Нівалін 1 мг 1 мл №10 розчин

Індивідуальне впакування.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, практично вільна від часток.

Галантамін належить до третинних алкалоїдів групи парасимпатоміметиків непрямої дії. Він є селективним конкурентним та оборотним інгібітором ферменту ацетилхолінестерази. Викликає підвищення рівня ацетилхоліну у центральній нервовій системі. Крім його дії як інгібітор ацетилхолінестерази, він є алостеричним лігандом найпоширеніших у центральній нервовій системі нікотинових ацетилхолінових рецепторів субтипу альфа 4/бета 2, прямим шляхом стимулюючи нікотинові рецептори. Також підвищує чутливість постсинаптичних рецепторів до ацетилхоліну.

Галантамін проникає через гематоенцефалічний бар'єр, полегшує проведення імпульсів у ЦНС та прискорює процеси збудження. Підвищує активність холінергічної системи, у результаті покращуються когнітивні функції. У порівнянні з неостигміном галантамін має більш слабку дію на мускаринові рецептори.

Покращує та полегшує проведення збудження в нервово-м'язових синапсах та відновлює нейром'язову провідність при її блокаді недеполяризуючими нервово-м'язовими блокаторами. Підвищує тонус гладкої мускулатури, посилює секрецію травних та спітнілих залоз, викликає міоз.

Вважається, що при застосуванні парасимпатоміметиків існує ризик розвитку судом (попри те, що вони не спостерігалися при застосуванні галантаміну). Це вимагає ретельного спостереження пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у яких ризик появи судом збільшений.

Резорбція: галантаміну гідробромід швидко резорбується після підшкірного застосування. Дослідження фармакокінетики галантаміну не встановлюють статистично значущої різниці у середніх значеннях площі під фармакокінетичною кривою (AUC) при пероральному та парентеральному введенні дози 10 мг. Максимальна концентрація в плазмі при підшкірному введенні досягається приблизно через 1 - 2 години.

Розподіл: галантамін низькою мірою зв'язується з білками плазми – до 18%. Він легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виявляється у тканинах мозку у концентраціях у 2-3 рази вище, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу становить приблизно 175 л.

Метаболізм: до 75% застосовуваної дози галантаміну метаболізується в печінці за допомогою системи цитохрому P450 (ізоферментами CYP3A4 та CYP2D6). У дослідженнях in vitro встановлено, що ізофермент CYP2D6 бере участь в утворенні О-дезметилгалантаміну, а CYP3A4 – в освіті N- оксид-галантаміну. Біотрансформація галантаміну повільна та незначна, відбувається шляхом деметилювання до 5-6%. У людей з низькою активністю ферменту (повільні метаболізатори) встановлюються вищі рівні (до 50%) незміненого галантаміну порівняно з нормальною активністю ферменту (швидкі метаболізатори). Метаболіти галантаміну – епігалантамін, галантамінон та норгалантамін виявляються в плазмі крові та сечі, але немає даних про їх фармакологічну активність.

Виведення: період напіввиведення становить близько 5 годин. Центральний компартмент виводиться швидше, порівняно з периферичним. Галантамін виводиться в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів (галантамінон, епігалантамін), в основному шляхом гломерулярної фільтрації (до 74 ± 23% за nb&n; ; становить  1,4 мл/хв/кг. Незмінений галантамін та його метаболіти виводяться із сечею після підшкірного застосування. Встановлено, що нирковий кліренс галантаміну становить приблизно 100 мл/хв, що є близьким до кліренсу інуліну відповідно до креатиніну. Галантамін не кон'югується в печінці, його екскреція з жовчю слабка. 0,2 ± 0,1% протягом 24 годин.

Фармакокінетика галантаміну має лінійний характер у терапевтичному дозовому діапазоні. Не спостерігається кумуляції галантаміну при його багаторазовому застосуванні. Не встановлено кореляцію між плазмовими концентраціями та терапевтичними або побічними реакціями галантаміну.

У пацієнтів із функціональною недостатністю печінки середнього ступеня кліренс галантаміну зменшується приблизно на 25 %.

У пацієнтів з функціональною недостатністю печінки від середнього до тяжкого ступеня значення AUC підвищується на 37-67%.

Дані дослідження показують, що у пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну можливе уповільнення виведення галантаміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація галантаміну в плазмі крові може бути вищою на 30-40%.

Не спостерігалися відмінності у фармакокінетичних параметрах галантаміну між чоловіками та жінками, а також у представників різних рас.

Засоби, що застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Галантамін.

Код АТХ N06D A04.

Фармакодинамічні лікарські взаємодії.

Галантамін антагонізує інгібуючу дію морфіну та його аналогів на дихальний центр.

При одночасному застосуванні галантаміну з іншими холіноміметиками (такими як амбеноній, донепезил, неостигмін, піридостигмін або системно застосовуваним пілокарпіном) можна спостерігати посилення їхньої холіноміметичної дії, у зв'язку з чим вони не повинні застосовуватися одночасно.

Галантамін антагонізує дію антихолінергічних засобів (атропін та подібні субстанції), гексаметонія та інших гангліоблокаторів, що недеполяризують міорелаксантів (тубокурарин).

