Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Ліки та профілактичні засоби
Інше
ОНБРЕЗ
Онбрез Бризхайлер 300 мкг №30 капсули з інгалятором
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
ВОДІЯМ
з обережністю
Вагітним
з обережністю
ГОДУЮЧИМ МАТЕРЯМ
з обережністю
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
от 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 10 капсул у блістері; по 3 блістери разом з інгалятором у картонній коробці.
Порошок для інгаляцій, жорсткі капсули.
Основні фізико-хімічні властивості: жовтувато-прозорі (безбарвні) капсули розміром 3 із нанесеним синім кольором знаком під синьою смугою на кришці та нанесеним синім кольором написом «IDL 300» над синьою смугою на корпусі, що містять порошок від білого до практично білого кольору.
Механізм дії
Фармакологічні ефекти агоністів бета2-адренорецепторів принаймні частково обумовлені стимуляцією внутрішньоклітинної аденілциклази, ферменту, який каталізує перетворення аденозинтрифосфату (АТФ) на циклічний 3'-, 5'-аденозинмонофосфат (цикл). Підвищений рівень циклічного АМФ призводить до розслаблення гладких м'язів бронхів.
Дослідження in vitro показали, що індакатерол має активність агоніста бета2-рецепторів тривалої дії, в 24 рази вищий за активність у бета1-рецепторів і в 20 разів вищий за активність у бета3-рецепторів. Після інгаляції індакатерол діє місцево у легенях як бронходилататор.
Індакатерол є частковим агоністом-бета2-адренорецептором людини з наномолярною активністю. В ізольованих бронхах людини індакатерол продемонстрував швидкий початок та тривалість дії.
Хоча бета2-рецептори переважають серед адренорецепторів у гладких м'язах бронхів, а бета1-рецептори переважають серед рецепторів у серці людини, у людському серці також бета 2-адренорецептори, становлять 10-50% від загальної кількості адренорецепторів.
Точна функція бета2-адренорецепторів у серці людини невідома, але їхня присутність підвищує ймовірність впливу високо селективних агоністів бета2-адренорецепторів на функцію серця.
Фармакодинамічні ефекти
"Онбрез Бризхайлер", який слід приймати 1 раз на добу в дозах 150 і 300 мкг, забезпечував постійне значне поліпшення функції легень (ОФВ1) протягом 24 годин за рядом клінічних фармакодинамічних досліджень та досліджень ефективності застосування препарату.
Спостерігався швидкий початок дії протягом 5 хвилин після інгаляції препарату "Онбрез Бризхайлер", з підвищенням ОФВ1 щодо початкового показника на 110-160 мл, порівняно з швидкодіючим агоністом бета2-адренорецепторів сальбутамолом 200 м , і статистично значно швидше за початок дії порівняно з сальметеролом/флутиказоном 50/500 мкг.
Максимальний ефект препарату "Онбрез Бризхайлер" на ОФВ1 щодо початкового показника становив 250-330 мл у рівноважному стані. Бронхолітичний ефект не залежав від часу дози (вранці або ввечері).
"Онбрез Бризхайлер" скорочував переростання легень як динамічний, так і в стані спокою, що призводить до збільшення дихальної ємності в порівнянні з плацебо.
Вплив на електрофізіологію серця
Результати подвійного сліпого, плацебо та активно (моксифлоксацин) -контрольованого дослідження, що проводилося протягом 2 тижнів за участю 404 здорових добровольців, показали максимальне середнє (90% довірчі інтервали) подовження інтервалу QTcF (в мс) – 2,66 (0,55, 4,77), 2,98 (1,02, 4,93) та 3,34 (0,86, 5,82) після застосування багаторазових доз препарату (150 мкг, 300 мкг та 600 мкг відповідно).
Таким чином це вказує на відсутність ризику проаритмічного потенціалу, пов'язаного з подовженням інтервалу QT при застосуванні рекомендованих терапевтичних доз препарату або доз вдвічі перевищують максимальну рекомендовану дозу. Даних про зв'язок концентрації препарату з дельта QTc в діапазоні доз, що оцінюються, отримано не було.
Як було продемонстровано в 26-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні III фази за участю 605 пацієнтів з ХОЗЛ, клінічно значуща відмінність у розвитку явищ аритмії при 24-годинному моніторингу на початковому рівні і тричі протягом 26-тижневого лікування. між пацієнтами, які отримували рекомендовані дози "Онбрез Бризхайлер", та пацієнтами, які отримували плацебо або тіотропію.
Клінічна ефективність та безпека
Програма клінічних досліджень включала одне 12-тижневе дослідження, два 6-місячні дослідження (одне з яких було продовжено до одного року для оцінки безпеки застосування та переносимості препарату) та одне однорічне рандомізоване контрольоване дослідження за участю пацієнтів з клінічним діагнозом ХОЗЛ.< /p>
Ці дослідження включали такі критерії оцінки функції легень та стану здоров'я як задишка, загострення захворювання та пов'язана зі здоров'ям якість життя.
Функція легень
При застосуванні препарату "Онбрез Бризхайлер" у дозах 150 мкг та 300 мкг 1 раз на добу, є клінічно значуще покращення функції легень. У 12-тижневій первинній кінцевій точці (24-годинний мінімальний ОФВ1) застосування препарату в дозі 150 мкг призвело до збільшення показника на 130-180 мл порівняно із застосуванням плацебо (p <0,001) та до збільшення показника на 60 мл у порівнянні з застосуванням сальметеролу в дозі 50 мкг двічі на добу (p<0,001).
Застосування препарату в дозі 300 мкг призвело до збільшення показника на 170-180 мл порівняно із застосуванням плацебо(p<0,001) та до збільшення показника на 100 мл порівняно із застосуванням формотеролу в дозі 12 мкг двічі на добу (p<0,001).
Їх поєднання доз препарату призвело до збільшення на 40-50 мл показника порівняно з незамаскованим застосуванням тіотропію у дозі 18 мкг 1 раз на добу (150 мкг, p = 0,004; 300 мкг, p = 0,01). 24-годинний бронхолітичний ефект препарату "Онбрез Бризхайлер" підтримувався після застосування першої дози протягом періоду лікування без ознак втрати ефективності (тахіфілаксії).
Симтоматичні переваги
Обидві дози показали статистично значуще полегшення симптомів захворювання порівняно із застосуванням плацебо – задишки та стану здоров'я оцінювалися за допомогою динамічного індексу задишки (TDI) та опитування госпіталю Святого Георгія для оцінки дихальної функції (SGRQ) відповідно. Величина відповіді була зазвичай вищою, ніж було виявлено при застосуванні активних препаратів порівняння (Таблиця).
Крім того, пацієнти, які отримували препарат "Онбрез Бризхайлер", які вимагали застосування значно меншої кількості лікарських засобів невідкладної допомоги, мали значно більшу кількість днів, коли не було необхідності застосування цих препаратів порівняно з плацебо, а також мали значно більший відсоток днів із відсутністю симптомів захворювання у денний час.
Об'єднаний аналіз даних ефективності лікування протягом 6 місяців показав, що частота загострень ХОЗЛ була статистично значуще нижчою, ніж частота загострень захворювання у групі застосування плацебо.
При зіставленні видів лікування порівняно з плацебо при застосуванні препарату в дозах 150 мкг та 300 мкг було визначено співвідношення частот на рівні 0,68 (95% ДІ [0,47, 0,98]; p-значення 0,036) та 0,74 (95% ДІ [0,56, 0,96]; p-значення 0,026) відповідно. Щодо осіб африканського походження, досвід лікування обмежений.
Доза препарату (мкг) |
Індакатерол 150, 1 раз на добу |
Індакатерол 300, 1 раз на добу |
Тіотропій 18, 1 раз на добу |
Сальметерол 50, 2 рази на добу |
Формотерол 12, 2 рази на добу |
Плацебо |
Відсоток пацієнтів, які досягли MCID TDI (†) |
57(а) 62 (b) |
71 (b) 59 (c) |
57 (b) | 54 (a) | 54(c) |
45 (a) 47 (b) 41 (c) |
Відсоток пацієнтів, які досягли MCID SGRQ (†) |
53 (a) 58 (b) |
53 (b) 55 (c) |
47 (b) | 49 (a) | 51(c) |
38 (a) 46 (b) 40 (c) |
Зниження кількості впорскування/доба лікарського засобу, що застосовується для невідкладної допомоги порівняно з вихідним рівнем |
1,3 (a) 1,5 (b) |
1,6 (b) | 1,0 (b) | 1,2 (a) | н/о |
0,3 (a) 04 (b) |
Відсоток днів, коли лікарські засоби для невідкладної допомоги не застосовувалися |
60 (a) 57 (b) |
58 (b) | 46 (b) | 55 (a) | н/о |
42 (a) 42 (b) |
Дизайн дослідження із застосуванням:
а індакатеролу в дозі 150 мкг, сальметерол та плацебо;
b індакатеролу в дозах 150 та 300 мкг, тіотропія та плацебо;
з індакатеролу в дозі 300 мкг, формотеролу та плацебо.
†MCID – мінімальна клінічно важлива відмінність (зміна в TDI на ≥ 1 пункт, зміна в SGRQ на ≥ 4 пункти).
н/в – не оцінювалося протягом шести місяців.
Педіатрична популяція
Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов'язання представити результати досліджень препарату "Онбрез Бризхайлер" у всіх підгрупах педіатричної популяції при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ).
Абсорбція
Середній час досягнення максимальної концентрації індакатеролу в сироватці становив приблизно 15 хвилин після введення одноразових або повторних інгаляційних доз. Системна дія індакатеролу збільшувалася при пропорційному підвищенні дози (з 150 до 600 мкг).
Біодоступність індакатеролу після інгаляційної дози в середньому становила 43%. Системна дія обумовлена поєднанням абсорбції індакатеролу в легенях (приблизно 75%) та кишечнику (приблизно 25%).
Концентрація індакатеролу у сироватці крові підвищується при повторному введенні індакатеролу 1 раз на добу. Рівноважний стан досягається протягом 12-14 днів. Середнє відношення кумуляції індакатеролу, тобто AUC за 24-годинний інтервал дозування на 14-й день, порівняно з 1-м днем, знаходилося в діапазоні від 2,9 до 3,5 для інгаляційних доз від 150 мкг до 600 мкг 1 раз на добу. .
Розподіл
Після інфузії обсяг розподілу індакатеролу протягом фази кінцевого виведення становив 2557 літрів, що свідчить про значний розподіл індакатеролу. Зв'язування індакатеролу in vitro з білками плазми та плазми крові становило 94,1-95,3% та 95,1-96,2% відповідно.
Метаболізм
Після прийому внутрішньо радіоактивно міченого індакатеролу в ході дослідження ADME (абсорбції, розподілу, метаболізму та виведення) у людей індакатерол у незміненому вигляді був основним компонентом, опинявся у сироватці крові та склав близько третини сумарного показника AUC за 24 години.
Гідроксильований похідний метаболіт був найбільш значущим у сироватці крові. Фенольний О-глюкуронід індакатеролу та гідроксильований індакатерол також були значущими метаболітами. Також були визначені такі метаболіти: діастереомер гідроксильованого похідного, N-глюкуронід індакатеролу та С- та N-деалкіловані продукти.
Дослідження in vitro показали, що ізоформа UGT1А1 виявляється єдиною ізоформою уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази (UGT), що метаболізувала індакатерол до фенольного О-глюкуроніду. Окисні метаболіти були знайдені при інкубації з рекомбінантними CYP1A1, CYP2D6 та CYP3A4.
CYP3A4 вважається домінуючим ізоферментом, який бере участь у процесі гідроксилювання індакатеролу. Дослідження in vitro також показали, що індакатерол є низькоафінним субстратом для еффлюксної помпи Р-gp.
Виведення
У клінічних дослідженнях, що включали аналіз сечі, кількість індакатеролу, виведеного у незміненому вигляді із сечею, загалом була нижчою, ніж 2% від дози. Нирковий кліренс індакатерол в середньому на 0,46-1,20 л/год. При порівнянні з сироватковим кліренсом індакатеролу 23,3 л/год стає очевидним, що нирковий кліренс відіграє незначну роль (приблизно 2-5% системного кліренсу) у виведенні системно доступного індакатеролу.
У дослідженні ADME за участю пацієнтів, у якому індакатерол застосовували перорально, шлях виведення індакатеролу з калом переважав над виведенням індакатеролу із сечею. Індакатерол виводився з калом людини в основному у вигляді незміненої вихідної речовини (54% дози) та меншою мірою – у вигляді гідроксильованих метаболітів індакатеролу (23% дози). Баланс маси був повним за ≥ 90% дози, визначеної у виділеннях.
Концентрація індакатеролу в сироватці крові зменшується в кілька етапів із середнім значенням кінцевого періоду напіввиведення в діапазоні від 45,5 до 126 годин. Ефективний період напіввиведення, визначений на підставі показника кумуляції індакатеролу після введення повторної дози, варіював у діапазоні від 40 до 52 годин, що узгоджується з часом для досягнення рівноважного стану, що становить близько 12-14 днів.
Особливі групи пацієнтів
Популяційний фармакокінетичний аналіз даних не виявив клінічно значущого впливу віку (дорослі віком до 88 років), статі, маси тіла (32-168 кг) або раси на фармакокінетику індакатеролу. Цей аналіз не виявив жодної різниці між етнічними підгрупами у цій групі населення.
Відповідних змін у показниках Cmax або AUC індакатеролу у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня не спостерігалося, також не спостерігалися відмінності у зв'язуванні індакатеролу з білками крові у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня порівняно зі здоровими учасниками дослідження у контрольних групах. Дослідження за участю пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводилися.
Через дуже низький відсоток виведення індакатеролу із сечею щодо загального виведення препарату з організму дослідження за участю пацієнтів з порушеннями функції нирок не проводили.
Адренергічні препарати для інгаляційного застосування. Селективні агоністи бета2-адренорецепторів.
Код АТХ R03A C18.
Симпатоміметичні засоби
Одночасне застосування інших симпатоміметичних засобів (як монотерапія або як частина комбінованої терапії) може посилити небажані ефекти препарату "Онбрез Бризхайлер".
"Онбрез Бризхайлер" не слід застосовувати разом з іншими агоністами бета2-адренорецепторів тривалої дії або лікарськими засобами, що містять агоністи бета2-адренорецепторів тривалої дії.
Гіпокаліємія
Супутнє лікування похідними метилксантину, стероїдами або некалійзберігаючими діуретиками може посилити можливий гіпокаліємічний ефект агоністів бета2-адренорецепторів, тому вимагає обережності.
Блокатори бета-адренорецепторів
Блокатори бета-адренорецепторів можуть послабити або протидіяти ефекту агоністів бета2-адренорецепторів. Отже, індакатерол не можна застосовувати разом з блокаторам бета-адренорецепторів (включаючи очні краплі), за винятком випадків їх вимушеного обгрунтованого застосування.
У разі необхідності слід віддати перевагу кардіоселективним блокаторам бета-адренорецепторів, хоча застосовувати їх слід з обережністю.
Взаємодія з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT
"Онбрез Бризхайлер", як і інші агоністи бета2-адренорецепторів, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримували інгібітори моноамінооксидази, трициклічні антидепресанти або лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, через можливе потенціонування будь-якого впливу на QT інтервал.
Лікарські засоби, які продовжують QT інтервал, можуть збільшувати ризик виникнення шлуночкової аритмії.
Метаболізм і переносники, залучені у лікарські взаємодії
Пригнічення дії основних метаболітів кліренсу індакатеролу, CYP3A4 і Р-глікопротеїну (Р-gp) не впливає на безпеку застосування препарату "Онбрез Бризхайлер" у терапевтичних дозах. Проведено дослідження лікарської взаємодії із застосуванням сильнодіючих та специфічних інгібіторів CYP3A4 і Р-глікопротеїну (Р-gp) (наприклад, кетоконазол, еритроміцин, верапаміл, ритонавір). Застосування верапамілу в якості прототипу інгібітора Р-глікопротеїну (Р-gp) призводило до підвищення системної експозиції індакатеролу в 1,4-2 рази та Cmax в 1,5 раз.
Сумісне застосування препарату "Онбрез Бризхайлер" з еритроміцином призводило до підвищення системної експозиції індакатеролу в 1,6 раза та Cmax в 1,2 рази. Застосування кетоконазолу як сильнодіючого подвійного інгібітора Р-глікопротеїну| (Р-gp) та CYP3A4 призводило до підвищення системної експозиції індакатеролу в 2 рази та Cmax в 1,4 рази. Сумісне застосування з ритонавіром, іншим подвійним інгібітором CYP3A4 та Р-глікопротеїну (Р-gp), призводило до підвищення системної експозиції в 1,6-1,8 рази та не впливало на Cmax.
Узагальнені наведені дані свідчать про те, що зміна активності як Р-глікопротеїну (Р-gp), так і CYP3A4 впливає на системний кліренс. Двократне підвищення системної експозиції, зумовлене впливом сильнодіючого подвійного інгібітора кетоконазолу, відображає вплив комбінованого інгібування.
Збільшення величини експозиції препарату в результаті лікарських взаємодій не знижує безпеки застосування препарату, про що свідчить досвід лікування препаратом "Онбрез Бризхайлер" у клінічних дослідженнях до одного року в дозах, які у 2-4 рази перевищують максимальну рекомендовану терапевтичну дозу.
Не було виявлено, що індакатерол призводить до лікарських взаємодій із супутніми лікарськими препаратами. Дослідження in vitro показали, що індакатерол має незначний потенціал спричиняти метаболічні взаємодії з лікарськими препаратами на рівні системної дії, що досягалося у клінічній практиці.
Діюча речовина: indacaterol maleate;
1 капсула містить індакатеролу малеату еквівалентно 300 мкг індакатеролу, що відповідає 240 мкг цільової дози, яка вивільняється;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, желатин.
"Онбрез Бризхайлер" зазвичай не впливає або впливає незначним чином на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»).
Вагітність
Дані щодо дії препарату "Онбрез Бризхайлер" у період вагітності відсутні. Дослідження на тваринах не свідчать про прямий або опосередкований негативний вплив на репродуктивну функцію. Як і інші агоністи бета2-адренорецепторів, індакатерол може пригнічувати пологову діяльність через розслабляючу дію на гладкі м’язи матки. Індакатерол у період вагітності слід застосовувати тільки у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Період годування груддю
Невідомо, чи потрапляє індакатерол/метаболіти у грудне молоко людини. Наявні фармакокінетичні/токсикологічні дані демонструють екскрецію індакатеролу/метаболітів у молоко тварин. Ризик для дитини на грудному вигодовуванні не можна виключити. Рішення щодо відмови від годування груддю або відміни терапії препаратом "Онбрез Бризхайлер" слід приймати з урахуванням користі грудного годування для дитини та переваг терапії для жінки.
Фертильність
У щурів спостерігалося зниження відсотка вагітностей. Однак вважається малоймовірним, що індакатерол буде впливати на репродуктивну функцію та фертильність після інгаляції максимально рекомендованої дози.
Немає даних щодо відповідного застосування препарату "Онбрез Бризхайлер" дітям (до 18 років).
Підтримуюча бронходилатаційна терапія обструкції дихальних шляхів у дорослих пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ).
Гіперчутливість до діючої речовини, лактози або іншої допоміжної речовини.
Застосовувати дорослим.
Рекомендована доза – інгаляція вмісту 1 капсули "Онбрез Бризхайлер" 150 мкг за допомогою інгалятора 1 раз на добу. Дозу можна збільшувати лише за рекомендацією лікаря.
Інгаляція вмісту 1 капсули "Онбрез Бризхайлер" 300 мкг 1 раз на добу за допомогою інгалятора продемонструвала додаткову клінічну перевагу в ослабленні (усуненні) задишки у пацієнтів з тяжкою формою ХОЗЛ. Максимальна доза – 300 мкг 1 раз на день.
"Онбрез Бризхайлер" слід застосовувати в один і той же час щодня.
При пропусканні дози слід приймати наступну дозу наступного дня.
Пацієнти похилого віку
Максимальна плазмова концентрація та загальна системна експозиція зростають із віком, але корекція дози пацієнтам похилого віку не потрібна.
Порушення функції печінки або нирок
Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня корекції дози не потрібне. Даних щодо застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня немає. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.
Спосіб застосування
"Онбрез Бризхайлер", капсули, слід застосовувати лише перорально інгаляційно і лише за допомогою інгалятора "Онбрез Бризхайлер".
Капсули "Онбрез Бризхайлер" не можна ковтати.
Інструкція з використання інгалятора
При кожному призначенні препарату слід застосовувати новий інгалятор "Онбрез Брізхайлер". Слід утилізувати інгалятор через 30 днів використання.
Для того, щоб лікарський засіб потрапив глибоко в дихальні шляхи, необхідно:
Примітка:
Під час вдиху через інгалятор капсула обертається в камері, і можна чути дзижчання. Пацієнт відчує солодкий аромат, як тільки ліки почнуть потрапляти у легені.
Додаткова інформація
Іноді дуже маленькі частинки капсули можуть пройти через захисну сітку та потрапити до рота. Якщо це станеться, можна відчути ці частинки мовою. Це не шкідливо, якщо ці частки ковтати чи вдихати. Імовірність подрібнення капсули збільшуватиметься, якщо її випадково проколоти більше одного разу (пункт 6).
Якщо пацієнт не чує дзижчання: капсула може заклинити в камері.
Якщо це станеться:
Затримка дихання:
Після того, як пацієнт вдихнув ліки:
Якщо в капсулі залишився порошок:
Більшість людей може випорожнити капсулу одним або двома вдихами.
Додаткова інформація
Деякі люди можуть іноді недовго кашляти відразу після вдихання лікарського засобу. Якщо таке трапилося, слід хвилюватися. Якщо капсула порожня, пацієнт отримав достатню кількість лікарського засобу.
Після завершення прийому лікарського засобу:
Не зберігати капсули в інгаляторі «Onbrez Breezhaler».
Робити позначки у щоденному календарі контролю за введенням лікарського засобу.
З внутрішньої сторони упаковки щоденний календар запровадження препарату. Поставити позначку у квадратику, що відповідає сьогоднішньому дню, якщо це допоможе нагадати, коли слід прийняти наступну дозу препарату.
Особливості застосування
Бронхіальна астма
Препарат "Онбрез Бризхайлер" є агоністом бета2-адренорецепторів тривалої дії, показаний для застосування тільки при ХОЗЛ. "Онбрез Бризхайлер" не слід застосовувати при бронхіальній астмі через відсутність даних про наслідки за результатами довгострокового застосування "Онбрез Бризхайлер" при цьому захворюванні.
Агоністи бета2-адренорецепторів тривалої дії можуть збільшувати ризик серйозних небажаних явищ, пов'язаних з астмою, включаючи летальні, при використанні для лікування астми.
Гіперчутливість
Повідомлялося про реакцію гіперчутливості негайного типу після застосування препарату "Онбрез Брізхайлер". Якщо спостерігаються симптоми, що свідчать про алергічні реакції (зокрема утруднення дихання або ковтання, набряк язика, губ та обличчя, кропив'янка, шкірні висипання), застосування препарату "Онбрез Бризхайлер" слід негайно припинити та розпочати альтернативну терапію.
Парадоксальний бронхоспазм
Як і при застосуванні іншої інгаляційної терапії застосування "Онбрез Бризхайлер" може призвести до виникнення парадоксального бронхоспазму, може бути небезпечним для життя. У такому разі застосування "Онбрез Бризхайлер" слід негайно припинити та розпочати альтернативну терапію.
Збільшення тяжкості захворювання
"Онбрез Бризхайлер" не показаний на початку лікування гострих епізодів бронхоспазму, тобто як ургентна терапія. У разі збільшення тяжкості ХОЗЛ при застосуванні препарату "Онбрез Бризхайлер" слід провести повторну оцінку стану здоров'я пацієнта та режиму лікування ХОЗЛ. Підвищувати добову дозу "Онбрез Бризхайлер" більше за максимальну дозу 300 мкг не рекомендується.
Системні ефекти
Хоча після застосування препарату "Онбрез Бризхайлер" у рекомендованих дозах клінічно значущого ефекту на серцево-судинну систему зазвичай не спостерігається, як і у разі застосування інших агоністів бета2-адренорецепторів, індакатерол необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, особливо коронарною недостатністю, гострим інфарктом міокарда, серцевою аритмією та артеріальною гіпертензією, пацієнтам із судомними розладами або тиреотоксикозом, а також пацієнтам, які неадекватно реагують на дію агоністів бета2
Серцево-судинні ефекти
Як інші агоністи бета2-адренорецепторів, індакатерол може викликати клінічно значущий ефект на серцево-судинну систему у деяких пацієнтів, проявляється підвищенням частоти пульсу, підвищенням артеріального тиску та/або іншими симптомами. У такому разі може виникнути потреба у відміні препарату.
Крім того, повідомлялося, що агоністи бета2-адренорецепторів призводять до змін ЕКГ, таких як згладжування зубця Т, подовження інтервалу QT та депресії сегмента ST. Клінічна значимість цих даних невідома. Тому агоністи бета2-адренорецепторів тривалої дії, такі як "Онбрез Бризхайлер", слід з обережністю застосовувати пацієнтам із встановленим або підозрюваним подовженням інтервалу QT або які отримують лікарські засоби, що впливають на інтервал QT.
Клінічно значущі ефекти подовження інтервалу QT не спостерігалося у клінічних дослідженнях препарату "Онбрез Бризхайлер" при застосуванні рекомендованих терапевтичних доз.
Гіпокаліємія
У деяких пацієнтів агоністи бета2-адренорецепторів можуть спричинити виражену гіпокаліємію, що може призвести до розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Зменшення вмісту калію в сироватці крові зазвичай є тимчасовим і не вимагає поповнення.
У пацієнтів з ХОЗЛ тяжкого ступеня гіпокаліємії може бути посилено гіпоксією та супутнім лікуванням, що може підвищити схильність до серцевої аритмії.
Гіперглікемія
Інгаляція високих доз агоністів бета2-адренорецепторів може спричинити підвищення рівня глюкози у плазмі крові. Після початку лікування препарату "Онбрез Бризхайлер" слід ретельніше контролювати рівень глюкози в плазмі крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет.
Протягом клінічних досліджень клінічно значущі зміни рівня глюкози в плазмі були більш частими (на 1-2%) у пацієнтів, які отримували "Онбрез Бризхайлер" у рекомендованих дозах, ніж у тих, хто приймав плацебо. Вплив "Онбрез Бризхайлер" не досліджувався у пацієнтів з поганим контролем.ним цукровим діабетом.
Допоміжні речовини
Капсули містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати препарат.
Профіль безпеки
Найчастішими побічними реакціями при застосуванні рекомендованих доз препарату були назофарингіт (14,3%), інфекції верхніх дихальних шляхів (14,2%), кашель (8,2%), головний біль (3,7%) та м'язові. спазми (3,5%). В основному ступінь виразності цих побічних реакцій легка або помірна, частота зменшувалася при продовженні лікування.
У рекомендованих дозах профіль небажаних реакцій препарату "Онбрез Бризхайлер" у пацієнтів з ХОЗЛ показує клінічно незначні системні ефекти стимуляції бета2-адренорецепторів. Зміни середньої частоти серцевих скорочень становили менше 1 удару за хвилину, тахікардія розвивалася рідко і з такою самою частотою, що й у групі прийому плацебо.
Відповідне подовження інтервалу QTсF не було виявлено порівняно з групою прийому плацебо. Частота виникнення значних інтервалів QTсF [тобто> 450 мс (у чоловіків) та> 470 мс (у жінок)] та гіпокаліємії були такими ж, як і у групі прийому плацебо. Середнє значення максимальних змін рівня глюкози в крові було аналогічним у групах прийому препарату "Онбрез Бризхайлер" та плацебо.
Перелік побічних реакцій у таблиці
У програмі клінічних досліджень III фази препарату "Онбрез Бризхайлер" брали участь пацієнти з клінічним діагнозом ХОЗЛ середнього або тяжкого ступеня.
4764 пацієнти застосовували індакатерол протягом одного року у дозах, які до двох разів перевищували максимальну рекомендовану дозу. З цих пацієнтів 2611 застосовували препарат у дозі 150 мкг 1 раз на добу і 1157; 300 мкг 1 раз на день.
Приблизно 41% пацієнтів мали ХОЗЛ тяжкого ступеня. Середній вік пацієнтів склав 64 роки, причому 48% пацієнтів були старші 65 років. Більшість пацієнтів (80%) належали до європеоїдної раси.
