Пантопразол-Фармекс 40 мг N1 ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій

По 40 мг у флаконі, по 1 флаконі в пачці з картону.

Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована пориста маса або порошок від білого до майже білого кольору.

Пантопразол заміщений бензімідазолом, який інгібує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних помп парієтальних клітин. Пантопразол трансформується в активну форму в кислому середовищі в парієтальних клітинах, де пригнічує фермент H + -K + -АТ фази, тобто блокує кінцевий етап вироблення соляної кислоти в шлунку. Інгібування залежить від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. Ці прояви у більшості пацієнтів зникають протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і інших інгібіторів протонної помпи (ІПП) та інгібіторів H2-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і, таким чином, збільшує секрецію гастрину пропорційно зменшенню кислотності.

Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Ефект при пероральному та внутрішньовенному застосуванні однаковий.

При застосуванні пантопразолу збільшується рівень гастрину натощак. При короткочасному застосуванні пантопразолу рівень гастрину в більшості випадків не перевищує верхню межу норми. При тривалому лікуванні рівень гастрину здебільшого зростає вдвічі. Надмірне збільшення гастрину, однак, з'являється рідко. Як наслідок, іноді при тривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин (ECL-клітин) у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Однак, згідно з проведеними в даний час дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка у людей не спостерігалося.

З огляду на результати досліджень на тваринах, не можна повністю виключити вплив тривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози.

На тлі лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину у сироватці крові зростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень діагностики нейроендокринних пухлин. Наявні дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити протягом періоду від 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA, який може бути неправильно підвищеним після лікування ІПП, повернутися до діапазону норми.

Всмоктування. Пантопразол швидко всмоктується, а максимальна концентрація в плазмі (С max ) досягається після одноразового прийому дози 40 мг. В середньому через 2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці крові на рівні близько 2-3 мкг/мл, концентрація залишається стабільною після багаторазового прийому. Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового чи повторного прийому. У діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною, як при пероральному прийомі, так і при внутрішньовенному введенні. Встановлено, що біодоступність таблеток становить близько 77%. Одночасний прийом їжі не впливає на площу під кривою «концентрація-час» (AUC) або максимальної концентрації, а відповідно, і біодоступність. При одночасному прийомі їжі збільшується лише варіативність латентного періоду.

Розподіл. Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу - близько 0,15 л/кг.

Метаболізм. Пантопразол метаболізується майже виключно в печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною сірчаною кон'югацією; в інших метаболічних шляхах належить окиснення за допомогою CYP3A4.

Висновок. Кінцевий період напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Було зазначено кілька випадків затримки виведення. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонною помпою парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з довшою тривалістю дії (інгібування секреції кислоти).

Основна частина метаболітів пантопразолу виводиться із сечею (близько 80%), решта виводиться із калом. Основним метаболітом як у сироватці, так і в сечі є десметилпантопразол, кон'югований з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 години) не набагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.

Особливості застосування окремих груп пацієнтів.

Повільні метаболізатори. 3% європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація в плазмі-час», була приблизно в 6 разів більша у повільних метаболізаторів, ніж у осіб, що мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Maksimal'naya kontsentratsiya v plazme krovi vyrosla primerno na 60%. Eti rezul'taty ne vliyayut na dozirovku pantoprazola.

Narusheniye funktsii pochek. Rekomendatsiy po snizheniyu dozy pri naznachenii pantoprazola patsiyentam s narusheniyem funktsii pochek (v tom chisle patsiyentam na dialize) net. Kak i u zdorovykh dobrovol'tsev, period poluvyvedeniya pantoprazola u nikh korotkiy. Dializiruyetsya lish' ochen' nebol'shoye kolichestvo pantoprazola. Nesmotrya na to, chto u osnovnogo metabolita umerenno dlitel'nyy period poluvyvedeniya (2-3 chasa), vyvod vse ravno yavlyayetsya bystrym, poetomu kumulyatsii ne proiskhodit.

Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози при призначенні пантопразолу пацієнтам з порушенням функції нирок (зокрема пацієнтам на діалізі) немає. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу у них короткий. Діалізується лише дуже невелика кількість пантопразолу. Незважаючи на те, що основний метаболіт має помірно тривалий період напіввиведення (2-3 години), висновок все одно є швидким, тому кумуляції не відбувається.

Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (класи А та Б за Чайлд-П'ю) період напіввиведення збільшується до 7-9 годин, а AUC збільшується у 5-7 разів, максимальна концентрація у сироватці крові збільшується лише незначно - у 1,5 раза порівняно зі здоровими добровольцями.

Пацієнти похилого віку. Незначне збільшення AUC та Cmax у добровольців похилого віку порівняно з молодшими добровольцями також не мають клінічного значення.

Діти. Після одноразового прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально AUC та Cmax у віці від 5 до 16 років перебували в межах відповідних значень у дорослих. Після одноразового введення пантопразолу в дозі 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відзначено значущого зв'язку між кліренсом пантопразолу та віком або масою тіла пацієнта.

Препарат для лікування кислотозалежних захворювань. Інгібітори протонної помпи.

Код АТХ А02В С02.

Дія пантопразолу на абсорбцію інших лікарських засобів. Внаслідок повного та тривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може зменшувати всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від рН шлункового соку (наприклад, деяких протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол). , ітраконазол, позаконазол або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується спільне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їхньої біодоступності.

Якщо спільне застосування інгібіторів протеази ВІЛ з інгібіторами протонної помпи не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Може виникнути потреба в коригуванні дози інгібіторів протеази ВІЛ.

Непрямі антикоагулянти (фенпрокумон та варфарин). Спільне застосування пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований індекс). Однак повідомляли про підвищення МНІ та подовження протромбінового часу у пацієнтів, які спільно застосовували ІПП та варфарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження протромбінового часу можуть призвести до розвитку патологічного кровотечі і навіть летального результату. У разі такого спільного застосування необхідні моніторинг МНІ та ПВ.

Метотрексат. Повідомлялося, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) та інгібіторів протонної помпи збільшує рівень метотрексату у крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які приймають високі дози метотрексату, наприклад, хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

Лікарські засоби, які інгібують або індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив пантопразолу. Слід розглянути необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують тривалу терапію пантопразолом у високих дозах, та для пацієнтів з порушеннями функції печінки. Індуктори ферментів, що впливають на CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.

Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму – деметилювання за допомогою 2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3А4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін та оральними контрацептивами, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол, не виявили клінічно значимих взаємодій.

Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препаратами, які метаболізуються через цю ж ферментну систему.

Було встановлено, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, які метаболізуються за допомогою CYP1A2 (таких як кофеїн, теофілін), CYP2С9 (таких як піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (таких як метопролол), CY етанол), не впливає на р-глікопротеїн, який забезпечує всмоктування дигоксину.

Не виявлено взаємодії з антацидами, що одночасно призначаються.

Повідомлялося, що при взаємодії пантопразолу з певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксицилін), що одночасно призначаються, клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.

діюча речовина: pantoprazole;

1 флакон містить пантопразолу натрію сесквігідрату еквівалентно пантопразолу 40,0 мг;

допоміжні речовини: натрію едетат, натрію гідроксид.

Пантопразол не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору. У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Вагітність. Наявні дані щодо застосування пантопразолу вагітним жінкам вказують на відсутність ембріональної або фето/неонатальної токсичності препарату. У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. Як запобіжний захід слід уникати застосування препарату вагітним жінкам.

Фертильність. Пантопразол не порушував фертильність у дослідженнях на тваринах.

Пантопразол не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки дані щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені. Наявні дані описані в розділі «Фармакокінетика», проте рекомендації з дозування не можуть бути надані.

1. Рефлюкс-езофагіт.

2. Виразка дванадцятипалої кишки.

3. Виразка шлунка.

4. Синдром Золлінгера-Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.

Підвищена чутливість до пантопразолу, похідних бензімідазолу або до будь-яких інших компонентів препарату.

Препарат застосовувати дорослим за призначенням та під безпосереднім наглядом лікаря.

Внутрішньовенне застосування препарату рекомендується лише у разі неможливості застосування пероральної форми пантопразолу. Є дані про тривалість внутрішньовенного лікування до 7 днів. Тому при клінічній можливості здійснюється перехід від внутрішньовенного введення пантопразолу на пероральний.

