Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Антибіотики
Антибіотики при бронхіті
САНПІМ
Санпім-1000 порошок для розчину для ін'єкцій по 1000 мг у флаконі
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Категорія
Дозування
1000 мг
Виробник
Cенс Лабораториc Пвт. Лтді
Країна-виробник
Індія
Торгова назва
Форма випуску
Порошок
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Цефепім
Кількість в упаковці
1
Спосіб введення
внутрішньомязово
Код Моріон
504150
Код АТС/ATX
J01D E01
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
ВОДІЯМ
з обережністю
Вагітним
з обережністю
ГОДУЮЧИМ МАТЕРЯМ
заборонено
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
от 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 1 флаконі в картонній упаковці.
Порошок для виготовлення розчину для ін'єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.
Цефепім – β-лактамний цефалоспориновий антибіотик IV покоління широкого спектру дії для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків ІІІ покоління. Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини. Препарат високостійкий до гідролізу β-лактамаз, має малу спорідненість з β-лактамазами, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.
Цефепім активний щодо:
Грампозитивних аеробних: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують лактамазу), Staphylococcushominis, Staphylococcussaprophyticus, Streptococcus pyogenes (групи А ;–МПК (мінімальна переважна концентрація) від 0,1 до 0,3 мкг/мл), інші β-гемолітичні стрептококи (групи с, G, F), Streptococcus bovis (група D), Streptococcus viridans;
>Грамнегативних аеробних: Pseudomonas sрр., включаючи Р. aeruginosa, Р. putida, Р. stutzeri; Escherichia соli, Klebsiella sрр., включаючи К. pneumoniae, К. охутоса, К. ozaenae; Enterobacter sрр., включаючи Е. сlоасае, Е. aerogenes, E. agglomerans, Е. sakazakii; Рroteus sрр., включаючи Р. mirabilis, Р. vulgaris; Acinetobacter саlcoaceticus (включаючи підродини Anitratus, lwoffi) Аеromonas hydrophila; Capnocytophaga sрр.; Citrobacter sрр., включаючи С. diversus, С. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Н. influenzae (включаючи штами, які продукують β-лактамазу) Н. рarainfluenzae; Наfnia аlvei: Legionella sрр.; Morganella morganii; Моrахеllа (Branhamella) catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу) Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу) N. meningitidis; Рrovidencia sрр. (включаючи Р. rettgeri, Р. stuartii) S almonella sрр.; Serratia (включно з S. marcescens, S. liquefaciens) Shigella sрр.; Yersinia enterocolitica;
Анаеробів: Bacteroides sрр., включаючи В. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що відносяться до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sрр.; Моbiluncus sрр.; Реptostreptococcus sрр.; Veillonella sрр.
Більшість штамів ентерококів та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім. Цефепім неактивний щодо деяких штамів Xanthomonas (Pseudomonas) maltophilia, Bacteroides fragilis та Clostridium difficile.
Цефепім повністю всмоктується після введення. Середні концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний період після одноразового та внутрішньом'язового введення наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
Концентрації цефепіму в плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом'язовому (в/м) введенні:
Доза цефепіму |
0,5 години |
1 година |
2 години |
4 години |
8 годин |
12 годин |
500 мг внутрішньовенно |
38,2 |
21,6 |
11,6 |
5 |
1,4 |
0,2 |
1 г в/в |
78,7 |
44,5 |
24,3 |
10,5 |
2,4 |
0,6 |
2 г в/в |
163,1 |
85,8 |
44,8 |
19,2 |
3,9 |
1,1 |
500 мг/м |
8,2 |
12,5 |
12 |
6,9 |
1,9 |
0,7 |
1 г в/м |
14,8 |
25,9 |
26,3 |
16,0 |
4,5 |
1,4 |
2 г в/м |
36,1 |
49,9 |
51,3 |
31,5 |
8,7 |
2,3 |
У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму. У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин і не залежить від дози в діапазоні 250 мг – 2 г. При дозі до 2 г з інтервалом 8 годин протягом 9 днів спостерігалася кумуляція препарату в організмі.
