Пентаса таблетки пролонг. 500 мг № 50

По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній коробці.

Таблетки пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки з вкрапленнями від біло-сірого до блідо-коричневого кольору. З фаскою, рискою та тисненням «500» і «mg» по обидві сторони риски з одного боку таблетки, і «PENTASA» з іншого боку таблетки. Діаметр: 13,5 мм.

Месалазин є активним компонентом сульфасалазину, який застосовується для лікування виразкового коліту та хвороби Крона. 

Клінічні дослідження свідчать, що терапевтичні властивості месалазину при пероральному та ректальному застосуванні обумовлені його місцевою дією на запалені ділянки кишечника, ніж системним ефектом. 

У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника спостерігаються підвищена міграція лейкоцитів, аномальне продукування цитокінів, збільшення продукування метаболітів арахідонової кислоти (особливо лейкотрієнів В4), підвищення концентрації вільних радикалів у запалених тканинах кишечника. 

Фармакологічний ефект месалазину в дослідженнях in-vitro та in-vivo полягає у пригніченні хемотаксису лейкоцитів, зменшенні продукування цитокінів та лейкотрієнів та нейтралізації вільних радикалів. Механізм дії месалазину не визначено.

Порівняльний аналіз 9 неекспериментальних досліджень (3 групових дослідження та 6 досліджень методом випадок-контроль) 334 випадків колоректального раку та 140 випадків дисплазії серед 1932 пацієнтів з виразковим колітом продемонстрували, що у пацієнтів, що проходять лікування месалазином, ризик виникнення на 50%, а також показали комбінований клінічний результат для колоректального раку та дисплазії. Скорочення ризику виникнення колоректального раку залежить від дозування, про що свідчить порівняльний аналіз досліджень щоденних записів дозувань, згідно з якими месалазин має хемопревентивну дію. 1,2 г/добу. Крім того, хемопрофілактика пов'язана з довічною дозою месалазину. Нарешті, було виявлено, що дотримання месалазином, що підтримує лікування, скорочує ризик виникнення колоректального раку.

Дія месалазину, виявлена ​​за допомогою експериментальних моделей та біопсії пацієнтів, підтверджує роль препарату у запобіганні колоректальному раку, спричиненому виразковим колітом, а також зниженню кількості пов'язаних і не пов'язаних із запальним процесом сигнальних шляхів, задіяних у розвитку колоректального колю.

Терапевтична дія месалазину в основному визначається його місцевим контактом із ділянкою запалення слизової оболонки кишечника. 

Пентаса, таблетки пролонгованої дії, є мікрогранули месалазину, покриті етилцелюлозою. Після прийому та розчинення месалазин поступово вивільняється з кожної мікрогранули під час проходження таблетки шлунково-кишковим трактом, від дванадцятипалої до прямої кишки при будь-яких значеннях рН кишкового середовища. Через годину після перорального прийому препарату мікрогранули виявляються у дванадцятипалій кишці незалежно від їди. Середній час пасажу по кишечнику у здоровхи добровольців складає 3-4 години.

Біотрансформація: месалазин перетворюється на N-ацетил-месалазин (ацетил-месалазин) як пресистемно в слизовій оболонці кишечника, так і системно в печінці. Незначне ацетилювання здійснюється з допомогою бактерій товстого кишечника. Ацетилювання месалазину, мабуть, не пов'язане з фенотипом ацетилювання пацієнта. Також вважається, що ацетил-месалазин клінічно та токсикологічно не активний. 

Абсорбція: від 30% до 50% препарату при пероральному застосуванні всмоктується у тонкому кишечнику. Вже через 15 хвилин після введення месалазину визначається в плазмі крові. Максимальна концентрація месалазину в плазмі спостерігається через 1-4 години після прийому препарату. Концентрація месалазину в плазмі поступово знижується і вже через 12 годин після застосування не визначається. Крива концентрації ацетил-месалазина в плазмі має такий самий характер, але в цілому для нього характерні вищі концентрації та повільніша елімінація. Метаболічне співвідношення в плазмі ацетил-месалазину до месалазину становить 3,5 до 1,3 після перорального введення в дозі 500 мг 3 рази на добу та в дозі 2 г 3 рази на добу відповідно, що передбачає дозозалежне ацетилювання, яке, у свою чергу, може бути обумовлено насиченням препаратом.

