Наусиліум 10 мг №10 таблетки

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній пачці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору.

Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювотними властивостями. Домперидон трохи проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія можливо обумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром у задній ділянці ( area postrema ). Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначаються у мозку, вказують переважно на периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження у людини показали, що при пероральному застосуванні домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює спорожнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Вплив на інтервал QT/QTc та електрофізіологію серця.

Згідно з міжнародними рекомендаціями ICH-E14, ретельне дослідження інтервалу QT було проведено у здорових добровольців. Це дослідження було подвійним, плацебо контрольованим, його проводили з використанням рекомендованих та надтерапевтичних доз (10 та 20 мг, введення 4 рази на добу). При одночасному прийомі 20 мг домперидону 4 рази на добу відзначалося подовження інтервалу QT, зміни варіювалися від 3,4 до 5,9 мс протягом усього періоду спостереження, але цей показник не перевищував 10 мс. Подовження QT, яке спостерігається в даному дослідженні, коли домперидон вводили відповідно до рекомендованого дозування, не є клінічно значущим.

Ця відсутність клінічного значення підтверджується фармакокінетичними параметрами та даними по інтервалу QTc, отриманими в процесі двох більш давніх досліджень, що включали 5-денне лікування 20 мг та 40 мг домперидону 4 рази на добу. ЕКГ записували перед дослідженням на 5-й день через 1 годину (приблизно t _max ) після ранкової дози і через 3 дні. В обох дослідженнях не спостерігалося відмінностей між QTc після активного лікування і застосування плацебо. Тому вважають, що прийом домперидону в дозі 80 та 160 мг на добу не надавав клінічно значущого впливу на QTc у здорових добровольців.

Всмоктування.

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація в плазмі крові (С _max ) досягається через 60 хв.

Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (близько 15%) обумовлена ​​екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечника та печінки. Хоча у здорових добровольців біодоступність домперидону збільшується при його застосуванні після їди, хворим на скарги шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15-30 хв до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі після їди максимальна абсорбція дещо сповільнюється.

Розподіл.

При пероральному прийомі домперидон не акумулюється та не індукує свій обмін; максимальний рівень у плазмі крові через 90 хв (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на добу був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон зв'язується на 91-93% із білками плазми. Дослідження розподілу домперидону, проведених на тварин за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У тварин невелика кількість препарату проникає через плаценту.

Метаболізм.

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP3A4 є головною формою цитохрому Р450, залученої в N-деалкілування, а CYP3A4, CYP1A2 та CYP2Е1 беруть участь в ароматичному гідроксилюванні домперидону.

Виведення .

Виведення з сечею та калом становить відповідно 31% та 66% пероральної дози. Виділення препарату у незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10% з калом та приблизно 1% із сечею). Період напіввиведення з плазми після прийому разової дози становить 7-9 годин у здорових добровольців, але продовжений у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

Особливі групи пацієнтів.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня (7-9 балів за шкалою Чайлда П'ю) площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) і C _max домперидону були в 2,9 та 1,5 рази вищими, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25%, а кінцевий період напіввиведення тривав з 15 до 23 години. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців, враховуючи Cmax і AUC без змін у зв'язуванні з білками або в кінцевому періоді напіввиведення. Застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не досліджували (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки крові 6 мг/100 мл, тобто 0,6 ммоль/л) період напіввиведення домперидону подовжується з 7,4 до 20,8 годин, але плазмова концентрація препарату нижча, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Дуже мала кількість препарату (приблизно 1%) виводиться нирками у незміненому вигляді (див. Спосіб застосування та дози).

Стимулятори перистальтики. Код ATX A03F A03.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію Наусиліуму. У зв'язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодією підвищується ризик виникнення подовження інтервалу QT.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з Наусиліумом, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. розділ «Особливості застосування»).

Домперидон метаболізується переважно за допомогою CYP3A4. За даними досліджень, in vitroсупутнє застосування препаратів, що значно пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону в плазмі крові.

При застосуванні домперидону супутні потужні інгібітори CYP3A4, здатні подовжувати інтервал QT, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу QT. Тому супутнє застосування домперидону з певними препаратами протипоказане (див. Протипоказання).

Супутнє застосування лікарських засобів разом з домперидоном протипоказане.

Всі лікарські засоби, що подовжують інтервал QT:

• антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
• антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
• деякі нейролептичні препарати (наприклад, галоперидол, пімозід, сертиндол);
• деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам);
• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
• деякі протигрибкові препарати (наприклад, пентамідин);
• деякі протималярійні препарати (наприклад галофантрин, люмефантрін);
• деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
• деякі антигістамінні препарати (наприклад, мекітазин, мізоластин);
• деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
• деякі інші препарати (наприклад, беприділ, метадон, дифеманіл).

Приклади сильних інгібіторів CYP3A4, з якими протипоказано застосовувати Наусиліум:

• азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* та вориконазол*;
• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* та еритроміцин*;
• інгібітори протеази;
• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір та саквінавір;
• антагоністи кальцію, такі як дилтіазем та верапаміл;
• аміодарон*;
• амрепітант;
• нефазодон;
• телітроміцин*.

*пролонгують інтервал QTc.

Одночасне застосування таких речовин вимагає обережності.

Обережно слід застосовувати домперидон з препаратами, що викликають брадикардію та гіпокаліємію, а також з макролідами, які можуть спричинити подовження інтервалу QT: азитроміцин та рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це потужний інгібітор CYP3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон, супроводжуючи потужними інгібіторами CYP3A4, які не викликали подовження інтервалу QT, такими як індинавір. Також за пацієнтами слід пильно спостерігати за нагодою появи ознак або симптомів небажаних реакцій.

