Розувастатин таблетки в/о 20 мг № 30

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: рожеві, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, круглої форми;

таблетки по 20 мг: рожеві овальні двоопуклі, покриті плівковою оболонкою таблетки з ризиком на одній стороні.

Механізм дії. Розувастатин − це селективний та конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що визначає швидкість реакції та перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонат, попередник холестерину. Основним місцем дії розувастатину є печінка, орган-мішень для зменшення рівнів холестерину.

Розувастатин збільшує кількість рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин печінки, посилюючи захоплення і катаболізм ЛПНП, і пригнічує печінковий синтез ЛПДНЩ, таким чином зменшуючи загальну кількість частинок ЛПДНЩ та ЛПНЩ.

Фармакодинамічна дія. Розувастатин знижує підвищений рівень холестерину ЛПНЩ, загального холестерину та тригліцеридів та підвищує рівні холестерину ЛПВЩ. Він також зменшує рівні апоВ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП та підвищує рівень апоА-I (таблиця 1). Розувастатин також зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загального ХС/ХС-ЛПЗЩ, ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ та апоВ/апоА-I.

Терапевтичний ефект досягається протягом 1 тижня після початку застосування препарату, 90% максимального ефекту − через 2 тижні. Максимальний ефект досягається через 4 тижні і зберігається надалі.

Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у лікуванні дорослих із гіперхолестеринемією − з гіпертригліцеридемією або без неї − незалежно від раси, статі або віку, а також у пацієнтів особливих груп, таких як пацієнти з діабетом або сімейною гіперхолестеринемією.

За об'єднаними даними досліджень розувастатин ефективно знижує рівні холестерину у більшості пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIa та IIb (середній початковий рівень ХС-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) до цільових значень, встановлених визнаним керівництвом Європейського товариства атеросклерозу (EAS; 1998); приблизно у 80% пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 10 мг, вдається досягти нормативних цільових рівнів холестерину ЛПНГ згідно з EAS (< 3 ммоль/л).

Благотворний вплив розувастатину у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією на показники ліпідів та досягнення цільових рівнів відзначається при дозах від 20 до 80 мг. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів лікування) ХС-ЛПНЩ знижується на 53%. У 33% пацієнтів досягаються нормативні рівні ХС-ЛПНГ згідно з EAS (< 3 ммоль/л).

У загальній популяції пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією при прийомі розувастатину в дозах 20-40 мг рівень ХС-ЛПНГ знижується в середньому на 22 %.

Спостерігається адитивний ефект розувастатину щодо зниження рівня тригліцеридів при застосуванні в комбінації з фенофібратом та щодо підвищення рівнів ХС-ЛПЗЗ при застосуванні в комбінації з ніацином (див. розділ « Особливості застосування»).

Діти. За даними досліджень у пацієнтів у віці 10−17 років рівень ХС-ЛПНГ знизився на 38,3 %, 44,6 % та 50 % відповідно в групах прийому розувастатину у дозі 5 мг, 10 мг та 20 мг порівняно з 0,7 % у групі плацебо.

При прийомі 20 мг розувастатину 1 раз на добу у 40,5 % пацієнтів вдається досягти цільового рівня ХС-ЛПНГ менше 2,8 ммоль/л.

Не було виявлено будь-якого впливу на ріст, масу, ІМТ або статеве дозрівання (див. розділ «Особливості застосування»). Досвід клінічного дослідження застосування дітям та підліткам обмежений, і тривалі ефекти розувастатину (> 1 року) на статеве дозрівання невідомі.

Максимальна концентрація розувастатину в плазмі крові досягається через 5 годин після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%.

Розподіл.
Розувастатин значним чином захоплюється печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та кліренсу ХС-ЛПНГ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Близько 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном.

Метаболізм.
Розувастатин піддається незначному метаболізму (приблизно 10%). Дослідження метаболізму in vitro з використанням гепатоцитів людини свідчать, що розувастатин є слабким субстратом для метаболізму на основі ферментів цитохрому Р450. Основним задіяним ізоферментом є CYP2C9, дещо меншу роль відіграють 2C19, 3A4 та 2D6. Основними встановленими метаболітами є N-десметиловий та лактоновий метаболіти. N-десметилметаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактоновий метаболіт вважається клінічно неактивним. На розувастатин припадає понад 90% активності циркулюючого інгібітору ГМГ-КоА-редуктази.

