Терапія лікарським засобом Сабрил може бути розпочата лише фахівцем в епілептології, неврології чи педіатричній неврології. Подальше лікування має бути узгоджене і проходити під наглядом фахівця в епілептології, неврології чи педіатричній неврології.
Сабрил призначений для перорального застосування один або два рази на добу і може прийматися до або після їди.
Вміст саше слід розчинити у напої (вода, фруктовий сік або молоко) безпосередньо перед прийманням.
Якщо після проведеного випробування лікування вігабатрином не забезпечується клінічно значуще поліпшення проявів епілепсії, це лікування не слід продовжувати. Застосування вігабатрину слід поступово припиняти під постійним медичним наглядом.
Дорослі
Максимальна ефективність зазвичай спостерігається при застосуванні доз в діапазоні 2-3г/добу. Початкову дозу 1 г на добу слід додати до поточної схеми прийому пацієнтом протиепілептичних лікарських засобів. Відтак щоденну дозу слід титрувати з кроком 0,5г із щотижневими інтервалами залежно від клінічної реакції та переносимості. Найвища рекомендована доза - 3 г/добу.
Не існує прямої кореляції між концентрацією в плазмі й ефективністю. Тривалість дії лікарського засобу залежить від швидкості повторного синтезу ГАМК-трансамінази, а не від концентрації препарату в плазмі (див. також розділи Фармакодинаміка і Фармакокінетика).
Діти
Резистентна парціальна епілепсія
Рекомендована початкова доза вігабатрину для дітей - 40 мг/кг/добу.
Рекомендовані дози для підтримувальної терапії залежно від маси тіла:
Маса тіла
|
Доза
|
10-15 кг
|
0,5-1 г/добу
|
15-30 кг
|
1-1,5 г/добу
|
30-50 кг
|
1,5-3 г/добу
|
більше 50 кг
|
2-3 г/добу
|
Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу в кожній з цих категорій.
Монотерапія інфантильних спазмів (синдром Веста)
Рекомендована початкова доза - 50 мг/кг/добу. За необхідності її можна титрувати протягом однотижневого періоду. При застосуванні доз до 150 мг/кг/добу спостерігалася належна переносимість.
Якщо неможливо отримати потрібні дози лікарського засобу Сабрил відповідно до маси тіла, слід використовувати альтернативні препарати для монотерапії інфантильного спазму (синдрому Веста).
Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушенням функції нирок
Оскільки вігабатрин виводиться нирками, слід виявляти обережність, призначаючи препарат особам літнього віку і, зокрема, пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 60 мл/хв. Може потребуватися коригування дози або частоти застосування. Такі пацієнти можуть реагувати на нижчу дозу препарату. Слід контролювати стан пацієнтів на предмет побічних ефектів, таких як седація або сплутаність свідомості (див. розділи Особливості застосування та Побічні реакції).
Особливості застосування
За винятком лікування інфантильних спазмів, Сабрил не можна застосовувати як монотерапію.
Повідомлялося про поширені випадки дефектів поля зору у пацієнтів, які отримували вігабатрин (приблизно 1 з 3 пацієнтів). Частота розвитку дефектів поля зору, визначена у відкритому клінічному дослідженні, представлена в розділі Фармакодинаміка. Ці дефекти зазвичай виникають через кілька місяців або навіть років лікування вігабатрином. Ступінь звуження поля зору може бути значним. У більшості пацієнтів з дефектами, підтвердженими при периметрії, не було виявлено жодних симптомів. Отже, цей небажаний ефект можна достовірно виявити лише за допомогою периметрії, систематичне проведення якої, як правило, можливе лише у пацієнтів, що досягли 9 років. Електроретинографія також може бути ефективним методом, але її слід проводити лише для дорослих, які не можуть співпрацювати під час периметрії, або для дуже маленьких дітей (див. Дефекти поля зору нижче).
Наявні дані свідчать про те, що дефекти поля зору необоротні навіть після припинення лікування вігабатрином. Не можна виключати посилення дефектів поля зору після припинення лікування.
Тому вігабатрин слід застосовувати лише після ретельної оцінки переваг і ризиків порівняно з наявними альтернативами лікування.
Вігабатрин не рекомендується пацієнтам з уже наявними клінічно значущими дефектами поля зору.
