Монтелукаст-ТЕВА таблетки жувальні 4 мг, 28 шт.

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка рожевого з вкрапленнями кольору у формі трикутника з округлими краями, з тисненням «93» з одного боку та «7424» – з іншого, без видимих тріщин або сколів.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і спричиняють такі реакції, як бронхоспазм, секрецію слизу, підвищення проникності судинної стінки і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженнями, монтелукаст у дозі 5 мг пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4. Бронходилатація спостерігалась упродовж 2 годин після перорального застосування, цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхообструкції, спричиненої антигенною стимуляцією.

Абсорбція

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягалася через 3 години (Tmax). Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність і на Cmax при пероральному застосуванні. Безпека та ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосуванні таблеток, вкритих плівковою оболонкою, 10 мг, незалежно від часу прийому їжі.

Для таблеток жувальних по 5 мг показник Cmax у дорослих досягався через 2 години після прийому натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 73% і знижується до 63% при прийомі зі стандартною їжею.

Після прийому натще таблеток жувальних, 4 мг, у дітей віком від 2 до 5 років показник Cmax досягається через 2 години після прийому препарату. Середнє значення Cmax на 66% вище, а середнє Cmin нижче, ніж у дорослих, після прийому таблеток по 10 мг.

Розподіл

Понад 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту у стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. У ході досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. Крім того, у всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів

Для пацієнтів із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводили. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлда‒П’ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код АТX R03D C03.

Монтелукаст-Тева можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії з лікарськими засобами рекомендована доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізується СYР 3А4, 2C8 та 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначати одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 та 2C9, наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього фермента (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP 2C8 та 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 рази. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

діюча речовина: монтелукаст натрію;

1 таблетка жувальна містить монтелукасту 4 мг у вигляді монтелукасту натрію;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію лаурилсульфат, гідроксипропілцелюлоза, заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишневий РНS-143671, аспартам (Е 951), натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат.

Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення.

Вагітність
Дослідження на тваринах не показало небажаних ефектів впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток. Обмежена інформація бази даних відносно вагітностей не вказує на причинно-наслідковий взаємозв’язок між застосуванням монтелукасту і виникненням мальформацій (таких як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося в ході всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування.

Лікарський засіб Монтелукаст-Тева можна приймати у період вагітності, тільки якщо це вважається вкрай необхідним.

Годування груддю

Досліди на тваринах показали, що монтелукаст проникає у грудне молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко у людини, тому Монтелукаст-Тева можна приймати у період годування груддю тільки якщо це вважається вкрай необхідним.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років. Дітям лікарський засіб слід давати під наглядом дорослих.

Жувальні таблетки Монтелукаст-Тева 4 мг рекомендовані для дітей віком від 2 до 5 років:

• як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються у разі необхідності;
• як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, в яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
• профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якого компонента препарату.

Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.

Дітям віком від 2 до 5 років. Рекомендована доза становить 1 жувальну таблетку по 4 мг на добу, увечері. Монтелукаст-Тева приймати за 1:00 до або через 2:00 після їжі. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний вибір дози не потрібен.

Дітям віком від 6 до 14 років. Доза, що рекомендується, становить 1 жувальну таблетку по 5 мг на добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймати за 1:00 до або через 2:00 після їжі. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.
Пацієнтам старше 15 років рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг.

Загальні рекомендації

Терапевтичний ефект лікарського засобу Монтелукаст-Тева на показники контролю астми відбувається протягом 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Монтелукаст-Тева, навіть якщо прояви їхньої астми під контролем, так само як і під час її загострення.

Особливі групи пацієнтів

Регулювання дози не потрібне для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким або середнім ступенем порушення функції печінки. Немає даних щодо пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Дозування препарату для хлопчиків та дівчаток однакове.

Альтернативна терапія низькими дозами інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня Монтелукаст-Тева не рекомендується як монотерапія у пацієнтів з персистуючою астмою середнього ступеня. Застосування монтелукасту в якості альтернативи низькодозового інгаляційних кортикостероїдів дітям 2-5 років з персистуючою астмою легкого ступеня рекомендується тільки тим пацієнтам, у яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що вимагають прийому кортикостероїдів, і у яких виявлена непереносимість. Персистуюча астма легкого ступеня – це астма із симптомами частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади частіше 2 нападів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень за нормальної функції легень між нападами.

Якщо задовільний контроль бронхіальної астми досягнуто після лікування (зазвичай протягом одного місяця), слід розглянути необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, що базується на ступінчастій системі лікування бронхіальної астми. Також слід періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю бронхіальної астми. Якщо у дітей виникають труднощі з прийомом жувальної таблетки, лікарський засіб слід приймати як гранули.

Профілактичне запобігання астмі, спричиненій фізичним навантаженням, у дітей 2-5 років. У дітей віком 2-5 років бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженням, може бути домінантним показником персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами. Стан пацієнтів слід оцінювати після 2-4 тижнів лікування Монтелукаст-Тева. Якщо задовільної клінічної відповіді на терапію не досягнуто, слід розглянути можливість додаткової або іншої терапії.