Виведення.
Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться в незміненому стані з калом (разом діюча речовина, яка всмоктується і не всмоктується), решта виводиться із сечею. Приблизно 5 % виводиться із сечею у незміненій формі. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 19 годин і не збільшується при підвищенні дози. Середнє геометричне значення кліренсу препарату з плазми становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації − 21,7 %). Як і в інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, печінкове захоплення розувастатину відбувається за участю мембранного транспортера OATP-C, який відіграє важливу роль у печінковій елімінації розувастатину.

Лінійність.
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При багаторазовому щоденному застосуванні параметри фармакокінетики не змінюються.

Не спостерігається клінічно значущого впливу віку або статі на фармакокінетику розувастатину у дорослих. Фармакокінетика розувастатину у дітей та підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією подібна до фармакокінетики у дорослих добровольців (див. розділ «Діти»).

Раса.
Дослідження фармакокінетики виявили, що у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) медіанні значення AUC та Cmax приблизно вдвічі вищі, ніж у європейців; у індіанців медіа значення AUC і Cmax підвищені приблизно в 1,3 рази. Аналіз популяційної фармакокінетики не виявив клінічно значущих відмінностей між пацієнтами європеоїдної та негроїдної рас.

Порушення функції нирок.
У дослідженні у пацієнтів з різними ступенями порушення функцій нирок змін плазмових концентрацій розувастатину або N-десметил-метаболіту у осіб зі слабкою або помірною недостатністю відзначено не було. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну – 30 мл/хв) плазмові концентрації розувастатину були в 3 рази, а рівні N-десметил-метаболіту –; у 9 разів вище, ніж у здорових добровольців. Рівноважні плазмові концентрації розувастатину у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були приблизно на 50% вищими, ніж у здорових добровольців.

Порушення функції печінки.
У дослідженні пацієнтів з різними ступенями порушення функцій печінки ознак підвищеної експозиції розувастатину не було виявлено у пацієнтів, стан яких оцінювався у 7 або менше балів за шкалою Чайлда П'ю. Однак у двох пацієнтів, які набрали 8 та 9 за шкалою Чайлда−Пью, системна експозиція була мінімум удвічі вищою, ніж у пацієнтів з меншими балами. Досвід застосування розувастатину пацієнтам, стан яких оцінюється у більш ніж 9 балів за шкалою Чайлда−П'ю, відсутній.

Генетичний поліморфізм.
Розподіл інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину, відбувається за участю транспортних білків. ОАТР1В1 та BCRP. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLCO1B1 (OATP1B1) та/або ABCG2 (BCRP) існує ризик підвищеної експозиції розувастатину. При окремих формах поліморфізму SLCO1B1 с.521СС та ABCG2 с.421АА експозиція розувастатину (AUC) підвищена порівняно з генотипами SLCO1B1 с.521ТТ або ABCG2 с.421СС. Спеціального генотипування у клінічній практиці не передбачено, але пацієнтам із таким поліморфізмом рекомендується застосовувати меншу дозу розувастатину.

Діти.
Фармакокінетичні параметри у дітей з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією у віці від 10 до 17 років повністю не визначені. Невелике дослідження фармакокінетики розувастатину (у формі таблеток) за участю пацієнтів дитячого віку показало, що експозиція препарату у дітей подібна до експозиції у дорослих пацієнтів. Також результати свідчать, що значних відхилень пропорційно дозам не очікується.

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.
Код АТХ С10А А07.

Вплив супутніх препаратів на розувастатин

Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, у тому числі печінкового транспортера захоплення OATP1B1 та еффлюксного транспортера BCRP. Одночасне застосування розувастатину з лікарськими засобами, що пригнічують ці транспортні білки, може призводити до підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові та підвищення ризику міопатії (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ОСОБЛИВІ УКАЗАННЯ, ВЗАЄМОДІЇ, таблицю нижче).

Циклоспорин. У період спільного застосування розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому приблизно в 7 разів вищими, ніж ті, що спостерігалися у здорових добровольців (див. таблицю). Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Супутнє застосування впливало на концентрацію циклоспорину в плазмі.