Середні стабільні концентрації месалазину в плазмі крові становлять 2 ммоль/л, 8 ммоль/л і 12 ммоль/л після 1,5, 4 і 6 г месалазину на добу відповідно. Для ацетил-месалазина ці концентрації становлять відповідно 6 ммоль/л, 13 ммоль/л і 16 ммоль/л. Проходження та вивільнення месалазину після перорального прийому не залежить від їди, у той час як системна абсорбція знижується. 

Розподіл: зв'язування месалазину з білками плазми становить приблизно 50%, а ацетил-месалазину – близько 80%.

Виведення: час напіввиведення месалазину становить приблизно 40 хвилин, ацетил-месалазину – близько 70 хвилин. Зважаючи на поступове вивільнення месалазину з препарату під час пасажу по шлунково-кишковому тракту, період напіввиведення після перорального прийому не може бути визначений. Однак стан стійкої рівноваги досягається після прийому внутрішньо протягом 5 днів.

Месалазин та ацетил-месалазин виводяться із сечею та калом. У сечі виявляється головним чином ацетил-месалазин.

У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок внаслідок зниження швидкості виведення та збільшення системної концентрації месалазину може збільшуватися ризик ураження нирок.

Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Код АТХ А07Е С02.

Одночасне лікування препаратом Пентаса та азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном у дослідженнях призводило до підвищення частоти мієлосупресивних ефектів; мабуть, існує взаємодія між зазначеними засобами. Механізм цієї взаємодії остаточно не з'ясований. Рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів та відповідним чином коригувати дози тіопуринів.

За непідтвердженими даними, месалазин може послаблювати антикоагулянтний вплив варфарину.

Можливе посилення гіпоглікемічної дії похідних сульфонілсечовини, токсичної дії метотрексату. Активність фуросеміду, спіронолактону, сульфаніламідів, рифампіцину, урикозуричних препаратів (пробенециду та сульфінпіразону) може слабшати. Месалазин може потенціювати небажану дію глюкокортикоїдів на слизову оболонку шлунка, може зменшувати всмоктування дигоксину.

Діюча речовина: месалазин.
1 таблетка містить месалазину 500 мг.
Допоміжні речовини: повідон, етилцелюлоза, магнію стеарат, тальк, целюлоза мікрокристалічна.

Месалазин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом.

Вагітність. 

Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація препарату в плазмі пуповинної крові становить приблизно одну десяту від концентрації у плазмі матері. У пуповинній та материнській плазмі виявляються однакові концентрації метаболіту ацетил-месалазину.

У кількох неекспериментальних дослідженнях жодних тератогенних ефектів, а також жодних доказів значного ризику застосування людям не виявлено. Дослідження прийому перорального месалазину, які проводилися на тваринах, не виявили прямих чи непрямих шкідливих наслідків для вагітності, розвитку ембріона та плоду, пологів чи постнатального розвитку.

Були повідомлення про порушення з боку системи крові (панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія) у новонароджених, матері яких застосовували месалазин. Лише в одному випадку після тривалого застосування протягом вагітності месалазину у високій дозі (2-4 г перорально) повідомлялося про ниркову недостатність у новонародженого.

У період вагітності месалазин можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує ймовірний ризик для плода.

Годування грудьми.

Месалазин проникає у грудне молоко. Концентрація месалазину в грудному молоці нижча, ніж у крові матері, тоді як метаболіт, який утворюється – ацетил-месалазин – з'являється в молоці в таких же або вищих концентраціях.

Дані з перорального застосування препарату в період годування груддю обмежені. Контрольованих досліджень дії препарату Пентаса під час годування груддю не проводили. Не можна виключити реакції гіперчутливості, таких як діарея, у новонароджених. Якщо у грудної дитини виникне діарея, годування груддю слід припинити.

Препарат Пентаса можна приймати в період годування груддю, але лише у випадку, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує ймовірний ризик для дитини.

Не слід застосовувати препарат для лікування дітей віком до 6 років.

