Нейроцитин 200 мл розчин для інфузій

По 50 мл, 100 мл, 200 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці; по 100 мл або 200 мл у контейнерах.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтувата рідина.

Нейроцитин - сольовий розчин зі збалансованим вмістом електролітів та цитиколіну.

Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів у мембрані нейронів, сприяє покращенню функцій мембран, у тому числі функціонуванню іонообмінних насосів та нейрорецепторів. Завдяки стабілізуючій дії на мембрану цитиколін має протинабрякові властивості, тому зменшує набряк мозку. Результати досліджень показали, що цитиколін пригнічує діяльність деяких фосфоліпаз, що перешкоджає залишковому виникненню вільних радикалів, попереджає пошкодження мембранних систем та забезпечує збереження захисної антиоксидантної системи.

Цитиколін зменшує обсяг пошкодженої тканини, попереджаючи загибель клітин, впливаючи на механізми апоптозу, та покращує холінергічну передачу. Цитиколін також має профілактичну нейропротекторну дію при осередкових інсультах мозку.

Цитиколін сприяє швидкій функціональній реабілітації пацієнтів при гострих порушеннях мозкового кровообігу, зменшуючи ішемічне ушкодження тканин мозку, що підтверджується результатами рентгенологічних досліджень.

При черепно-мозкових травмах цитиколін скорочує тривалість відновлювального періоду та зменшує інтенсивність посттравматичного синдрому.

Цитиколін сприяє підвищенню рівня мозкової діяльності, знижує рівень амнезії, покращує стан при когнітивних, сенситивних та моторних розладах, що спостерігаються під час ішемії мозку.

Препарат заповнює дефіцит об'єму циркулюючої крові. Лактат, що входить до складу препарату, внаслідок метаболічних процесів перетворюється на аніони бікарбонату, що слабко змінює реакцію крові на лужний бік. Розчин має також дезінтоксикаційний ефект внаслідок зниження концентрації токсичних продуктів у крові та активації діурезу.

Цитиколін добре всмоктується при пероральному, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні. Після введення препарату спостерігається значне підвищення рівня холіну у плазмі. Дослідження показали, що біодоступність при пероральному та парентеральному шляхах введення практично однакові.

Препарат метаболізується в кишечнику та печінці з утворенням холіну та цитидину. Після введення цитиколін засвоюється тканинами мозку, при цьому холіни діють на фосфоліпіди, цитидин – на цитидин нуклеоїди та нуклеїнові кислоти. Цитиколін швидко досягає тканин мозку і активно вбудовується в мембрани клітин, цитоплазму та мітохондрії, активуючи діяльність фосфоліпідів.

Лише незначна кількість введеної дози виводиться із сечею та калом (менше 3%). Приблизно 12% введеної дози виводиться через дихальні шляхи. Виведення препарату із сечею та через дихальні шляхи має дві фази: перша фаза – швидке виведення (з сечею – протягом перших 36 годин, через дихальні шляхи – протягом перших 15 годин), друга фаза – повільне виведення. Основна частина дози цитиколіну залучається до процесів метаболізму.

Інші компоненти препарату (аніони, катіони) виводяться із сечею.

Електроліти у комбінації з іншими засобами. Код АТХ В05В В04.

Цитиколін посилює ефект леводопи.

Не слід призначати препарат одночасно з лікарськими засобами, що містять меклофеноксат.

При застосуванні калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів АПФ (АПФ) та препаратів калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. У разі одночасного застосування із серцевими глікозидами посилюється токсичний ефект останніх за рахунок присутності в розчині іонів Са++.

Препарат несумісний з цефамандолом, амфотерицином, спиртом етиловим, тіопенталом, амінокапроновою кислотою, метарамінолом, ампіциліном, вібраміцином та моноцикліном. Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препаратів, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів.

У зв'язку з наявністю лактату, який лужить рН, з обережністю слід застосовувати Нейроцитин ® з препаратами, ниркова елімінація яких залежить від рН. Нирковий кліренс саліцилатів, барбітуратів, літію може знижуватися, а симпатоміметиків та стимуляторів (таких як дексамфетамін сульфат, фенфлураміну гідрохлорид) – може підвищуватися.

діючі речовини:

1 мл розчину містить: цитиколін натрію (у перерахунку на цитиколін) – 10 мг, хлорид натрію – 6 мг, калію хлорид – 0,4 мг, кальцію хлорид дигідрат – 0,27 мг, лактат натрію – 3,2 мг. Теоретична осмолярність – 288,3 мОсмоль;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

В окремих випадках деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами. 

Немає даних щодо застосування Нейроцитину вагітним жінкам. Дані щодо екскреції препарату у грудне молоко та його дія на плід невідомі. Тому в період вагітності та годування груддю препарат призначають лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Немає достатніх даних щодо застосування препарату дітям

• Гостра фаза порушень мозкового кровообігу, ускладнення та наслідки порушень мозкового кровообігу.
• Черепно-мозкова травма та його наслідки.
• Неврологічні розлади (когнітивні, сенситивні, спритні), спричинені церебральною патологією дегенеративного та судинного походження.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату
• підвищений тонус парасимпатичної нервової системи;
• гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкаліємія, гіперхлоремія, алкалоз, лактоацидоз;
• важка артеріальна гіпертензія, декомпенсована серцева недостатність
• олігурія, анурія
• печінкова недостатність (через зменшення утворення гідрокарбонату з лактату)
• гостра ниркова недостатність
• гіперкальціємія;
• неклітинна гіпергідратація;
• набряк легенів, набряк мозку.

