Мирцера розчин для ін'єкцій по 75 мкг/0,3 мл, 1 шт.

По 75 мкг/0,3 мл у попередньо наповненому шприці. 1 попередньо наповнений шприц разом з голкою для ін'єкцій у картонній упаковці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від безбарвного до жовтого кольору.

Мирцера стимулює еритропоез шляхом взаємодії з рецепторами з еритропоетином на клітинах-попередниках кісткового мозку. Метоксиполіетіленгліколь-епоетин бета, діюча речовина препарату Мирцера , є тривалим активатором рецепторів еритропоетину, який, на відміну від еритропоетину, демонструє іншу активність на рецепторному рівні, характеризується більш повільним з'єднанням і більш швидким активністю in vitro і підвищеною активністю in vivo, а також тривалим періодом напіввиведення. Середня молекулярна маса метокси поліетиленгліколь-епоетину бета становить приблизно 60 кДа, включаючи приблизно 30 кДа молекулярної маси білка та вуглеводної частини.

Доза препарату вказує на кількість білка в молекулі метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета без урахування глікозилювання. Білок синтезується шляхом технології рекомбінантної ДНК у клітинах яєчника китайського хом'ячка.

Природний гормон еритропоетин, первинний фактор росту для еритроїдного розвитку, виробляється нирками та виділяється в судинне русло у відповідь на гіпоксію. У відповідь на гіпоксію еритропоетин взаємодіє з клітинами-попередниками еритропоезу, що призводить до збільшення вироблення еритроцитів.

Клінічна ефективність

Результати досліджень корекції анемії у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Мирцера  з частотою введення один раз на 2 тижні або раз на 4 тижні, показують, що частота відповіді з боку гемоглобіну в групі застосування препарату < em>Мирцера наприкінці періоду корекції була високою та порівнянна з групами препаратів порівняння. Період відповіді становив 43 дні у групі застосування препарату <М>Мирцера та 29 днів у групі препарату порівняння, при цьому збільшення гемоглобіну протягом перших 6 тижнів було на рівні 0,2 г/дл/тиждень та 0,3 г/дл/тиждень відповідно.

Досі проведено 4 рандомізовані контрольовані дослідження пацієнтів, які перебувають на діалізі і які отримували дарбепоетин альфа або епоетин на момент включення до дослідження. На час включення в дослідження пацієнти були рандомізовані на терапію еритропоетинами, які пацієнти отримували раніше, або на перехід на лікування препаратом Мирцера з метою досягнення стабільного рівня гемоглобіну. У період оцінювання (29-36 тиждень) середній рівень та медіана рівня гемоглобіну у пацієнтів, які отримували препарат Мирцера , фактично були ідентичними до початкового рівня гемоглобіну.

Мирцера  не дозволена для лікування пацієнтів з анемією, індукованою хіміотерапією.

Фармакокінетика метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета вивчалася у здорових добровольців та у пацієнтів з хронічною хворобою нирок та анемією, включаючи хворих, які перебувають/не знаходяться на діалізі.

Після підшкірного введення пацієнтам з хронічною хворобою нирок, які не отримують діаліз, максимальні концентрації метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета у сироватці крові спостерігалися через 95 годин (середнє значення) після введення. Біодоступність метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета після підшкірного введення становила 54%. Термінальний період напіввиведення становив 142 години у пацієнтів з хронічною хворобою нирок, які не перебувають на діалізі.

Після підшкірного введення пацієнтам із хронічним захворюванням нирок, що перебувають на діалізі, максимальні концентрації метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета у сироватці крові спостерігалися через 72 години (середнє значення) після введення. Біодоступність метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета після підшкірного введення становила 62%. Термінальний період напіввиведення становив 139 годин у пацієнтів із хронічною хворобою нирок, які перебувають на діалізі.

Після введення пацієнтам із хронічною хворобою нирок, які перебувають на діалізі, загальний системний кліренс становив 0,494 мл/год/кг. Після введення періоду напіввиведення метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета становив 134 години.

Порівняння концентрації метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета в сироватці крові, яка визначалася перед та після гемодіалізу у 41 пацієнта з хронічною хворобою нирок, показало, що гемодіаліз не впливає на фармакокінетику препарату Мирцера . Аналіз даних за 126 пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю показав відсутність різниці у фармакокінетичних показниках у пацієнтів, які отримують та не отримують діаліз.