Цефепім метаболізується на N-метилпіролідин, який швидко перетворюється на оксид N-метилпіролідин. Цефепім виділяється головним чином шляхом клубочкової фільтрації (загальний кліренс цефепіму становить приблизно 120 мл/хв, середній печінковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі виділяється приблизно 80-85% дози в незміненому вигляді цефепіму, 1% N-метилпіролідин, близько 6,8% оксиду N-метилпіролідин та близько 2,5% епімер цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату у сироватці.
Пацієнтам віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібна корекція дози препарату.
У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіввиведення цефепіму збільшується, при цьому спостерігається лінійна залежність між загальним кліренсом препарату та кліренсом креатиніну. Період напіввиведення у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування гемодіалізом, становить 13 годин, а при безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі. 19 годин. Пацієнтам із аномальною функцією нирок дозу слід підбирати індивідуально.
Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів з порушеннями функції печінки або муковісцидозом не змінюється. Корекція дози для таких пацієнтів не потрібна.
Діти. Дослідження фармакокінетики цефепіму проводили серед дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або кількох введень препарату кожні 8 годин та кожні 12 годин. Після одноразової ін'єкції загальний кліренс з організму та обсяг розподілу у стаціонарному стані в середньому становили 3,3 (1,0) мл/хв/кг та 0,3 (0,1) л/кг відповідно. Виділення незміненого цефепіму із сечею становило 60,4 (30,4) % від введеної дози, а середній нирковий кліренс становив 2 (1,1) мл/хв/кг. Підлога та вік пацієнтів істотно не впливали на загальний кліренс організму та обсяг розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. У разі введення дози цефепіму 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляції препарату не відзначалося, у той час як максимальна концентрація у плазмі крові, площа під кривою та період напіввиведення збільшувалися приблизно на 15% у стаціонарному стані при введенні за схемою 50 мг/кг кожні 8:00. Експозиція цефепіму у дітей після введення дози 50 мг/кг подібна до експозиції у дорослих внутрішньовенної дози 2 г. Після введення максимальна концентрація цефепіму в плазмі крові у рівноважному стані становила в середньому 68 мкг/мл і досягалася через 0,75 години. Через 8 годин після введення концентрація цефепіму у плазмі крові в середньому становила 6 мкг/мл. Біодоступність цефепіму після ін'єкції становила загалом 82%.
Через неможливість провести ідентифікацію збудника інфекції та визначити його чутливість до антибіотиків або відсутності часу цефепім можна застосовувати як емпіричну терапію, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії. У хворих із ризиком змішаної аеробно-анаеробної інфекції та до інфекції збудника можна розпочинати лікування Цефепімом у поєднанні з антианаеробним препаратом.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IV покоління. Код АТХ J01D Е01.
Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5 та 10% розчин глюкози для ін'єкцій, розчин 6 М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5% глю та 0,9% натрію хлориду для ін'єкцій, розчин Рінгера з лактатом та 5% розчин глюкози для ін'єкцій.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії, не слід одночасно вводити препарат з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та Нетроміцину сульфату. У разі спільного застосування із зазначеними препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.
Діуретики (такі як фуросемід) та аміноглікозиди знижують канальцеву секрецію цефепіму та підвищують його концентрацію у сироватці крові, подовжують період напіввиведення, посилюють нефротоксичність та підвищують ризик розвитку нефронекрозу. При одночасному застосуванні цефепіму та аміноглікозидів підвищується ризик ототоксичної дії останніх.
Вплив на результати лабораторних тестів.
Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі при використанні реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окиснення глюкози.
діюча речовина: цефепім;
1 флакон містить цефепіму гідрохлориду еквівалентно цефепіму 1000 мг;
допоміжні речовини: L-аргінін.
Вплив цефепіму на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не вивчався, проте слід враховувати, що при прийомі препарату можуть виникнути побічні реакції з боку нервової системи.
Препарат у період вагітності можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Цефепім проникає у грудне молоко у невеликій кількості, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.
Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця.
Дорослі.
Інфекції, викликані чутливою до цефепіму мікрофлорою:
Діти.
Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.
Перед застосуванням препарату необхідно зробити шкірну пробу на переносимість.
Звичайна доза для дорослих становить 1 г, яку вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом о 12 годині. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів. Тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування. Однак дозування та шлях введення варіюються залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.
Таблиця 2
Рекомендації щодо застосування препарату Цефепім Ананта для дорослих з кліренсом креатиніну >60 мл/хв.
Тип інфекції |
Доза |
Частота вступу |
Тривалість лікування (днів) |
Помірна та важка форма пневмонії, спричиненої мікроорганізмами S. Pneu-moniae*, P. aeruginosa, K. рneumonia або Enterobacter |
1–2 г внутрішньо |
Кожні 12 годин |
10 |
Емпірична терапія хворих на нейтропенічну лихоманку |
2 г внутрішньо |
Кожні 8 годин |
7** |
Легкі та помірні неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит, викликані E. Coli, << em>K. рneumonia або P. mirabilis* |
0,5–1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово*** |
Кожні 12 годин |
7–10 |
Тяжкі неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит, спричинені і E. Coli або << em>K . рneumonia* |
2 г внутрішньо |
Кожні 12 годин |
10 |
Помірні та важкі неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини, викликані S. аureus або S. pyogenes |
2 г внутрішньо |
Кожні 12 годин |
10 |
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції (застосовується в комбінації з метроном-дазол), спричинені E. Coli, стрептококками групи viridans, P. aeruginosa, K. рneumonia, видами Enterobacter або B. fragilis |
2 г внутрішньо |
Включаючи випадки, пов'язані з бактеріємією.
** Або до лікування нейтропенії. Необхідно переглянути необхідність продовження антибактеріальної терапії для пацієнтів, у яких лихоманка вилікована, але залишаються симптоми нейтропенії понад 7 днів. коли внутрішньом'язове введення вважається більш підходящим для введення лікарського засобу.
Для профілактики розвитку інфекцій під час проведення хірургічних втручань. За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим слід вводити 2 г препарату протягом 30 хв. Після цього додатково вводити 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з Цефепімом. Систему інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.
Під час тривалих (більше 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення тієї ж дози цефепіму з подальшим введенням метронідазолу.
Порушення функції нирок. У хворих з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) дозу цефепіму необхідно скоригувати (див. Таблицю 4).
Таблиця 3
Рекомендовані дози цефепіму для дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок:
Кліренс креатиніну (мл/хв ) |
Рекомендовані дози |
|||
> 50 |
Звичайне дозування, адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібне |
|||
2 г кожні 8 годин |
2 г кожні 12 годин |
1 г кожні 24 години |
500 мг кожні 12 годин |
|
30–50 |
Коректування дози відповідно до кліренсу креатиніну |
|||
2 г кожні 12 годин |
2 г кожні 24 години |
1 г кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
|
11–29 |
2 г кожні 24 години |
1 г кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
£ 10 |
1 г кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
250 мг кожні 24 години |
250 мг кожні 24 години |
Гемодіаліз * |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
500 мг кожні 24 години |
* У дні гемодіалізу цефепім необхідно вводити після гемодіалізу. Цефепім слід вводити одночасно кожен день.
** Постійний амбулаторний перитонеальний діаліз
Якщо відома лише концентрація креатиніну в сироватці крові, то КК можна визначати за такою формулою:
Мужчины:
клиренс креатинина (мл/мин) = |
масса тела (кг) ´ (140 - лет) |
72 х креатинин сыворотки (мг/дл) |
Женщины:
клиренс креатинина (мл/мин) = значение по вышеприведенной формуле х 0,85.
При гемодиализе за 3 часа из организма выделяется приблизительно 68% от дозы препарата. После завершения каждого сеанса диализа
Muzhchiny:
klirens kreatinina (ml/min) = |
massa tela (kg) ´ (140 - let) |
72 kh kreatinin syvorotki (mg/dl) |
Zhenshchiny:
klirens kreatinina (ml/min) = znacheniye po vysheprivedennoy formule kh 0,85.
