Ондансетрон таблетки по 4 мг, 10 шт. - Лекхім

По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру у пачці з картону.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивостітва: таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, верхня і нижня поверхня яких опукла. На зламі під час лупи видно ядро, оточене одним суцільним шаром.

Ондансетрон гідрохлорид – це антагоніст рецепторів серотоніну підтипу 5НТ₃. Механізми протиблювотної дії остаточно не встановлені. Відомо, що застосування променевої та цитотоксичної хіміотерапії призводить до вивільнення серотоніну (5НТ) з ентерохромафінних клітин тонкого кишечника. Ініціацію блювотного рефлексу пов'язують із взаємодією серотоніну з рецепторами 5НТ₃, розміщеними на аферентних закінченнях блукаючого нерва. Активація аферентних закінчень блукаючого нерва може спричинити вивільнення серотоніну в центральній нервовій системі з хеморецепторної тригерної зони, розташованої в області дна четвертого шлуночка головного мозку. Вважається, що ондансетрон блокує ініціацію блювотного рефлексу на рівні як аферентних закінчень блукаючого нерва, так і рецепторів серотоніну, розташованих у центральних відділах нервової системи.

Ондансетрон має седативну дію, але не викликає зміни пролактину в плазмі, не знижує психомоторну активність пацієнта.

Щодо механізмів протиблювотної дії ондансетрону у післяопераційному періоді, то це питання недостатньо вивчене.

Біодоступність ондансетрону після прийому внутрішньо становить 60%. В організмі він активно метаболізується, метаболіти виводяться з калом та сечею. Після перорального прийому максимальна концентрація досягається через півтори години. Зв'язок із білками плазми становить близько 73 %. Більшість введеної дози метаболізується у печінці.

Період напіввиведення – 3-4 години; в осіб похилого віку – до 6-8 годин. Менше 10% активної речовини виводиться із сечею у незмінному вигляді.

Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи серотонінових 5НТ3-рецепторів. Ондансетрон. Код АТХ А04А А01.

Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом чи пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохрому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2.

Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не матиме впливу або впливу на загальний кліренс креатиніну буде незначним, проте незважаючи на різноманітність метаболічних ферментів у пацієнтів, отримували індуктори CYP3A4 (тобто фенітоїн, карбамазепін та рифампіцин), відмічено збільшення кліренсу ондансетрону, прийнятого перорально, та зниження у плазмі крові його концентрації.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QTc. У разі одночасного застосування ондансетрону з іншими препаратами, які подовжують інтервал QTc, необхідно ретельно зважити очікуваний терапевтичний ефект та потенційний ризик.

У наведеному нижче списку наведено приклади лікарських засобів, пов'язані з пролонгацією QTc інтервалу та/або тріпотінням/миготінням шлуночків («torsade de pointes»). Серед лікарських засобів перерахованих фармакологічних не обов'язково всі препарати пов'язані з подовженням інтервалу QTc та/або «torsade de pointes»:

• клас IA, антиаритмічні (хінідин, прокаїнамід, дизопірамід);
• клас III, антиаритмічні (аміодарон, соталол, ібутилід, дронедарон);
• клас 1C, антиаритмічні (флекаїнід, пропафенон);
• протиблювотні (доласетрон, дроперидол, хлорпромазин, прохлорперазин);
• інгібітори тирозинкінази (вандетаніб, сунітініб, нілотиніб, лапатініб);
• антипсихотичні препарати (хлорпромазин, пімозід, галоперидол, зипразидон);
• антидепресанти (циталопрам, флуоксетин, венлафаксин, трициклічні/тетрациклічні антидепресанти, такі як амітриптилін, іміпрамін, мапротилін);
• опіоїди (метадон);
• домперидон;
• макролідні антибіотики та аналоги (еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, такролімус);
• антибіотики класу хінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин, ципрофлоксацин);
• протималярійні (хінін, хлорохін);
• азольні протигрибкові препарати (кетоконазол, флуконазол, вориконазол);
• інгібітори гістондеацетилази (вориностат);
• агоністи β₂-адренорецепторів (сальметерол, формотерол).

Препарати, що спричиняють порушення балансу електролітів. Слід уникати одночасного застосування ондансетрону із препаратами, які можуть порушити баланс електролітів. Приклади таких лікарських засобів:

• петлеві, тіазидні та тіазидоподібні діуретики;
• проносні засоби та клізми;
• амфотерицин В;
• високі дози кортикостероїдів.

Наведені вище списки потенційно взаємодіючих препаратів не є вичерпними. Необхідно стежити за сучасними джерелами інформації для виявлення нових лікарських засобів, які подовжують інтервал QTc або спричиняють електролітні порушення.