Рефлюкс-езофагіт, виразка дванадцятипалої кишки, виразка шлунка.

Рекомендована доза становить 40 мг пантопразолу (1 флакон) на добу.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів.

Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів рекомендована доза пантопразолу становить 80 мг на добу. У разі потреби дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи залежно від показників секреції кислоти у шлунку. Дози, що перевищують 80 мг на добу, необхідно розділити на два введення. Можливе тимчасове збільшення дози пантопразолу до більше 160 мг, але тривалість застосування повинна обмежуватися лише періодом, який необхідний для адекватного контролю секреції кислоти.

У разі необхідності швидкого зменшення кислотності, для більшості пацієнтів достатньо початкової дози 2×80 мг для досягнення бажаного рівня (<10 мекв/год) протягом 1 години.

Підготовка до застосування.

Порошок розчинити в 10 мл 0,9% розчину хлориду натрію, який додається у флакон. Розчин можна вводити безпосередньо або після змішування з 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози у пластикових або скляних флаконах.

Після розведення хімічна та фізична стабільність препарату зберігається протягом 12 годин при температурі 25°С. З мікробіологічної точки зору, розведений препарат необхідно використовувати негайно.

Пантопразол не можна готувати або змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених вище.

Введення препарату необхідно проводити протягом 2-15 хвилин.

Флакон призначений лише для одноразового використання. Перед застосуванням необхідно візуально перевірити флакони з препаратом (зокрема зміну кольору, наявність осаду).

Розбавлений розчин повинен мати прозорий жовтуватий колір.

Печовинна недостатність. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (½ флакон пантопразол, порошок 40 мг).

Ніркова недостатність. Пацієнтам з порушеннями функції нирок не потрібна корекція дози.

Пацієнти похилого віку. Не потрібна корекція дози.

Виникнення побічних реакцій очікується у близько 5% пацієнтів. Часта побічна реакція – тромбофлебіт у місці введення. Діарея та болі виникали у близько 1% пацієнтів.

Прояви побічних реакцій за частотою виникнення класифіковані за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та <1/10), нечасто (≥ 1/1000 та <1 /100), рідко (≥ 1 / 10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

Для всіх побічних реакцій, про які повідомляли під час постмаркетингового періоду, неможливо визначити частоту, тому вони вказуються із частотою «невідомо».

З боку крові та лімфатичної системи.

Рідко: агранулоцитоз.

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи.

Рідко: реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм та порушення обміну речовин.

Рідко: гіперліпідемія та підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміни маси тіла.

Невідомо: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія¹, гіпокаліємія.

Психічні розлади.

Нечасто: розлади сну.

З боку крові та лімфатичної системи.

Рідко: агранулоцитоз.

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імунної системи.

Рідко: реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм та порушення обміну речовин.

Рідко: гіперліпідемія та підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміни маси тіла.

Невідомо: гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія¹, гіпокаліємія.

Психічні розлади.

Нечасто: розлади сну.

З боку травної системи.

Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ).

Рідко: підвищення рівня білірубіну.

Невідомо: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Нечасто: шкірний висип, висип, свербіж.

Рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

Невідомо: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, багатоформна еритема, фотосенсибілізація, підгострий шкірний червоний вовчак.

З боку кістково-м'язової системи.

Нечасто: переломи стегна, зап'ястя, хребта.

Рідко: артралгія, міалгія.

Невідомо: спазм м'язів².

З боку нирок та сечовидільної системи.

Невідомо: інтерстиціальний нефрит (з можливим розвитком ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: гінекомастія.

Спільні розлади.

Часто: тромбофлебіт у місці введення.

Нечасто: астенія, втома, нездужання.

Рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.

 ¹ гіпокальціємія одночасно з гіпомагніємією.

 ² спазм м'язів як наслідок порушення балансу електролітів.

Симптоми передозування невідомі.

У разі передозування з появою клінічних ознак інтоксикації слід застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Рекомендацій щодо специфічної терапії немає.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Пантопразол-Фармекс використовується для лікування рефлюкс-езофагіту, виразки дванадцятипалої кишки, виразки шлунка, синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів.