Левофлоксацин є L-ізомером рацемічної лікарської речовини офлоксацину. Антибактеріальну дію має переважно L-ізомер офлоксацину.
Механізм дії
Левофлоксацин ̶ антибактеріальний засіб з групи фторхінолонів, пригнічує активність бактеріальних топоізомераз II типу ̶ ДНК-гіраз та топоізомераз IV. Дія левофлоксацину у грамнегативних бактерій спрямована переважно на ДНК-гіразу, а у грампозитивних бактерій – на топоізомеразу IV.
Механізм виникнення резистентності
Існують два основні механізми виникнення резистентності бактерій до левофлоксацину: зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини або зміни в наборі ферментів, проти яких спрямована дія препарату. Такі зміни виникають унаслідок мутацій у хромосомальних генах, які кодують ДНК-гіразу (gyrA and gyrB) та топоізомеразу IV (parC та parE; grlA та grlB у Staphylococcus aureus). Причинами виникнення резистентності через зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини є зміни поринів зовнішньої мембрани (OmpF), що зменшує можливість проникнення фторхінолонів всередину грам- негативних бактерій, або насоси, що сприяють відтоку речовин. Резистентність через відтік речовин описана у пневмококів (PmrA), стафілококів (NorA), анаеробних та грамнегативних бактерій. Повідомляється про резистентність до хінолонів через плазму крові (що визначається геном qnr) у Klebsiella pneumoniae та E. coli.
Перехресна резистентність
Можливе виникнення перехресної резистентності між фторхінолонами. Одинична мутація не спричиняє клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до всіх лікарських засобів класу фторхінолонів. Зміни поринів зовнішньої мембрани та системи відтоку речовин можуть мати широку специфічність до субстратів, можуть бути спрямовані проти кількох класів протибактеріальних засобів і призвести до виникнення множинної резистентності.
Граничні значення.
Контрольні точки мінімальної пригнічувальної концентрації, що відділяють чутливі організми та організми з проміжною чутливістю від резистентних, мають такі значення:
Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus A,B,C,G:
чутливі ≤ 1 мг/л, резистентні > 2мг/л;
Streptococcus pneumoniae: чутливі ≤ 2 мг/л, резистентні > 2 мг/л;
Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: чутливі ≤ 1 мг/л, резистентні > 1 мг/л.
Решта патогенних мікроорганізмів: чутливі ≤ 1 мг/л, резистентні > 2 мг/л.
Спектр антибактеріальної дії
Поширеність набутої резистентності в окремих мікроорганізмах може варіювати у різних географічних точках та в часі, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо під час лікування тяжких інфекцій.
Таким чином, представлена інформація надає лише приблизні керівні вказівки та рекомендації щодо можливої чутливості або відсутньої чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину. Якщо поширеність резистентності на місці є такою, що користь від застосування лікарського препарату проти принаймні деяких видів інфекцій є сумнівною, у разі необхідності слід звернутися за консультацією до фахівця.
У наведеній нижче таблиці представлено тільки ті види бактерій, що зазвичай спричиняють зовнішні інфекційні захворювання очей, такі як кон’юнктивіт.
Спектр антибактеріальної дії – категорії чутливості та характеристики резистентності згідно з вимогами EUCAST.
Категорія I: поширені чутливі види |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми |
Staphylococcus aureus (MSSA)* |
Streptococcus pneumoniae |
Streptococcus pyogenes |
Viridans group streptococci |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми |
Escherichia coli |
Haemophilus influenzae |
Moraxella catarrhalis |
Pseudomonas aeruginosa |
(Ізоляти з громадських місць) |
Інші мікроорганізми |
Chlamydia trachomatis |
(При лікуванні пацієнтів із хламідійним кон’юнктивітом слід одночасно проводити системне антимікробне лікування) |
Категорія II: види, для яких набута резистентність може створювати проблему |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми |
Staphylococcus aureus (MRSA)** |
Staphylococcus epidermidis |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми |
Pseudomonas aeruginosa |
(Ізоляти з лікарень) |
*MSSA – штами Staphylococcus aureus (золотистого стафілококу), чутливі до метициліну.
**MRSA – штами Staphylococcus aureus (золотистого стафілококу), резистентні до метициліну.
Дані з резистентності, зазначені у таблиці, базуються на результатах багатоцентрового спостережувального дослідження (офтальмологічне дослідження) поширеності резистентності серед ізолятів бактерій, отриманих від пацієнтів з очними інфекціями в Німеччині, червень – листопад 2004 року.
Мікроорганізми класифікували як чутливі до левофлоксацину на підставі чутливості, визначеної in vitro, та концентрацій у плазмі крові після системної терапії. При місцевому застосуванні були досягнуті більш високі максимальні концентрації, ніж у плазмі крові. Проте невідомо, чи може кінетика препарату після місцевого закапування в око змінити антибактеріальну дію левофлоксацину і яким чином.
Діти
Фармакодинамічні властивості однакові у дорослих та дітей віком від 1 року.