Трамадол. За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Апоморфін. Застосування ондансетрону разом з апоморфіном гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час спільного застосування (див. розділ «Протипоказання»).

Серотонінергічні препарати. Як і у разі застосування інших серотонінергічних агентів, серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, може виникнути при застосуванні протиблювотного антагоніста рецепторів серотоніну 5НТ₃, при поєднанні з іншими препаратами, які можуть впливати на систему серотонінергічних нейромедіаторів ( включаючи триптани, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІОЗСН), літій, сибутрамін, фентаніл та його аналоги, декстрометорфан, трамадол, тапентадол, мепери<< /em> perforatum)), а також з препаратами, що знижують метаболізм серотоніну (такі як інгібітори МАО, включаючи лінезолід (антибіотик, який є оборотним неселективним інгібітором МАО) та метиленовий синій) (див. розділ «Особливості застосування»).

діюча речовина: ондансетрон;

1 таблетка містить ондансетрону гідрохлориду дигідрату в перерахунку на ондансетрон 4 мг або 8 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, титану діоксид (Е 171), гліцерол триацетат.

З огляду на можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи, пацієнтам під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Контрацепція.

Якщо ондансетрон застосовують жінкам дітородного віку, слід розглядати питання щодо використання контрацепції.

Вагітність

На підставі результатів епідеміологічних досліджень припускають, що ондансентрон може спричиняти дефекти щелепно-лицевої області при застосуванні протягом першого триместру вагітності. В одному з когортних досліджень, яке включало 1,8 мільйона вагітностей, застосування ондансетрону в першому триместрі було пов'язано з підвищеним ризиком розщеплення піднебіння [3 додаткові випадки на 10 жінок, що застосовують препарат; скоригований відносний ризик: 1,24, (95% довірчий інтервал 1,03 – 1,48)]. Доступні епідеміологічні дослідження серцевих вад показують суперечливі результати.

Дослідження на тваринах не вказують на прямі або опосередковані шкідливі ефекти на репродуктивну функцію.

Ондансетрон не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності.

Годування грудьми

Невідомо, чи проникає ондансетрон у грудне молоко, тому годування груддю під час лікування слід припинити.

Дітям до 4 років препарат у даній лікарській формі не застосовувати.

• Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією, променевою терапією.
• Профілактика нудоти та блювання у післяопераційному періоді.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату та інших селективних антагоністів 5НТ₃-рецепторів серотоніну.
• Тяжкі порушення функції печінки, хірургічні операції на черевній порожнині.
• Застосування ондансетрону разом з апоморфіном протипоказане, оскільки при їхньому спільному застосуванні спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості.

Препарат застосовувати внутрішньо.

Вибір режиму дозування визначається виразністю еметогенної дії протипухлинної терапії та встановлюється індивідуально.

Помірна еметогенна хіміотерапія та променева терапія.

Дорослим призначати 8 мг за 1-2 години до проведення лікування з наступним прийомом 8 мг кожні
12 годин. Для профілактики відстроченої або тривалої нудоти та блювання у наступні дні – по 8 мг 2 рази на стуки протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її завершення. При виборі дози необхідно враховувати тяжкість блювання. При частковому опроміненні високими дозами абдомінальної області призначати по 8 мг кожні 8 годин.

Препарат приймати протягом всього курсу хіміо- та променевої терапії, а також 1-2 дні (при необхідності 3-5 днів) після її закінчення.

Високоеметогенна хіміотерапія.

Дорослим внутрішньо призначати 24 мг ондансетрону (одночасно з дексаметазону фосфатом) за
1-2 години до початку хіміотерапії. Для профілактики відстроченого блювання у наступні дні – по
8 мг 2 рази на стуки протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її завершення.

Діти. У даній лікарській формі препарат не застосовувати дітям до 4 років.

Безпосередньо перед хіміотерапією призначати ондансетрон (розчин для ін'єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін'єкції.

Пероральне застосування починати через 12 годин по 4 мг кожні наступні 12 годин і продовжувати до 5 днів. Загальна добова доза ондансетрону не повинна перевищувати 32 мг.

Післяопераційна нудота та блювання.

Дорослим для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню препарат можна призначати внутрішньо по 16 мг за 1 годину до початку проведення анестезії. Максимальна добова доза ондансетрону становить 32 мг.

Діти. При цьому показанні рекомендується застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін'єкцій.

Для всіх видів терапії.

Хворі похилого віку

Не потрібно змінювати дозу препарату пацієнтам з 65 років.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Не змінюється режим дозування або шляхи введення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з помірною печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – ndash; зростає. Для таких пацієнтів максимальна добова доза не повинна перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіна.

Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну та дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне застосування призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих із незміненим метаболізмом. Тому не потрібно змінювати режим дозування для цієї групи пацієнтів.

Особливості застосування

Ондансетрон неефективний для запобігання нудоті та блюванню при захитуванні.

Є досвід перехресної гіперчутливості до різних антагоністів рецепторів 5НТ₃. Тому за наявності гіперчутливості до одного з антагоністів рецепторів 5НТ₃ аналогічна реакція на інших антагоністів може бути більш виражена внаслідок перехресних реакцій. За наявності навіть слабкої реакції гіперчутливості до одного з препаратів антагоністів 5НТ3-рецепторів не рекомендується його змінювати на інший, враховуючи можливість посилення реакції гіперчутливості.

Рідко при застосуванні ондансетрону спостерігаються тимчасові зміни ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT залежно від дози та швидкості інфузії. За даними постмаркетингового спостереження, повідомляли про випадки тріпотіння/мерехтіння шлуночків («torsade de pointes») при застосуванні ондансетрону, тому слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT. Випадки можуть бути безсимптомними або супроводжуватися запамороченням, прискореним серцебиттям, непритомністю або судомами; цей стан може прогресувати до фібриляції шлуночків та раптової серцевої смерті.

Слід уникати застосування ондансетрону пацієнтам із вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями серцевого ритму або провідності, пацієнтам, яким застосовують антиаритмічні препарати або блокатори і які мають або в яких може розвинутися подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадіаритміями або пацієнтів. , які лікуються іншими препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Приклади факторів ризику розвитку тріпотіння/мерехтіння шлуночків: жіноча стать, вік від 65 років; базове подовження інтервалу QT/QTc; наявність генетичних порушень іонних каналів серця чи регуляторних білків; наявність у сімейному анамнезі раптової серцевої смерті віком до 50 років; захворювання серця (ішемія міокарда або інфаркт, гіпертрофії лівого шлуночка, кардіоміопатія, хвороби системи провідності); наявність аритмій (особливо шлуночкових аритмій, фібриляції передсердь); брадикардія (менше 50 ударів/хв.); гострі неврологічні розлади (внутрішньочерепні або субарахноїдальні крововиливи, інсульт, внутрішньочерепна травма); Незбалансованість харчування (розлади харчової поведінки, екстремальні дієти); цукровий діабет; вегетативна нейропатія.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів був описаний серотоніновий синдром, що включає такі симптоми: зміни психічного стану (збудження, галюцинації, кома), вегетативна нестабільність (тахікардія, лабільний артеріальний тиск, гіпертермії), нервово-мишеня порушення координації), шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання, діарея). При виникненні серотонінового синдрому лікування ондансетроном слід припинити та розпочати симптоматичне лікування. Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами клінічно обґрунтовано, рекомендується відповідне спостереження за станом пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ондансетрон не впливає на систему цитохрому Р450, але застосування інших препаратів, здатних впливати на активність цих ферментів, може призвести до зміни кліренсу та періоду напіввиведення ондансетрону.

Ондансетрон збільшує час транзиту через товстий кишечник, тому за наявності навіть слабких ознак кишкової непрохідності потрібен постійний нагляд за хворим, який отримує ондансетрон.

У дітей, які отримують ондансетрон разом з гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, слід ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки.

Оскільки до складу таблеток входять вуглеводи, у тому числі лактоза, пацієнтам з порушенням толерантності до вуглеводів, з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не можна приймати препарат.

Побічні реакції, інформацію про які наведено нижче, класифіковані за органами та системами та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (&ge ;1/ 1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

У клінічних дослідженнях було встановлено, що найчастішими побічними реакціями були: головний біль (11 %), запор (4 %), відчуття тепла або припливи (<1 %).

З боку імунної системи.

Рідко: алергічні реакції негайного типу, в окремих випадках важкі, включаючи анафілаксії, бронхоспазм, кропив'янку та ангіоневротичний набряк.

З боку центральної нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Нечасто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції та дискінезія без стійких клінічних наслідків).

Рідко: запаморочення під час швидкого введення препарату; пригнічення центральної нервової системи, парестезії.

З боку органів зору.

Рідко: тимчасові порушення зору (помутніння в очах), минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування.

З боку серцево-судинної системи.

Нечасто: аритмії, біль у серці (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, непритомність.

Часто: відчуття тепла, припливи.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки.

Нечасто: гикавка, кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: запор, діарея, сухість у роті, біль у животі.

З боку гепатобіліарної системи.

Нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки, порушення функції печінки.

Загальні порушення: слабкість, непритомність. Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які одержують препарати, що містять цисплатин.

Метаболізм.

Приблизно у 5% пацієнтів було короткочасне підвищення більш ніж удвічі від верхньої межі норми SGOT та SGPT. Невідомо, чи це пов'язане збільшення з дозою або тривалістю терапії.

Повідомляли про печінкову недостатність та летальний кінець у пацієнтів, хворих на рак, які отримували одночасно кілька препаратів, у тому числі потенційно гепатотоксичну цитотоксичну хіміотерапію та антибіотики. Етіологія печінкової недостатності у випадках залишається неясной. Були також рідкісні повідомлення про гіпокаліємію.

Побічні реакції за даними післяреєстраційного спостереження.

Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків можна було порівняти з таким у дорослих.

З боку імунної системи.

Рідко: реакції гіперчутливості, іноді важкі (набряк гортані, хрипке дихання, ларингоспазм і кардіопульмональний шок/зупинка серця).

З боку серцево-судинної системи.

Нечасто: інфаркт міокарда (<0,01 %), ішемія міокарда, стенокардія, біль у грудях з або без депресії ST сегмента, аритмії (у тому числі шлуночкова або надшлуночкова тахікардія, передчасні шлуночкові скорочення та фібриляція) -графічні зміни (зокрема і другий ступінь блокади серця), серцебиття та непритомність.

Рідко: і переважно при внутрішньовенному застосуванні ондансетрону, повідомляли про минущі зміни на ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT, випадки тріпотіння/мерехтіння шлуночків, фібриляції шлуночків, зупинку серця та раптового летального результату.

З боку органів зору.

Рідко повідомляли про випадки минущої сліпоти, як правило, в межах рекомендованого діапазону дозування і переважно при внутрішньовенному введенні. У більшості випадків сліпота тривала протягом 20 хвилин.

З боку гепатобіліарної системи.

Безсимптомне підвищення показників функції печінки.

З боку центральної нервової системи.

Перехідне запаморочення (<0,1 %) в основному під час або після інфузії ондансетрону.

Нечасто (<1 %) повідомляли про екстрапірамідні реакції, включаючи окулогірний криз/дистонічні реакції (дискінезія орально-лицьова, опістотонус, тремор), рухові розлади та дискінезії без стійких клінічних наслідків.

Серотоніновий синдром був відзначений при застосуванні 5-HT3-антагоністів рецепторів (включаючи ондансетрону гідрохлорид) у поєднанні з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко: бульозні реакції шкіри та слизових оболонок, у тому числі летальні, зокрема токсичні шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Про ці реакції повідомляли у пацієнтів, які приймають та інші лікарські засоби.

На даний час існує мало інформації про передозування ондансетрону. Найчастіше симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози.

Симптоми. У одного пацієнта після разового введення 72 мг ондансетрону розвинулася раптова сліпота (амавроз) тривалістю 2-3 хвилини у поєднанні з вираженою запором. У другого пацієнта після прийому прийму 48 мг ондансетрону розвинулася гіпотензія (і непритомність). Після 4-хвилинної інфузії 32 мг ондансетрону спостерігався вазовагальний епізод із транзиторною блокадою серця другого ступеня. Нервово-м'язові порушення, вегетативна нестабільність, сонливість і короткі генералізовані тоніко-клонічні судоми (що пройшли після застосування бензодіазепіну) спостерігалися у однорічної дитини, яка проковтнула 7 або 8 таблеток ондансетрону по 8 мг (доза приблизно в 40 разів вища, 0,1-0,15 мг/кг)). У всіх випадках ці явища повністю проходили.

Лікування: відміна препарату, симптоматична та підтримуюча терапія. Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може проявитись через антиеметичний вплив ондансетрону. Специфічного антидоту немає.

Наступне ведення пацментів слід проводити за клінічними показаннями або, по можливості, згідно з рекомендаціями національного центру з отруєнь.

Ондансетрон збільшує інтервал QT у дозозалежній формі. У разі передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Є повідомлення про випадки серотонінового синдрому у дітей молодшого віку після перорального передозування.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Ондансетрон – протиблювотний засіб. Механізм дії обумовлений конкурентною високоселективною блокадою центральних і периферичних 5нт3-рецепторів серотоніну (рецептори тригерної зони, блювотного центру). Пригнічує блювотний рефлекс, усуваючи і попереджаючи нудоту при застосуванні цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів, променевої терапії, післяопераційний період. при багаторазовому застосуванні уповільнює перистальтику і проходження вмісту по кишечнику.