Функціональні властивості компонентів, що входять до складу
Ліпоєва кислота бере участь в мітохондріальному обміні речовин, зокрема окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти та α-кетокислот. Також ліпоєва кислота бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну в організмі.
Вона сприяє покращенню проведення сигналу від інсулінового рецептора до внутрішньоклітинного транспортера глюкози GLUT4, що призводить до підвищення чутливості інсулінових рецепторів, та зниження інсулінорезистентності. Унаслідок зниження інсулінорезистентності спостерігається покращення захоплення глюкози адипоцитами, гепатоцитами та міоцитами скелетних м'язів; збільшуються запаси глікогену в печінці, одночасно дещо знижується концентрація глюкози в крові. Ліпоєва кислота має властивості антиоксиданта, що пов'язане з наявністю в її молекулі двох тіолових груп, а також здатністю зв'язувати вільні радикали, вільне тканинне залізо, та солі важких металів. При застосуванні ліпоєвої кислоти також знижується рівень тригліцеридів в крові, а також зменшується секреція тригліцеридів у печінці, що знижує ризик розвитку ожиріння, атеросклерозу та неалкогольного стеатогепатозу печінки. Ліпоєва кислота також є одним із коферментів системи убіхінону та глутатіону. Ліпоєва кислота застосовується в лікуванні діабетичної нейропатії, механізмами дії ліпоєвої кислоти при діабетичній нейропатії є стимуляція розростання відростків нейронів, збільшення в аксонах вмісту речовин, що містять сульфгідрильні групи, покращення структурного стану мембран нервових закінчень, а також стимуляція регенерації нервових закінчень при їх пошкодженні. Ліпоєва кислота також має гепатопротекторну дію, та є ефективною при хронічному гепатиті (у тому числі при гепатиті C), цирозі печінки та неалкогольному стеатогепатозі. Ліпоєва кислота має пряму противірусну дію, зупиняє розвиток катаракти, має захисну дію на кістковий мозок при опроміненні, а також зменшує явища дисфункції ендотелію. Ліпоєва кислота має антитоксичну дію, та застосовується при отруєнні алкоголем, солями важких металів, та при різних хронічних інтоксикаціях. Також препарат може застосовуватися у комплексному лікуванні псоріазу. В експериментальному лікуванні ліпоєву кислоту застосовують при синдромі хронічної втоми, та в комплексному лікуванні судинних захворювань головного мозку, у тому числі при інсультах.
Магній належить до незамінних катіонів, необхідних для нормального проходження метаболічних процесів в організмі. Він бере участь в АТФазо-залежних ферментативних реакціях. Є стабілізатором клітинних мембран та внутрішньоклітинних органел. Магній бере участь у регуляції метаболізму нервової, опорно-рухової, дихальної, серцевосудинної та кровотворної систем, а також в обміні гормонів (у тому числі статевих).
Стимулює нормальне функціонування слухових і зорових нервів. Оберігає міокард від гіпоксії та ішемії. Виконує роль антикоагулянта і запобігає склерозуванню кровоносних судин. Діє заспокійливо, зменшує нервово-м’язову збудливість, забезпечує нормальне скорочення м’язів.
Тіамін (вітамін В1) в організмі людини внаслідок процесів фосфорилювання перетворюється в кокарбоксилазу, яка є коферментом багатьох ферментних реакцій.
Тіамін відіграє важливу роль у реакціях вуглеводного, білкового і жирового обміну. Активно бере участь у процесах проведення нервового збудження у синапсах.
Піридоксин (вітамін В6) необхідний для нормального функціонування центральної і периферичної нервової системи. У фосфорильованій формі є коферментом у метаболізмі амінокислот (декарбоксилювання, переамінування). Виступає як кофермент найважливіших ферментів, що діють у нервових тканинах. Бере участь у біосинтезі нейромедіаторів: допаміну, норадреналіну, адреналіну, серотоніну, гістаміну і ГАМК.
Ціанокобаламін (вітамін В12) необхідний для нормального кровотворення і дозрівання еритроцитів, а також бере участь у низці біохімічних реакцій, що забезпечують життєдіяльність організму — в перенесенні метильних груп, у синтезі нуклеїнових кислот, білка, в обміні амінокислот, вуглеводів, ліпідів. Впливає на процеси в нервовій системі (синтез РНК, ДНК, мієліну і ліпідний склад цереброзидів і фосфоліпідів).
Коферментні форми ціанокобаламіну — метилкобаламін і аденозилкобаламін — необхідні для реплікації і росту клітин. Вітамін В12 впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, проявляє знеболюючу дію.
Фолієва кислота, всмоктуючись у кишківнику, перетворюється на 5-метілтетрагідрофолат, який шляхом низки змін перетворюється на метіонін. Метіонін необхідний для синтезу білків, РНК, ДНК, фосфатидилхоліну, мієліну, нейромедіаторів, 5,10-метилентетрагідрофолат і 10-формілтетрагідрофолат беруть участь в утворенні піримідинових і пуринових нуклеотидів, необхідних для побудови РНК і ДНК.
Компоненти, що входять до складу можуть бути рекомендовані як доповнення до фармацевтичних (або лікарських) засобів при:
- нейропатії різного генезу, включаючи алкогольну та діабетичну
- гострому та хронічному невриті та невралгії
- радікулопатії при корінцевому синдромі
- цукровому діабеті, та проявах метаболічних порушень: метаболічному синдромі, інсулінорезистентності, зниженню толерантності до глюкози
- ішіасі і люмбаго
- корінцевому синдромі, спричиненому дегенеративними ураженнями хребта
- плекситах
- міжреберних невралгіях
- парезах лицьового нерва
- невралгіях трійчастого нерва
- захворюваннях печінки
- астенії