Механізм дії
Моксифлоксацин, фторхінолон четвертого покоління, пригнічує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, які необхідні для реплікації, відновлення та рекомбінації ДНК бактерій.
Механізм резистентності
Резистентність до фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин, зазвичай виникає при хромосомних мутаціях у генах, що кодують ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. У грам-негативних бактерій резистентність до моксифлоксацину може виникнути через мутації у mar (мультирезистентність) та qnr (резистентність до хінолонів) системах генів. Перехресна резистентність з бета-лактамами, макролідами та аміноглікозидами малоймовірна через різницю у способі дії.
Граничні значення
Європейським комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST) встановлено такі граничні значення мінімальної пригнічувальної концентрації (МПК) (мг/л):
- види Staphylococcus
S ≤ 0,5, R> 1
- Streptococcus A,B,C,G
S ≤ 0,5, R> 1
- Streptococcus pneumoniae
S ≤ 0,5, R> 0.5
- Haemophilus influenzae
S ≤ 0,5, R> 0.5
- Moraxella catarrhalis
S ≤ 0,5, R> 0.5
- Enterobacteriaceae
S ≤ 0,5, R> 1
- невидоспецифічні
S ≤ 0,5, R> 1
Граничні значення in vitro використовують для прогнозування клінічної ефективності моксифлоксацину при системному застосуванні. Ці граничні значення можуть бути неприйнятними при застосуванні лікарського засобу місцево в око, оскільки при місцевому застосуванні використовуються більші концентрації та місцеві фізичні/хімічні умови можуть впливати на активність препарату у місці введення.
Чутливість
Розповсюдженість набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для відповідних видів мікроорганізмів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, якщо місцева розповсюдженість резистентності є такою, що активність моксифлоксацину, принаймні проти деяких видів інфекцій, є сумнівною.
ЧУТЛИВІ ВИДИ
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
види Corynebacterium, включаючи
Corynebacterium diphtheriae
Staphylococcus aureus (чутливі до метициліну)
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes
Streptococcus групи viridans
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Enterobacter cloacae
Haemophilus influenzae
Klebsiella oxytoca
Moraxella catarrhalis
Serratia marcescens
Анаеробні мікроорганізми:
Proprionibacterium acnes
Інші мікроорганізми:
Chlamydia trachomatis
УМОВНО РЕЗИСТЕНТНІ ВИДИ
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Staphylococcus aureus (стійкі до метициліну)
Staphylococcus, коагулазо-негативні види (стійкі до метициліну)
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Neisseria gonorrhoeae
Інші мікроорганізми
Відсутні
РЕЗИСТЕНТНІ МІКРООРГАНІЗМИ
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Pseudomonas aeruginosa
Інші мікроорганізми
Відсутні
Доклінічні дані щодо безпеки
У ході доклінічних досліджень ефекти після місцевого застосування в око спостерігалися тільки під час застосування дози, яка значно перевищувала максимальну дозу для людини, що вказує на незначну релевантність при клінічному застосуванні.
Як і при застосуванні інших хінолонів, моксифлоксацин також виявився генотоксичним in vitro у клітинах бактерій та ссавців. Можна робити припущення щодо порогового рівня генотоксичності, оскільки у значно більших концентраціях ці ефекти можуть призвести до взаємодії з бактеріальною гіразою та топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців. Під час досліджень in vivo, незважаючи на високі дози моксифлоксацину, жодних доказів генотоксичності виявлено не було. Таким чином, терапевтичні дози для людини забезпечують адекватний рівень безпеки. Жодних ознак канцерогенної дії при доклінічних дослідженнях у щурів не спостерігалося.
На відміну від інших хінолонів, моксифлоксацин не продемонстрував жодних фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у ході розширених досліджень in vitro та in vivo.