Неспецифічний виразковий коліт від легкого до помірного ступеня тяжкості, хвороба Крона.

• Підвищена чутливість до месалазину, до будь-якого з компонентів препарату або до саліцилатів.
• Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.
• Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки.
• Геморагічний діатез.

Зазвичай дітям з масою тіла менше 40 кг призначається половина дози для дорослих, а дітям з масою тіла більше 40 кг призначається повна доза для дорослих.

Таблетки приймати внутрішньо, не розжовуючи. Для полегшення проковтування таблетку можна розчинити у 50 мл холодної води. Слід перемішати та одразу випити.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від перебігу захворювання.

Побічні реакції, які найчастіше спостерігалися в ході клінічних досліджень: діарея, нудота, біль у животі, головний біль, блювання та висипання. Іноді зустрічаються реакції гіперчутливості та лікарська лихоманка.

Частота побічних ефектів, про які повідомлялося під час проведення клінічних досліджень та протягом постмаркетингового спостереження, визначена таким чином:

Часто (від ≥ 1% до < 10%), рідко (від ≥ 0,01% до < 0,1%), дуже рідко (від < 0,01%), частота невідома.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – еозинофілія (як складова алергічної реакції), анемія, апластична анемія, лейкопенія (включаючи гранулоцитопенію та нейтропенію), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – панколіт, частота невідома – реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи: часто – біль голови, рідко – запаморочення, дуже рідко – периферична нейропатія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (у дітей у пубертатному періоді). 

З боку серця: рідко – міокардит* та перикардит*. 

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – алергічні та фібротичні зміни з боку легень (включаючи задишку, кашель, бронхоспазм, алергічний альвеоліт, легеневу еозинофілію, інтерстиційне захворювання легень, легеневу інфільтрацію, пневмоніт).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, біль у животі, нудота, блювання, рідко – підвищений рівень амілази, гострий панкреатит*, метеоризм, дуже рідко – ndash; загострення симптомів коліту.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня печінкових ферментів, показників холестазу, білірубіну); гепатотоксичність (в т.ч. гепатит*, холестатичний гепатит, цироз, печінкова недостатність).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висип (включаючи кропив'янку, еритематозний висип), рідко – реакції фотосенсибілізації, дуже рідко – ndash; оборотна алопеція, набряк Квінке.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: дуже рідко – міалгія, артралгія, реакції, подібні до червоного вовчаку.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко – порушення функції нирок (включаючи інтерстиціальний нефрит* (гострий та хронічний), нефротичний синдром, ниркову недостатність (гостра та хронічна)), знебарвлення сечі, ниркову недостатність, яка може зникати при відміні препарату.

З боку статевих органів: дуже рідко – олігоспермія (оборотна).

Загальні порушення: окремі випадки медикаментозної лихоманки.

* Механізм розвитку месалазин-індукованого міо- та перикардиту, панкреатиту, нефриту та гепатиту невідомий, але можливе його алергійне походження.

Важливо зазначити, що деякі з цих порушень можуть бути пов'язані із запальним захворюванням кишечника.

Існує лише обмежений клінічний досвід передозування препарату Пентаса, який не вказує на наявність ниркової або печінкової токсичності. Специфічного антидоту немає, лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Надходили відомості про вживання пацієнтами добових доз до 8 г протягом місяця без будь-яких побічних ефектів.

Завдяки розробці гранул пролонгованої дії та специфічних фармакокінетичних властивостей месалазину отруєння не очікується навіть при прийомі препарату у великих дозах.

Загалом, симптоми повинні відповідати симптомам отруєння солями саліцилової кислоти: кислотно-лужна інтоксикація, гіпервентиляція легень, зневоднення, спричинене потінням та блюванням, гіпоглікемія. 

Лікування передозування: при ацидозі або алкалозі – відновлення кислотно-лужного та електролітного балансу; при зневодненні – регідратація; при гіпоглікемії – застосування глюкози. Додатково проводити внутрішньовенне введення розчинів електролітів збільшення диуреза. Потрібний ретельний контроль функції нирок.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла місці.

Препарат застосовується при неспецифічному виразковому коліті від легкого до помірного ступеня тяжкості, при хворобі Крона.