Дозировка
При акромегалии сначала препарат вводят по 0,05-0,1 мг подкожно каждые 8 или 12 часов. В дальнейшем подбор дозы должен основываться на ежемесячных определениях концентрации гормона роста (ГР) и инсулиноподобного фактора роста 1 (ИФР-1) в крови, анализе клинических симптомов и переносимости препарата (целевые концентрации гормонов в крови составляют: ОР – менее 2,5 нг/ мл, ИФР-1 – в пределах нормы). Для большинства больных оптимальная суточная дозировка составляет 0,3 мг. Максимальная суточная доза составляет 1,5 мг/сут, которую не следует превышать. У пациентов, получающих стабильную дозу октреотида, определять концентрации ОР и ИФР-1 необходимо каждые 6 месяцев.
Если в течение 3 месяцев лечения Октреотидом МБ не отмечается достаточного снижения уровня ГР и улучшения клинической картины заболевания, терапию следует прекратить.
При эндокринных опухолях ЖКТ и поджелудочной железы препарат вводят подкожно в начальной дозе по 0,05 мг 1-2 раза в сутки. В дальнейшем, в зависимости от достигнутого клинического эффекта, а также влияния на уровне гормонов, продуцируемых опухолью (в случае карциноидных опухолей – воздействия на выделение 5-гидроксииндолуксусной кислоты с мочой), и переносимости дозу препарата можно постепенно увеличить до 0,1-0. ,2 мг 3 раза в день. В исключительных случаях могут потребоваться более высокие дозы.
Поддерживающие дозы препарата следует подбирать индивидуально.
Если в течение 1 недели лечение Октреотидом-МБ в максимально переносимой дозе не наступает, терапию следует прекратить.
Для профилактики осложнений после операций на поджелудочной железе препарат вводят подкожно по 0,1 мг 3 раза в сутки в течение 7 последовательных дней, начиная со дня операции (не менее 1 часа до лапаротомии).
При кровотечении из варикозно расширенных вен пищевода препарат вводят в дозе 25 мкг/час путем непрерывной внутривенной инфузии в течение 5 дней. Октреотид-МБ можно разводить 0,9% раствором хлорида натрия.
У пациентов с циррозом и кровотечениями из варикозно расширенных вен желудка и пищевода отмечена хорошая восприимчивость к октреотиду при получении стабильной дозы препарата до 50 мкг/час в виде непрерывной внутривенной инфузии в течение 5 дней.
Применение пациентам с нарушением функции почек
Нарушения функции почек не влияют на AUC октреотида, вводимого путем подкожной инъекции. Таким образом, корректировка дозы препарата не требуется.
Применение пациентам с нарушением функции печени
У пациентов с циррозом печени период полувыведения может увеличиться, что требует корректировки поддерживающей дозы.
Применение пациентам пожилого возраста
Отсутствуют доказательства снижения переносимости или необходимости коррекции дозировки для пациентов пожилого возраста, получавших лечение Октреотидом-МБ.
Способ применения
Октреотид-МБ можно вводить непосредственно путем подкожной инъекции или внутривенной инфузии после разведения.
Подкожные введения
Пациенты, которые вводят препарат путем подкожной инъекции, должны получить точные инструкции от врача или медсестры.
Для того чтобы снизить дискомфорт в месте введения, рекомендуется перед инъекцией довести температуру раствора до комнатной. Необходимо избегать введения повторных инъекций в то же место через короткий промежуток времени.
Ампулы следует открывать только перед введением лекарственного средства, остатки препарата следует утилизировать.
Внутривенные инфузии
Перед применением лекарственные средства для парентерального введения следует внимательно осмотреть изменения цвета и наличие твердых частиц. Перед применением в виде внутривенной инфузии препарат следует развести. Октреотид-МБ сохраняет химическую и физическую стабильность в течение 24 ч в стерильном физрастворе натрия хлорида или в стерильном 5% растворе декстрозы (глюкозы) в воде. Однако поскольку Октреотид-МБ может влиять на гомеостаз глюкозы, рекомендуют отдавать предпочтение физиологическому раствору натрия хлорида перед раствором декстрозы. Разбавленный раствор остается физически и химически стабильным в течение не менее 24 часов при температуре не выше 25 °С. С точки зрения микробиологической безопасности разбавленный раствор следует использовать сразу. Если раствор не используется сразу, то ответственность за продолжительность и условия его хранения несет пользователь.