Побічні реакції наведені за класами систем органів згідно з MedDRA та впорядковані за частотою виникнення в порядку зменшення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100) рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (не можна оцінити за наявними даними).
Побічні реакції | Категорія частоти для дози 150 мкг | Категорія частоти для дози 300 мкг |
Інфекції та інвазії | ||
Інфекції верхніх дихальних шляхів | Часто | Дуже часто |
Назофарингіт | Часто | Дуже часто |
Синусіт | Часто | Часто |
З боку імунної системи | ||
Підвищена чутливість (1) | Нечасто | Нечасто |
З боку обміну речовин та живлення | ||
Цукровий діабет та гіперглікемія | Нечасто | Часто |
З боку нервової системи | ||
Головний біль | Часто | Часто |
Запаморочення | Часто | Часто |
Парестезії | Нечасто | Нечасто |
Кардіологічні порушення | ||
Ішемічна хвороба серця | Нечасто | Часто |
Фібриляція передсердь | Нечасто | Нечасто |
Серцебиття | Нечасто | Часто |
Тахікардія | Нечасто | Нечасто |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | ||
Кашель | Часто | Часто |
Орофарингеальний біль, включаючи роздратування у горлі | Часто | Часто |
Ринорея | Часто | Часто |
Парадоксальний бронхоспазм | Нечасто | Нечасто |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | ||
Сверблячка/висипка | Нечасто | Часто |
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини | ||
М'язовий спазм | Часто | Часто |
Міалгія | Нечасто | Нечасто |
Кістково-м'язовий біль | Нечасто | Часто |
Системні порушення та ускладнення у місці введення препарату | ||
Біль у грудній клітці | Часто | Часто |
Периферичні набряки | Часто | Часто |
(1) Повідомлення про випадки підвищеної чутливості стосувалися досвіду застосування препарату "Онбрез Бризхайлер" у післяреєстраційний період. Ці повідомлення були отримані на добровільній основі від популяції невизначеного розміру, таким чином не завжди можна достовірно оцінити частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок з експозицією лікарського засобу.
Тому частота була розрахована, виходячи з досвіду застосування препарату під час проведення клінічних досліджень.
При застосуванні дози 600 мкг 1 раз на добу профіль безпеки препарату "Онбрез Бризхайлер" загалом був аналогічним до застосування при рекомендованих дозах. Додаткових побічних реакцій належить тремор (часто).
Особливі побічні реакції на препарат
Під час клінічних досліджень III фази спостерігалося, що в середньому у 17-20% пацієнтів виникав спорадичний кашель, який починався протягом 15 секунд після інгаляції і зазвичай тривав 5 секунд (10 секунд у курців). Кашель спостерігався частіше у жінок, ніж у чоловіків, і курців.
Цей кашель зазвичай переносився добре і не призводив до припинення участі пацієнта у дослідженнях при застосуванні у рекомендованих дозах (кашель є симптомом ХОЗЛ, і лише 8,2% пацієнтів повідомляли про кашель як побічну реакцію). Даних про те, що постінгаляційний кашель пов'язаний з бронхоспазмом, ускладненнями, збільшенням тяжкості захворювання або зниженням ефективності лікування, немає.
У пацієнтів із ХОЗЛ одноразові дози, що перевищують максимальну рекомендовану терапевтичну дозу в 10 разів, були пов’язані з помірним підвищенням частоти пульсу, підвищенням систолічного тиску крові та інтервалу QTc.
Передозування індакатеролу може призвести до посилення ефектів, характерних для стимуляторів бета2-адренорецепторів, тобто тахікардії, тремору, прискореного серцебиття, головного болю, нудоти, блювання, сонливості, шлуночкової аритмії, метаболічного ацидозу, гіпокаліємії та гіперглікемії.
При передозуванні індакатеролом показано підтримуюче і симптоматичне лікування. У тяжких випадках пацієнта необхідно госпіталізувати. Можливе застосування кардіоселективних бета-блокаторів, але тільки під наглядом лікаря і з надзвичайною обережністю, оскільки їх застосування може спровокувати бронхоспазм.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Адренергічний препарат для інгаляційного застосування з метою підтримуючої бронходилатаційної терапії обструкції дихальних шляхів пацієнтів з ХОЗЛ.
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.