Рабіджем 20 мг N10 таблетки

Таблетки 20 мг, покриті кишковорозчинною оболонкою, по 10 таблеток у стрипі, по 1 стрипу у картонній коробці.

Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

рожевого кольору, круглі двоякоопуклі таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою, гладенькі з обох сторін.

Антисекреторний, противиразковий засіб, інгібітор Н⁺, К⁺-АТФази (протонної помпи). Накопичується і переходить в активну форму у кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка. Активний метаболіт - сульфенамід - пригнічує (частково оборотно) Н⁺, К⁺-АТФазу, припиняючи вихід іонів водню в порожнину шлунка, що призводить до блокування заключної стадії секреції соляної кислоти. Дозозалежно гальмує як базальну, так і стимульовану секрецію, загальний об'єм шлункової секреції і виділення пепсину. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori (мінімальна пригнічувальна концентрація становить 4-16 мкг/мл), прискорює прояв антихелікобактерної активності ряду антибіотиків.

Після однократного прийому 20 мг рабепразолу пригнічення шлункової секреції розвивається упродовж 1 години і досягає максимуму через 2-4 години (після прийому першої дози). Тривалість пригнічення базальної і стимульованої секреції досягає 48 годин, стабільний антисекреторний ефект розвивається через 3 дні лікування. Здатність парієтальних клітин продукувати соляну кислоту відновлюється упродовж 2-3 днів після закінчення терапії по мірі синтезу нових молекул Н⁺, К⁺-АТФази, відміна не супроводжується феноменом «рикошету». Рабепразол у комбінації з антибіотиками забезпечує ерадикацію Helicobacter pylori у 90% пацієнтів упродовж 4 днів.

Після прийому абсорбція починається у тонкому кишечнику (через наявність у таблетці кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) і відбувається швидко і повністю. Біодоступність становить 52% у зв'язку з вираженим ефектом «першого проходження» через печінку; одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність. Зв'язування з білками плазми - більше 95%. У діапазоні доз 10-40 мг величина біодоступності і максимальної концентрації рабепразолу лінійно залежать від дози. Після прийому 20 мг рабепразолу максимальна концентрація в плазмі досягається в середньому через 3,5 години. Метаболізується в печінці за участю ізоферментів системи цитохрому Р 450 (CYP2C19 і CYP3A) з утворенням неактивних метаболітів і диметилтіоефіру, який має слабку антисекреторну активність. Період напіввиведення становить 0,7-1,5 години, сумарний кліренс - 283 мл/хв. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів - кон'югатів меркаптурової і карбонової кислот.

При захворюваннях печінки біодоступність рабепразолу збільшується у 2 рази (після однократного прийому) і в 1,5 раза (через 7 днів терапії), період напіввиведення збільшується до 12,3 години.

У разі уповільненої біотрансформації після 7 днів прийому в добовій дозі 20 мг максимальна концентрація збільшується на 40%, період напіввиведення становить у середньому 1,6 години.

На стадії термінальної ниркової недостатності у хворих, які перебувають на діалізі, фармакокінетичні параметри змінюються незначно: максимальна концентрація і біодоступність зменшуються на 35%, період напіввиведення під час гемодіалізу становить 0,95 години, після - 3,6 години.

У пацієнтів літнього віку максимальна концентрація в крові збільшується на 60%, біодоступність зростає в 2 рази, елімінація уповільнюється.

Засоби для лікування пептичної виразки і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ А02В С04.

Система CYP450

Рабепразол метаболізується системою печінкових ферментів CYP450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Дослідження показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном або діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP450.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти

Рабепразол натрію призводить до сильного та тривалого зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію та кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування дигоксину може призвести до підвищення концентрації останнього. Тому пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом із Рабіджемом 20, слід перебувати під наглядом лікаря для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Під час клінічних випробувань пацієнти одночасно з Рабіджемом 20 приймали за необхідності антациди; під час спеціального дослідження не спостерігалося взаємодії препарату з антацидами, такими як алюміній або гідроксид магнію.

Атазанавір

Метотрексат

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фармакокінетичних досліджень та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно при високих дозах) може призвести до збільшення рівнів метотрексату та/або його. Хоча жодних формальних досліджень не проводилося.

Клопідогрель

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу здоровим добровольцям не вплинуло на клінічно важливий вплив на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Корекція дози не потрібна.

Їжа

Дослідження показали, що їжа з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу з жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години та більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин

Дослідження in vitro показали, що рабепразол натрію пригнічує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний до рівня інгібування омепразолом.

Лікарські засоби протипоказані для одночасного застосування з рабепразолом.

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю.

Діюча речовина:

рабепразол натрію; 1 таблетка містить рабепразолу натрію 20 мг;

допоміжні речовини:

магнію оксид легкий, маніт (Е 421), гідроксипропілцелюлоза, кросповідон, тальк очищений, магнію стеарат, оболонка EN-HPMCP коричнева (A34D00076) (заліза оксид червоний (Е 172) і титану діоксид (Е 171)).

З огляду на фармакодинаміку натрію рабепразолу та властивий йому профіль побічних ефектів, можна вважати, що Рабіджем 20 не повинен негативно впливати на керування автомобілем та роботу з потенційно небезпечними механізмами.

Однак при виникненні сонливості рекомендується уникати керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.

Дослідження безпеки застосування рабепразолу за участю вагітних жінок не проводилося, тому застосування Рабіджему 20 протипоказане при вагітності.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявило доказів порушення фертильності або шкоди плоду, пов'язаних із застосуванням рабепразолу натрію, однак у тварин спостерігалося незначне плацентарне проникнення.

Невідомо, чи виділяється рабепразол натрію у грудне молоко. Відповідні дослідження не проводилися, тому Рабіджем 20 не слід призначати жінкам під час годування груддю.

Рабіджем 20 не рекомендується призначати дітям, оскільки на сьогоднішній день немає достатнього досвіду його застосування у пацієнтів цієї вікової групи.

• Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;
• активна доброякісна виразка шлунка;
• ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
• довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ);
• симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби від помірного до дуже тяжкого ступеня (симптоматичне лікування ГЕРХ);
• синдром Золлінгера-Еллісона;
• у комбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними схемами для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

• Індивідуальна підвищена чутливість до рабепразолу, інших компонентів препарату, заміщених бензимідазолів.
• Наявність злоякісного процесу у шлунку і дванадцятипалій кишці.

Дорослі та пацієнти похилого віку.

Активна виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці.

У більшості пацієнтів з активною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4 тижнів. Слід зазначити, що деяким пацієнтам для одужання слід приймати Рабіджем 20 додатково ще протягом 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, які не чутливі до лікування, для загоєння виразок слід приймати Рабіджем 20 додатково ще протягом 6 тижнів.

Ерозивна або виразкова рефлюксна гастроезофагеальна хвороба: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Тривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалого застосування можна використовувати підтримуючі дози Рабіджему 20-10 мг ^* або 20 мг 1 раз на добу (у залежно від ефективності лікування).

Симптоматичне лікування ГЕРХ: пацієнтам без езофагіту Рабіджем 20 призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальший контроль симптомів можна досягти використанням режиму «на вимогу»: застосовувати 10 мг один раз на добу за необхідності.

Синдром Золлінгера- Еллісона: дозу підбирають індивідуально.

Початкова доза - 60 мг 1 раз на день. Можна використовувати разову дозу до 100 мг на добу. При необхідності дозу підвищують та призначають у дозі до 120 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на добу. Лікування продовжують за клінічної необхідності. Тривалість курсу лікування та режим дозування визначається індивідуально.

Ерадикація н. pylori: пацієнтам з Н. pylori слід застосовувати відповідні комбінації Рабіджема 20 з антибіотиками. Рекомендується призначення протягом 7 днів:

Рабіджем 20 - 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу.

За показаннями, що вимагають прийому лише 1 раз на добу, таблетки Рабіджем 20 слід приймати вранці до їди. Хоча прийом першої половини дня, ні вживання їжі не продемонстрували впливу на дію рабепразолу, цей режим застосування більш сприятливий для лікування. Таблетки не можна розжовувати або дробити, а треба ковтати повністю.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки не потребують коригування дози Рабіджему 20. Застосування при лікуванні пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки докладніше розглянуто у розділі «Особливості застосування».