У дослідженні однієї дози після введення фармакокінетика метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета порівнянна у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та у здорових добровольців (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Інші антианемічні засоби. Код АТХ B03X A03.

Дослідження взаємодії препарату Мирцера не проводилося. Немає даних, що Мирцера впливає на метаболізм інших лікарських засобів.

діюча речовина: methoxy polyethylene glycol-epoetin beta;

1 попередньо наповнений шприц з 0,3 мл розчину для ін'єкцій містить 75 мкг метокси поліетилен гліколь-епоетину бета;

допоміжні речовини: L-метіонін, натрію сульфат безводний, натрію дигідрофосфат моногідрат, маніт (E 421) полоксамер 188, соляна кислота розведена або розчин натрію гідроксиду (q.s. до рН 6,2 , вода для ін'єкцій.

Препарат не впливає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з машинами та механізмами.

Вагітність

Немає даних щодо застосування препарату Мирцера вагітним.

У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого шкідливого впливу препарату Мирцера на вагітність, розвиток ембріона, плід, пологи та постнатальний розвиток, однак спостерігалося оборотне зниження маси плода, пов'язане із застосуванням класу засобів, що стимулюють еритропоез. Застосовувати препарат Мирцера вагітним необхідно з обережністю.

Період годування груддю

Невідомо, чи виводиться Мирцера у грудне молоко. В одному з досліджень у тварин було показано, що метоксиполіетиленгліколь-епоетин бета виводиться у грудне молоко. Рішення про продовження або скасування годування груддю або продовження або скасування терапії препаратом Мирцера необхідно приймати, враховуючи користь грудного годування для дитини та користь лікування Мирцера для жінки.

Не рекомендується лікування препаратом Мирцера дітям (віком до 18 років) у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Лікування симптоматичної анемії, пов’язаної з хронічною хворобою нирок.

• Підвищена чутливість до метоксиполіетиленгліколь-епоетину бета або до будь-якої допоміжної речовини препарату (див. розділ «Допоміжні речовини»).
• Неконтрольована артеріальна гіпертензія.

Лікування препаратом Мирцера слід здійснювати під наглядом лікаря, який має досвід у лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю.

Препарат Мирцера можна вводити підшкірно або внутрішньовенно. Мирцера вводиться підшкірно в область живота, плеча або стегна. Ці ділянки однаково підходять для підшкірного введення.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих із хронічною хворобою нирок

Симптоми анемії та її наслідки можуть варіювати залежно від віку, статі та загальної тяжкості хвороби, тому необхідна оцінка лікарем індивідуального перебігу хвороби та стану пацієнта.

Препарат можна застосовувати підшкірно або внутрішньовенно для підвищення гемоглобіну до рівня не вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л). Підшкірному введенню слід віддавати перевагу пацієнтам, які не перебувають на гемодіалізі, щоб уникнути пункції периферичних вен.

У зв'язку з індивідуальною варіабельністю в окремого пацієнта рідко може спостерігатися рівень гемоглобіну вище або нижче за бажаний рівень гемоглобіну. Вплинути на варіабельність рівня гемоглобіну можна корекцією дози з урахуванням цільового діапазону рівня гемоглобіну від 10 г/дл (6,21 ммоль/л) до 12 г/дл (7,45 ммоль/л). Слід уникати стійкого підвищення гемоглобіну рівня вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л); рекомендації щодо відповідної корекції дози при зростанні рівня гемоглобіну вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л) наведено нижче.

Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну вище 2 г/дл (1,24 ммоль/л) протягом 4-тижневого періоду. У разі виникнення такої ситуації слід відкоригувати дозу Мирцера .

Пацієнтів слід ретельно спостерігати, щоб переконатися, що вони отримують найнижчу затверджену ефективну дозу Мирцера з метою адекватного контролю симптомів анемії за підтримки концентрації гемоглобіну нижче або на рівні 12 г/дл (7,45) ммоль/л).

Необхідно виявляти обережність при підвищенні дози препарату Мирцера для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Якщо у пацієнта слабка відповідь за рівнем гемоглобіну на застосування препарату Мирцера , слід розглянути наявність альтернативних пояснень (див. розділ «Особливості застосування»).

Рівень гемоглобіну необхідно контролювати кожні 2 тижні до його стабілізації з наступним періодичним контролем.

Пацієнти, які нині не отримують лікування засобами, що стимулюють еритропоез

Для пацієнтів, які не перебувають на діалізі, початкова доза, що рекомендується, становить 1,2 мкг/кг 1 раз на місяць підшкірно з метою досягнення рівня гемоглобіну вище 10 г/дл (6,21 ммоль/л).