Для внутрішньовенного введення.

Рекомендована доза для дорослих становить від 50 до 200 мл на добу у формі краплинного внутрішньовенного вливання (40-60 крапель на хвилину).

Лікування: перші 2 тижні по 50-100 мл 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 200 мл.

При гострих та невідкладних станах максимальний терапевтичний ефект досягається при застосуванні лікарського засобу у перші 24 години.

Дози лікарського засобу та терміни лікування залежать від тяжкості уражень мозку та встановлюються лікарем індивідуально.

Пацієнти похилого віку

Не вимагає коригування дози.

Особливості застосування

У разі стійкого внутрішньочерепного крововиливу не слід перевищувати дозу 100 мл/добу і швидкість внутрішньовенного вливання 30 крапель на хвилину.

Слід проводити моніторинг крові на вміст електролітів, рН та рСО2_, лактату.

Застосування внутрішньовенних розчинів може викликати перевантаження рідиною та/або розчином, гіпергідратацію, застійні явища і набряк легенів. Ризик розвитку дилюції обернено пропорційний концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином, що викликає застійні явища прямо пропорційний концентрації електролітів.

При появі будь-яких проявів реакції гіперчутливості негайно припинити введення розчину та провести належне лікування.

Оскільки лікарський засіб містить лактат натрію, з особливою обережністю його слід застосовувати пацієнтам, схильним до гіпернатріємії (наприклад, з адренокортикальною недостатністю, нецукровим діабетом або масивним ушкодженням тканин), та пацієнтам із захворюваннями серця; у зв'язку із вмістом іонів натрію розчин слід застосовувати з обережністю пацієнтам похилого віку, пацієнтам з артеріальною гіпертензією, нирковою та серцево-судинною недостатністю, із застійною серцевою недостатністю, особливо в післяопераційний період, пацієнтам з гіпоксією та печінковою недостатністю, а також пацієнтам з клінічними станами, що супроводжуються затримкою натрію та набряками, пацієнтам, які отримують кортикостероїди або кортикотропін.

Через вміст калію потрібна обережність при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця та клінічними станами, що супроводжуються затримкою калію в організмі.

Призначаючи кальцій, слід контролювати роботу серця за допомогою ЕКГ, особливо у пацієнтів, які отримують дигіталіс. Рівні кальцію у сироватці крові не завжди відображають рівні кальцію у тканинах.

У пацієнтів із зниженою функцією виділення нирок призначення розчину може призвести до затримки натрію або калію.

Через наявність у складі лікарського засобу іонів кальцію потрібна обережність при одночасному призначенні з препаратами крові через ймовірність розвитку коагуляції.

Призначити кальцій парентерально пацієнтам, які отримують серцеві глікозиди, слід особливо обережно.

Лактат є субстратом для глюконеогенезу, тому слід ретельно контролювати рівень глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Зміст натрію та калію

Це лікарський засіб містить:

7,53 ммоль (або 173 мг) натрію в дозу 50 мл;

15,05 ммоль (або 346 мг) натрію в дозу 100 мл;

30,10 ммоль (або 692 мг) натрію на дозу 200 мл.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Це лікарський засіб містить:

0,265 ммоль (або 10,5 мг) калію на дозу 50 мл, тобто. практично вільний від калію;

0,53 ммоль (або 21 мг) калію на дозу 100 мл, тобто. практично вільний від калію;

1,06 ммоль (або 42 мг) калію на дозу 200 мл.

Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам із зниженою функцією нирок або тим, хто дотримується дієти з контрольованим вмістом калію.

Психічні порушення: галюцинації, панічна атака.

З боку нервової системи: сильний головний біль, запаморочення, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея.

Порушення електролітного балансу: зміна рівня електролітів (калію, кальцію, натрію, хлору) у сироватці крові, метаболічний алкалоз, хлоридний ацидоз.

Загальні порушення: гіперволемія.

З боку імунної системи: озноб, набряк, алергічні реакції, у тому числі: висипання, пурпура, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; підвищення температури тіла, підвищена пітливість, кашель , чхання, утруднення дихання, локалізована або генералізована кропив'янка.

Зміни в місці інфузії: запалення, набряк, висипання, свербіж, еритема, біль, печіння, оніміння в місці інфузії.

При виникненні побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта та надати відповідну допомогу.

Передозування або надто швидке введення розчину може призвести до порушення водно-електролітного балансу, явищ алкалозу, серцево-легеневої декомпенсації. У такому разі введення лікарського засобу слід припинити. Проводити симптоматичну терапію.

Введення надмірної кількості лактату може призвести до розвитку метаболічного алкалозу, який, у свою чергу, може супроводжуватися гіпокаліємією.

Симптоми: зміна настрою, втома, задишка, м'язова слабкість, полідипсія, поліурія, порушення мислення, аритмія. Гіпертонус м'язів, посмикування та тетанічні судоми можуть розвинутись у пацієнтів із гіпокальціємією.

Зберігати при температурі не вище 30 ˚С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат відноситься до лікарської групи психостимулюючих ноотропів, класу цитиколінів, які застосовують для покращення когнітивних функцій головного мозку.