Механізм дії. Раміприлат, активний метаболіт проліків - раміприлу - є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (синоніми: АПФ, кіназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (активну судинозвужувальну речовину) та розщеплення активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II та пригнічення розщеплення брадикініну призводить до розширення судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат призводить до зменшення секреції альдостерону. Реакція на монотерапії інгібіторами АПФ у середньому була менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої характерний низький рівень реніну при артеріальній гіпертензії), ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.
>
Антигіпертензивні властивості. Прийом раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. Призначення раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні хворого, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень.
У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає через 1-2 години після прийому разової дози. Максимальний ефект після прийому разової дози настає через 3-6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.
При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-4 тижні. Доведено, що при тривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років.
Раптівне припинення прийому раміприлу не викликає швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).
Серцева недостатність. Доведено, що застосований як доповнення до традиційної терапії діуретиками і, при необхідності, серцевих глікозидів раміприл є ефективним для пацієнтів із серцевою недостатністю II-IV функціональних класів за NYHA. Препарат сприятливо впливає на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків, ОПСС, підвищення серцевого викиду та поліпшення серцевого індексу). Він також зменшує нейроендокринну активацію.
Клінічна ефективність та безпека
Профілактика серцево-судинних захворювань / нефропротекції
Було проведено превентивне плацебо-контрольоване дослідження (дослідження HOPE) за участю понад 9200 пацієнтів, додатково до стандартної терапії отримували раміприл. У цьому дослідженні брали участь пацієнти з високим ризиком виникнення серцево-судинного захворювання після перенесеного атеротромботичного серцево-судинного захворювання (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця, інсульту або захворювання периферичних судин) або пацієнти з цукровим діабетом, мали принаймні ще один додатковий фактор. (документально підтверджено мікроальбумінурію, артеріальну гіпертензію, підвищений рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності або куріння).
Це дослідження продемонструвало, що раміприл статистично достовірно зменшує частоту виникнення інфаркту міокарда, серцево-судинної смерті та інсульту як окремо, так і в комбінації (первинна комбінована кінцева точка).
Дослідження HOPE: основні результати
- |
Раміприл, % |
Плацебо, %
|
Відносний ризик
(95% довірчий інтервал)
|
Значення
p
|
Всі пацієнти |
n=4645 |
n=4652 |
Первинна комбінована кінцева точка |
14 |
17,8 |
0,78 (0,7-0,86) |
< 0,001 |
Інфаркт міокарда |
9,9 |
12,3 |
0,80 (0,7-0,9) |
< 0,001 |
Серцево-судинна смерть |
6,1 |
8,1 |
0,74 (0,64-0,87) |
< 0,001 |
Інсульт |
3,4 |
4,9 |
0,68 (0,56-0,84) |
< 0,001 |
Вторинні кінцеві точки |
Летальний результат з будь-якої причини |
10,4 |
12,2 |
0,84 (0,75-0,95) |
0,005 |
Потреба реваскуляризації |
16,0 |
18,3 |
0,85 (0,77-0,94) |
0,002 |
Госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії
|
12,1 |
12,3 |
0,98 (0,87-1,1) |
не достовірні |
Госпіталізація з приводу серцевої недостатності |
3,2 |
3,5 |
0,88 (0,7-1,1) |
0,25 |
Ускладнення, пов'язані з цукровим діабетом |
6,4 |
7,6 |
0,84 (0,72-0,98) |
0,03 |
У процесі дослідження MICRO-HOPE, проведення якого було заплановано в рамках дослідження HOPE, вивчався ефект, що виникає при додаванні раміприлу в дозі 10 мг існуючої схеми лікування порівняно з плацебо у 3577 пацієнтів віком від 55 років (верхнього вікового обмеження). не було) з нормальним або підвищеним артеріальним тиском, більшість з яких хворіла на цукровий діабет 2 типу і мала мінімум один фактор СС ризику.
Результати первинного аналізу показали, що у 117 (6,5%) учасників дослідження, які отримували раміприл, та у 149 (8,4%), які отримували плацебо, розвинулася виражена нефропатія, що відповідає відносному зниженню ризику на 24%; 95% ДІ [3-40], p = 0,027.
Дослідження REIN, багатоцентрове, рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване дослідження в паралельних групах проводилося з метою оцінки впливу лікування раміприлом на інтенсивність зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у 352 пацієнтів з нормальним або підвищеним артеріальним тиском (віком 18 70 років), у яких спостерігалася легка (середня кількість виведеного білка з сечею 1 та 3 г/добу) або важка протеїнурія (3 г/доба) внаслідок хронічної недіабетичної нефропатії. Обидві підгрупи були проспективно стратифіковані.