При сумісному застосуванні можливі сумуючі взаємодії галантаміну з лікарськими засобами, що уповільнюють серцевий ритм, такими як, наприклад, дигоксин, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та аміодарон, та посилення ефекту останніх.

Прокаїнамід, терапевтичний ефект якого частково обумовлюється антихолінергічною активністю, не слід застосовувати одночасно з галантаміном, так як він може зменшувати його терапевтичний ефект.

Аміноглікозиди (гентаміцин, амікацин) можуть зменшити терапевтичний вплив галантаміну на нейром'язову провідність, а також зменшити терапевтичний ефект галантаміну при захворюванні на міастенія гравіс.

Можливе посилення дії деполяризуючих нейром'язових блокаторів (суксаметоній) при одночасному застосуванні з галантаміном і особливо у випадках дефіциту псевдохолінестерази.

Фармакокінетичні лікарські та інші взаємодії.

Галантамін метаболізується печінковими ізоферментами CYP3A4 та CYP2D6. Інгібітори CYP2D6 (хінідин, пароксетин, флуоксетин) або CYP3A4 (кетоконазол, зидовудин, ритонавір, еритроміцин) можуть впливати на метаболізм галантаміну та спричинити підвищення його концентрації у плазмі крові та підвищити його біодоступність. Лікарські засоби, які піддаються метаболізму цими ж ізоферментами, можуть взаємодіяти з галантаміном на фармакокінетичному рівні. У цих випадках існує підвищений ризик появи побічних реакцій, у зв'язку з чим рекомендується зниження підтримуючої дози галантаміну.

Циметидин може підвищити біодоступність галантаміну.

Галантамін не впливає на фармакокінетику варфарину.

Діюча речовина: галантамін;

1 мл розчину містить 1 мг або 2,5 мг, або 5 мг галантаміну гідроброміду;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Нівалін^® надає вплив від слабкого до середнього ступеня виразності на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами, які потребують швидких психічних та фізичних реакцій.

Може спричинити порушення зору, запаморочення, сонливість, особливо на початку лікування. У цих випадках рекомендується припинити керування автомобілем та роботу з механізмами.

Експериментальні випробування на піддослідних тварин не показали прямого або непрямого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток.

Немає даних про проникнення галантаміну в грудне молоко. Не проводилися клінічні випробування у жінок, які годують груддю.

У зв'язку з відсутністю клінічних даних лікарський засіб не рекомендується застосовувати під час вагітності та під час годування груддю.

Дітям дозування препарату Нівалін^®, розчин для ін'єкцій, встановлює лікар залежно від маси тіла дитини. Препарат застосовувати внутрішньовенно у наступних добових дозах:

• діти віком від 1 до 2 років: 0,25-1 мг (0,03-0,08 мг/кг);
• дітям старше 3 років Нівалін^®, розчин для ін'єкцій, застосовувати в дозі 0,03-0,28 мг/кг або:
• дітям від 3 до 5 років: 0,5-5 мг;
• дітям віком від 6 до 8 років: 0,75-7,5 мг;
• дітям від 9 до 11 років: 1-10 мг;
• дітям від 12 до 15 років: 1,25-12,5 мг;
• дітям старше 15 років та дорослим: 1,25-15 мг.

Неврологія.

• Захворювання периферичної нервової системи (полірадікулоневрит, радикулоневрит, неврит, поліневрит, полінейропатії);
• лікування станів, пов'язаних з пошкодженнями передніх рогів спинного мозку (після поліомієліту, мієліту, спинальної м'язової атрофії);
• церебральний параліч (стани після інсульту мозку, дитячого церебрального паралічу, після травм ЦНС);
• порушення нервово-м'язового синапсу (міастенія гравіс, м'язова дистрофія);
• когнітивні порушення при різних захворюваннях ЦНС (травма, інтоксикація, множинний склероз, аутизм).

Анестезіологія та хірургія.

Для зняття дії недеполяризуючих нервово-м'язових блокаторів (міорелаксантів) та при лікуванні післяопераційних парезів тонкого кишечника та сечового міхура.

Фізіотерапія.

Іонофорез при неврологічних ураженнях периферичної нервової системи, нічному нетриманні сечі.

Токсикологія.

При отруєнні антихолінергічними засобами.

• Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу;
• бронхіальна астма;
• брадикардія;
• АV-блокада;
• ішемічна хвороба серця;
• тяжка серцева недостатність (III-IV ступінь за NYHA);
• епілепсія;
• гіперкінези;
• механічна кишкова непрохідність;
• механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів;
• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв);
• тяжка печінкова недостатність (> 9 балів за класифікацією Чайлд-Пью (Child-Pugh)).

Нівалін^®, розчин для ін'єкцій, призначений для підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного введення.

Дозування та тривалість лікування галантаміном залежать від характеру та перебігу хвороби, а також ефективності лікування.

Неврологія.

Нівалін^® у формі розчину для ін'єкцій використовувати для нетривалого лікування та для пацієнтів, для яких неможливе пероральне застосування. При першій нагоді переходять на застосування препарату Нівалін^® 

Дорослі.

