Ондансетрон розчин для ін'єкцій по 2 мг/мл в ампулах по 4 мл, 5 шт.

По 2 мл або 4 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, практично не містить механічних домішок.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з’ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювального рефлексу, проявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.

При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 10 хвилин. Об’єм розподілу після парентерального введення у дорослих становить 140 мл. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому стані виводиться менше 5% препарату. Період напіввиведення – приблизно 3 години (у хворих літнього віку – 5 годин). Зв’язування з білками плазми – 70-76%.
У пацієнтів із нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) зменшується як системний кліренс, так і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є незначне і клінічно незначуще збільшення періоду напіввиведення препарату. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня, які знаходяться на хронічному гемодіалізі (дослідження проводили у перерві між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується зі збільшенням періоду напіввиведення (15-32 годин).

Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ3). Ондансетрон. Код АТХ А04А А01.

Ондансетрон не прискорює та не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лігнокаїном, тіопенталом або пропофолом. Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохрому C4P3P3 Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не матиме впливу або впливу на загальний кліренс креатиніну буде незначним.
З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом із лікарськими засобами. засобами, які подовжують інтервал QT та/або призводять до порушення електролітного балансу.
Застосування ондансетрону разом з апоморфіном гідрохлоридом протипоказано, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час спільного застосування.
Фенітоїн, карбамазепін та рифампіцин.
У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном та рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація в крові зменшується.
Серотонинерез
Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічес кого статусу, вегетативної нестабільності та нервово-м'язових порушень) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗ.
За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.
Застосування Ондансетрону з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, може спричинити додаткове подовження цього інтервалу. Спільне застосування Ондансетрону з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, антрациклінами) може збільшити ризик виникнення аритмій.

Діюча речовина: ондансетрон;
1 мл розчину містить 0,002 г ондансетрону (у вигляді ондансетрону гідрохлориду дигідрату);
Допоміжні речовини: кислота лимонна моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії, але слід мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

Жінки дітородного віку
Жінки дітородного віку, що отримують ондансетрон, повинні розглянути питання про використання контрацепції.
Вагітність
На підставі проведених епідеміологічних досліджень, підозрюється, що ондансетрон спричиняє вади щелепно-лицьової області при застосуванні протягом першого триместру вагітності. В одному з когортних досліджень, що включало 1,8 мільйона вагітностей, застосування ондансетрону у першому триместрі було пов’язано з підвищеним ризиком розщеплення у ротовій порожнині (3 додаткові випадки на 10 000 жінок, які отримували ондансетрон; скоригований відносний ризик, 1,24, (95% СІ 1,03-1,48)). Доступні епідеміологічні дослідження серцевих вад показують суперечливі результати.
Дослідження на тваринах не вказують на прямі чи опосередковані шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності. Ондансетрон не рекомендується застосовувати протягом першого триместру вагітності.
Годування груддю
Експериментальні дослідження показали, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Фертильність
Інформація щодо впливу ондансетрону на фертильність у людини відсутня.

Застосовувати дітям віком від 6 місяців (при хіміотерапії) та віком від 1 місяця (для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання).

Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.
Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.
Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Нудота та блювання, викликані хіміотерапією та променевою терапією.
Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.
Дорослі.
Еметогенна хіміотерапія та променева терапія. протягом не менше 30 секунд, безпосередньо перед лікуванням.
Для профілактики відстроченої або тривалої блювоти після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.
Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад, високі дози цисплатину).</em >
Ондансетрон можна призначати у вигляді одноразової дози 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово безпосередньо перед хіміотерапією. Дози більше 8 мг (до 16 мг) можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії на 50-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче); інфузія має тривати не менше 15 хвилин. Разову дозу більше 16 мг застосовувати не можна.
Для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг Ондансетрону або меншу дозу не потрібно розводити і можна вводити шляхом повільної або ін'єкції (не менше 30 секунд) безпосередньо перед хіміотерапією з наступним двократним внутрішньовенним або внутрішньом'язовим введенням 8 мг 2 і 4 години або постійної інфузії 1 мг/годину протягом 24 годин.
Ефективність Ондансетрону при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим введенням дексаметазону в дозі 20 мг перед хіміотерапією. перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.
Діти та підлітки (у віці від 6 місяців до 17 років).
У педіатричній практиці ондансетрон слід вводити шляхом інфузії в 25-50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника протягом не менше 15 хвилин.
Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхонь ти тіла або маси тіла.
Розрахунок дози відповідно до поверхні тіла дитини.
Ондансетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової ін'єкції в дозі 5 мг/м, внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих.
Розрахунок дози відповідно до маси тіла дитини.
Ондансетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової ін'єкції в дозі 0,15 мг/кг. внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. Першого дня можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Перевищувати дозу для дорослих.
Пацієнти похилого віку.
Пацієнтам віком від 65 років усі дози внутрішньовенних ін'єкцій слід розчиняти та вводити протягом 15 хвилин, при повторному застосуванні інтервал між ін'єкціями повинен бути не менше 4 годин. Для пацієнтів віком від 65 до 74 років початкова доза ондансетрону становить 8 мг або 16 мг, вводити шляхом інфузії протягом 15 хвилин, яку можна продовжити введенням двох доз по 8 мг протягом 15 хвилин. з інтервалом між інфузіями не менше 4 годин.
У пацієнтів віком від 75 років початкова внутрішньовенна ін'єкція ондансетрону не повинна перевищувати 8 мг з інфузією протягом не менше 15 хвилин. Після початкової дози 8 мг можна продовжити застосування двома дозами по 8 мг, вводити шляхом інфузії протягом 15 хвилин з інтервалом між інфузіями не менше 4 годин.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Немає необхідності в зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
У пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Ондансетрон значно знижується , а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.
Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіна.
Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну та дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої самої концентрації препарату у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.
Післяопераційні нудота і блювання. внутрішньом'язової або повільної ін'єкції під час введення в наркоз. Для лікування післяопераційної нудоти та блювання рекомендується разова доза Ондансетрону становить 4 мг у вигляді внутрішньом'язової або повільної ін'єкції.
Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 17 років).
Для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей, яких оперують під загальною анестезією, ондансетрон можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально - до 4 мг) шляхом повільної ін'єкції (не менше 30 секунд) до під час, після введення в наркоз або після операції.
Пацієнти похилого віку.
Досвід застосування Ондансетрону для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у людей похилого віку обмежений, проте ондансетрон добре переноситься хворими у віці від 65 років, які отримують хіміотерапію.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
У пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – збільшується. Для таких пацієнтів максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.
Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіна.
Період напіввиведення ондансетрону у суб'єктів з порушенням метаболізму спартеїну та дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої самої концентрації препарату у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.
Інструкція із застосування.
Ампули з Ондансетроном не містять консервантів і їх необхідно використовувати негайно після розтину; розчин, що залишився, потрібно знищити.
Ампули з Ондансетрону не можна автоклавувати.
Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін'єкцій.
Розчини для внутрішньовенного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Однак встановлено, що розчин ондансетрону зберігає стабільність протягом 7 днів при кімнатній температурі (25 °С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: 0,9% розчин натрію хлориду, розчин глюкози 5%, розчин манітолу 10% , розчин Рінгера, 0,3% розчин калію хлориду та 0,9% розчин натрію хлориду, 0,3% розчин калію хлориду та розчин глюкози 5%.
Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових та скляних флаконів . Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9% натрію хлоридом або 5% глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.
У разі потреби тривалого зберігання препарату розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах.
Сумісність з іншими препаратами.
Ондансетрон можна призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/годину. Через Y-подібний ін'ектор разом з Ондансетроном при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити:

• цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл, протягом 1-8 годин;
• 5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад 2,4 г на 3 л або 400 мг на 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/год. Більш висока концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0,045% магнію хлориду на додаток до інших сумісних наповнювачів;
• карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад від 90 мг у 500 мл до 990 мг у 100 мл) протягом 10-60 хвилин;
• цепозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад від 72 мг у 500 мл до 250 мг на 1 л) протягом 30-60 хвилин;
• цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін'єкцій (наприклад, 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму) у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;
• циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін'єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду) у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;
• доксорубіцин у дозі від 10 до 100 мг, розведений у воді для ін'єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;
• дексаметазон у дозі 20 мг у вигляді повільної ін'єкції протягом 2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 16 мг ондансетрону, розчиненого в 50-100 мл ін'єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки дані препарати є сумісними, їх можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) становитимуть від 32 мкг до 2,5 мг на 1 мл, а ондансетрону - від 8 мкг до 1 мг на 1 мл.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості негайного типу, іноді важкі, аж до анафілаксії.
З боку нервової системи: головний біль судоми, рухові порушення ( включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції та дискінезія без стійких клінічних наслідків) запаморочення переважно під час швидкого введення препарату.
З боку органів зору: минущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином при внутрішньовенному введенні; минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпота проходить протягом 20 хвилин.
З боку серця: аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння / фібриляції шлуночків) (Torsade de Pointes)).
З боку судин: відчуття тепла або припливів; гіпотензія.
З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: гикавка.
З боку травного тракту: запор.
З боку травної системи: безсимптомне підвищення показників функції печінки. Ці випадки спостерігаються головним чином у пацієнтів, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичні висипання, у тому числі токсичний епідермальний некроліз.
Загальні розлади: місцеві реакції в області введення.
За даними післяреєстраційного спостереження повідомляли про такі побічних реакціях.
З боку серцево-судинної системи: біль та дискомфорт у грудях, екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, серцебиття, непритомність, зміни ЕКГ.
Реакції гіперчутливості: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, висип, кропив'янка.
З боку нервової системи ы: порушення ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, почуття печіння, протрузія мови, диплопія, парестезії.
Загальні порушення та місцеві реакції: підвищення температури тіла, біль, почервоніння, печіння в місці введення.
Інше: гіпокаліємія.

Даних про передозування Ондансетрону недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»).
Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.
Серед проявів передозування повідомляли про зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензію, вазовагальні прояви із транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.
Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію.
Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив Ондансетрону.
Діти: про серотоніновий синдром повідомляли у немовлят та дітей віком від 12 місяців до 2 років після випадкового передозування препарату для перорального застосування (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг).

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Препарат попереджає або усуває нудоту та блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту та блювоту