Не допускається змішування та одночасне застосування преднізолону з іншими лікарськими засобами в одній і тій же інфузійній системі чи шприці! Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового або внутрішньосуглобового введення. Доза преднізолону залежить від тяжкості захворювання.
Для лікування дорослих добова доза становить 4-60 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Дітям лікарський засіб призначати внутрішньом'язово (глибоко в сідничний м'яз) строго за показаннями та під контролем лікаря: у віці 6 12 років 12 років 25 мг/добу, з 12 років – ndash; 25–50 мг/добу. Тривалість застосування та кількість введень лікарського засобу визначається індивідуально.
При хворобі Аддісонадобова доза для дорослих становить 4-60 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
При важкій формі неспецифічного виразкового коліту – по 8-12 мл/добу (240-360 мг преднізолону) протягом 5-6 днів, при тяжкій формі хвороби Крона -; по 10–13 мл/добу (300–390 мг преднізолону) протягом 5–7 днів.
При невідкладних станах преднізолон вводити внутрішньовенно повільно (приблизно протягом 3 хвилин) або краплинно в дозі 30–60 мг. Якщо внутрішньовенне вливання утруднене, лікарський засіб вводити внутрішньом'язово, глибоко. При цьому способі введення ефект розвивається повільніше. При необхідності лікарський засіб вводять повторно внутрішньовенно або внутрішньом'язово в дозі 30–60 мг через 20–30 хвилин.
За рішенням лікаря допускається збільшення зазначеної дози індивідуально в кожному конкретному випадку.
Дорослим доза преднізолону при внутрішньосуглобовому введенні становить 30 мг для великих суглобів, 10 25 мг ndash; для суглобів середньої величини і 5 – 10 мг –; для малих суглобів Лікарський засіб вводити кожні 3 дні. Курс лікування – до 3 тижнів.
Особливості застосування
Протизапальні/імуносупресивні ефекти та інфекція.
З особливою обережністю призначають при імунодефіцитних станах (у тому числі при СНІДі або ВІЛ-інфекції).
Лікування лікарським засобом навіть у низьких дозах маскує ознаки та симптоми раніше існуючих інфекцій та тих, що розвинулися під час лікування (включаючи опортуністичні інфекції), та ускладнює їх діагностику. Тому під час лікування слід уникати контакту з хворими на застуду або інші інфекції.
Пригнічення запальної реакції та імунної функції підвищується сприйнятливість до інфекцій та тяжкість їх перебігу. При їх застосуванні можуть виникнути нові інфекції. Отримані опортуністичні інфекції можуть бути фатальними. Клінічна картина часто може бути атиповою, а серйозні інфекції (такі як септицемія та туберкульоз) можуть бути замасковані та діагностуються вже на прогресуючій стадії.
При інфекційних захворюваннях (які не вказані в розділі «Протипоказання») та латентних формах туберкульозу лікарський засіб слід призначати тільки в комбінації з антибіотиками та протитуберкульозними засобами.
Особливе занепокоєння викликає вітряна віспа, оскільки ця незначна хвороба може бути смертельною для пацієнтів з імунодепресією. Пацієнтам (або батькам дітей), які не хворіли раніше на вітряну віспу, слід рекомендувати уникати тісного особистого контакту хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес, і якщо вони піддаються впливу, то повинні звернутися за терміновою медичною допомогою. Пасивна імунізація імуноглобуліном вітряної віспи/Зостера (VZIG) необхідна для пацієнтів, які не мають імунітету, які отримують системні кортикостероїди або використовували їх протягом попередніх 3 місяців.
Пацієнтам, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, як профілактика слід призначити специфічні імуноглобуліни (протягом 10 днів після контакту). Необхідний особливий догляд та термінове лікування у разі підтвердження діагнозу вітряної віспи. Кортикостероїди не слід припиняти, а доза може бути збільшена.
Під час лікування не слід проводити імунізацію живими вакцинами особам з порушенням імунної системи. Інактивовані (вбиті) вакцини або анатоксини можуть бути застосовані, хоча їх ефекти можуть бути ослаблені.
Під час тривалої терапії будь-якого інтеркурентного захворювання, травми чи хірургічної маніпуляції необхідно тимчасово збільшити дозування. Якщо застосування кортикостероїдів завершено після тривалої терапії, можливо, виникне тимчасова необхідність їх повторного застосування. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах необхідно одночасно проводити антибіотикотерапію.
Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях (не зазначені в розділі «Протипоказання») можливе лише на тлі специфічної антимікробної терапії.
Хронічна імуносупресія (наприклад, в умовах трансплантації органів) була пов'язана з підвищеним ризиком злоякісності.
Скасування застосування.