Інгібітори протеази. Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно збільшувати експозицію розувастатину (див. таблицю). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики одночасне застосування 10 мг розувастатину та комбінованого лікарського засобу, що містить два інгібітори протеази (300 мг атазанавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців супроводжувалося підвищенням AUC і C_max  3 та 7 разів відповідно. У фармакологічному дослідженні одночасне застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містить два інгібітори протеази (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців асоціювалося з підвищенням AUC_(0-24) і C_{max розувастатина приблизно в 2 та 5 разів відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалась. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеази можливе після ретельної оцінки корекції дози розувастатину, враховуючи очікуване зростання експозиції розувастатину (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ, ВЗАЄМОДІЇ, таблицю нижче).}

Гемфіброзіл та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводило до підвищення AUC та C_max розувастатину в 2 рази (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Езетимиб. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази (див. таблицю). Не можна виключати фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом, що може призвести до небажаних явищ (див. особливі вказівки).

Антацидні препарати. Одночасне застосування розувастатину з суспензією антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, знижувало концентрацію розувастатину в плазмі приблизно на 50%. Цей ефект був менш вираженим у разі застосування антацидних засобів через 2 години після застосування розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася.

Ерітроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC розувастатину на 20%, а C_max — на 30%. Ця взаємодія може бути викликана посиленою перистальтикою кишечника внаслідок дії еритроміцину.

Ферменти цитохрому P450. Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не інгібується та не індукує ізоферменти цитохрому P450. Крім цього, розувастатин є непрофільним субстратом цих ізоферментів. Таким чином, взаємодії з лікарськими засобами в результаті метаболізму, опосередкованого 450, не очікується. Не виявлено клінічно значущих взаємодій між розувастатином і флуконазолом (інгібітором CYP&2C9 та CYP&3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP 2A6 та CYP 3A4).

Взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. При необхідності застосування розувастатину з іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати експозицію розувастатину, дозу. останнього слід скоригувати. Якщо очікується, що експозиція розувастатину зросте приблизно у 2 або більше разів, застосування розувастатину слід розпочинати з дози 5 мг 1 раз на добу. Максимальну добову дозу розувастатину слід коригувати таким чином, щоб очікувана експозиція не перевищувала експозицію, яка відзначається при прийомі дози 40 мг на добу без застосування лікарських засобів, що взаємодіють з препаратом; наприклад, при застосуванні з гемфіброзилом доза розувастатину складе 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), при застосуванні з комбінацією ритонавір/атазанавір — 10 мг (збільшення у 3,1 рази), при одночасному застосуванні з циклоспорином — 5 мг (збільшення у 7,1 раза).

Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину (AUC; в порядку зменшення величини)

*Дані, представлені як зміна в «х» раз, являють собою співвідношення між застосуванням розувастатину в комбінації та окремо. Дані, зазначені у вигляді % зміни, є % різницею щодо показників при застосуванні розувастатину окремо.

Збільшення позначено значком ↑, відсутність змін ↔, зменшення — ↓.

**Повідомлялося про кілька досліджень взаємодії при різних дозах розувастатину, у таблиці представлені найбільш значущі співвідношення.

Вплив розувастатину на супутні лікарські засоби

Антагоністи вітаміну К. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку застосування розувастатину або при підвищенні його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інший кумариновий антикоагулянт), можливе підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування застосування розувастатину або зниження його дози може призвести до зниження МНО. У таких випадках бажаним є належний моніторинг МНО.

Пероральні контрацептиви/гормонозамінна терапія (ГЗТ). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке підвищення плазмових рівнів у крові слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Даних про фармакокінетику препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ, немає, тому не можна виключати подібний ефект. Однак комбінація широко застосовувалася у жінок у рамках клінічних досліджень та переносилася добре.

Інші лікарські засоби

Дігоксин. За даними спеціальних досліджень взаємодії, клінічно значущої взаємодії з дигоксином не очікується.

Фузидова кислота. Ризик розвитку порушень з боку кістково-м'язової системи, у тому числі рабдоміолізу, може підвищуватися при одночасному застосуванні препаратів фузидової кислоти системної дії та статинів. Механізм цієї взаємодії (або фармакодинамічної, або фармакокінетичної або одночасно обох видів взаємодії) поки що невідомий. Були повідомлення про випадки виникнення рабдоміолізу (у тому числі з летальним кінцем) у пацієнтів, які отримували таку комбінацію препаратів. Якщо застосування препарату фузидової кислоти системної дії необхідне, терапію розувастатином слід тимчасово. припинити весь період лікування фузидовой кислотою. Терапія статинами може бути відновлена ​​через 7 днів після останньої дози препарату фузидовой кислоти. У виняткових випадках, коли тривала терапія препаратами фузидової кислоти системної дії є необхідною, наприклад, для лікування важких інфекційних захворювань, необхідність одночасного застосування розувастатину та фузидової кислоти повинна розглядатися в кожному випадку окремо та здійснюватись під ретельним медичним наглядом.