* Застосовувати препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування.

Особливості застосування.

Слід дотримуватись обережності при призначенні рабепразолу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ліків. Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензімідазолами не виключається.

Застосування пацієнтами похилого віку

Рабіджем 20 метаболізується лише у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватись у пацієнтів похилого віку, можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами похилого віку слід спостерігати та дотримуватися рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

Симптоматичне покращення у відповідь на терапію рабепразолом може відбуватися і за наявності злоякісного новоутворення шлунка, тому перед початком терапії препаратом Рабіджем 20 необхідно виключити наявність пухлин.

Пацієнтів із тривалим курсом лікування (особливо тих, що лікуються більше одного року) слід регулярно обстежувати.

Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензімідазолами не виключається.

Пацієнтів слід попередити, що таблетки Рабіджем 20 не можна розжовувати або дробити, а потрібно ковтати повністю.

Рабіджем 20 не рекомендується застосовувати дітям, оскільки немає досвіду застосування цієї категорії пацієнтів.

Відзначалися постмаркетингові повідомлення про патологічні зміни крові (тромбоцитопенію та нейтропенію). Найчастіше інший етіології не знаходили; випадки були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Спостерігалися відхилення від норми печінкових ферментів та були повідомлення у постмаркетинговий період. Найчастіше інший етіології не знаходили; випадки були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігається значних відмінностей у частоті побічних ефектів при прийомі Рабіджему 20 порівняно з контрольною групою відповідної статі та віку, які препарат не приймали.

Лікареві слід дотримуватись обережності при призначенні на ранніх стадіях терапії препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату пацієнтами цієї групи.

Під час лікування Рабіджем 20 рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тести.

Одночасне застосування атазанавіру та Рабіджему 20 протипоказано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування інгібіторами протонної помпи (ІПП), включаючи рабепразол, підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, збудниками яких є Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile</ em>.

Ризик переломів.

Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні високих доз та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть підвищувати ризик переломів стегна, зап'ястя та хребців, переважно у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з іншими факторами ризику. Обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи можуть підвищувати ризик переломів на 10-40%. Також ризик може бути підвищений через інші фактори. Пацієнтам з ризиком остеопорозу слід проходити відповідне лікування та приймати вітамін D та кальцій.

Гіпомагніємія.

Про випадки тяжкої гіпомагніємії повідомлялося пацієнтами, які приймали інгібітори протонної помпи протягом не менше 3 місяців і, як правило, протягом року. Можуть виникнути серйозні прояви гіпомагніємії, такі як слабкість, тетанія, делірій, судоми. Запаморочення та вентрикулярна аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія зникала після припинення застосування інгібіторів протонної помпи та замісної терапії препаратами магнію.

Пацієнтам, при тривалому лікуванні або одночасному застосуванні інгібіторів протонної помпи з таким препаратом як дигоксин або препаратами, що призводять до гіпомагніємії (наприклад, з діуретиками), слід моніторувати рівень магнію в крові до початку і періодично протягом лікування.

Функція щитовидної залозиПід час досліджень на тваринах спостерігалося збільшення маси щитовидної залози та підвищення рівня тироксину в крові. Рекомендується стежити за функцією щитовидної залози під час лікування препаратом.

Одночасне застосування з метотрексатом

Літературні дані припускають, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболітів у сироватці крові, що може призвести до метотрексат-залежної токсичності. При необхідності застосування високих доз метотрексату слід розглянути питання щодо припинення лікування інгібіторами протонної помпи.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути помилково негативними при прийомі ІПП, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні тести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

В якості підтримуючої терапії при рефлюкс-езофагіті препарат можна призначати тільки пацієнтам з рецидивами хвороби. Не слід призначати препарат тим, хто не потребує підтримуючої терапії. Рекомендується припинити лікування при покращенні стану здоров'я за допомогою дієти, обмеження вживання алкоголю, а також у разі відсутності загострень протягом тривалого часу. Ретельне обстеження, а саме періодична ендоскопія, показано під час підтримуючої терапії.

Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показане пацієнтам, які мають повторювані рефлюксні симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько двох разів на тиждень). Застосування препарату може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад, рак шлунка чи кишечника) та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому слід виключити наявність таких хвороб перед призначенням препарату.