Наведений вище список репрезентативний, але не вичерпний.

Наусиліум можна поєднувати з:

• нейролептиками, дія яких він посилює;
• дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких такі, як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців було підтверджено, що ці препарати значно пригнічують пресистемний метаболізм домперидону. При супутньому застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на день і 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на день в період спостереження було відзначено подовження інтервалу QТс в середньому на 9,8 мсек; окремі значення коливалися від 1,2 до 17,5 . При супутньому застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на день і 500 мг еритроміцину перорально 3 рази на день інтервал QТс у період спостереження подовжувався в середньому на 99 мсек, інтервал окремих значень становив від 16 до 143 мсек. Рівноважні значення C_max і AUC домперидону зростали приблизно втричі в кожному з цих досліджень взаємодії. Внесок підвищених плазмових концентрацій домперидону на ефект, що спостерігається на QTc, невідомий. У цих дослідженнях у разі монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал QТс подовжувався в середньому на 1,6 мсек (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мсек (дослідження еритроміцину), у той час як застосування тільки кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу QТс в період спостереження на 3,8 і 4,9 мсек відповідно.

Теоретично, оскільки Наусиліум чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування супутніх пероральних препаратів, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні. Однак у пацієнтів стан яких вже стабілізувався на фоні застосування дигоксину або парацетамолу, супутнє застосування домперидону не впливало на рівень цих препаратів у крові.

Діюча речовина: домперидон.

1 таблетка містить домперидон малеату еквівалентно домперидону 10 мг.

Інші складові: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон К-30; целюлоза мікрокристалічна; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний.

1 таблетка містить домперидон малеату еквівалентно домперидону 10 мг;

інші складові: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон К-30; целюлоза мікрокристалічна; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний.

Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення та сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом, роботи з іншими механізмами чи іншої діяльності, яка потребує концентрації уваги та координації, доки вони не встановлять, як препарат впливає на них.

Дані про постмаркетингове застосування домперидону у вагітних жінок обмежені. Тому Наусиліум у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, дуже низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% від дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи шкодить він немовляті, тому матерям, які приймають Наусиліум, слід утриматися від годування груддю. Слід виявляти обережність за наявності факторів ризику подовження інтервалу QTc у дітей, які перебувають на грудному годуванні. Після експозиції через проникнення препарату в грудне молоко не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема кардіологічних ефектів.

Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання.

Наусиліум протипоказаний:

• хворим на встановлену підвищену чутливість до препарату або допоміжних речовин;
• хворим на пролактин-секреторну пухлину гіпофіза (пролактиномою);
• хворим на тяжкі або помірні порушення функції печінки та/або нирок (див. розділ «Фармакокінетичні властивості», «Особливості застосування»);
• хворим з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, хворим із значними порушеннями балансу електролітів або з фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);
• хворим на печінкову недостатність;
• якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;
• протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4;
• протипоказане одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, тілапревер, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, теліміцин".

Для полегшення симптомів нудоти та блювання

Дорослі та діти віком від 12 років та масою тіла не менше 35 кг

По 1 таблетці (10 мг) 3 рази на день.

Максимальна добова доза – 3 таблетки (30 мг на добу).

Рекомендується приймати препарат Наусиліум перед їдою. Абсорбція препарату дещо затримується, якщо приймати його після їди. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Дорослі > 60 років

Пацієнтам старше 60 років перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.

Порушення функції нирок

Оскільки період напіввиведення домперидону при порушенні функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки крові 6 мг/100 мл, тобто 0,6 ммоль/л) продовжено, частоту дозування домперидону слід зменшити до одного або двох разів на добу. в залежності від ступеня тяжкості порушення може також виникнути потреба в зниженні дози. Пацієнти з порушенням функції нирок тяжкого ступеня слід регулярно обстежувати (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Порушення функції печінки

Домперидон протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього (7-9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) або важкого (9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) ступеня (див. розділ «Протипоказання»). Корекція дози пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) не потрібна (див. розділ Фармакологічні властивості).

Особливості щодо застосування

Оцінка частоти побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (1/10000), включаючи ізольовані дані; частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

При дотриманні рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, підвищену чутливість.

З боку ендокринної системи: рідко – підвищення рівня пролактину.

Психічні розлади: дуже рідко – нервозність, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження чи відсутність лібідо.

З боку нервової системи: дуже рідко – безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія, екстрапірамідні розлади.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - набряк, серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома), серйозні шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії типу torsade de pointes, раптова серцева смерть.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; дуже рідко – сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – свербіж, висип; частота невідома – кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко – болі в ногах.

З боку сечовивідної системи: дуже рідко – затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні порушення: рідко – астенія.

З боку органів зору: частота невідома – окулогірна криза.

Інше: кон'юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: дуже рідко – підвищення рівня АЛТ, АСТ та холестерину; нечасто – відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; рідко – підвищення рівня пролактину в крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки застосування препарату у дорослих та дітей відзначено не було, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ, судом та збуджень, пов'язаних із центральною нервовою системою, які спостерігалися переважно у дітей.

Симптоми.

Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції.

Лікування.

Специфічного антидоту домперидону немає, але у разі значного передозування рекомендується промивання шлунка протягом 1 години після прийому препарату та застосування активованого вугілля, а також ретельне спостереження за пацієнтом та підтримуюча терапія. Антихолінергічні препарати, засоби лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю за екстрапірамідними реакціями.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Протиблювотний засіб. Чинитьпротиблювоту дію, заспокоює гикавку та усуває в деяких випадках нудоту.