діюча речовина: розувастатин;

1 таблетка містить розувастатину кальцію 10,4 мг або 20,8 мг, що відповідає 10 мг або 20 мг розувастатину;

допоміжні речовини: кальцію цитрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, маніт, лактоза безводна, кросповідон, магнію стеарат;

плівкова оболонка: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, тальк, тартразин (Е 102), спеціальний червоний АС (Е 129), жовтий захід сонця FCF (E 110), індигокармін (Е 132).

Досліджень впливу розувастатину на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводили. Проте, враховуючи фармакодинамічні властивості розувастатину, малоймовірно, що препарат впливатиме на таку здатність. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід врахувати можливість запаморочення під час лікування.

Розувастатин протипоказаний у період вагітності та годування груддю.

Жінки репродуктивного віку повинні використовувати відповідні засоби контрацепції.

Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину відіграють істотну роль у розвитку плода, потенційний ризик від пригнічення ГМГ-КоА- редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. Дані досліджень на тваринах за токсичним впливом на репродуктивну функцію обмежені. Якщо пацієнтка завагітніє під час застосування цього препарату, лікування слід негайно припинити.

Оскільки інший лікарський засіб цього класу потрапляє в грудне молоко людини і враховуючи, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази можуть викликати серйозні побічні реакції у немовлят, жінкам, які потребують лікування розувастатином, слід рекомендувати утриматися від годування груддю. Даних про проникнення розувастатину в грудне молоко людини немає (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування препарату дітям повинен проводити лише фахівець.

Застосовують дітям та підліткам від 10 до 17 років (хлопчики на стадії розвитку II і вище за Таннером та дівчатами, у яких менструації почалися не менше року тому).< /p>

Звичайна початкова добова доза розувастатину для дітей та підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 5 мг на добу. Розувастатин зазвичай слід приймати перорально у дозах від 5 мг до 20 мг 1 раз на добу. Підвищувати дозу слід відповідно до індивідуальною відповіддю дитини на лікування та переносимістю препарату, дотримуючись рекомендацій щодо лікування дітей (див. розділ «Особливості застосування»). Перед початком терапії розувастатином дітям та підліткам слід призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнти повинні дотримуватись і під час лікування. Безпека та ефективність розувастатину в дозах понад 20 мг у цій популяції не досліджувалися.

Діти до 10 років.
Досвід лікування дітей до 10 років обмежений застосуванням розувастатину невеликій кількості пацієнтів (від 8 до 10 років) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Таким чином, розувастатин не рекомендується застосовувати дітям віком до 10 років.

Лікування гіперхолестеринемії.

Дорослим, підліткам та дітям з 10 років з первинною гіперхолестеринемією (типу IIa, у тому числі з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією) або змішаною дисліпідемією (типу IIb) як доповнення до дієти, коли дотримання дієти та застосування інших немедикаментозних засобів (наприклад, фізичних вправ, зниження маси тіла) є недостатнім.

При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії як доповнення до дієти та інших ліпідознижувальних засобів лікування (наприклад аферезу ЛПНГ) або у випадках, коли таке лікування є недоречним.

Профілактика серцево-судинних порушень.

Запобігання значним серцево-судинним порушенням у пацієнтів, яким, за оцінками, загрожує високий ризик першого випадку серцево-судинного порушення, як доповнення до корекції інших факторів ризику.

Розувастатин протипоказаний:

пацієнтам з підвищеною чутливістю до розувастатину або до будь-якої допоміжної речовини препарату;
пацієнтам з активним захворюванням печінки, у тому числі зі стійкими підвищеннями сироваткових трансаміназ невідомої етіології та будь-якими підвищеннями трансаміназ у сироватці крові, що тричі перевищують верхню межу норми (ВГН);
пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренсом креатиніну < 30 мл/хв);
пацієнтам з міопатією;
пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин;
у період вагітності та годування груддю, а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують належні засоби контрацепції.
Доза 40 мг протипоказана пацієнтам зі схильністю до міопатії/рабдоміолізу.

До факторів такого ризику належать:

помірне порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);
гіпотиреоз;
наявність в особистому або сімейному анамнезі спадкових м'язових захворювань; наявність в анамнезі міотоксичності на фоні застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; зловживання алкоголем; ситуації, які можуть призвести до підвищення концентрації препарату в плазмі крові приналежність до монголоїдної раси ;
супутнє застосування фібратів (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»).

