Норадреналін Тартрат Агетан 2 мг/мл 4 мл № 10 концентрат для розчину для інфузій

По 4 мл або 8 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Норадреналін дуже сильно впливає на альфа-рецептори і більш помірний вплив на бета-1 рецептори. Норадреналі ін (нор епінефрін) 1 мг/мл викликає генералізоване звуження кровоносних судин, за винятком коронарних судин, він розширює опосередковано шляхом збільшення споживання кисню. В результаті цього відбувається збільшення сили (і за відсутності вагального гальмування) та частоти скорочення серцевого м'яза (міокарда). Периферичний опір судин збільшується, а діастолічний та систолічний тиск зростає.

Існує два стереоізомери норадреналіну, біологічно активний L ізомер є одним із стереоізомерів, який присутній у концентраті норадреналіну (норепінефрину) 1 мг/мл для приготування інфузійних розчинів.

Абсорбція

• Підшкірна: слабка.
• пероральна: н орадреналін швидко інактивується в шлунково-кишковому тракті після перорального прийому.
• Після введення Норадреналін має період напіввиведення крові приблизно від 1 до 2 хвилин.

Розподіл

• Норадреналін швидко виводиться з плазми крові шляхом комбінації зворотного захоплення клітинами та метаболізмом. Норадреналі НЕ швидко перетинає гематоенцефалічний бар'єр.

Метаболізм

• метилювання катехін-О-метилтрансферазою
• Дезамінування МАО (MAO)
• Кінцевими метаболітами обох є 4-гідрокси-3-метоксибензойна кислота
• Проміжні продукти включають норметанефрин та 3,4-д та гідроксибензойну кислоту.

Виведення

• Норадреналін головним чином виводиться з організму у вигляді глюкуронових або сульфатних кон'югатів метаболітів.

Неглікозидні кардіотонічні засоби. Код АТX С01С А03.

Небажані комбінації

Пароподібні галогенові анестетики: тяжка шлуночкова аритмія (підвищена збудженість серця).

Іміпрамінові антидепресанти: пароксизмальна артеріальна гіпертензія з можливою аритмією (інгібування проникнення симпатоміметиків у симпатичні волокна).

Серотонінергічні-адренергічні антидепресанти: пароксизмальна артеріальна гіпертензія з можливою аритмією (інгібування проникнення симпатоміметиків у симпатичні волокна).

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів у використанні

Неселективні інгібітори МАО: посилення пресорної дії симпатоміметика, яка є зазвичай помірною. Слід використовувати тільки під ретельним наглядом лікаря.

Селективні інгібітори MAO-A: шляхом екстраполяції з неселективних інгібіторів МАО, ризик посилення пресорної дії. Слід використовувати тільки під ретельним наглядом лікаря.

Лінезолід: шляхом екстраполяції з неселективних інгібіторів MAO: ризик посилення пресорної дії. Слід використовувати тільки під ретельним наглядом лікаря.

Потрібно дотримуватися обережності при використанні норадреналіну з альфа- та бета-блокаторами, оскільки це може призвести в результаті до тяжкої артеріальної гіпертензії.

Слід дотримуватися обережності при використанні норадреналіну з такими лікарськими препаратами, оскільки вони можуть спричинити посилений вплив на серце: гормони щитовидної залози, серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати.

Алкалоїди ріжків або окситоцин можуть посилювати вазопресорну та вазоконстрикторну (судинозвужувальну) дію.

Діюча речовина: норадреналін;

1 мл концентрату містить 2 мг норадреналіну тартрату;

1 ампула (4 мл) містить 8 мг норадреналіну тартрату, що відповідає 4 мг норадреналіну основи;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Дані відсутні.

Вагітність

Норадреналін може негативно впливати на плацентарний кровотік і спричинити брадикардію плода. Він може також впливати на скорочення матки у вагітних та призвести до асфіксії плода на пізньому терміні вагітності.

Отже, слід ретельно зважити, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування грудьми

Немає інформації щодо використання норадреналіну в період годування груддю.

Безпека та ефективність при застосуванні препарату у дітей не визначені.

Норадреналін показаний для невідкладного (негайного) відновлення артеріального тиску у випадках гострої гіпотензії.

Використання концентрату норадреналіну 1 мг/мл для приготування інфузійного розчину протипоказано для пацієнтів із відомою підвищеною чутливістю (алергічною реакцією) на норадреналін або на будь-які допоміжні речовини.

Артеріальна гіпотензія через недостатній об’єм крові (гіповолемія, зменшення об’єму циркулюючої крові).

Використання пресорних амінів під час циклопропанової або галотанової анестезії може спричинити тяжку аритмію серця. Через можливий підвищений ризик фібриляції шлуночків норепінефрин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують ці або будь-які інші сенсибілізуючі препарати для серця або у яких спостерігається посилена гіпоксія (киснева недостатність) або гіперкапнія (підвищений вміст діоксиду вуглецю в крові або тканинах).

Дози

Дорослі пацієнти

Початкова швидкість інфузії (внутрішньовенне введення):

початкова швидкість інфузії повинна становити від 10 мл/год до 20 мл/год (від 0,16 мл/хв до 0,33 мл/хв). Це еквівалентно від 0,8 мг/год до 1,6 мг/год норадреналіну тартрату (або від 0,4 мг/год до 0,8 мг/год норадреналіну основи).