Особливості застосування
Загальні
Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, дефекти полів зору), важливим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У разі появи ознак збільшення пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативних видів лікування.
Терапевтичний ефект зниження рівня ГР і нормалізація концентрації ІФР-1 у жінок з акромегалією може потенційно відновити фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції (див. також розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитовидної залози.
Протягом терапії октреотидом слід контролювати функцію печінки.
Явища, пов’язані із серцево-судинною системою
Нечасто повідомляли про випадки брадикардії. Може виникнути потреба у коригуванні дози таких препаратів, як блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, препарати, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.
Випадки виникнення атріовентрикулярної блокади (включаючи повну атріовентрикулярну блокаду) спостерігались у пацієнтів, які отримували високі дози безперервної інфузії (100 мікрограмів/годину), та у пацієнтів, які отримували октреотид болюсно внутрішньовенно (50 мікрограмів болюсно, а потім 50 мікрограмів/годину безперервно інфузійно). Тому не слід перевищувати максимальну дозу 50 мікрограм/годину (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»). Пацієнти, які отримують октреотид внутрішньовенно у високих дозах, повинні перебувати під відповідним кардіомоніторингом.
Явища, пов’язані із жовчним міхуром
Холелітіаз часто спостерігається на тлі лікування октреотидом і може асоціюватися з холециститом і розширенням жовчної протоки. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії Октреотидом-МБ і кожні 6-12 місяців під час лікування.
Ендокринні пухлини ШКТ та підшлункової залози
Під час лікування ендокринних пухлин ШКТ та підшлункової залози зрідка можлива раптова втрата симптоматичного контролю з боку Октреотиду-МБ, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів. При відмові від подальшого прийому препарату симптоми можуть погіршитися або рецидивувати.
Метаболізм глюкози
Зважаючи на гальмівну дію на ГР, глюкагон та інсулін, Октреотид-МБ може порушити регуляцію рівня глюкози. Може порушуватися переносимість глюкози після вживання їжі, в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія. Також може спостерігатися гіпоглікемія.
У пацієнтів з інсуліномами октреотид, внаслідок його сильнішої порівняно з інсуліном відносної спроможності пригнічувати секрецію ГР та глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін, може підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом на початку терапії Октреотидом-МБ та під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози у крові можуть бути знижені шляхом частішого введення менших доз.
Залежність пацієнтів із цукровим діабетом типу I від інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів може бути знижена внаслідок введення Октреотиду-МБ. У пацієнтів без цукрового діабету та з цукровим діабетом типу II з частково інтактним резервом інсуліну введення Октреотиду-МБ може посилити глікемію після їди. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.
Варикозне розширення вен стравоходу
Оскільки епізоди кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулінзалежного діабету або зміни у потребі в інсуліні у пацієнтів з раніше існуючим діабетом, необхідно проводити належний моніторинг рівня глюкози у крові.
Місцеві реакції
У 52-тижневому дослідженні токсичності на щурах, переважно самцях, саркоми спостерігалися у місці підшкірної ін’єкції тільки при найвищій дозі (приблизно у 8 разів вище максимальної дози для людини відповідно до площі поверхні тіла). У
52-тижневому дослідженні токсичності на собаках гіперпластичних або неопластичних уражень у місці підшкірної ін’єкції не спостерігалося. Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін’єкції у пацієнтів, які отримували лікування октреотидом протягом до 15 років. Вся наявна на даний час інформація свідчить, що результати дослідження на щурах є видоспецифічними і не мають значення для застосування препарату людині.
Харчування
Октреотид-МБ може порушувати у деяких хворих всмоктування жирів з їжі.
У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижені рівні вітаміну B12 і аномальні результати тесту Шиллінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну B12 в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Октреотидом-МБ.
Вміст натрію
Октреотид-МБ містить менш як 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто препарат практично не містить натрію.