Монтелукаст-Тева та інші препарати для лікування астми. Коли лікування з монтелукастом використовується як допоміжна терапія інгаляційними кортикостероїдами, Монтелукаст-Тева не можна різко заміняти інгаляційними кортикостероїдами.

Особливості застосування

Пацієнтів слід попередити, що Монтелукаст-Тева для перорального застосування не слід застосовувати для зняття гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати терапію монтелукастом на інгаляційні або пероральні кортикостероїди.

Немає даних, які б доводили, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, іноді разом із клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга-Строса (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системних кортикостероїдів. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зменшенням або скасуванням терапії кортикостероїдами. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов'язані з появою синдрому Чарга-Стросса, неможливо ні спростувати, ні підтвердити, тому лікарі повинні уважно ставитися до виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітних висипань, погіршення легеневої симптоматики та ускладнення. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему лікування слід повторно переглянути.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають Монтелукаст-Тева (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки ці явища можуть впливати на інші фактори, невідомо, чи пов'язані ці явища із застосуванням лікарського засобу Монтелукаст-Тева. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їхніми доглядальницями. Пацієнтам та/або доглядальницям слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли лікаря про виникнення таких змін. При призначенні препарату необхідно провести ретельну оцінку ризиків та переваг продовження лікування монтелукастом у разі виникнення таких явищ.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати аспірин або інші нестероїдні протизапальні препарати.

Монтелукаст-Тева містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що кожна жувальна таблетка Монтелукаст-Тева 4 мг або 5 мг містить 0,5 мг аспартаму.

Оцінку монтелукасту проводили під час клінічних досліджень у пацієнтів з персистуючою астмою:

• жувальні таблетки 5 мг приблизно у 1750 дітей віком від 6 до 14 років;
• жувальні таблетки 4 мг у 851 дитини віком від 2 до 5 років.

Оцінку монтелукасту проводили під час клінічних досліджень у пацієнтів з інтермітуючою астмою таким чином:

• гранули 4 мг та жувальні таблетки у 1038 дітей віком від 6 місяців до 5 років.

Під час клінічних досліджень про нижченаведені побічні реакції повідомлялося часто (від ≥1/100 до <1/10) у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, а також з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували лікування плацебо.

Таблиця 1

Під час клінічних досліджень при тривалому лікуванні обмеженої кількості дорослих пацієнтів (протягом 2 років) та дітей 6-14 років (протягом 12 місяців) профіль безпеки не змінювався.

Загалом 502 дитини віком від 2 до 5 років отримували лікування монтелукастом протягом як мінімум 3 місяців, 338 – протягом 6 місяців або довше, 534 – протягом 12 місяців або довше. При тривалому лікуванні профіль безпеки у цих пацієнтів не змінювався.

У постмаркетинговий період було повідомлено про наступні побічні реакції. Частота побічних реакцій розподілялася таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (&ge ;1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна визначити за наявними даними).

Інфекції та інвазії. Дуже часто: інфекція верхніх дихальних шляхів.

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко: схильність до кровотеч. Дуже рідко: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи. Нечасто: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія. Дуже рідко: еозинофільна інфільтрація печінки.

Психічні розлади. Нечасто: порушення сну, включаючи нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, психомоторну гіперактивність, дратівливість, тривогу, занепокоєння, ажитацію, включаючи агресивну поведінку чи ворожість, депресію. Рідко: тремор. Дуже рідко галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність), дисфемія.

З боку нервової системи. Нечасто: запаморочення, млявість, сонливість, парестезія/гіпестезія, судоми. Рідко: порушення уваги, погіршення пам'яті, тики.

З боку серця. Рідко: пальпітація.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: епістаксис. Дуже рідко: синдром Чарга-Стросса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: діарея ^b , нудота ^b , блювота ^b . Нечасто: сухість у роті, диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи. Часто: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ). Дуже рідко: гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане пошкодження печінки).

З боку шкіри та підшкірних тканин. Часто: висипання^b. Нечасто: гематома, синці, кропив'янка, свербіж. Рідко: ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: вузликова еритема, мультиформна еритема.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини. Нечасто: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: енурез у дітей.

Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення. Часто: пірексія ^b . Нечасто: астенія/втома, нездужання, набряк.

^а – про цю побічну реакцію повідомлялося з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які отримували монтелукаст та у пацієнтів, які отримували плацебо у клінічних дослідженнях.

^b – про цю побічну реакцію повідомлялося з частотою «часто» у пацієнтів, які отримували монтелукаст та у пацієнтів, які отримували плацебо у клінічних дослідженнях.

Спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом немає. У дослідженнях хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг/добу протягом приблизно одного тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препаратом монтелукасту. Ці дані включали прийом препарату дорослими та дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки препарату та включали біль у животі, сонливість, відчуття спраги, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці для захисту від світла у недоступному для дітей місці.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.