Парацетамол таблетки по 500 мг, 10 шт.

По 10 таблеток у блістері.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми, верхня і нижня поверхні опуклі, з рискою для поділу на одній стороні, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.

Діюча речовина парацетамол — аналгетик та антипіретик (знеболювальний і жарознижувальний засіб). Ефект парацетамолу базується на інгібуванні синтезу простагландинів у центральній нервовій системі.

Парацетамол швидко і майже повністю адсорбується в шлунково-кишковому тракті та розподіляється в більшості тканин організму. Зв’язування парацетамолу з білками плазми крові є мінімальним при застосуванні в терапевтичних дозах. Парацетамол метаболізується переважно в печінці та виділяється із сечею у вигляді продуктів перетворення. Середній період напіввиведення парацетамолу з плазми крові після перорального прийому становить близько 2,3 години.

Аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол. Код АТХ N02B E01.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може бути посилений у разі одночасного довготривалого застосування парацетамолу. Періодичний прийом не має значного ефекту. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Антисудомні препарати (зокрема фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом із високим аніонним розривом внаслідок піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»). Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

діюча речовина: парацетамол; 1 таблетка містить 500 мг парацетамолу; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, повідон, калію сорбат, тальк, кислота стеаринова, оболонка (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, пропіленгліколь).

Не впливає.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, перед прийомом парацетамолу у період вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Велика кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які зазнавали внутрішньоутробного впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо є клінічна потреба, парацетамол можна використовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою. Парацетамол виділяється у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях при застосуванні у рекомендованих дозах. Наявні опубліковані дані не заперечують можливості прийому препарату під час грудного годування.

Не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років.

Застосовувати для лікування протягом нетривалого часу головного болю, зубного болю, болю у м’язах, менструального болю, помірного болю при остеоартритах, симптомів гарячки та болю при застуді і грипі.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу, тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія. Вік до 6 років.

Лікарський засіб призначений для перорального прийому. Не перевищувати рекомендовану дозу. Слід застосовувати найнижчу дозу препарату, необхідну для досягнення мети лікування. Дорослим та дітям віком від 12 років: по 1–2 таблетки до 4 разів на добу (через 4–6 годин) у разі потреби. Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин. Не слід приймати більше 8 таблеток (4000 мг) протягом 24 годин. Дітям віком 6–11 років: по ½–1 таблетці до 4 разів на добу (через 4–6 годин) у разі потреби. Максимальний термін застосування дітям без консультації лікаря — 3 дні. Не слід приймати більше 4 доз протягом 24 годин. Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідкісні (< 1/10000) — тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідкісні (< 1/10000) — анафілаксія, реакції гіперчутливості на шкірі, зокрема висип на шкірі, ангіоедема, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідкісні (< 1/10000) — бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів. З боку гепатобіліарної системи: рідкісні (< 1/10000) — порушення функції печінки. Порушення метаболізму та харчування частота невідома (не можна оцінити за наявними даними) — метаболічний ацидоз із високим аніонним розривом. Також після прийому препаратів, що містять парацетамол, можливі такі побічні реакції: шкірний свербіж, мультиформна ексудативна еритема, нудота, біль в епігастрії, гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі, підвищення активності печінкових ферментів, як правило без розвитку жовтяниці. Опис окремих побічних реакцій Метаболічний ацидоз із високим аніонним розривом Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним розривом внаслідок піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які приймали парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати як наслідок низького рівня глутатіону у цих пацієнтів. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

ередозування парацетамолу може спричиняти печінкову недостатність, що може вимагати пересадки печінки або призвести до летального наслідку. Клінічні ознаки ураження печінки після передозування парацетамолу з’являються зазвичай через 24–48 годин після передозування та досягають максимуму через 4–6 діб. Існує підвищений ризик отруєння парацетамолом, зокрема у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, хронічним алкоголізмом та при хронічному недоїданні. Симптоми передозування в перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль, також можливе безсимптомне протікання передозування. Передозування парацетамолу внаслідок однократного прийому у дорослих і дітей може викликати оборотний або необоротній некроз клітин печінки, що може призводити до порушення метаболізму глюкози, метаболічного ацидозу, гепатоцелюлярної недостатності, енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок. Водночас через 12–48 годин після прийому спостерігається підвищений рівень печінкових трансаміназ (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази), лактатдегідрогенази та білірубіну, а також рівня протромбіну. Ураження печінки є ймовірним у дорослих, які прийняли більшу, ніж рекомендовано, кількість парацетамолу. Вважається, що підвищена кількість метаболіту парацетамолу (який при застосуванні звичайних доз парацетамолу нейтралізується дією глутатіону) необоротно зв’язується з тканинами печінки. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та гострий панкреатит, що зазвичай супроводжувався порушеннями функції печінки та гепатотоксичністю. Внаслідок тривалого застосування препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз). Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Факторами ризику передозування парацетамолу є: довгострокове лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм та іншими препаратами, що індукують синтез ферментів печінки; регулярне зловживання алкоголем; зниження рівня глутатіону, наприклад при порушеннях харчування, голодуванні, виснаженні організму, кістозному фіброзі, ВІЛ. У разі передозування необхідна швидка медична допомога. Лікування при передозуванні або навіть при підозрі на передозування потрібно розпочати негайно, для чого слід доставити пацієнта у лікарню, навіть якщо немає ранніх симптомів передозування, оскільки ураження печінки може розвиватись не одразу. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові треба вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу більше 150 мг/кг була прийнята у межах 1 години. Може бути потрібним лікування N‑ацетилцистеїном або метіоніном. Також необхідно здійснювати симптоматичне лікування.

берігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.