеки

Рівень ендогенного естрогену тільки помірно пригнічується під час лікування дієногестом, таблетками 2 мг.

Дотепер результати довгострокових досліджень мінеральної щільності кісток (МЩК) і ризику переломів у пацієнток, які застосовують дієногест, таблетки 2 мг, поки що недоступні. МЩК оцінювали у 21 дорослої пацієнтки до та після 6 місяців лікування дієногестом, таблетками 2 мг. Зниження середнього показника МЩК виявлено не було. У 29 пацієнток, які отримували лейпрореліну ацетат, середнє зниження 4,04 % ± 4,84 було відзначено за той же період (D між групами = 4,29 %, 95 % ДІ: 1,93-6,66, р <0,0003).
Не спостерігалося значного впливу на стандартні лабораторні показники, у тому числі на результати аналізу крові, біохімічного аналізу крові, рівень печінкових ферментів, рівень ліпідів і HbA1С, під час лікування дієногестом, таблетками 2 мг, упродовж 15 місяців (N = 168).

Дані щодо безпеки для підлітків

Безпеку дієногесту, таблеток 2 мг, щодо МЩК було досліджено у процесі неконтрольованого дослідження протягом 12 місяців за участі 111 пацієнток підліткового віку (віком від 12 до <18 років) з клінічно підозрюваним або підтвердженим ендометріозом. Середня відносна зміна МЩК поперекового відділу хребта (L2 – L4) від вихідних показників у 103 пацієнток до закінчення лікування становила -1,2 %. Повторне вимірювання через 6 місяців після закінчення лікування у субгрупі зі зниженими значеннями МЩК показало підвищення МЩК до – 0,6 %.

Дані доклінічних досліджень з безпеки

Дані доклінічних досліджень не вказують на існування особливого ризику для людини на підставі стандартних досліджень токсичності при багаторазовому прийомі, генотоксичності, канцерогенної дії та токсичного впливу на репродуктивну функцію. Проте слід брати до уваги, що статеві стероїди можуть спричиняти ріст певних гормонозалежних тканин та пухлин.

Всмоктування 

Після перорального прийому дієногест швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається упродовж 1,5 години після одноразового перорального прийому і становить 47 нг/мл. Біодоступність становить приблизно 91 %. Фармакокінетика дієногесту залежить від дози в діапазоні доз 1-8 мг.

Розподіл

Дієногест зв’язується зі сироватковим альбуміном та не зв’язується із глобуліном, що зв’язує статеві стероїди (ГЗСС), або із глобуліном, що зв’язує кортикоїди (ГЗК). Лише 10 % від загальної концентрації дієногесту у сироватці крові знаходяться у вигляді вільного стероїду, а 90 % - неспецифічно зв’язані з альбуміном. Очевидний об’єм розподілу (Vd/F) дієногесту становить 40 л.

Метаболізм

Дієногест повністю метаболізується відомими шляхами метаболізму стероїдів, з утворенням переважно ендокринологічно неактивних метаболітів. На підставі досліджень in vitro та in vivo CYP3A4 – головний фермент, залучений у метаболізм дієногесту. Ці метаболіти дуже швидко виводяться з плазми крові у такий спосіб, що домінуючою фракцією у плазмі крові є дієногест у незміненому вигляді.

Швидкість кліренсу (Cl/F) зі сироватки крові становить 64 мл/хв.

Виведення

Рівень дієногесту в сироватці крові знижується двофазно з періодом напіввиведення, що становить 9‒10 годин. Дієногест виводиться у формі метаболітів із сечею та калом у співвідношенні приблизно 3:1 після перорального прийому в дозі 0,1 мг/кг. Період напіввиведення метаболітів з сечею становить приблизно 14 годин.
Після перорального прийому 86 % введеної дози виводиться з організму у межах 6 днів, більша частина цієї кількості виводиться у перші 24 години, головним чином із сечею.

Стан рівноваги

Фармакокінетика дієногесту не залежить від рівня ГЗСС. При щоденному прийомі концентрація речовини у сироватці крові зростає в 1,24 раза, досягаючи рівноважного стану через 4 дні застосування. Фармакокінетика дієногесту після повторного застосування дієногесту, таблеток 2 мг, може бути передбачена на підставі даних щодо фармакокінетики однієї дози.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів
У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетику препарату Cавіс, таблеток 2 мг, не вивчали.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки фармакокінетику препарату Савіс, таблеток 2 мг, не вивчали.

Гормони статевих залоз та препарати, що застосовуються при патології статевих органів. Прогестогени. Код АТХ G03D B08.

Примітка: для виявлення можливих взаємодій слід ознайомитися з інструкціями щодо застосування лікарських засобів, що застосовуються супутнє.

Вплив інших препаратів на дієногест

Прогестогени, включаючи дієногест, метаболізуються головним чином системою цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої в слизовій оболонці кишечника та печінки. Тому індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм прогестагену.

Збільшення кліренсу статевих гормонів через індукцію ферментів може зменшити терапевтичний ефект Савіс та призвести до небажаних ефектів, наприклад, до змін характеру менструальної кровотечі.