Перед початком лікування пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися і під час лікування. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від мети терапії та відповіді пацієнта на лікування, відповідно до рекомендацій поточних загальноприйнятих посібників.

Розувастатин можна приймати у будь-який час дня, незалежно від їди.

Таблетки 10 мг не можуть ділитися на частини, тому у разі потреби призначення розувастатину в дозі 5 мг необхідно використовувати препарати розувастатину інших виробників з можливістю дозування по 5 мг.

Лікування гіперхолестеринемії.
Рекомендована початкова доза становить 5 або 10 мг перорально 1 раз на добу як для пацієнтів, які раніше не застосовували статини, так і для переведених на препарат з прийому іншого інгібітору ГМГ-КоА-редуктази При виборі початкової дози слід враховувати рівні холестерину у кожного окремого пацієнта та ризик серцево-судинних порушень у майбутньому, а також ймовірність розвитку побічних реакцій.

При необхідності підвищувати дозу до наступного рівня можна через 4 тижні (див. розділ «Фармакодинаміка»). Враховуючи те, що на фоні застосування препарату в дозі 40 мг небажані реакції виникають частіше, ніж при менших дозах (див. розділ «Побічні реакції»), остаточно титрувати дозу до 40 мг варто лише пацієнтам з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних порушень (зокрема у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не вдалося досягти мети лікування при застосуванні дози 20 мг та які будуть перебувати під регулярним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»). На початку прийому препарату в дозі 40 мг рекомендується нагляд спеціалістами.

Запобігання порушенням серцево-судинної системи.

У дослідженні зниження ризику порушень з боку серцево-судинної системи розувастатин застосовували у дозі 20 мг на добу.

Пацієнти похилого віку.
Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів у віці > 70 років становить 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Інша корекція дози через вік не потрібна.

Пацієнти з нирковою недостатністю.
Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.

Рекомендована початкова доза розувастатину у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 60 мл/хв) становить 5 мг. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок. Застосування розувастатину пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок протипоказане в будь-яких дозах (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушеннями функції печінки.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки, які оцінювалися в 7 або менше балів за шкалою Чайлд-П'ю, підвищення системної експозиції розувастатину не спостерігалося. Однак у осіб з порушеннями в 8 та 9 балів за шкалою Чайлда&Пью системна експозиція зростала (див. розділ «Фармакокінетика»). У таких пацієнтів доцільна оцінка функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Досвід застосування розувастатину пацієнтами, які набрали більше 9 балів за шкалою Чайлда П'ю, відсутній. Розувастатин протипоказаний пацієнтам з активними захворюваннями печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Раса.
У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена системна експозиція розувастатину (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика» Рекомендована початкова доза для монголоїдної раси становить 5 мг; доза 40 мг таким пацієнтам протипоказана.

Генетичний поліморфізм.
Певні типи генетичного поліморфізму можуть призводити до підвищення експозиції розувастатину (див. розділ «Фармакокінетика»). Пацієнтам із відомим наявністю таких типів поліморфізму рекомендується застосовувати меншу добову дозу розувастатину.

Пацієнти зі схильністю до розвитку міопатії.
Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів з факторами ризику розвитку міопатії становить 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»).< /p>

Доза 40 мг протипоказана деяким з таких пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування.
Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (наприклад ОАТР1В1 та BCRP). Ризик міопатії (у тому числі рабдоміолізу) зростає при одночасному застосуванні розувастатину з певними лікарськими засобами, які можуть підвищувати концентрацію розувастатину в плазмі крові внаслідок взаємодії з цими транспортними білками (наприклад, циклоспорином та певними інгібіторами протеази, у тому числі комбінаціями ритонавіру та ритонавіру з ритонавіром) /або типранавіром;див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). По можливості слід розглянути застосування альтернативних лікарських засобів та у разі потреби тимчасово перервати терапію розувастатином. Якщо супутнього застосування цих лікарських засобів з розувастатином уникнути неможливо, слід ретельно зважити користь та ризик супутнього застосування та відповідним чином відкоригувати дозу розувастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

По частоті побічні реакції розподілені таким чином: часто (≥1/100 і 1/10), нечасто (≥1/1000 і 1/100), рідко (&ge ;1/10 000 та 1/1000), дуже рідко (1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку нервової системи: часто — біль голови, запаморочення; дуже рідко — полінейропатія, втрата пам'яті; частота невідома — периферична нейропатія, розлади сну (у тому безсоння і нічні кошмари).