Pri gemodialize za 3 chasa iz organizma vydelyayetsya priblizitel'no 68% ot dozy preparata. Posle zaversheniya kazhdogo seansa dializa
Чоловіки:
кліренс креатиніну (мл/хв) = |
маса тіла (кг) ´ (140 років) |
72 х креатинін сироватки (мг/дл) |
Жінки:
кліренс креатиніну (мл/хв) = значення за наведеною вище формулою х 0,85.
При гемодіалізі за 3 години з організму виділяється приблизно 68% дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції з інтервалом 48 годин.
Діти від 1 до 2 місяців. Цефепім призначають лише за життєвими показаннями з розрахунку 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин, залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Цефепімом, необхідно постійно контролювати.
Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) |
0,55 x зростання (см) |
сироватковий креатинін (мг/дл) |
або
кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) |
0,52 x зростання (см) |
− 3,6 |
сироватковий креатинін (мг/дл) |
Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих.
Рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг. нейтропенією та бактеріальним менінгітом – кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.
Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначають як дорослим.
Введення препарату. Цефепім вводити за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у велику м'язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза – gluteus maximus).
Вступ. Внутрішньовенний шлях введення кращий для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.
При внутрішньовенному способі введення цефепім Ананта розчинити у стерильній воді для ін'єкцій, у 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду з 5% глюкози або без такої, як зазначено у наведеній нижче таблиці. Вводити повільно протягом 3-5 хв або через систему внутрішньовенного введення.
Внутрішньом'язове введення. Цефепім Ананта розчинити в стерильній воді для ін'єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині вказані в таблиці 5. При застосуванні лідокаїну як розчинник слід перед введенням ним зробити шкірну пробу з його переносимость. Як і інші лікарські засоби, які застосовуються парентерально, приготовані розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.
Таблиця 4
Спосіб введення препарату |
Об'єм розчину для розведення (мл) |
Об'єм отриманого розчину (мл) |
Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл) |
Внутрішньовенне введення: 500 мг/флакон 1 г/флакон |
5 10 |
5,7 11,4 |
90 90 |
Внутрішньом'язове введення: 500 мг/флакон 1 г/флакон |
1,5 3 |
2,2 4,4 |
230 230 |
Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) та визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак цефепім може застосовуватися як монотерапія ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, так як має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно-анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.
Особливості застосування
Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. У разі появи алергічної реакції застосування лікарського засобу слід припинити. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.
При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.
Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, для пацієнтів, які мають в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія. >
Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) та визначення чутливості до цефепіму слід провести відповідні тести. Цефепім можна застосовувати як монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників), оскільки йому притаманний широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Якщо є ризик змішаної аеробно-анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) та інфекції до ідентифікації збудника, можна розпочинати лікування препаратом у комбінації з лікарським засобом, який діє на анаероби.
Для хворих віком від 65 років із нормальною функцією нирок не потрібна корекція дози цефепіму, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з таким у молодих пацієнтів. Пацієнти похилого віку можуть мати знижену функцію нирок, тому слід бути обережними при визначенні дози і обов'язково контролювати функцію нирок.
З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом.
Потрібно контролювати протромбіновий час.
Пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну
При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотні енцефалопатії (сплутаність свідомості, у тому числі потьмарення) свідомості), міоклонію, судоми та/або ниркова недостатність, спостерігалися частіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози препарату, що перевищують рекомендовані, та у пацієнтів похилого віку з нирковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Деякі випадки відмічені у пацієнтів, які отримували дози, були скориговані з урахуванням нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були зворотні та зникали після відміни цефепіму та/або після гемодіалізу.
Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушеннями функції печінки не змінено. Коригувати дозу для таких хворих не потрібно.
Антибіотики широкого спектру дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть викликати псевдомембранозний коліт зі ступенем тяжкості від легкої діареї до коліту з летальним наслідком, тому слід звертати увагу на виникнення діареї під час лікування Цефепімом. Легкі форми коліту можуть проходити самостійно після закінчення терапії, помірні або тяжкі стани можуть вимагати спеціального лікування.
