Препарат приймають 1-2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Таблетки ковтають не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Застосовують незалежно від прийому їжі. На таблетку нанесено розподільчу риску для зручності поділу її на частини у разі необхідності.
Дозування для пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну понад 50 мл/хв:
Показання |
добова доза, мг |
Кількість прийомів на добу |
Тривалість лікування |
Гострий синусит |
500 |
1 раз |
10-14 днів |
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт |
500 |
1 раз |
7-10 днів |
Нешпитальні пневмонії |
500-1000 |
1-2 рази |
7-14 днів |
Неускладнений цистит |
250 |
1 раз |
3 дні |
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин |
500-1000 |
1-2 рази |
7-14 днів |
Гострий пієлонефрит |
500 |
1 раз |
7-10 днів |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
500 |
1 раз |
7-14 днів |
Хронічний бактеріальний простатит |
500 |
1 раз |
28 днів |
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв.
Кліренс креатиніну |
Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції) |
50 - 20 мл/хв |
перша доза – 250 мг
наступні – 125 мг**/ 24 години
|
перша доза – 500 мг
наступні –250 мг/ 24 години
|
перша доза – 500 мг
наступні – 250 мг/12 годин
|
19 - 10 мл/хв |
перша доза – 250 мг
наступні – 125 мг**/ 48 годин
|
перша доза – 500 мг
наступні – 125 мг**/ 24 години
|
перша доза – 500 мг
наступні – 125** мг/ 12 годин
|
< 10 мл/хв
(у тому числі при гемодіалізі та ХАПД*)
|
перша доза – 250 мг
наступні – 125 мг**/ 48 годин
|
перша доза – 500 мг
наступні – 125 мг**/ 24 години
|
перша доза – 500 мг
наступні – 125 мг**/ 24 години
|
* Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
** За необхідності призначення дози 125 мг застосовують препарати левофлоксацину у відповідному дозуванні.
Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки.
Коректування дози не потрібне, оскільки левофлоксацин значною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.
Дозування для пацієнтів похилого віку. Якщо ниркова функція не порушена, не потрібно коригувати дозу.
Особливості застосування
Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції у минулому при використанні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.
Тривалі, що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції.
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців чи років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на кілька одночасно систем організму (у тому числі опорно-рухову, нервову, психіку та органи почуттів). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.
Метицилінрезистентний S. aureus.
Для метицилінрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже висока ймовірність коррезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв'язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.
Левофлоксацин можна використовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.
Резистентність до фторхінолонів в E. coli (частішому збуднику інфекцій сечовивідних шляхів) варіює в різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.
Шпитальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Тендініт та розрив сухожиль.
Тендініт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть протягом декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які одночасно лікувалися кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Захворювання, викликані Clostridium difficile.
Діарея, особливо тяжкого ступеня, стійка та/або домішки крові, що виникає під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом декількох тижнів після лікування), може бути симптомом захворювання, зумовленого Clostridium difficile. Найтяжчою формою даного захворювання є псевдомембранозний коліт. У зв'язку з цим лікарю слід враховувати можливу наявність захворювання, зумовленого Clostridium difficile, якщо у пацієнта на фоні лікування левофлоксацином або після нього розвивається діарея тяжкого ступеня. При підозрі на захворювання, викликане Clostridium difficile, левофлоксацин слід негайно скасувати і в невідкладному порядку почати відповідне лікування. Лікарські засоби, що гнітять перистальтику кишечника, у цьому випадку протипоказані.
Пацієнти зі схильністю до судом.
Хінолони можуть знижувати судомний поріг та провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, і при одночасному лікуванні діючими речовинами, що знижують судомний поріг, наприклад, теофіліном. У разі виникнення судомного нападу левофлоксацин слід скасувати.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Пацієнти із прихованими або явними порушеннями активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибіотиками. У зв'язку з цим у разі необхідності застосування левофлоксацину за цими пацієнтами слід проводити спостереження за можливим виникненням гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози пацієнтам з порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю).
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості).
Левофлоксацин може призвести до серйозних, потенційно летальних реакцій підвищеної чутливості (наприклад, від ангіоневротичного набряку до анафілактичного шоку), в окремих випадках після застосування першої дози препарату. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно скасувати прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря та приступити до відповідного лікування.
Важкі бульозні реакції.
При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про виникнення тяжких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. При виникненні будь-яких реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок слід негайно припинити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря та, у разі потреби, розпочати відповідне лікування.
Зміна рівня глюкози в крові.
Як і при застосуванні всіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були як випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глибенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.
Профілактика фотосенсибілізації.
Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації на фоні застосування левофлоксацину. Для запобігання фотосенсибілізації рекомендується, щоб пацієнти не піддавалися впливу сильного сонячного випромінювання або опромінення штучними джерелами УФ-променів (наприклад, УФ-лампою "штучне сонце", лампами солярію), під час лікування і протягом 48 годин після припинення прийому.
Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну K.
Через можливе підвищення рівнів показників зсідання крові (протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення) та/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнтів, які отримують левофлоксацин у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), при одночасному застосуванні цих засобів необхідно контролювати показники зсідання крові.
Психотічні реакції
Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. Дуже рідко вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після єдиної дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT.
Слід обережно ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:
- вроджений або набутий синдром подовження інтервалу QT;
- одночасне застосування лікарських засобів, що мають здатність подовжувати інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);
- порушення балансу електролітів (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
- захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти похилого віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. У зв'язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам цих груп.
Периферична нейропатія.
У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно проінформувати свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану.
Гепатобіліарні порушення.
При застосуванні левофлоксацину (переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом) повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним кінцем. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж чи біль у ділянці живота.
Загострення myasthenia gravis.
Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають ефект нервово-м'язової блокади і можуть загострювати м'язову слабкість у пацієнтів з myasthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, які потребували заходів щодо підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендується застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі.
Порушення зору.
Якщо при прийомі левофлоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.
Суперінфекція.
Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного зростання нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити відповідних заходів.
Ризик розвитку та розриву аневризми аорти.
Епідеміологічні дослідження свідчать про наявність підвищеного ризику розвитку аневризми аорти (АА) та його розриву після прийому фторхінолонів, особливо у людей старшої вікової групи. Тому перед застосуванням фторхінолонів слід ретельно оцінити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику за наявності інших терапевтичних варіантів, особливо у пацієнтів з обтяженим сімейним анамнезом, або з наявною аневризмою аорти або іншими факторами ризику, які можуть зумовити її розвиток та/або розрив, наприклад, синдром Марфан, судинний синдром Елерса-Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантськоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертонія, атеросклероз.
У разі появи раптового сильного абдомінального або грудного болю або болю в спині, пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря за невідкладною допомогою.
Вплив на результати лабораторних досліджень.
У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів на опіатах, отриманих під час скринінгового тесту, за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин може пригнічувати зростання Mycobacterium tuberculosis і у зв'язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.
Необхідно брати до уваги офіційні вказівки щодо доцільного застосування антибактеріальних засобів.