Зазвичай Нівалін^®, розчин для ін'єкцій, застосовують у дозі 0,03-0,28 мг/кг.

Рекомендується початкова доза 2,5 мг на день. Добову дозу поступово збільшують через 3-4 дні на 2,5 мг, розподілену на 2-3 рівні дози.

Максимальна одноразова доза для дорослих становить 10 мг підшкірно, а максимальна добова доза – 20 мг.

Діти.

У дітей дозування препарату Нівалін^®, розчин для ін'єкцій, встановлює лікар залежно від маси тіла дитини. Препарат застосовувати підшкірно у наступних добових дозах:

• діти віком від 1 до 2 років: 0,25-1 мг (0,02-0,08 мг/кг);
• дітям старше 3 років Нівалін^®, розчин для ін'єкцій, застосовувати в дозі 0,03-0,28 мг/кг або:
• дітям віком від 3 до 5 років: 0,5-5 мг;
• дітям віком від 6 до 8 років: 0,75-7,5 мг;
• дітям віком від 9 до 11 років: 1-10 мг;
• дітям віком від 12 до 15 років: 1,25-12,5 мг;
• дітям старше 15 років: 1,25-15 мг.

Тривалість лікування залежить від особливостей та тяжкості захворювання. Найчастіше вона становить 40-60 днів. Курс можна повторювати 2-3 рази з інтервалом 1-2 місяці. Вищі лікувальні дози зазвичай ділять на 2 прийоми на добу.

Анестезіологія, хірургія та токсикологія.

В якості антикурарного засобу та антидоту при передозуванні периферичними недеполяризуючими нервово-м'язовими блокаторами Нівалін^® вводиться внутрішньовенно в дозі 10-20 мг/добу. При післяопераційних парезах шлунково-кишкового тракту та сечового міхура вводиться підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно у дозах відповідно до віку, розділених на 2-3 застосування на добу.

Побічні реакції класифікуються за системами органів.

Найчастіші побічні реакції галантаміну пов'язані з його фармакодинамікою і можуть бути виражені в основному у вигляді нікотинових або, рідше, мускаринових ефектів, характерних для фармакологічного класу.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, атріовентрикулярна блокада I ступеня, синусова брадикардія, стенокардія, серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, артеріальна гіпотензія або артеріальна гіпертензія, припливи.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, летаргія (летаргічний сон), синкопе (непритомність), галюцинації, зорові та слухові галюцинації, депресія, тремор, парестезії, дисгевзія ( спотворення смаку), гіперсомнія.

З боку органів зору: затуманений зір, міоз, збільшення слізної секреції.

З боку органів слуху та лабіринту: тинітус (шум у вухах).

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: тахіпное, бронхоспазм, збільшення назальної та бронхіальної секреції.

З боку шлунково-кишкового тракту: почуття нудоти, блювання, діарея, підвищена салівація, посилення кишкової перистальтики, біль у животі, диспепсія, шлунково-кишковий дискомфорт.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатити.

З боку обміну речовин та харчування: втрата апетиту, анорексія, дегідратація (зневоднення).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіпергідроз (посилене потовиділення).

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: м'язові спазми, м'язова слабкість.

З боку імунної системи: свербіж, висипання, кропив'янка, риніт. У поодиноких випадках спостерігаються гострі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію зі втратою свідомості.

Загальні розлади та порушення в місці введення: астенія, втома, слабкість, зниження маси тіла, біль у місці введення, можливі місцеві реакції при парентеральному введенні.

Лабораторні дані: зменшення маси тіла, підвищення рівня ферментів печінки.

Травми: падіння.

При посилених парасимпатоміметичних ефектах під час застосування галантаміну добову дозу слід зменшити або припинити лікування на 2-3 дні і після цього продовжити нижчими дозами.

Симптоми: симптоми передозування галантаміну подібні до симптомів передозування інших парасимпатоміметиків. Ці ефекти зазвичай зачіпають ЦНС, парасимпатичну нервову систему та нейром'язові зв'язки. Крім м'язової слабкості або фасцікуляції, можливий розвиток деяких або всіх ознак холінергічного кризу: виражена нудота, блювота, шлунково-кишкові кольки, діарея, слиновиділення, сльозотеча, потіння, брадикардія, гіпотензія, колапс та судоми. Збільшена м'язова слабкість разом із трахеальною гіперсекрецією та бронхоспазмом можуть призвести до гострого дихального епізоду.

Лікування: при передозуванні необхідно контролювати функції дихальної та серцево-судинної систем, проводити загальнозміцнюючі заходи та симптоматичне лікування. При передозуванні препаратом при застосуванні внутрішньо, якщо пацієнт свідомий, проводиться промивання шлунка. Як антидот можна використовувати атропін у дозі 0,5-1 мг внутрішньовенно, дозу можна повторити залежно від клінічного стану.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Несумісність.

Введення препарату разом з іншими лікарськими засобами в одному шприці є неприпустимим.

"Нівалін" застосовується у:

• Неврології.
• Анестезіології та хірургії.
• Фізіотерапії.
• Токсикології.