Альтернативно можливе призначення рекомендованої початкової дози 0,6 мкг/кг 1 раз на 2 тижні підшкірно або внутрішньовенно пацієнтам, які перебувають на діалізі, та пацієнтам, які не перебувають на діалізі.

При прирості рівня гемоглобіну менше 1 г/дл (0,621 ммоль/л) протягом одного місяця дозу Мирцера можна збільшити приблизно на 25% від попередньої дози. Подальше збільшення дози препарату Мирцера приблизно на 25% можна проводити з інтервалами в 1 місяць до досягнення індивідуального цільового рівня гемоглобіну.

При зростанні рівня гемоглобіну більш ніж на 2 г/дл (1,24 ммоль/л) у перший місяць лікування або при зростанні рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7,45 ммоль/л), дозу препарату >Мирцера зменшують приблизно на 25%. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, лікування слід перервати до моменту зниження рівня гемоглобіну, після чого відновити введення препарату в дозі, приблизно на 25% менше попередньої дози. Після переривання лікування очікується зниження рівня гемоглобіну приблизно на 0,35 г/дл (0,22 ммоль/л) на тиждень. Корекція дози препарату не повинна проводитися частіше ніж один раз на місяць.

Пацієнтам, які отримують препарат Мирцера з частотою 1 раз на 2 тижні, і у яких рівень гемоглобіну перевищує 10 г/дл (6,21 ммоль/л), можливе призначення препарату  Мирцера 1 раз на місяць із застосуванням дози, яка дорівнює подвоєній дозі, яка вводилася з частотою 1 раз на 2 тижні.

Пацієнти, які в даний час отримують лікування засобами, що стимулюють еритропоез

Пацієнтів, які в даний час отримують лікування засобами, що стимулюють еритропоез, можна перевести на терапію препаратом Мирцера з частотою введення один раз на місяць внутрішньовенно або підшкірно. Початкова дозаМирцера розраховується на основі попередньої тижневої дози дарбепоетин альфа або епоетину, яка вводилася на момент заміни (таблиця 1). Перше введення препарату Мирцера має бути виконане в день запланованого введення раніше застосовуваних дарбепоетин альфа або епоетину.

Початкові дози Мирцера

Якщо потрібна корекція дози для підтримки цільової концентрації гемоглобіну вище 10 г/дл (6,21 ммоль/л), місячна доза препарату може бути збільшена приблизно на 25%.

При зростанні рівня гемоглобіну більш ніж на 2 г/дл (1,24 ммоль/л) протягом місяця або при зростанні рівня гемоглобіну до 12 г/дл (7,45 ммоль/л) дозу препарату Мирцера зменшують приблизно на 25%. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, лікування слід перервати до моменту зниження рівня гемоглобіну, після чого відновити введення препарату в дозі, приблизно на 25% менше попередньої дози. Після припинення лікування рівень гемоглобіну знижується приблизно на 0,35 г/дл (0,22 ммоль/л) на тиждень. Корекція дози препарату не повинна проводитися частіше ніж один раз на місяць.

У зв'язку з обмеженим досвідом застосування пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, рекомендується регулярний моніторинг рівня гемоглобіну та суворе дотримання рекомендацій щодо корекції дози.

Припинення лікування

Лікування препаратом Мирцера зазвичай тривале. За необхідності лікування може бути припинено будь-коли.

Пропущена доза

Якщо одна доза Мирцера пропущена, її слід ввести якнайшвидше. Введення препарату Мирцера необхідно відновити з частотою, яка використовувалася раніше.

Спеціальні рекомендації щодо дозування

Застосування для дітей

Не рекомендується застосовувати препарат Мирцера дітям віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки його застосування цієї категорії пацієнтів.

Пацієнти похилого віку

У клінічних дослідженнях вік 24% пацієнтів, які отримували лікування препаратом Мирцера , становив від 65 до 74 років, вік 20% пацієнтів склав 75 років і старше. Пацієнтам похилого віку старше 65 років корекція дози не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція початкової дози та режиму дозування Мирцера не потрібна пацієнтам із печінковою недостатністю.

Правила зберігання розчину

Попередньо наповнений шприц готовий до використання. Стерильний попередньо наповнений шприц не містить консервантів і кожен попередньо наповнений шприц можна застосовувати одноразово. Тільки одну дозу слід вводити за допомогою попередньо наповненого шприца. Можна використовувати тільки прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин, який не містить видимих частинок.