Результати основного аналізу серед пацієнтів з найбільш тяжкою протеїнурією (підгрупа, яка достроково припинила участь у дослідженні, оскільки була доведена користь від лікування у групі раміприлу) показали, що середня інтенсивність зниження СКФ за місяць була нижчою при застосуванні раміприлу, ніж при застосуванні плацебо: - 0,54 (0,66) порівняно з -0,88 (1,03) мл/хв/місяць, p = 0,038. Таким чином, міжгрупова різниця становила 0,34 [0,03-0,65] на місяць та приблизно 4 мл/хв/рік; 23,1% пацієнтів у групі раміприлу досягли комбінованої вторинної кінцевої точки – подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові та/або термінальної стадії захворювання нирок (необхідність проведення гемодіалізу або трансплантації нирки) – порівняно з 45,5% у групі плацебо (p = 0 , 02).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-(РААС). У двох масштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях [ONTARGET (дослідження з вивчення впливу тельмізартану як монотерапії та у комбінації з раміприлом на загальну кінцеву точку) та VA NEPHRON- D (дослідження щодо вивчення діабетичної нефропатії у ветеранів)] вивчалося застосування комбінації інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II.
Дослідження ONTARGET проводилося у пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з супутніми ознаками ураження органів-мішеней. У дослідженні VA NEPHRON-D взяли участь пацієнти з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.
Ці дослідження не показали значних переваг комбінованої терапії щодо ниркових та/або серцево-судинних наслідків та летальних наслідків, у той час як при цьому спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії порівняно з монотерапією. З огляду на подібні фармакодинамічні характеристики цих препаратів ці результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Таким чином, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Дослідження ALTITUDE (дослідження з вивчення впливу аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з використанням серцево-судинних та ниркових кінцевих точок) було сплановано для оцінки переваг додавання аліскіреном до стандартної терапії інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів 2 типи та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або обома патологіями. Це дослідження було завершено достроково через підвищення ризику небажаних клінічних наслідків. У групі прийому аліскіреном порівняно з групою прийому плацебо було відзначено велику частоту летальних випадків внаслідок серцево-судинних захворювань та інсульту, а також підвищення частоти серйозних небажаних явищ, які становили інтерес (гіперкаліємія, гіпотензія та дисфункція нирок).
Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда. У дослідженні AIRE брали участь понад 2000 пацієнтів із минущими/постійними симптомами серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда. Лікування раміприлом розпочинали через 3-10 днів після виникнення гострого інфаркту міокарда. Це дослідження продемонструвало, що після завершення періоду наступного спостереження, який у середньому 15 місяців, летальні випадки у групі, що отримувала раміприл, становили 16,9%, а у групі плацебо – 22,6%. Це свідчить про абсолютне зниження летальних випадків на 5,7% та відносне зниження ризику на 27% (95% ДІ [11-40%]).
Діти. У процесі рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого клінічного дослідження взяли участь 244 пацієнти-дитини з артеріальною гіпертензією (у 73% з яких була первинна артеріальна гіпертензія) у віці 6-16 років . Учасники отримували низькі, середні або високі дози раміприлу з метою досягнення в них плазмових концентрацій раміприлату, які відповідають діапазону доз для дорослих 1,25 мг, 5 мг та 20 мг у розрахунку на масу тіла. Через 4 тижні було виявлено, що раміприл був неефективним за кінцевою метою - зниження систолічного артеріального тиску, однак він знижував діастолічний тиск при застосуванні високої дози досліджуваного діапазону. Було показано, що як середні, так і високі дози раміприлу знижують систолічний та діастолічний артеріальний тиск на статистично значущу величину у дітей із підтвердженою артеріальною гіпертензією.
Такого ефекту не спостерігалося під час 4-тижневого рандомізованого подвійного сліпого дослідження з підвищенням дози, де оцінювався ефект відміни препарату та в якому взяли участь 218 пацієнтів-дітей 6-16 років (у 75% з яких була первинна артеріальна гіпертензія). У ході цього дослідження після відміни препарату спостерігалося помірне рикошетне підвищення як діастолічного, так і систолічного тиску, проте воно не було статистично значущим для повернення тиску до вихідного рівня у всіх групах доз діапазону раміприлу [низькі дози (0,625 мг-2,5 мг) середні дози (2,5 мг-10 мг) або високі дози (5 мг-20 мг)] для маси тіла. У досліджуваній групі дітей раміприл не проявляв лінійного дозозалежного ефекту.