Есенціальна артеріальна гіпертензія. Для дорослих пацієнтів доза становить 5 мг (1 таблетка) небівололу на добу. Препарат можна приймати під час їжі, бажано в той самий час. Гіпотензивний ефект проявляється через 1-2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні. Небіволол Сандоз ® можна застосовувати як монотерапії, і у комбінації коїться з іншими гипотензивными засобами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався лише за його комбінації з 12,5-25 мг гідрохлортіазиду.
Хворі з нирковою недостатністю: рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. За необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.
Хворі з печінковою недостатністю: досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому застосування небівололу протипоказане.
Хворі похилого віку: пацієнтів старше 65 років рекомендована доза становить 2,5 мг на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 5 мг. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком від 75 років обмежений, тому при призначенні препарату таким хворим потрібні обережність та ретельний контроль.
Хронічна серцева недостатність. Лікування хронічної серцевої недостатності починається з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким хворим призначають у разі, якщо є хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів.
Лікар повинен мати досвід лікування серцевої недостатності. Хворим, яким застосовують інші серцево-судинні засоби (діуретики, дигоксин, інгібітори АПФ (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II), слід мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж розпочнеться їх лікування небівололом.
Вихідне титрування дози слід проводити за схемою нижче, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів і орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом:
1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а в подальшому - до 10 мг один раз на добу (таблетку Небівололу Сандоз ® 5 мг можна розділити на 4 рівні частини).
Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу. На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворому необхідно не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб упевнитись у тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності).
При необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно зменшити знову або знову до неї повернутися. При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості препарату у фазі його титрування дозу небівололу рекомендують спочатку знизити або, у разі необхідності, негайно його відмінити (при появі тяжкої артеріальної гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легенів, при появі кардіогенної шоку. або AV-блокади). Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим.
Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, дозу слід знижувати поетапно, зменшуючи її на половину на тиждень.
Хворі на ниркову недостатність: при слабкій та помірній формі ниркової недостатності корекція дози не потрібна, оскільки титрування дози здійснюється в індивідуальному порядку. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (креатинін сироватки 250 мкмоль/л) обмежений, тому призначення небівололу таким хворим не рекомендується.
Хворі з печінковою недостатністю: досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому небіволол протипоказаний.
Хворі похилого віку: оскільки титрування дози здійснюється в індивідуальному порядку, корекція дози не потрібна.
Особливості застосування
Спільними блокаторами b-адренорецепторів є такі попередження та запобіжні заходи.
Підтримка блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час інтубації та введення в наркоз. При підготовці до хірургічного втручання не менше ніж за 24 години слід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, що спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Поява вагусних реакцій у пацієнта можна запобігти за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.
Як правило, пацієнтам з нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β-адренорецепторів не слід призначати поки їх зстояння не стане стабільним.
Припиняти терапію блокаторами β-адренорецепторів пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. При необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно розпочинати лікування препаратом-замінником.
Блокатори β-адренорецепторів можуть викликати брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50-55 ударів на хвилину і у пацієнта розвиваються симптоми, що вказують на брадикардію, дозу рекомендують зменшити.
Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні: а) пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, хромота, що перемежується), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань; б) пацієнтів з AV блокадою I ступеня у зв'язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів на провідність; в) хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної, опосередкованої через a-адренорецептори вазоконстрикції коронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту та тривалість нападів стенокардії).
Небіволол не впливає на вміст глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад, тахікардію та посилене серцебиття.
Блокатори b-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитись.
Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, тому що може посилитися здавлення дихальних шляхів.
Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори тільки після того, як ситуація ретельно зважена.
Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій.
Цей препарат містить лактозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.