Не струшувати.

Перед застосуванням розчин доводять до кімнатної температури. Для цього слід дістати з холодильника картонну упаковку, яка містить препарат <М>Мирцера . Не діставаючи шприц із картонної коробки з метою захисту препарату від світла, залишити шприц на 30 хвилин, щоб температура продукту досягла кімнатної.

Недоведеність препарату до кімнатної температури може викликати дискомфорт під час ін'єкції, а також можуть виникнути труднощі при натисканні на поршень.
НЕ нагрівати шприц жодним іншим способом.

Інструкція із застосування попередньо наповненого шприца:

1. Дістати контурну коміркову упаковку з препаратом Мирцера  з картонної упаковки, не розкриваючи захисну плівку.
2. Ретливо помити руки теплою водою з милом.
3. Зняти захисну плівку з контурної комірчастої упаковки, дістати попередньо наповнений шприц і пластмасовий контейнер з голкою.
4. Утримуючи контейнер із голкою, від'єднати ковпачок, зробивши обертальний рух за годинниковою стрілкою, як показано на малюнку.
5. Утримуючи попередньо наповнений шприц, зняти гумовий наконечник, попередньо зігнувши та потягнувши.
6. Утримуючи прозорий контейнер із голкою, щільно вставити голку в попередньо наповнений шприц.
7. Для підшкірного введення препарату Мирцера вибрати одну з рекомендованих ділянок тіла: передня черевна стінка, передня поверхня середини стегна або зовнішня поверхня плеча. Не вводити препарат у рідні плями, шрами, гематоми або ділянки з набряком, почервонінням, затвердінням або іншими змінами, а також ділянки, які можуть роздратуватися ременем або поясом одягу.
8. Добре обробити шкіру в місці ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Дочекайтеся, поки оброблена ділянка підсохне.
9. Обережно утримуючи наповнений шприц, не натискаючи на поршень, обережно зняти контейнер з голки. Тримайте шприц тільки за корпус, оскільки будь-який контакт із затискачами може призвести до передчасного вивільнення пристрою безпеки.
10. Двома пальцями зібрати шкіру у складку у місці ін'єкції. Ввести голку у складку шкіри під прямим кутом.
11. Повільно ввести весь препарат, плавно натискаючи на поршень. Не припиняйте тиснути на поршень попередньо наповненого шприца, поки не витягнете голку зі шкіри!
12. Після введення всієї дози вийняти голку зі шкіри, не відпускаючи поршень попередньо наповненого шприца, як показано на малюнку.
13. Після відпустки поршня звільниться захисний пристрій та закриє голку.
14. Притиснути ватним тампоном місце введення препарату Мирцера . При необхідності заклеїти місце ін'єкції пластиром.

Особливості застосування

Безпека та ефективність лікування препаратом Мирцера при інших показаннях до застосування, у тому числі анемії у пацієнтів із злоякісними пухлинами, не встановлені.

Слід виявляти обережність при підвищенні доз препарату Мирцера пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю, оскільки високі кумулятивні дози епоетину можуть асоціюватися з підвищеним ризиком летальних випадків, серйозних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень. Якщо у пацієнта слабка відповідь за рівнем гемоглобіну на лікування епоетину, слід розглянути наявність альтернативних пояснень (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Додаткова терапія залізом рекомендується всім пацієнтам із рівнем феритину у сироватці крові менше 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20%. Для забезпечення ефективного еритропоезу рівень заліза необхідно визначати у всіх пацієнтів до та під час лікування.

При відсутності відповіді на лікування препаратом Мирцера необхідно ініціювати пошук причинних факторів. Дефіцит заліза, фолієвої кислоти та вітаміну В12 знижують ефективність терапії засобами, що стимулюють еритропоез, тому дефіцит вказаних речовин необхідно коригувати. До зниження ефективності терапії засобами, що стимулюють еритропоез, можуть призводити також інтеркурентні інфекції, запальні процеси, травми, прихована втрата крові, гемоліз, тяжка алюмінієва токсичність, захворювання крові, фіброз кісткового мозку. При обстеженні пацієнтів слід також визначати кількість ретикулоцитів. У разі виключення перелічених станів та при раптовому зниженні рівня гемоглобіну, асоційованому з ретикулоцитопенією та виявленням антитіл до еритропоетину, необхідно провести дослідження кісткового мозку для виключення діагнозу істинної еритроцитарної аплазії. При підтвердженні діагнозу істинної еритроцитарної аплазії лікування<М>Мирцера слід припинити, і пацієнтів не слід переводити на лікування іншими засобами, які стимулюють еритропоез.