Зменшення кліренсу статевих гормонів через придушення ферменту може зменшити терапевтичний ефект Савіс та призвести до розвитку побічних реакцій.
речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукування ферментів), наприклад фенітоїн, барбітурати, примідон, , рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фельбамат, гризеофульвін та засоби, що містять звіробій (Hypericum perforatum). Індукція ферментів може спостерігатися після декількох днів терапії. Максимальна індукція ферментів загалом проявляється через кілька тижнів.
Індукція ферментів може тривати до 4 тижнів після припинення терапії.

Вплив індуктора CYP 3А4 рифампіцину досліджувався у здорових жінок у постклімактеричному періоді. Одночасне застосування рифампіцину з таблетованою формою естрадіолу валерат/дієногеста призвело до значного зниження рівноважної концентрації та системної дії дієногеста та естрадіолу. Системний вплив дієногеста та естрадіолу в рівноважному стані, виміряний за AUC (0-24 години), зменшився на 83% і 44% відповідно. Речовини з різним впливом на кліренс статевих гормонів. великої кількості комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, у поєднанні з комбінаціями інгібіторів вірусу гепатиту С може збільшити або зменшити рівень прогестину в плазмі крові. Сукупний вплив цих змін може бути клінічно значущим у деяких випадках.
речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів).
Дієногест є субстратом цитохрому P450 (CYP) 3A4.

Клінічна значущість потенційних взаємодій з інгібіторами ферментів залишається невідомою.

Одночасне застосування сильних інгібіторів CYP3A4 може збільшувати плазмові концентрації дієногесту.

Вплив дієногесту на інші лікарські засоби

За результатами досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія дієногеста з іншими препаратами, метаболізм яких опосередковується ферментами цитохрому P450, є малоймовірним.

Взаємодія з харчовими продуктами

Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливало на біодоступність препарату Савіс.

Лабораторні тести

Прийом прогестагенів може вплинути на результати деяких лабораторних аналізів, у тому числі на біохімічні параметри печінки, щитовидної залози, функції нирок та надниркових залоз, рівні білків (носіїв) у плазмі крові (наприклад, ГЗК та фракції ліпідів/ліпопротеїдів), вуглеводів та показники коагуляції та фібринолізу. Зміни, як правило, залишаються в межах лабораторної норми.

діюча речовина: дієногест;
1 таблетка містить дієногесту 2 мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, кросповідон (тип А), повідон К-25, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, лактози моногідрат.

Не спостерігали впливу на здатність керувати автотранспортом та управляти механізмами у пацієнток, які приймали препарати, що містять дієногест.

Вагітність

Існують обмежені дані щодо застосування дієногесту вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не вказують на прямий чи непрямий ризик репродуктивної токсичності.

Савіс не рекомендується застосовувати вагітним жінкам, оскільки немає необхідності лікувати ендометріоз у період вагітності.

Період годування груддю

Лікування препаратом Савіс у період годування груддю не рекомендується. Невідомо, чи проникає дієногест у грудне молоко жінки. Дані, одержані в процесі досліджень на тваринах, вказують на проникнення дієногесту у грудне молоко. Слід ухвалити рішення про припинення годування груддю або припинення терапії препаратом Савіс, враховуючи користь годування груддю для дитини та необхідність терапії для жінки.

Фертильність

На підставі наявних даних можна стверджувати, що під час лікування Савіс у більшості пацієнток інгібується овуляція. Однак препарат Савіс не є протизаплідним засобом.

Якщо потрібна контрацепція, слід додатково застосовувати негормональний метод запобігання вагітності.

На підставі наявних даних можна стверджувати, що менструальний цикл повертається до норми протягом 2 місяців після припинення лікування Савіс.

Савіс протипоказаний дітям до першої менструації.

Безпека та ефективність застосування дієногесту досліджувалась при неконтрольованих клінічних дослідженнях протягом 12 місяців серед 111 дівчат (12-18 років), у яких ендометріоз був підтверджений клінічно.

Застосування препарату Савіс підліткам у період лікування 12 місяців асоціювалося зі зниженням середнього значення МПКТ у поперековому відділі хребта на 1,2%. Після припинення лікування МПКТ підвищувалась знову у цих пацієнтів.

Порушення МПКТ має особливо важливе значення у підлітковому віці та в ранньому періоді статевого дозрівання, критичному періоді зростання кісток. Невідомо, зменшить пікову кісткову масу та підвищить ризик перелому кісток у похилому віці зниження МПКТ у цій популяції.

Тому лікарю слід зважити переваги застосування препарату Савіс та можливі ризики застосування для кожного підлітка.

Лікування ендометріозу.

Препарат Савіс не слід застосовувати за наявності будь-якого з перелічених нижче станів або захворювань. Ця інформація частково отримана на підставі застосування інших препаратів, що містять лише прогестаген. Якщо будь-який із цих станів або захворювань виникає вперше під час застосування препарату Савіс, прийом препарату слід негайно припинити.

