Рамазід Н таблетки 2,5 мг + 12,5 мг блістер № 30

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери або 10 блістерів у картонній коробці.

Пігулки

Механізм дії

Рамазид Н має антигіпертензивну та сечогінну властивість. Раміприл та гідрохлортіазид застосовують окремо або разом для антигіпертензивної терапії. Антигіпертензивні ефекти обох сполук взаємодоповнюються.

Ефекти зниження АТ, що мають обидва компоненти препарату при спільному застосуванні, сильніші, ніж у кожного компонента при монотерапії. У хворих, лікованих раміприлом та тіазидним діуретиком, змін рівня калію у сироватці не було.

Раміпріл. Застосування раміприлу призводить до виразного зниження периферичного опору артерій.

Прийом раміприлу хворим на артеріальну гіпертензію знижує АТ у положенні пацієнта лежачи і стоячи без збільшення частоти серцевих скорочень.

У більшості хворих поява антигіпертензивного ефекту після однієї дози виявляється через 1-2 години після прийому внутрішньо. Максимальний ефект одноразової дози, як правило, досягається через 3-6 годин після прийому внутрішньо. Антигіпертензивний ефект одноразової дози триває до 24 годин.

Раптами скасування раміприлу не тягне за собою швидкого та надмірного зворотного підвищення АТ.

Гідрохлортіазид. Виведення води та солей починається приблизно через 2 години після прийому, досягає свого максимуму через 3-6 годин та триває від 6 до 12 годин.

Для розвитку антигіпертензивного ефекту потрібно кілька днів, а для досягнення оптимального терапевтичного ефекту необхідно 2-4 тижні.

< em>раміприл< / em>< / p>

< em>всмоктування .& nbsp;< / em > після прийому всередину раміприл швидко всмоктується.& nbsp;за вимірами отриманої в сечі радіоактивності всмоктування раміприлу становить не менше 56%.& nbsp;прийом раміприлу одночасно з їжею не робить істотного впливу на всмоктування.

Розподіл < /em>.В результаті активації / метаболізації попередника лікарського засобу біодоступність прийнятого всередину раміприлу становить приблизно 20%.

< em>протипоказані комбінації.

< em>комбінації, що вимагають особливої обережності.

< em> солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину II, триметоприм, такролімус, циклоспорин).< / em> може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію в плазмі крові.

< em>антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад діуретики) та інші діючі речовини, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин).< / em> збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії.

< em>вазопресорні симпатоміметики та інші діючі речовини (наприклад Епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу.рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск. Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть викликати зміни картини крові. Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій.

< em>солі літію< / em>. Оскільки інгібітори АПФ здатні зменшити виведення літію, це може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно регулярно контролювати рівень літію в плазмі крові. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків підвищується ризик виникнення токсичності літію та збільшується вже підвищений ризик виникнення токсичності літію, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію раміприл / гідрохлоротіазид і літій.

< em>протидіабетичні засоби, включаючи інсулін.< / em> можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид здатний послаблювати дію протидіабетичних препаратів. Тому на початку одночасного застосування цих препаратів необхідно особливо ретельно контролювати рівень глюкози в крові.

< em>пероральні антикоагулянти.< / em> при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом антикоагулянтний ефект може послаблюватися. Кортикостероїди, АКТГ( АКТГ), амфотерицин В, карбеноксолон, вживання великої кількості лакриці, проносні засоби (при тривалому застосуванні) та інші при одночасному призначенні препарати або діючі речовини, які зменшують кількість калію в плазмі крові.

< em>лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові. Рекомендується моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймають одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби) і нижченазванимы препаратами, що викликають поліморфний тахікардію типу пірует (шлуночкової тахікардії) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, сприяє розвитку піруетної тахікардії: антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетилида, ібутилід), деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, циамемазин, сульпірид, сультопридом, амисульпирид, тиаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення). Метилдопа.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватися гіперурикемія і зростати ризик ускладнень на зразок подагри.