На запит лікаря компанія Рош запропонує тестування або повторне тестування зразків сироватки крові в референтній лабораторії. Ця послуга є безкоштовною у разі підозри або підтвердження справжньої еритроцитарної аплазії, опосередкованої антитілами до еритропоетину, або нез'ясованої втрати ефекту при лікуванні препаратом Мирцера (наприклад, спостерігається клінічно тяжка анемія з низьким числом ретикулоцитів).

Про істинну еритроцитарну аплазію, викликану антитілами до еритропоетину, повідомлялося на тлі застосування всіма засобами, що стимулюють еритропоез, у тому числі препаратом Мирцера . Було показано, що антитіла до еритропоетину перехресно реагують з усіма засобами, що стимулюють еритропоез. Пацієнтів, у яких підозрюється наявність антитіл до еритропоетину, не слід переводити на лікування препаратом <М>Мирцера (див. розділ «Побічні реакції»).

Істинна еритроцитарна аплазія у пацієнтів з вірусним гепатитом С: при парадоксальному зниженні рівня гемоглобіну та розвитку тяжкої анемії, асоційованої з низьким числом ретикулоцитів, необхідно припинити лікування епоетином та обстежити пацієнта на антитіла до еритропоетину. Зафіксовано випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів із гепатитом С, які отримували лікування інтерфероном та рибавірином одночасно з епоетином. Епоетин не зареєстрований для застосування при анемії, що асоціюється з вірусним гепатитом С.

Моніторинг артеріального тиску: як і при застосуванні інших засобів, що стимулюють еритропоез, можливе підвищення рівня артеріального тиску під час лікування Мирцера . Рівень артеріального тиску необхідно адекватно контролювати у всіх пацієнтів перед, на початку та під час лікування Мирцера . Якщо артеріальний тиск не вдається контролювати медикаментозно або за допомогою дієти, дозу Мирцера необхідно зменшити або припинити лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Повідомлялося про шкірні побічні реакції, зокрема синдром Стівенса - Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), які можуть бути небезпечними для життя або смертельними, у зв'язку з лікуванням епоетином (див. розділ «Побічні реакції») . Тяжкі випадки спостерігалися при застосуванні епоетину тривалої дії. При призначенні препарату слід повідомляти пацієнтів про симптоми таких реакцій, а також слід уважно спостерігати за станом пацієнтів на розвиток шкірних реакцій. У разі появи ознак, які можуть свідчити про розвиток таких реакцій, слід негайно припинити застосування препарату Мирцера та розглянути можливість альтернативного лікування. У разі розвитку тяжкої шкірної реакції, такої як ССД або ТЕН, викликаної застосуванням препарату Мирцера , лікування із застосуванням лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, надалі не слід повторно призначати такому пацієнтові.

Концентрація гемоглобіну у пацієнтів з хронічною хворобою нирок не повинна перевищувати верхню межу норми цільової концентрації гемоглобіну, рекомендованої в розділі «Спосіб застосування та дози».

У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено істотної користі від застосування епоетину при зростанні концентрації гемоглобіну, що перевищує рівень, необхідний для контролю симптомів анемії та уникнення трансфузії крові.

Безпека та ефективність лікування Мирцера не встановлені для пацієнтів з гемоглобінопатіями, епілептичними нападами, кровотечами, у тому числі недавніми кровотечами в анамнезі, що вимагають гемотрансфузій, з кількістю тромбоцитів більше 500 & 109/л. Тому застосовувати препарат Мирцера у даній категорії пацієнтів необхідно з обережністю.

Вплив на пухлинне зростання: Мирцера , подібно до інших засобів, що стимулюють еритропоез, є фактором зростання, який в основному стимулює продукцію еритроцитів. Рецептори еритропоетину можуть бути експресовані на поверхні різних пухлинних клітин. Вважається, що засоби, що стимулюють еритропоез, як та інші фактори зростання, можуть стимулювати зростання будь-якого типу злоякісних пухлин. У двох контрольованих клінічних дослідженнях, у яких епоетин призначався пацієнтам з різними пухлинами, включаючи рак голови та шиї, рак молочної залози, спостерігалося збільшення летальних випадків, причини яких неясні.

Помилкове застосування препарату Мирцера здоровими людьми може призвести до надмірного зростання рівня гемоглобіну, може асоціюватися з серцево-судинними ускладненнями, небезпечними для життя.