При призначенні препарату пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікаря слід переконатися в ефективності лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми не зникли, існує ймовірність, що рефлюксна хвороба не є причиною виникнення. У такому разі лікар повинен використовувати інший метод лікування.

Якщо препарат призначається з метою ерадикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значущі побічні реакції та інші застереження, зазначені в інструкції з медичного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються з метою ерадикації .

Вплив на поглинання вітаміну В12

Рабепразол натрію, як і всі препарати, що пригнічують секрецію шлункової кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати при зниженій масі тіла пацієнтів або наявності факторів ризику зниженої абсорбції вітаміну В12 при тривалому лікуванні або наявності відповідних клінічних симптомів.

Загострений шкірний червоний вовчак

Застосування інгібіторів протонної помпи пов'язують з дуже рідкісними випадками підгострого кожного червоного вовчаку. При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, що підлягають сонячному впливу, що супроводжується артралгіями, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, а лікареві - розглянути питання щодо припинення лікування Рабіджемом 20.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося, були головні болі, діарея, абдомінальні болі, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Побічні ефекти, що спостерігалися, були в основному незначними, помірними і швидко зникали.

Інфекції та інвазії: інфекційні хвороби.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, еозинофілія, еритроцитопенія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи: гіперчутливість (включаючи кропив'янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; еритема, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, які зазвичай зникають після припинення лікування).

З боку метаболізму: анорексія, гіпомагніємія, гіпонатріємія.

З боку психіки: безсоння, нервозність, депресія, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, зниження сили стиснення кисті, порушення мови, дезорієнтація, делірій, кома.

З боку органів зору: порушення зору, збільшення внутрішньоочного тиску.

З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки, артеріальна гіпертензія, пальпітація.

З боку дихальної системи:кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит, глосит.

З боку травного тракту: діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм, відчуття переповнення та тяжкості в шлунку, кандидоз, диспепсія, сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку, ентерит, езофагіт, геморой.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (в окремих випадках печінкова енцефалопатія спостерігалася у пацієнтів з цирозом. Слід бути обережним при призначенні лікування препаратом пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, еритема (бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, які зазвичай зникають після припинення лікування), свербіж, пітливість, бульозні реакції, мультиформна еритема, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, підгострий шкіряний червоний.

З боку кістково-м'язової системи: неспецифічний біль, біль у спині, міалгія, судоми ніг, артралгія, перелом шийки стегна, зап'ястя або хребта.

З боку нирок та сечовивідної системи: інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи:гінекомастія, посилення ерекції.

Загальні розлади:астенія, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, озноб, пірексія, спрага, алопеція.

Лабораторні показники: збільшення рівня печінкових ферментів (аланінтрансамінази, аспартатрансамінази), лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення маси тіла, протеїнурії, збільшення рівня тригліцерид сечової кислоти, глюкози сечі, гіперамоніємія, включаючи кропив'янку, набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; включаючи еритему, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, які зазвичай зникають після припинення лікування.

У поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалася у пацієнтів з цирозом. Слід бути обережними при призначенні лікування препаратом Рабіджем 20 пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Побічні реакції, що мають клінічне значення: шок та анафілактичні реакції; панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія; фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця; інтерстиційна пневмонія; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; гостра ниркова недостатність; інтерстиціальний нефрит; гіпонатріємія; рабдоміоліз.

Побічні реакції, що мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи: порушення зору, ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм, сплутаність свідомості.

Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Максимальний встановлений вплив не перевищував 60 мг двічі на день або 160 мг 1 раз на день.

Загалом вплив мінімальний, характерний для відомих побічних реакцій та оборотний, без подальших медичних впливів. Специфічний антидот Рабіджем 20 невідомий. Натрію рабепразол добре зв'язується з білками плазми та не виводиться під час діалізу.

При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі від 5°C до 25°C.

Рабіджем таблетки використовуються для лікування активної виразки дванадцятипалої кишки і доброякісної виразки шлунка, ерозивної або виразкової гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, синдрому Золлінгера-Еллісона, для ерадикації Helicobacter pylori і H.