З боку психіки: частота невідома — депресія.

З боку травної системи: часто — запор, нудота, біль у животі; рідко — панкреатит; частота невідома — діарея.

З боку гепатобіліарної системи: рідко — підвищення рівня печінкових трансаміназ; дуже рідко — жовтяниця, гепатит.

З боку ендокринної системи: часто — цукровий діабет (частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (рівень глюкози натще ≥5,6 ммоль/л, ІМТ 30 кг/м², підвищені рівні ТГ, АГ в анамнезі)).

З боку дихальної системи: частота невідома — кашель, задишка.

З боку крові: рідко — тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко — реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — свербіж, висип, кропив'янка; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи: часто — міалгія; рідко — міопатія (у тому числі міозит), рабдоміоліз; дуже рідко — артралгія; частота невідома — порушення з боку сухожилля, іноді ускладнені розривами, імуноопосередкована некротизуюча міопатія.

З боку сечовивідної системи: дуже рідко — гематурія.

З боку репродуктивної системи: дуже рідко — гінекомастія.

Загальні порушення: часто — астенія; частота невідома — набряк.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота небажаних реакцій найчастіше дозозалежна.

Вплив на нирки. Протеїнурія, виявлена ​​в результаті аналізу тест-смужок, переважно канальцевого походження, відзначена у пацієнтів, які приймали розувастатин. Зміни вмісту білка в сечі від 0 або слідів до ++ або більше спостерігалися у 1% пацієнтів у деяких тимчасових точках при застосуванні препарату в дозах 10 і 20 мг і близько 3% — у дозі 40 мг. Невелике підвищення частоти зміни вмісту білка в сечі від 0 або слідів до значення виявлено при застосуванні розувастатину в дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала спонтанно при продовженні терапії. За даними клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень, на сьогодні не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.

При застосуванні розувастатину спостерігалися випадки гематурії; за даними клінічних досліджень, частота їх незначна.

Вплив на кістково-м'язову систему. Поразки скелетних м'язів, такі як міалгія, міопатія (у тому числі міозит) і зрідка рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї, були відзначені при застосуванні будь-яких доз розувастатину, особливо 20 мг.

У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне підвищення рівнів КФК; в більшості випадків явище було слабким, асимптомним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (5×ВГН), лікування слід припинити (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначалося дозозалежне підвищення рівня трансаміназ; в більшості випадків явище було слабким, асимптомним та тимчасовим.

При застосуванні деяких статинів відзначалися такі побічні ефекти, як розлад статевої функції, окремі випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо при тривалому застосуванні (див.  особливі вказівки).

Зрідка в післяреєстраційний період застосування розувастатину повідомлялося про порушення когнітивних функцій (наприклад погіршення пам'яті, забудькуватість, амнезія, сплутаність свідомості), що асоціюються із застосуванням статинів. Про такі когнітивні проблеми повідомлялося у зв'язку з усіма статинами. Явлення, про які йдеться в повідомленнях, зазвичай мають легкий характер і проходять після скасування статинів, а також відзначають різний час до появи симптомів (від 1 дня до декількох років) та до зникнення симптомів (медіана — 3 тижнів).

В ході післяреєстраційного застосування розувастатину ідентифіковано таку небажану реакцію, як летальна та нелетальна печінкова недостатність. Оскільки про цю реакцію повідомлялося спонтанно з популяції невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити її частоту або встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням розувастатину.

Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку нирок та печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) вище при застосуванні розувастатину в дозі 40 мг.

При застосуванні розувастатину також відзначалося підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c).

Діти. Підвищення рівня КФК 10×ВГН та симптоми з боку м'язів після фізичного навантаження або підвищеної фізичної активності відзначалися частіше у 52-тижневому клінічному дослідженні за участю дітей порівняно з дорослими (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Однак профіль безпеки розувастатину у дітей був подібним до такого у дорослих.

Специфічного лікування передозування немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично та за необхідності провести підтримуючі заходи. Потрібно контролювати функції печінки та рівень КК. Ефективність гемодіалізу малоймовірна.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºC.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Лікування гіперхолестеринемії. Дорослим та дітям старше 10 років з первинною гіперхолестеринемією (типу iia, у тому числі з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією) або змішаною дисліпідемією (типу iib) як доповнення до дієти, коли дотримання дієти та застосування інших немедикаментозних засобів (наприклад фізичних вправ, тіла) є недостатнім.