На початковій стадії лікування вігабатрином слід регулярно стежити за пацієнтами, а потім через рівні проміжки часу слід перевіряти наявність порушень зору та зниження гостроти зору. Дослідження поля зору й оцінку гостроти зору слід проводити кожні 6 місяців протягом усього терміну лікування (див. Дефекти поля зору та Гострота зору нижче).
|
Дефекти поля зору (ДПЗ)
За наявними даними, дефекти поля зору, як правило, виражаються у двосторонньому концентричному звуженні поля зору, яке, зазвичай, більш виражене з носового боку, ніж зі скроневого. Кільцеподібний дефект часто спостерігається в центральному полі зору (в межах 30 градусів ексцентриситету). ДПЗ у пацієнтів, які отримували вігабатрин, були різного ступеня тяжкості - від легкого до важкого. Важкі випадки можуть характеризуватися тунельним зором. У важких випадках також повідомлялося про випадки сліпоти.
Більшість пацієнтів з відхиленнями, підтвердженими під час периметрії, раніше не помічали жодних симптомів, у тому числі у випадках, коли серйозні відхилення були виявлені при периметрії. Наявні дані свідчать про те, що ДПЗ необоротні, у тому числі після припинення лікування вігабатрином. Не можна виключати посилення дефектів поля зору після припинення лікування.
Підсумок даних обстежень свідчить про те, що третина пацієнтів, які отримували вігабатрин, страждають на ДПЗ. Чоловіки більше схильні до виникнення ДПЗ, ніж жінки. Частота виникнення ДПЗ, визначена у відкритому клінічному дослідженні, вказана в розділі Фармакодинаміка. У цьому дослідженні показаний можливий зв язок між ризиком ДПЗ і ступенем впливу вігабатрину залежно від добової дози (від 1 г до понад 3 г) та тривалості лікування (максимум протягом перших 3 років).
Перед початком лікування вігабатрином усім пацієнтам слід звернутися до офтальмолога для дослідження поля зору.
Перед початком лікування слід пройти відповідне дослідження поля зору (периметрію) за допомогою стандартного методу статичної (Хамфрі або Восьминіг) чи кінетичної (стандарт Гольдмана) периметрії, а потім проходити дослідження кожні шість місяців протягом усього періоду лікування. Статична периметрія є методом визначення відхилень поля зору, пов язаних із застосуванням вігабатрину.
Електроретинографія може бути корисним методом, але її слід проводити лише у дорослих, які не можуть співпрацювати під час периметрії. За наявними даними, перший коливальний потенціал та реакція на моргання 30 Гц, що з являються на електроретинограмі, корелюють з ДПЗ, який виникає внаслідок застосування вігабатрину. Ці відповіді затримуються й мають меншу амплітуду, ніж звичайні. Такі зміни не спостерігались у пацієнтів, які отримували вігабатрин і не мають ДПЗ.
Пацієнт та/або особа, яка надає допомогу, повинні бути повністю проінформовані про частоту і наслідки розвитку ДПЗ під час лікування вігабатрином. Пацієнтам слід повідомляти про будь-які нові проблеми із зором або симптоми, які можуть бути пов язані зі звуженням поля зору. У разі появи зорових симптомів пацієнта слід направити до офтальмолога.
Якщо під час спостереження виявлено звуження поля зору, слід розглянути можливість поступового припинення лікування вігабатрином. Якщо необхідно продовжувати лікування, може потребуватися частіше обстеження (периметрія) для виявлення прогресування звуження або виникнення дефекту зору.
Вігабатрін не слід застосовувати одночасно з іншими ретинотоксичними препаратами.
Діти
Проведення периметрії не рекомендується для дітей до 9 років. Слід дуже ретельно зважувати ризик лікування для дітей і очікувану користь. На сьогодні не існує затвердженого методу для діагностики або виключення дефектів поля зору у дітей, у яких неможливо провести стандартну периметрію.
Однак наявність периферичного зору не виключає можливості виникнення ДПЗ.
Електроретинографія може бути корисним методом, але її слід проводити лише у дітей до 3 років.
Гострота зору
Поширеність зниженої гостроти зору у пацієнтів, які отримували вігабатрин, невідома.
Захворювання сітківки, затуманення зору, атрофія зорового нерва або неврит зорового нерва можуть призвести до зниження гостроти зору (див. розділ Побічні реакції ).
Гостроту зору слід оцінювати під час консультацій офтальмолога перед початком лікування вігабатрином, а потім кожні 6 місяців під час лікування.