Підбір дози

Одразу ж після початку інфузії норадреналіну слід підібрати дозу відповідно до пресорного ефекту, що спостерігається. Існує значне варіювання дози, необхідної для досягнення та підтримання нормального артеріального тиску у пацієнтів. Основна мета полягає в тому, щоб встановити низький нормальний систолічний артеріальний тиск (100–120 мм рт. ст.) або досягти відповідного середнього артеріального тиску (більше 65–80 мм рт. ст. – залежно від стану пацієнта).

Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Тривалість лікування та моніторинг

Лікування норадреналіном необхідно продовжувати доти, доки показана підтримка вазоактивним лікарським препаратом. Пацієнт повинен перебувати під ретельним контролем і наглядом протягом усього періоду лікування норадреналіном.

Інфузію не можна припиняти раптово, її слід припиняти поступово, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку можуть бути особливо чутливими до дії норадреналіну.

Метод застосування

Тільки для внутрішньовенного введення.

Норадреналін слід вводити, використовуючи для цього центральні венозні пристрої, щоб звести до мінімуму ризик екстравазації (витікання препарату з судини в навколишні тканини) та подальшого некрозу тканин.

Концентрат норадреналіну 1 мг/мл необхідно розвести перед внутрішньовенним введенням 5 % декстрозою або ізотонічним розчином декстрози. Його не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами.

Кінцева концентрація інфузійного розчину повинна становити 80 мг/л норадреналіну тартрату, що еквівалентно 40 мг/л норадреналіну основи. Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Інструкції щодо розведення

Додати 2 мл норадреналіну 1 мг/мл до 48 мл 5 % декстрози (або ізотонічного розчину декстрози) для введення шприцевим інфузійним насосом або додати 20 мл норадреналіну 1 мг/мл до 480 мл 5 % декстрози (або ізотонічного розчину декстрози) для введення через крапельницю.

В обох випадках кінцева концентрація інфузійного розчину становить 80 мг/л норадреналіну тартрату, що еквівалентно 40 мг/л норадреналіну основи. Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Контроль артеріального тиску

Потрібно вимірювати артеріальний тиск кожні 2 хвилини на початку інфузії, поки не буде досягнуто бажаного артеріального тиску. Коли буде досягнутий бажаний артеріальний тиск, у разі необхідності продовжувати введення препарату артеріальний тиск слід вимірювати кожні 5 хвилин. Швидкість інфузії слід контролювати, а також ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом усього періоду лікування норадреналіном (норепінефрином).

Діти.

Не рекомендовано.

З боку судин: артеріальна гіпертензія та гіпоксія тканин; ішемічні ураження через сильну судинозвужувальну дію можуть призвести в результаті до похолодання та блідості кінцівок і обличчя, а також до гангрени кінцівок.

З боку серця: тахікардія, брадикардія (можливо, як рефлекторний результат підвищення артеріального тиску), аритмія, серцебиття, збільшене скорочення серцевого м’яза (міокарда) в результаті ß-адренергічного впливу на серце (інотроп і хронотроп), гостра серцева недостатність, стресова кардіоміопатія.

З боку центральної нервової системи: тривожність (неспокій), порушення сну (безсоння), сплутаність (затьмарення) свідомості, головний біль, психотичний стан, слабкість, тремор, погіршення уваги та пильності, анорексія, нудота та блювання.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання.

З боку дихальної системи: дихальна недостатність або утруднене дихання, диспное (задишка).

Місцеві реакції: можливе подразнення та некроз у місці введення препарату.

З боку органів зору: гостра глаукома; дуже часто виникає у пацієнтів, які анатомічно схильні до закривання райдужно-рогівкового кута (кут передньої камери очного яблука).

При тривалому застосуванні вазопресорів (судинозвужувальних препаратів) для підтримання артеріального тиску у разі відсутності відновлення об’єму циркулюючої крові можуть виникнути такі симптоми:

• сильне звуження периферичних і вісцеральних судин;
• зниження ниркового кровотоку;
• зменшення сечовипускання;
• гіпоксія (киснева недостатність);
• збільшення рівнів лактату в сироватці крові.

У разі підвищеної чутливості (алергічної реакції) або передозування можуть з’являтися частіше такі симптоми: артеріальна гіпертензія, фотофобія, загрудинний біль, біль у гортані, блідість, посилене потовиділення та блювання.

Вазопресорний ефект (що виникає в результаті адренергічної дії на судини) може бути зменшений шляхом сумісного застосування α-блокатора (фентоламіну мезилату), тоді як застосування ß-блокатора (пропранолол) може призвести до зниження стимулювального впливу препарату на серце та до збільшення пресорного впливу (через зменшене розширення артеріол), що відбувається в результаті ß₁-адренергічної стимуляції.

Тривале застосування будь-якого сильнодіючого вазопресора може призвести до зменшення об’єму плазми, який необхідно постійно коригувати за допомогою відповідної водно-електролітної замісної терапії. Якщо не скоригувати об’єми плазми, артеріальна гіпотензія може знову виникнути, коли припиняється введення норадреналіну, або артеріальний тиск може підтримуватися з ризиком сильного звуження периферичних і вісцеральних судин зі зменшенням кровотоку.

У разі передозування можна спостерігати такі явища: вазоконстрикція шкіри, пролежні, судинна недостатність, артеріальна гіпертензія.

У разі небажаних реакцій, пов’язаних з надмірним дозуванням, рекомендується зменшити дозу, якщо це можливо.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Норадреналін застосовують для невідкладного відновлення артеріального тиску у випадках гострої гіпотензії.