Діючі речовини: раміприл, гідрохлортіазид;

1 таблетка містить раміприл 2,5 мг та гідрохлортіазид 12,5 мг або раміприл 5 мг та гідрохлортіазид 25 мг;

інші складові: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелозу, крохмаль прежелатинізований, стеарилфумарат натрію.

Рамазид Н може знизити увагу та/або швидкість реакції у хворих, особливо на початку лікування. Тому слід утриматися від керування автотранспортом чи роботи з механізмами.

Слід попереджати хворих про необхідність повідомляти лікаря, якщо у них виникає стан безтурботності, особливо в перші дні лікування Рамазідом Н.

Якщо у хворого настане непритомність, йому слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем.

Вагітність. Препарат протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують вагітність. Якщо вагітність встановлена ​​під час терапії, лікування слід негайно припинити та, у разі потреби, розпочати лікування іншим препаратом. Відомо, що лікування інгібіторами АПФ / антагоністи рецепторів ангіотензину II у II та III триместрах вагітності викликає фетотоксичну дію (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та може провокувати прояви неонатальної токсичності (ниркова недостатність,, ар. >

У разі тривалого застосування гідрохлортіазиду у III триместрі вагітності може виникнути фетоплацентарна ішемія, а також існує ризик затримки розвитку. Крім того, у новонароджених, які зазнали впливу препарату незадовго до народження, спостерігалися поодинокі випадки гіпоглікемії та тромбоцитопенії. Гідрохлортіазид може зменшувати плазмовий об'єм та матково-плацентарний кровотік.

Годування грудьми. Препарат протипоказано застосовувати у період годування груддю. Бажано віддавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є безпечнішим, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Не застосовувати.

Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у хворих, яким рекомендована комбінована терапія раміприлом та гідрохлортіазидом.

Підвищена чутливість до раміприлу або інших інгібіторів АПФ, гідрохлортіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Наявність анамнезу ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного або раніше перенесеного на фоні застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II). Артеріальна гіпотензія чи гемодинамічно нестабільні стани.

Застосування методів екстракорпоральної терапії, внаслідок чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Знаковий двосторонній стеноз ниркових артерій або однобічний стеноз ниркової артерії за наявності єдиної функціонуючої нирки.

Клінічно значущі порушення електролітного балансу, перебіг яких може погіршуватися при лікуванні препаратом. Резистентна до лікування гіпокаліємії або гіперкальціємії. Рефрактерна гіпонатріємія.

Симптомна гіперурикемія (подагра).

Тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопатія.

Протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти.

Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну
<60 мл/хв).

Одночасне застосування з препаратами антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу одночасно, бажано вранці.

Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати чи подрібнювати.

У разі потреби таблетку 5 мг/25 мг можна розділити на рівні половинки.

Дорослі. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від особливостей пацієнта та рівнів артеріального тиску. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлортіазиду, як правило, рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів. Починати лікування з низької можливої ​​дози. У разі потреби дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску.

Максимальна добова доза становить 10 мг раміприлу та 25 мг гідрохлортіазиду на добу (для досягнення необхідного дозування слід застосовувати комбінацію препаратів у відповідному дозуванні).

< em>серцеві розлади: нечасто - ішемія міокарда, включаючи стенокардію; тахікардія, аритмія, відчуття посиленого серцебиття, периферичні набряки невідомо - інфаркт міокарда.

Судинні розлади: нечасто - артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синкопе, припливи; невідомо - тромбоз внаслідок значного зменшення ОЦК, судинний стеноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт, некротичний ангіїт.

з боку крові та лімфатичної системи: < /em> нечасто - зменшення кількості лейкоцитів та еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, гемолітична анемія, зниження кількості тромбоцитів; дуже рідко - апластична анемія невідомо - пригнічення функції кісткового мозку, нейтропенія, у тому числі агранулоцитоз панцитопенія, еозинофілія, гемоконцентрація у разі затримки рідини.