Неврологічні та психічні розлади
З огляду на результати досліджень безпеки, проведених на тваринах, слід ретельно стежити за можливими неврологічними побічними реакціями пацієнтів, які отримують вігабатрин.
Рідкісні випадки симптомів енцефалопатії, такі як виражена седація, ступор або сплутаність свідомості, пов язані з неспецифічною присутністю повільних хвиль на електроенцефалограмі, спостерігалися незабаром після початку лікування вігабатрином. Факторами ризику розвитку цих реакцій є, зокрема, введення початкової дози, що перевищує рекомендовану дозу, більш швидке збільшення дози та/або збільшення дози з кроком, більшим за рекомендований, або наявність ниркової недостатності. Вказані реакції були оборотними після зменшення дози або припинення прийому вігабатрину (див. розділ Побічні реакції ).
Повідомлялося про випадки порушень головного мозку при проведенні МРТ, особливо у немовлят / дітей раннього віку, які отримували лікування інфантильних спазмів високими дозами вігабатрину. Клінічна значимість цих порушень поки не відома. Крім того, відомо про випадки внутрішньомієлінового набряку (ВМН), зокрема у немовлят / маленьких дітей, які отримували лікування інфантильних спазмів (див. розділи Побічні реакції та Доклінічні дані з безпеки). ВМН був оборотним при припиненні лікування, і тому рекомендується поступово припиняти застосування вігабатрину у разі виявлення ВМН.
Повідомлялося про аномальні рухи, включаючи дистонію, дискінезію та гіпертонус, у пацієнтів, які отримували лікування інфантильних спазмів. Слід оцінювати співвідношення користь/ризик прийому вігабатрину окремо для кожного пацієнта. У разі появи під час лікування вігабатрином нових аномальних рухів слід розглянути можливість зменшення дози або поступового припинення лікування.
У деяких пацієнтів, які отримують вігабатрин, може спостерігатися підвищена частота судом або розвиток нових типів судом (див. розділ Побічні реакції). Ці явища можуть також виникати внаслідок передозування, зменшення концентрації одночасно введених антиепілептичних препаратів у плазмі крові або парадоксального ефекту.
Як і при застосуванні будь-якого протиепілептичного препарату, різке припинення лікування вігабатрином може призвести до виникнення судомних нападів. Якщо пацієнту потрібно припинити лікування вігабатрином, рекомендується поступове зменшення дози протягом 2-4 тижнів.
Вігабатрин слід приймати з обережністю пацієнтам, які в анамнезі мали психоз, депресію або порушення поведінки. Під час лікування вігабатрином повідомлялося про побічні психіатричні явища (наприклад: збудження, депресія, порушення мислення, параноїчні реакції). Ці явища спостерігались як у пацієнтів із психіатричним анамнезом, так і без такого. Як правило, вони були оборотними при зменшенні дози вігабатрину або при поступовому припиненні лікування.
Суїцидальні ідеї та поведінка
Повідомлялося про суїцидальні наміри та поведінку у пацієнтів, які отримували протиепілептичні засоби за різними показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень протиепілептичних засобів також показав дещо підвищений ризик суїцидальних намірів та поведінки. Причини цього ризику невідомі, і наявні дані не виключають підвищеного ризику при застосуванні вігабатрину. Тому потрібно уважно спостерігати за пацієнтами щодо наявності ознак суїцидальних намірів та поведінки і призначати відповідне лікування. Пацієнтам (та їхнім опікунам) слід порадити звертатися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних намірів та поведінки.
Літні люди та пацієнти з нирковою недостатністю
Оскільки вігабатрин виводиться нирками, потрібна особлива обережність при лікуванні пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 60 мл/хв та літніх людей. За такими пацієнтами слід уважно спостерігати щодо наявності таких побічних ефектів, як седація або сплутаність свідомості (див. розділ Спосіб застосування та дози).
Одночасне застосування вігабатрину і клоназепаму
Одночасне застосування вігабатрину і клоназепаму може посилити седативні ефекти (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Необхідність такого одночасного застосування повинна оцінюватися з урахуванням усіх ризиків.
Репродуктивна функція
Дослідження репродуктивної функції на щурах не виявили впливу на чоловічу та жіночу репродуктивну функцію (див. розділ Доклінічні дані з безпеки).