Застосування антибактеріальних засобів змінює нормальну флору товстої кишки і може призвести до розростання клостридій. Дослідження показують, що токсин, що продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вжити терапевтичних заходів. Псевдомембранозний коліт середнього ступеня може бути оборотним після відміни препарату. У разі помірного та важкого ступенів слід розглянути необхідність застосування рідин та електролітів, поповнення білків та застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium difficile.
Малоймовірно, що призначення цефепіму за відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, але це збільшує ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування цефепіму (як інших антибіотиків) може призводити до розвитку суперінфекції. Потрібно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно розпочати адекватне лікування.
Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, хто приймає тривалий курс антимікробної терапії. Слід контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику та при необхідності призначати вітамін К.
У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур визначення групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест, або в ході тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.
При застосуванні дітям та дорослим лідокаїну як розчинник слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.
Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівень кальцію у сироватці крові при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти нижчих доз сьогодні невідомі.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксії, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, висипання, еритема, свербіж, кропив'янка, підвищення температури.
З боку травного тракту: нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, діарея, коліт (у тому числі псевдомембранозний), запор, біль у животі, диспепсія, зміна відчуття смаку.
З боку травної системи: гепатит, холестатична жовтяниця, зниження активності протромбіну.
З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, занепокоєння, безсоння, парестезії, сплутаність / непритомність , судороги / эпилептоформные нападения, миоклония, энцефалопатия, галлюцинации, ступор, кома.
Общие нарушения и изменения в месте введения: повышение температуры тела, потливость, боль в груди / спине, астения, изменения в месте введения, включая воспаление, флебит, боль.
Инфекции: кандидоз, вагинит, генитальный зуд, псевдомембранозный колит, другие суперинфекции.
Со стороны дыхательной системы: расстройства дыхания, кашель, боль в горле, одышка.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, вазодилатация, боль в области сердца, периферические отеки.
, sudorogi / epileptoformnyye napadeniya, miokloniya, entsefalopatiya, gallyutsinatsii, stupor, koma.Obshchiye narusheniya i izmeneniya v meste vvedeniya: povysheniye temperatury tela, potlivost', bol' v grudi / spine, asteniya, izmeneniya v meste vvedeniya, vklyuchaya vospaleniye, flebit, bol'.
Infektsii: kandidoz, vaginit, genital'nyy zud, psevdomembranoznyy kolit, drugiye superinfektsii.
So storony dykhatel'noy sistemy: rasstroystva dykhaniya, kashel', bol' v gorle, odyshka.
So storony serdechno-sosudistoy sistemy: takhikardiya, vazodilatatsiya, bol' v oblasti serdtsa, perifericheskiye oteki.
, судоми / епілептоформні напади, міоклонія, енцефалопатія, галюцинації, ступор, кома.Загальні порушення та зміни в місці введення: підвищення температури тіла, пітливість, біль у грудях / спині, астенія, зміни в місці введення, включаючи запалення, флебіт, біль.
Інфекції: кандидоз, вагініт, генітальний свербіж, псевдомембранозний коліт, інші суперінфекції.
З боку дихальної системи: розлад дихання, кашель, біль у горлі, задишка.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, вазодилатація, біль у серці, периферичні набряки.
З боку сечовивідної системи: ниркова недостатність.
З боку крові та лімфатичної системи: анемія, еозинофілія, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
Лабораторні показники: підвищення рівня АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення протромбінового часу або часткового тромбопластинового часу (ПТТ) та позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, тимчасове збільшення азоту сечовини крові та / або креатиніну сироватки крові, хибнопозитивні реакції на глюкозу в сечі.
Крім вищезгаданих побічних реакцій, можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, кровотечі. /p>
Симптоми: у разі значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептиформними нападами, нейром'язовою збудливістю.
Лікування. Слід припинити запровадження лікарського засобу, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму. Перитонеальний діаліз є малоефективним. Тяжкі алергічні реакції негайного типу вимагають застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.
Зберігати при температурі не вище 30°С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТС J01D Е01.
Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТС J01D Е01.Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.