• Венозна тромбоемболія в активній формі.
• Артеріальні або кардіоваскулярні захворювання в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда, цереброваскулярна подія, ішемічна хвороба серця).
• Цукровий діабет з ураженням судин.
• Тяжкі захворювання печінки в даний час або їх наявність в анамнезі, поки показники функції печінки не до норми.
• Пухлини печінки в анамнезі (доброякісні або злоякісні).
• Або передбачувані злоякісні пухлини, залежні від статевих гормонів.
• Вагінальна кровотеча неясної етіології.
• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Дозування

Приймати по 1 таблетці щодня без перерви у прийомі препарату приблизно в один і той же час, при необхідності запиваючи невеликою кількістю рідини. Таблетки можна приймати незалежно від їди.

Таблетки слід приймати регулярно, незалежно від менструальної кровотечі. Як тільки таблетки з однієї упаковки закінчаться, необхідно починати приймати таблетки з наступної упаковки, не роблячи перерви у застосуванні лікарського засобу.

Досвід лікування Савіс пацієнток з ендометріозом більше 15 місяців відсутній.

Прийом препарату можна розпочати у будь-який день менструального циклу.

Застосування будь-яких гормональних контрацептивів слід припинити до початку терапії препаратом Савіс. Якщо потрібна контрацепція, слід додатково застосовувати негормональний метод запобігання вагітності (наприклад, бар'єрний метод).

Пропуск прийому таблеток

У разі пропуску прийому таблеток, блювання та/або діареї (які мали місце протягом 3-4 годин після прийому таблетки), ефективність препарату Савіс може зменшитися. У разі пропуску прийому однієї або декількох таблеток, слід прийняти одну таблетку, як тільки жінка згадає про це, а наступну приймати у звичайний час. Аналогічно, таблетку, яка не ввібралася через блювання або діарею, слід замінити на іншу таблетку.

Застосування в спеціальних групах пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Немає відповідних показань до застосування препарату Савіс пацієнткам цієї групи.

Печінкова недостатність

Препарат протипоказаний пацієнткам з тяжким захворюванням печінки в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

Ниркова недостатність

Немає жодних даних, що свідчать про необхідність корекції дози для пацієнток з нирковою недостатністю.

Побічні реакції описано згідно MedDRA.

Побічні реакції найчастіше розвиваються протягом перших місяців застосування Савісу та зникають у процесі лікування. Можуть спостерігатися зміни характеру кровотеч, такі як кров'яні виділення, нерегулярні кровотечі або аменорея.

Побічні явища, про які найчастіше повідомляли під час лікування Савіс, включають головний біль (9,0%), дискомфорт у молочних залозах (5,4%), пригнічений настрій (5,1%) та акне (5,1%). Крім того, лікування Савіс впливає на характер менструальних кровотеч у більшості жінок. Характер менструальних кровотеч систематично оцінювали з використанням щоденників пацієнток і аналізували із застосуванням методу ВООЗ протягом 90-денного звітного періоду. Протягом перших 90 днів терапії препаратом спостерігали наступні характери кровотеч аменорея (1,7%), рідкісні кровотечі (27,2%), часті кровотечі (13,4%), нерегулярні кровотечі (35,2%), тривалі кровотечі (38, 3%), нормальна кровотеча, тобто жодна з попередніх категорій (19,7%) %). Протягом четвертого звітного періоду спостерігалися наступні характери кровотеч аменорея (28,2%), рідкісні кровотечі (24,2%), часті кровотечі (2,7%), нерегулярні кровотечі (21,5%), тривалі кровотечі (4,0%) %), нормальна кровотеча, тобто яка не належить до жодної з попередніх категорій (22,8%). Лише іноді повідомляли про зміни характеру менструальних кровотеч як про побічні реакції у пацієнток (див. Таблицю побічних реакцій).

У таблиці зазначені побічні реакції відповідно до класифікації MedDRA (MedDRA SOCs), про які повідомлялося під час лікування Савіс, та їх частота.
У рамках кожної групи побічні ефекти зазначені в порядку зменшення частоти : 

• часто (від ≥ 1/100 до <1/10);
• нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100).

Частоту визначено на підставі об'єднаних даних чотирьох клінічних досліджень.

Також спостерігалися такі побічні реакції: персистенція фолікулів, підвищення апетиту, реакції гіперчутливості.

Інші серйозні побічні реакції спостерігали при застосуванні стероїдних статевих гормонів прогестагенів: венозні та артеріальні тромбоемболічні порушення, артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, інсульт, новоутворення молочних залоз, пухлини печінки, відчуття дискомфорту в спині, х. нижче), зміни толерантності до глюкози або вплив на периферичну інсулінорезистентність.

Зниження МПКТ

Застосування Савіса підліткам (12-18 років) протягом періоду лікування 12 місяців асоціювалося зі зниженням середнього значення МПКТ у поперековому відділі хребта (L2-L4) на 1,2%. Після припинення лікування МПКТ підвищувалась знову у цих пацієнтів.

Звіт про можливі побічні реакції

Важливо повідомляти про можливі побічні реакції після дозволу лікарського засобу. Це дозволяє проводити постійний контроль балансу користі та ризику лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про підозрюваних побічні реакції.

Препарат не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Клотримазол — поширений синтетичний протигрибковий лікарський засіб із групи похідних імідазолу для зовнішнього та місцевого застосування.