У пацієнтів, які отримували вище фізіологічні дози преднізолону (приблизно 7,5 мг преднізолону або еквівалента) більше 3 тижнів, припиняти лікування преднізолоном слід поступово. Лікування слід припиняти поступово, навіть якщо воно тривало менше 3-х тижнів для таких груп пацієнтів:
- пацієнти, які проходять повторний курс лікування преднізолоном;
- пацієнти, яким повторний курс лікування був призначений протягом року після тривалого лікування (місяці, роки);
- пацієнти, які отримують понад 40 мг/добу преднізолону або еквівалента;
- пацієнти з недостатністю надниркових залоз, причиною якої не є екзогенний прийом кортикостероїдів;
- пацієнти, які неодноразово приймали дози кортикостероїдів увечері.
Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, недостатності надниркових залоз, а також загострення захворювання, через яке було призначено преднізолон. Якщо після закінчення лікування преднізолоном спостерігається функціональна недостатність надниркових залоз, слід негайно відновити застосування лікарського засобу, а зменшення дози проводити дуже повільно і з обережністю (наприклад, добову дозу потрібно зменшувати на 2–3 мг протягом 7–10 днів). Після досягнення добової дози, яка дорівнює 7,5 мг преднізолону, зменшення дози має бути повільнішим, щоб гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система могла відновлюватися.
Різке припинення системного лікування кортикостероїдами до 3-х тижнів, доречно, якщо не очікується рецидив захворювання. Різка відміна дози до 40 мг добового преднізолону або еквівалента протягом 3-х тижнів навряд чи призведе до клінічного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у більшості пацієнтів.
Атрофія кори надниркових залоз розвивається при тривалій терапії і може зберігатися протягом багатьох років після припинення лікування.
Стероїд-індукована вторинна недостатність надниркових залоз може бути знижена до мінімальної внаслідок поступового зниження дози. Цей вид недостатності може зберігатися протягом декількох місяців після закінчення терапії, тому за будь-якої стресової ситуації, що виникла в даний період, необхідно відновити терапію кортикостероїдами.
При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром відміни, який проявляється лихоманкою, зниженням апетиту, нудотою, блюванням, діареєю, загальмованістю, запамороченням, генералізованими кістково-м'язовими болями, астенією.
Порушення зору.
Може виникати порушення зору при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо пацієнт має симптоми погіршення зору або інші порушення зору, необхідно направити пацієнта до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання (такі як центральна серозна хоріоретинопатія (CSCR), про які повідомлялося після застосування системних та топічних кортикостероїдів .
Склеродермічний нирковий криз.
Необхідна обережність у лікуванні пацієнтів із системним склерозом через підвищену частоту (можливо, смертельного) ниркового кризу з гіпертонічною хворобою та зниженням рівня сечовиділення, що спостерігається при добовій дозі 15 мг або більше преднізолону. Тому необхідно регулярно перевіряти кров'яний тиск і функцію нирок (s-креатинін). При підозрі на нирковий криз слід ретельно контролювати артеріальний тиск.
Пацієнти похилого віку.
Загальні побічні ефекти системних кортикостероїдів можуть бути пов'язані з більш серйозними наслідками в літньому віці, особливо з остеопорозом, гіпертонією, гіпокаліємією, цукровим діабетом, схильністю до інфекцій та витончення шкіри. Щоб уникнути небезпечних для життя реакцій, необхідно проводити ретельне клінічне спостереження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Педіатрична популяція.
Оскільки кортикостероїди викликають затримку зростання у дітей та підлітків, яке може бути незворотним – застосовувати лише за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря. Лікування має бути обмежене мінімальною дозою протягом короткого часу, щоб мінімізувати пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та затримки росту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Інші застереження.
Необхідно бути обережними і проводити регулярний моніторинг при лікуванні глюкокортикоїдами, включаючи преднізолон, у пацієнтів з:
- цукровим діабетом або сімейним анамнезом діабету;
- глаукома або сімейний анамнез глаукоми;
- гіпертонією або застійною серцевою недостатністю;
- печінкова недостатність;
- епілепсією;
- остеопороз – це має особливе значення для жінок у менопаузі;
- історією серйозних афективних розладів і особливо тих, що мали попередній анамнез кортикостероїдних психозів;
- виразкові захворювання;
- попередня стероїдна міопатія;
- нирковою недостатністю;
- туберкульоз: хворі або рентгенологічні зміни характерні для туберкульозу. Однак, виникнення активного туберкульозу можна запобігти шляхом профілактичного застосування протитуберкульозної терапії;
- недавнім інфарктом міокарда (розрив);
- гіпотиреозом та наявними хронічними захворюваннями печінки (з порушенням її функції) – може бути посилений ефект кортикостероїдів;
- атрофія кори надниркових залоз, що розвивається при тривалій терапії і може зберігатися протягом багатьох років після припинення лікування.
При порушенні толерантності до вуглеводів лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.
При необхідності застосування преднізолону на фоні прийому пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів або антикоагулянтів необхідно коригувати режим дозування останніх.
У хворих на тромбоцитопенічну пурпуру лікарський засіб застосовують тільки внутрішньовенно.
Залежно від тривалості лікування та дози можливий негативний вплив лікарського засобу на метаболізм кальцію. Рекомендується профілактика остеопорозу, що особливо важливо за наявності у пацієнтів факторів ризику (у тому числі – сімейна схильність, літній вік, постменопауза, недостатнє споживання білка та кальцію, надмірне куріння, надмірне споживання алкоголю, а також зниження фізичної активності). Профілактика ґрунтується на достатньому споживанні кальцію та вітаміну D, а також включає фізичну активність.
Для зменшення побічних ефектів терапії преднізолоном виправдано призначення відповідної дієти.
При застосуванні високих доз преднізолону протягом тривалого періоду (30 мг/добу протягом як мінімум 4 тижнів) можуть виникати оборотні порушення сперматогенезу, які зберігаються протягом декількох місяців після припинення прийому лікарського засобу.
З особливою обережністю слід застосовувати лікарський засіб при печінковій та нирковій недостатності.
Слід особливо ретельно контролювати електролітний баланс при комбінованому застосуванні преднізолону з діуретиками. При тривалому лікуванні преднізолоном з метою профілактики гіпокаліємії необхідно призначати препарати калію та відповідну дієту у зв'язку з можливим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитку субкапсулярної катаракти.
Через небезпеку розвитку гіперкортицизму новий курс лікування кортизоном після проведеного раніше тривалого лікування преднізолоном протягом кількох місяців завжди слід розпочинати з низьких початкових доз (за винятком використання за життєвими показниками).
При хворобі Аддісона слід уникати одночасного призначення барбітуратів через ризик виникнення гострої недостатності надниркових залоз (Аддисонічний криз).
З обережністю призначають після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим, підгострим інфарктом міокарда є ймовірність поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, розриву серцевого м'яза).
При вказівках на псоріаз в анамнезі преднізолон у високих дозах застосовують з особливою обережністю.
Якщо в анамнезі судоми, преднізолон слід застосовувати лише у мінімальних ефективних дозах.
З особливою обережністю слід застосовувати лікарський засіб при мігрені, наявності в анамнезі даних про деякі паразитарні захворювання (особливо при амебіазі).
Жінкам у період менопаузи необхідно обстежитись щодо можливого виникнення остеопорозу.
Якщо під час лікування глюкокортикоїдами у пацієнтів виникають незвичайні стресові ситуації, рекомендується збільшення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.
Особливої уваги потребує питання застосування системних кортикостероїдів у хворих з існуючими або наявними в анамнезі важкими афективними розладами, які включають депресивний, маніакально-депресивний психоз, попередній стероїдний психоз.
Повідомлялося, що саркома Капоші спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами. Припинення застосування кортикостероїдів може призвести до клінічної ремісії.
Пацієнтів та/або опікунів слід попередити про можливість розвитку серйозних побічних ефектів психіки. Симптоми зазвичай проявляються протягом кількох днів чи тижнів після початку лікування. Ризик виникнення цих побічних ефектів вищий при застосуванні високих доз, хоча рівні дози не дозволяють прогнозувати початок, тип, тяжкість або тривалість реакцій. Більшість реакцій зникає після зменшення дози або відміни лікарського засобу, хоча іноді потрібне специфічне лікування. При розвитку подібних симптомів (тривожні психологічні симптоми, особливо якщо підозрюється депресивний настрій чи суїцидальні думки), необхідно звернутися до лікаря. Також психічні розлади можуть спостерігатися під час або відразу після відміни глюкокортикоїдів, хоча такі реакції повідомляються нечасто.
Під час лікування преднізолоном не слід вживати алкоголь.
Клінічне обстеження має включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легень, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки, сечовидільної, органів зору. Лабораторне обстеження має складатися з: загального аналізу крові, концентрації глюкози у крові та сечі, електролітів у плазмі крові.
Під час лікування глюкокортикоїдами протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск, визначати рівень глюкози в сечі та крові, проводити аналіз калу на приховану кров, аналізи показників згортання крові, рентгенологічний контроль хребта, офтальмологічне обстеження (1 раз на 3 місяці).
Важлива інформація про допоміжні речовини.
Це лікарський засіб містить натрій, тому пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, слід бути обережними при його застосуванні.
Це лікарський засіб містить пропіленгліколь, який може викликати симптоми, схожі з виникаючими при вживанні алкоголю.