З метою покращення відстеження застосування засобів, що стимулюють еритропоез, торгову назву цих засобів необхідно чітко вказувати у медичній документації пацієнта.

Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 1 мл, тобто препарат вважається таким, який не містить натрію.

Препарат не слід викидати у стічні води та побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів. за наявності такої.

База даних з безпеки на основі результатів клінічних досліджень включає 3042 пацієнтів із хронічною хворобою нирок, у тому числі 1939 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Мирцера , та 1103 пацієнтів, які отримували лікування іншим засобом, що стимулює еритропоез . При застосуванні препарату <М>Мірцеру виникнення побічних реакцій можливе приблизно у 6% пацієнтів. Найчастіше побічною реакцією була артеріальна гіпертензія (часта побічна реакція).

Для опису частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та <1/10); рідко (≥1/1000 та <1/100); одиничні (≥1/10000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути визначена на основі наявних даних).

Побічні реакції, пов'язані з лікуванням препарату Мирцера пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.

Побічні реакції, які спостерігалися лише при постмаркетинговому застосуванні, відмічені зірочкою (*).

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія *; частота невідома: справжня еритроцитарна аплазія.

З боку імунної системи: рідко: реакції гіперчутливості; частота невідома: анафілактичні реакції *.

З боку нервової системи: нечасто: головний біль; рідко: гіпертензивна енцефалопатія.

З боку серцево-судинної системи: часто: артеріальна гіпертензія; нечасто тромбоз*; рідко: припливи, емболія легеневої артерії.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко: макулопапульозний висип; частота невідома синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз *.

Ушкодження, отруєння та ускладнення процедур: нечасто: тромбоз шунта.

Опис окремих побічних реакцій

Під час післяреєстраційного застосування повідомлялося про випадки тромбоцитопенії. У клінічних дослідженнях застосування було зареєстроване зниження кількості тромбоцитів у межах діапазону норми.

Під час клінічних досліджень тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів менше 100 × 109/л) спостерігалася у 7% пацієнтів, які отримували лікування препаратом Мирцера , і у 4% пацієнтів, які отримували інші засоби, що стимулюють еритропоез. У постреєстраційному дослідженні безпеки з тривалим лікуванням до 8,4 року число тромбоцитів менше 100 × 109/л на початковому рівні спостерігалося у 2,1% пацієнтів у групі препарату <М>Мирцера та у 2,4% пацієнтів у групі інших засобів, що стимулюють еритропоез. Під час дослідження кількість тромбоцитів менше 100 × 109/л щорічно спостерігалося у 1,5-3,0% пацієнтів, які отримували препарат <М>Мирцера , і у 1,6-2,5% пацієнтів, які отримували інші засоби, що стимулюють еритропоез.

Згідно з даними, отриманими в контрольованих клінічних дослідженнях епоетину альфа або дарбепоетин альфа, інсульт був поширеною побічною реакцією. Післяреєстраційне дослідження безпеки показало подібну частоту інсульту в групах препарату <М>Мирцера (6,3%) та референтних засобів, що стимулюють еритропоез (епоетин альфа, дарбепоетин альфа та епоетин бета) (7%).

Як і при застосуванні інших засобів, які стимулюють еритропоез, під час постмаркетингового застосування повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі емболії легеневої артерії (див. розділ «Особливості застосування»).

Були виявлені випадки істинної еритроцитарної аплазії, опосередкованої виробленням нейтралізуючих антитіл до еритропоетину, частота якої невідома. При встановленні діагнозу істинної еритроцитарної аплазії лікування препаратом

Мирцера слід припинити. Пацієнтів не слід переводити на лікування іншими рекомбінантними еритропоетинами (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат Мирцера має широкий терапевтичний діапазон. При ініціації терапії слід зважати на індивідуальну відповідь на терапію. Передозування може призвести до збільшення фармакодинамічного ефекту, тобто надмірного еритропоезу. У разі надмірного підвищення рівня гемоглобіну слід тимчасово відмінити лікування препаратом Мирцера (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). За наявності клінічних показань може бути рекомендована флеботомія.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі від 2 до 8°С в оригінальній упаковці для захисту від світла. Не заморожувати.

Препарат можна дістати з холодильника і зберігати одночасно при кімнатній температурі (не вище 30°С). Препарат слід використовувати протягом цього періоду, який не повинен перевищувати 1 місяця.

Мирцера розчин для ін'єкцій використовується для лікування симптоматичної анемії.